07 листопада 2025 року м. Львівсправа № 380/8862/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% грошового забезпечення та щодо застосування обмеження максимальним розміром при перерахунку з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 травня 2025 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 жовтня 2024 року № 11/21430-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 травня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з розміру 74% відповідних сум грошового забезпечення та без застосування обмеження максимальним розміром в тому числі з урахуванням індексацій, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01 березня 2024 року та від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 01 березня 2025 року.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262). На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/21406/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 жовтня 2024 року № 11/21430-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року. Після проведеного перерахунку пенсії, який фактично відбувся 01 травня 2025 року, відповідач зменшив відсоткове значення основного розміру пенсії позивача з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, а також обмежив пенсію позивача максимальним розміром. Позивач уважає таку поведінку відповідача протиправною, оскільки пенсію йому було призначено у відсотковому розмірі 74% грошового забезпечення, тож саме такий відсотковий розмір пенсії повинен братися до уваги відповідачем під час її перерахунку. Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 визнані неконституційними, з огляду на що підстави для обмеження пенсії максимальним розміром відсутні.
Зважаючи на вказане, з метою захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до норм законодавства, чинного на момент перерахунку пенсії позивача, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону № 2262, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Пенсійна виплата позивача станом на 01 травня 2025 року виплачується у розмірі 23610,00 грн з урахуванням статті 43 Закону № 2262.
З огляду на наведене у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 12 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 20 квітня 2002 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262, в розмірі 74% грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/21406/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку з 01 лютого 2023 року пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 жовтня 2024 року № 11/21430-суд про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 жовтня 2024 року № 11/21430-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 жовтня 2024 року № 11/21430-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, що підтверджується перерахунком пенсії позивача від 01 травня 2025 року та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за його пенсійною справою (період з лютого 2023 року по квітень 2025 року).
Після проведеного перерахунку пенсії, який фактично відбувся 01 травня 2025 року, відповідач з 01 лютого 2023 року (з дати перерахунку пенсії, визначеної рішенням суду) зменшив відсоткове значення основного розміру пенсії позивача з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, а також обмежив пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність). Так, підсумок пенсії (з надбавками) з 01 травня 2025 року становить 31500,57 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.
Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо зменшення з 01 лютого 2023 року відсоткового значення основного розміру пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення, а також обмеження пенсії з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 травня 2025 року максимальним розміром, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Щодо позовних вимог, які стосуються зменшення з 01 лютого 2023 року відсоткового значення основного розміру пенсії позивача з 74% до 70% грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Стаття 13 Закону № 2262 у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
08 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27 березня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону № 2262, у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що стаття 13 Закону № 2262 регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Внесені Законом № 3668 та Законом № 1166 зміни до статті 13 Закону № 2262 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668 та Закону № 1166.
Суд встановив, що пенсія за вислугу років призначена позивачу з 20 квітня 2002 року у розмірі 74% грошового забезпечення. На момент обчислення пенсії позивача у вказаному розмірі діяла норма частини другої статті 13 Закону № 2262, яка визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Отже, під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01 лютого 2023 року на виконання рішення суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/21406/24 у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70-ма процентами грошового забезпечення з посиланням на частину другу статті 13 Закону № 2262 (у редакції Закону № 1166), оскільки встановлене нею обмеження не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії, призначеної на час дії цієї ж норми, і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 74% грошового забезпечення.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Верховний Суд у рішенні від 04 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262, яка застосовується саме під час призначення пенсії, вказавши, що під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося під час її призначення відповідно до наявної у пенсіонера вислуги років, є незмінним.
Отже, наведені висновки Верховного Суду мали бути враховані відповідачем під час здійснення перерахунку пенсії позивача та враховуються судом під час розгляду цієї справи.
Суд також бере до уваги те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивача з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час здійснення її перерахунку з 01 лютого 2023 року є протиправними.
З метою належного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, суд уважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог, які стосуються обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668 внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Водночас Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Одночасно з цим положення статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто була наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668 - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Водночас суд ураховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Вказав, що приписи статті 2 Закону № 3668, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, норма Закону № 3668, якою встановлений максимальний розмір пенсії, та який поширював свою дію на Закон № 2262, втратила чинність з 12 квітня 2023 року (через шість місяців з дня ухвалення вказаного вище рішення Конституційного суду України).
З огляду на наведене суд доходить висновку, що станом на момент перерахунку пенсії позивача (01 травня 2025 року) у законодавстві України відсутня норма, яка обмежувала б його пенсію максимальним розміром.
Суд також підкреслює, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, на що вказав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.
До того ж, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду України на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.
За наведених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262, а також приписів статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262, якими було передбачено обмеження пенсії, призначеної згідно із цим законом, максимальним розміром, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
З метою належного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 лютого 2023 року без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Водночас у позовній заяві, а також у змісті позовних вимог позивач вказує про зменшення відповідачем відсоткового значення основного розміру пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення, а також обмеження пенсії максимальним розміром з кількох дат, а саме з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 травня 2025 року та просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату його пенсії виходячи з розміру 74% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 травня 2025 року в тому числі з урахуванням індексацій, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 з 01 березня 2024 року та від 25 лютого 2025 року № 209 з 01 березня 2025 року.
Щодо цього суд зазначає, що відсоткове значення основного розміру пенсії з 74% до 70% відповідач зменшив та пенсію максимальним розміром обмежив починаючи з 01 лютого 2023 року, зафіксувавши її на рівні 70% грошового забезпечення та десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (20930,00 грн за період з лютого 2023 року по лютий 2024 року включно та 23610,00 грн з березня 2024 року по травень 2025 року включно). З огляду на це всі наступні перерахунки пенсії позивача, про які він вказує (з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 травня 2025 року), відбувалися вже з урахуванням обох цих обмежень, які почали діяти з 01 лютого 2023 року.
Вище, суд, визнавши такі обмеження протиправними, зобов'язав відповідача відновити порушені права позивача на отримання пенсії у належному відсотковому розмірі (74%) та без застосування обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) з 01 лютого 2023 року.
Тож немає необхідності визнавати протиправними дії та зобов'язувати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без згаданих вище протиправних обмежень ще й з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 травня 2025 року, оскільки права позивача відновлені судом з 01 лютого 2023 року, що, враховуючи дату ухвалення цього рішення, охоплює й указані дати, а також заважаючи на те, що всі обмеження пенсії позивача з цих дат є ідентичними за своїм змістом.
Також суд зазначає, що на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 та від 25 лютого 2025 року № 209 відповідач провів перерахунок пенсії позивача (проіндексував його пенсію) з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року відповідно, що підтверджується відповідними перерахунками пенсії позивача з 01 березня 2024 - 2025 років.
Суд наголошує, що суть застосованого відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром полягає не у невиплаті нарахованих сум індексацій пенсії згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 та від 25 лютого 2025 року № 209 за 2024 - 2025 роки, а обмеження загальної пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що і є предметом спору у розглядуваній справі.
Тож з урахуванням викладеного права позивача на отримання з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року пенсії з урахуванням індексації, установленої згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 та від 25 лютого 2025 року № 209, наразі не порушені відповідачем (права позивача порушені відповідачем у інший спосіб - обмеженням загальної пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, і такі порушення суд цим рішенням виправив).
Оскільки судовому захисту відповідно до статті 5 КАС України підлягають лише порушені права особи, а не ті, порушення яких можливо/імовірно відбудуться у майбутньому, то у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час здійснення її перерахунку з 01 лютого 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 лютого 2023 року без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 07 листопада 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна