м. Миколаїв
10 листопада 2025 р.справа № 400/582/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 20.03.20 р. щодо об'єкту нежитлової нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язати відповідача провести звірки даних щодо даного об'єкту та нарахованої суми податку за вказаний об'єкт нежитлової нерухомості з моменту припинення права власності на вказаний об'єкт, а саме з 27.04.15 р.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала наступним: в червні 2012 р. вона передала в якості майнового вкладу до статутного капіталу ТОВ “Айнур Терра» нерухоме майно, а саме блок побутових та допоміжних споруд, яке розташоване за адресою: с. Баловне, вул. Матвіївська, буд. № 1/14, Новоодеського району Миколаївської області. В листопаді 2012 р. виконавчий комітет Баловненської сільської ради оформив право власності на даний об'єкт за ТОВ “Айнур Терра», а в березні 2015 р. рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області за ТОВ “Айнур Терра» визнано право власності на цей об'єкт нерухомого майна. Позивачка вважає, що з 2015 р. право власності на нерухоме майно перейшло від неї до ТОВ “Айнур Терра». В жовтні 2024 р. позивачка подала до ГУ ДПС у Миколаївській області заяву про проведення звірки даних по цьому об'єкту нерухомості, на яку отримала відповідь, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності позивачки припинено лише 20.03.20 р., у зв'язку з чим відповідач сформував податкове повідомлення-рішення від 07.10.24 р. № 0829414-2410-1425-UA480060110000055792 на суму 4 209,86 грн. за період з 01.01.20 р. до 28.02.20 р. На переконання позивачки, відповідач безпідставно не врахував перехід права власності на нерухоме майно від неї до ТОВ “Айнур Терра» в 2015 р., адже державна реєстрація права власності є лише засвідченням державою вже набутого права, тоді як відповідач помилково ототожнює за правовими наслідками набуття права власності та його державну реєстрацію.
Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Відповідач послався на приписи ст. 266 п. 266.3. пп. 266.3.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з якими база оподаткування об'єктів нерухомості обчислюється контролюючим органом виключно на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який містить інформацію про те, що позивачка була власницею об'єкта нерухомості до 20.03.20 р., а не до 27.04.15 р., як вона стверджує. На підставі цих даних, податковим повідомленням-рішенням їй був нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.20 р. до 28.02.20 р. Таким чином, відповідач діяв у відповідності до вимог ПК України. Також, відповідач зазначив, розгляд заяви ОСОБА_1 щодо звірки, є його дискреційними повноваженнями і у позивачки відсутнє порушене право, яке підлягає судовому захисту.
У відповіді на відзив позивачка повторно виклала доводи позовної заяви.
Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, 26.06.12 р. ОСОБА_1 була прийнята до складу учасників ТОВ “Айнур Терра», що оформлено протоколом № 1 загальних зборів учасників цього товариства.
В якості майнового вкладу до статутного капіталу, позивачка, разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , передала у власність ТОВ “Айнур Терра» нежитлову будівлю, загальною площею 2 814,8 м кв., блок побутових та допоміжних служб, літ. “С», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
14.11.12 р. виконавчий комітет Баловненської сільської ради рішення № 69 оформив за ТОВ “Айнур Терра» право власності на низку об'єктів нерухомого майна, в тому числі і на вищеперелічене майно.
10.10.12 р. ОСОБА_1 відступила шляхом продажу свою частку в статутному капіталі ТОВ “Айнур Терра» ОСОБА_4 , про що складено відповідний договір.
27.03.15 р. рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області у справі № 482/1561/14-ц, яке набрало законної сили 27.04.15 р., за ТОВ “Айнур Терра» визнано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 2 814,8 м кв., блок побутових та допоміжних служб, літ “С-1», що розташовано за адресою АДРЕСА_2 .
10.09.24 р. позивачка, реалізуючи своє право, надане ст. 266 п. 266.7. пп. 266.7.3. ПК України, подала до ГУ ДПС у Миколаївській області заяву, в якій просила провести звірку за даним об'єктом з приводу нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. В заяві позивачка наполягала на тому, що на теперішній час саме ТОВ “Айнур Терра» є власником нерухомого майна та платником відповідного податку.
Листом від 08.10.24 р. ГУ ДПС у Миколаївській області розглянуло таку заяву та повідомило позивачку про те, що ним проведено звірку даних по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в результаті якої встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкт оподаткування, а саме частина нежитлової будівлі (19/100) від загальної площі 2 814,8 м кв., що складає 534,81 м кв. і яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , перебувала у власності ОСОБА_1 до 20.03.20 р. На цій підставі сформовано податкове повідомлення-рішення від 07.10.24 р. № 0829414-2410-1425-UA480060110000055792 на суму 4 209,86 грн., яке охоплює період з 01.01.20 р. до 28.02.20 р.
Як слідує з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності результатів проведеної звірки за об'єктом нерухомого майна, яке знаходяться в АДРЕСА_2 : позивачка вважає, що з моменту набрання законної сили рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області (27.04.15 р.), право власності на таке нерухоме майно перейшло від неї до ТОВ “Айнур Терра» і відповідно, з цього часу вона не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; на противагу, відповідач зазначає, що за ПК України, звірка проводиться виключно на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому містяться дані про припинення права власності позивачки на об'єкт нерухомості лише 20.03.20 р. Оскільки право власності було припинено 20.03.20 р., а не 27.04.15 р., як це стверджує позивачка, їй був нарахований податок за 2020 р. лише за період з 01.01.20 р. до 28.02.20 р.
Відповідно до ст. 10 п. 10.1. пп. 10.1.1. ПК України (тут і далі в редакції на момент проведення звірки 08.10.24 р.), до місцевих податків належить податок на майно.
Згідно з ст. 265 п. 265.1. пп. 265.1.1. ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (ст. 266 п. 266.1. пп. 266.1.1. ПК України).
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (ст. 266 п. 266.2. пп. 266.2.1. ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (ст. 266 п. 266.3. пп. 266.3.1. ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (ст. 266 п. 266.3. пп. 266.3.2. ПК України).
За приписами ст. 19 ч. 1 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, єдиним і безальтернативним джерелом інформації щодо бази оподаткування об'єктів нерухомості, для відповідача є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Як встановлено судом і не заперечується позивачкою, в даному реєстрі в розділі “Відомості про об'єкт нерухомого майна», міститься інформація про те, що запис про право власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться в АДРЕСА_2 , припинено 20.03.20 р., на підставі чого відкрито новий розділ в реєстрі.
Таким чином, відповідач діяв правомірно і в межах вимог ПК України, коли за наслідками звірки використав вищенаведену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому слід підкреслити, що використання відповідачем будь-якої іншої інформації, суперечило б ст. 266 п. 266.3. пп. 266.3.2. ПК України.
Пояснення позивачки про те, що вданому випадку відповідач ототожнив момент переходу права власності з моментом державної реєстрації такого права, суд до уваги не приймає, так як визначення моменту набуття, зміни чи припинення права, має значення для цивільних (господарських) правовідносин, а не для податкових.
Так ст. 1 п. 1.1. ПК України визначає, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Таким чином, в податкових правовідносинах та для цілей оподаткування слід керуватись виключно приписами ПК України.
Відповідно до ст. 266 п. 266.7. пп. 266.7.3. ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Позивачка своє право на проведення звірки вже реалізувала, а відповідач виконав свій обов'язок, розглянувши заяву про проведення звірки листом від 08.10.24 р.
На теперішній час правовідносини з приводу звірки між сторонами завершені, а за наслідками звірки 07.10.24 р. ГУ ДПС у Миколаївській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0829414-2410-1425-UA480060110000055792, яким ОСОБА_1 нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 р., а саме за період з 01.01.20 р. до 28.02.20 р., тобто до моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису при припинення у позивачки права власності.
Суд вважає, що оскільки на теперішній час звірка, передбачена ст. 266 п. 266.7. пп. 266.7.3. ПК України, вже проведена (завершена) і за її наслідками прийняте відповідне податкове повідомлення-рішення, то належним способом захисту прав позивачки, є оскарження саме такого податкового повідомлення-рішення, а не оскарження результатів звірки, так як позивачка по суті захищає свої майнові права.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати покладаються на позивачку.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 44104027) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз