справа №380/22044/25
з питань вжиття заходів забезпечення позову
10 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» про забезпечення позову до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, в якій просить суд :
- визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1074 від 24.10.2025 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Шпитальній, 2»;
- стягнути з відповідача судові витрати (в т.ч. витрати на правничу допомогу в розмірі 40.000 грн.).
До Львівського окружного адміністративного суду 6.11.2025 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд:
- зупинити дію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1074 від 24.10.2025 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Шпитальній, 2» - до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі;
- заборонити Львівській міській раді, Виконавчому комітету Львівської міської ради, Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, Комунальному підприємству «Адміністративно технічне управління» та будь яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж належної Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 2 - до набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі;
- на підставі ст. 156 КАС України звернути ухвалу про забезпечення позову до негайного виконання (ч. 1 ст. 156 КАС України).
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 24 жовтня 2025 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1074 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Шпитальній, 2». Згідно з пунктом 1 рішення виконавчий комітет вирішив демонтувати тимчасову споруду, встановлену для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 2. Пунктом 2 рішення ТзОВ «БІНП ЛТД» рекомендовано здійснити демонтаж споруди у добровільному порядку протягом 20 календарних днів. Оскаржуване рішення оприлюднено на офіційному вебсайті Львівської міської ради 05.11.2025, у той же день позивач отримав його засвідчену копію через ЦНАП у відповідь на заяву ТзОВ «БІНП ЛТД» від 29.10.2025 №42. Пунктом 3 рішення визначено, що у разі невиконання демонтажу у добровільному порядку його здійснення покладається на КП «Адміністративно-технічне управління» спільно з Галицькою районною адміністрацією до 01.01.2026. Підставою для ухвалення рішення зазначено ухвалу Львівської міської ради №6821 від 07.08.2025 «Про відмову ТзОВ «БІНП ЛТД» в укладенні на новий строк договору оренди землі на вул. Шпитальній, 2». ТзОВ «БІНП ЛТД» не погоджується з рішенням №1074, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте з порушенням законодавства та без належних підстав.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступним.
Згідно з приписами ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Згідно з частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Також, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Повертаючись до обставин справи, суд зазначає таке.
Позивач обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову вказує, що підставою для прийняття рішення №1074 зазначено ухвалу Львівської міської ради №6821 від 07.08.2025 «Про відмову ТзОВ «БІНП ЛТД» в укладенні на новий строк договору оренди землі на вул. Шпитальній, 2».
ТзОВ «БІНП ЛТД» вказує, що відповідачем затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, яким визначено, що рішення про демонтаж приймається районною адміністрацією на підставі акта обстеження та з обов'язковим повідомленням власника. У разі невиконання розпорядження районної адміністрації демонтаж може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Судовими рішеннями у справі №380/2335/20 підпункт 7.8 ухвали Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019, яким змінено порядок демонтажу, визнано протиправним і нечинним, у зв'язку з чим діяла первинна редакція Положення №4526. Таким чином, виконавчий комітет Львівської міської ради не мав повноважень приймати рішення про демонтаж тимчасових споруд, а рішення №1074 від 24.10.2025 є прийнятим з перевищенням повноважень. Позивач стверджує, що законність розміщення тимчасової споруди підтверджується рішеннями Господарського суду Львівської області: від 30.03.2016 року у справі №914/21/14, яким відмовлено у позові прокурора про визнання незаконним договору оренди земельної ділянки на вул. Шпитальній, 2; від 23.05.2016 у справі №914/796/16, яким задоволено позов ТзОВ «БІНП ЛТД» до Львівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення його на новий строк, строк дії договору оренди поновлено на 5 років до 30 вересня 2020 року; від 10.02.2021 у справі №914/2590/20, яким задоволено позов ТзОВ «БІНП ЛТД» до Львівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання поновленим договору оренди землі, строк дії договору оренди поновлено на 5 років до 30 вересня 2025 року. До закінчення дії договору ТзОВ «БІНП ЛТД» звернувся до Львівської міської ради з листом-повідомленням за №35 від 27.06.2025 про намір укладення договору оренди землі на новий строк. Підприємство не одержувало жодних належним чином оформлених рішень орендодавця про наявність заперечень щодо продовження дії договору, як і будь-яких інших відомостей щодо результатів розгляду зазначеного листа-повідомлення.
Позивач вказує, що 24.07.2025 відбулось пленарне засідання 41-ї сесії ЛМР 8-го скликання і питанням №167 було включено проект ухвали «Про відмову ТзОВ «БІНП ЛТД» в укладенні на новий строк договору оренди землі на вул.Шпитальній, 2», на якому вказане рішення не прийнято. Отже, орендодавцем в межах місячного строку розглянуто лист-повідомлення позивача та відхилено проект рішення про відмову в укладенні на новий строк договору оренди землі, водночас, альтернативний проект на вказане пленарне засідання не виносився.Позивач зазначає, що 07.08.2025 прийнято ухвалу Львівської міської ради «Про відмову ТзОВ «БІНП ЛТД» в укладенні на новий строк договору оренди землі на вул.Шпитальній, 2», а також додаткове питання: «Про укладення з ТзОВ «БІНП ЛТД» на новий строк договору оренди землі на вул.Шпитальній, 2» - проект ухвали відхилено. Стверджує, що пленарне засідання ЛМР 07.08.2025 відбулось поза межами визначеного ст.33 ЗУ «Про оренду землі» місячного строку.
12.09.2025 ТзОВ «БІНП ЛТД» звернулось з позовною заявою до Львівської міської ради в Господарський суд Львівської області про визнання укладеним Договору оренди землі (земельна ділянка, яка розташована у м.Львові, на вул.Шпитальній, 2 за кадастровим номером №4610136600:03:001:0018) між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» (79058, м.Львів, пр.Чорновола, 95/52.
Отже, на даний час між ТзОВ «БІНП ЛТД» та відповідачем триває спір з приводу укладення договору оренди землі (земельна ділянка, яка розташована у м.Львові, на вул.Шпитальній, 2.
Позивач стверджує, що Виконавчий комітет Львівської міської ради не уповноважений приймати рішення про демонтаж тимчасових споруд, а тому рішення № 1074 від 24.10.2025 прийняте відповідачем з перевищенням повноважень.
Дослідивши заяву про забезпечення позову суд зазначає про наступне.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №1074 від 24.10.2025 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Шпитальній, 2» визначено здійснити демонтаж тимчасової споруди, встановленої для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 2, із залученням КП «Адміністративно-технічне управління» та Галицької районної адміністрації.
Суд встановив, що споруда є збірно-розбірним павільйоном, зведеним відповідно до робочого проєкту, технічної документації та умов договору оренди. Демонтаж споруди призведе до її фактичного знищення, втрати інженерних комунікацій та припинення господарської діяльності, що створить невідворотні наслідки для позивача.
Виконання вказаного рішення передбачає знесення тимчасової споруди, що матиме незворотні наслідки для позивача, зокрема втрату майна, інженерних мереж та можливості здійснювати господарську діяльність. З урахуванням того, що демонтаж має фізичний характер і призведе до повного знищення споруди, у разі задоволення позову відновлення попереднього стану буде неможливим, а відшкодування збитків не забезпечить ефективного захисту прав позивача.
Відтак, суд вважає, що вказані в заяві заходи забезпечення позову є співмірними, відповідають меті застосування такого інституту, спрямовані на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим.
Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не дає оцінки оспорюваному рішенню, не оцінює ґрунтовність та підставність обставин його прийняття та покладене в його основу правове обґрунтування, а також не здійснює перевірку його на відповідність критеріям, закріпленими у статті 2 КАС України.
У силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2023 № 380/10756/22, в якій Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, колегія суддів у вищевказаній справі звернула увагу на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.01.2020 у справі № 1840/2909/18, у якій предмет спору стосувався оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, їх знесення. У цій справі Верховний Суд зазначав, що оскільки предметом оскарження у цій справі було рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зауважила, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.
Варто звернути увагу й на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.10.2021 у справі № ЗД/380/67/20 у подібних правовідносинах, де предметом спору як і справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також Виконавчого комітету Львівської міської ради) про демонтаж тимчасової споруди на території міста Львова.
У зазначеній вище постанові Верховий Суд, за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які наявні у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Суд не залишає поза увагою висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 04.06.2021 у справі № 160/8226/20, про те, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Предметом оскарження є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1074 від 24.10.2025 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Шпитальній, 2».
Позивач просить зупинити дію оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що визначені у спірному рішенні терміни демонтажу тимчасових споруд спливають раніше, ніж завершиться розгляд справи, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі та забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.
Суд з оскаржуваного рішення встановив, що ТзОВ «БІНП ЛТД» рекомендовано здійснити демонтаж встановленої тимчасової споруди у добровільному порядку протягом 20 календарних днів. У разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку визначено уповноваженою особою на виконання демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на вул. Шпитальній, 2 комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Галицькою районною адміністрацією в термін до 01.01.2026 року.
Ураховуючи, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №321 прийнято 24.10.2024 і позивачем у визначений цим рішенням термін добровільно не здійснено демонтаж тимчасової споруди, де він провадить підприємницьку діяльність, у зв'язку із незгодою з рішенням відповідача і оскарження такого в судовому порядку, то термін демонтажу уповноваженим відповідачем органом спливає 1.01.2026.
Оскільки провадження у цій справі відкрито 10.11.2025, то об'єктивно розгляд справи з прийняттям рішення по суті і набрання судовим рішенням законної сили відбудеться за межами визначених рішенням відповідача №1074 від 24.10.2025 термінів та у разі виконання останнього забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду, буде ускладненим або неможливим.
За цих обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб зупинити дію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1074 від 24.10.2025 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Шпитальній, 2» - до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі та заборонити Львівській міській раді, Виконавчому комітету Львівської міської ради, Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, Комунальному підприємству «Адміністративно технічне управління» та/або уповноваженим органам, особам, які діють від їх імені та/або та будь яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на виконавчого комітету Львівської міської ради №1074 від 24.10.2025 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Шпитальній, 2» до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб носить тимчасовий характер та спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а також інших осіб.
Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 804/2789/17, від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21.
З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1074 від 24.10.2025 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Шпитальній, 2» - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/22044/25.
Заборонити Львівській міській раді, Виконавчому комітету Львівської міської ради, Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, Комунальному підприємству «Адміністративно технічне управління» та/або уповноваженим органам, особам, які діють від їх імені та/або та будь яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж належної Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» тимчасової споруди на вул. Шпитальній, 2 до набрання рішенням суду у справі №380/22044/25 законної сили.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя Брильовський Р.М.