10 листопада 2025 рокусправа № 380/24142/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Акумуляторний завод "САДА" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Приватне акціонерне товариство "Акумуляторний завод "САДА" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 24.09.2024 №UA209000/2024/100491/2 про визначення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 24.09.2024 № UA209230/2024/003053.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення господарської діяльності 02.01.2020 між Компанією Ultracell (UK) Limited (Продавець) та ПрАТ "Акумуляторний завод "САДА"" (Покупець) укладений Контракт № 02/01. за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити акумуляторні батареї в асортименті. Згідно із п. 2.2. Контракту № 02/01 від 02.01.2020 ціни на товар встановлюються в специфікації, яка є невід'ємною частиною Контракту. Згідно із п. 3.1 Контракту № 02/01 від 02.01.2020 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW Ліверпуль Велика Британія, якщо інші умови не передбачені в специфікації. 19.09.2024 Продавець відвантажив на адресу Покупця товар - акумуляторні батареї в кількості та асортименті на загальну суму 76647,82 дол. США відповідно до комерційного інвойсу № INV0048875 від 13.09.2024. Декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230088693U0, відповідно до якої до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (акумуляторні батареї в асортименті).
На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, проте митний орган скоригував митну вартість товару за резервним методом.
Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, покликаючись на те, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом.
Із наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 03.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
19.12.2024 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.
Зазначає, що з метою підтвердження числових значень складових митної вартості та з метою забезпечення всебічного підходу до правильності визначення митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів, що було зумовлено наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву.
Стверджує, що у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом жодних додаткових документів, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 24.09.2024 №UA209000/2024/100491/2 відповідно до яких митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України. Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 30.01.2025 Львівській митниці відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
02.01.2020 між Компанією Ultracell (UK) Limited (Продавець) та ПрАТ "Акумуляторний завод "САДА"" (Покупець) укладений Контракт № 02/01 (далі - Контракт № 02/01), за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити акумуляторні батареї в асортименті.
Відповідно до п. 2.2. Контракту № 02/01 ціни на товар встановлюються в специфікації, яка є невід'ємною частиною Контракту. У вартість товару включається упаковка, маркування та навантаження товару (п. 2.3 Контракту № 02/01).
Пунктом 3.1 Контракту № 02/01 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW Ліверпуль Велика Британія (Інкотермс 2010), якщо інші умови не передбачені в специфікації.
Відповідно до п. 4.2 Контракту № 02/01 Покупець здійснює 100% попередню оплату шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок Продавця с факсимільним банківськім підтвердженням про оплату "SWIFT".
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту № 02/01 від 02.01.2020, відповідно до комерційного інвойсу № INV0048875 від 13.09.2024 покупцем придбаний товар на загальну суму 76 647,82 дол. США.
З метою митного оформлення імпортованого товару ПАТ "Акумуляторний завод "САДА" подав 02.07.2024 до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230088693U0, в якій до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Разом з митною декларацією № 24UA209230088693U0 декларант, в якості підстави для застосування основного методу, надав наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист DEL0048875 від 13.09.2024; - рахунок-фактура № INV0048875 від 13.09.2024; - автотранспортна накладна № 782118 від 16.09.2024; - декларація про проходження товару № INV0048875 від 13.09.2024; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 405 від 20.09.2024; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транс. витрати № 20 від 20.09.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 02.01.2020 № 1; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 18.10.2023 № 4; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 07.08.2024 № 42; - зовнішньоекономічний договір від 02.01.2020 № 02/01; - договір (контракт) про перевезення від 01.08.2024 №2799; договір про надання послуг митного брокера від 03.09.2021 №25; інші некласифіковані документи - заявка на перевезення від 12.09.2024 № 2024-0; копія митної декларації країни відправлення №24GBAC0W9BYOIYTAA8 від 17.09.2024; митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 24.09.2024 №24UA209230088693U0.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: "Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються; 8) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; 9) виписки з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару 6 1,2.".
На вимогу митного декларантом надано копії запитуваних документів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.09.2024 № UA209000/2024/100491/2 та картку відмови №UA209230/2024/003053.
У рішенні від 24.09.2024 №UA209000/2024/100491/2 Львівською митницею проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 8507208090 встановлена вартість за одиницю 4,9300 USD; за кодом товару 8507208090 встановлена вартість за одиницю 4,9300 USD.
Підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив: "… поставка товарів здійснювалась на підставі договору від 02.01.2020 №02/01 (далі - Контракт), укладеного між Ultracell (UK) Limited (продавець) та ПрАТ "Акумуляторний завод САДА" (покупець), який відповідно до графи 44 ЕМД визначено декларантом під кодом 4104, що згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Однак, відомості про виробника товару не підтверджуються товаросупровідними документами, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей, також відсутні відомості про торгівельну марку. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару:-копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару:- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 митної декларації; в CMR№782118 від 16.09.2024 зазначено, що перевізником є LLC Agrofirma Pole, а рахунок на перевезення №405ПП Девік транс виставлений. Жодних документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін не надано. -Договір на перевезення 2799 від 01.08.24 укладено між ПрАт Акумуляторний завод "САДА" та Приватним підприємством "Девік Транс". Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб??єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. У наданій до митного оформлення CMR №782118 від 16.09.2024 не зазначено жодного документа, що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару.-відповідно до п.3.1. Договору на перевезення 2799 від 01.08.24 - Вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в Заявці. Заявка на перевезення № 2024-07638 містить графу "Додаткові умови", інформація відсутня, а згідно п. 3.2. Договору транспортного експедирування 2799 від 01.08.24, замовник оплачує всі додаткові непередбачувані витрати, понесені при перевезенні вантажу не з вини Експедитора і не включені в ставку, при пред?явленні квитанцій чи інших підтверджуючих документів, тобто експедитор залишає за собою право на зміну вартості товару, що має прямий вплив на формування митної вартості. За даних обставин Рахунок на перевезення 405 від 20.09.2024 не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці послуги. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за послуги, з огляду на те, що відсутні кінцеві відомості щодо вартості транспортування. В даному рахунку відсутні відомості, щодо всіх числових значень транспортних витрат (відсутні відомості, щодо водних вид транспорту). Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2362 км, з вартість 110000 грн - що становить 46.57 грн/км, відстань по території України 196 км, а вартість 25200 грн - що становить 128.57 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. В даному рахунку відсутні відомості ,щодо всіх числових значень транспортних витрат (відсутні відомості щодо водних вид транспорту). експортна декларація країни відправлення 24GBACOW9BYOIYTAA8 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.:Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості та проведеного розрахунку митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації: 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: 11) копію митної декларації країни відправлення: 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість повару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом на вимогу надіслано, видаткові накладні щодо вартості продажу аналогічного товару, які містять посилання на Договори купівлі-продажу, проте такі договори не надано до митного оформлення, а тому не можливо перевірити виконання усіх умов договору, Також надано експертний висновок., який містить посилання на електронні сайти, копії таких посилань не надано.
Згідно із п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв?язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару , на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Листом Держмитслужби № 23795/14/1 від 10.09.2024 доведено, що з 10.09.2024 довідки/висновки ДП "Держзовнішінформ", що оформлюються а бланках суворої звітності, будуть включати підпис експерта, гриф "Погоджено" за погодженням керівника відповідного структурного підрозділу та риф "Затверджено" із затвердженням заступником директора ДП "Держзовнішінформ". Вищезазначені відомості відсутні у висновку.-.комерційна пропозиція, яка містить електрону переписку покупця та продавця; Надано також платіжне доручення, та проформу що не можливо ідентифікувати до даної поставки. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв?язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.00.2012 № 4495-VI розділ IIІ.. Джерелом інформації для коригування митної вартості Товару № 1 слугувала МД 24UA100350725483U9 від 10.07.2024, де вартість товару становить 4,93 дол. США за кг, Товару № 2 слугувала МД 24UA209140019182U7 від 05.07.2024 де вартість товару становить 4,93 дол. США за кг Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось…".
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.
Суд зазначає, що згідно протоколу обробки електронного документу від 26.09.2023 №3808 відповідач витребував додаткові документи, проте жодних покликань про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, при митному оформленні товару та на вимогу митного органу позивач надав пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Згідно з ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з якими декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Щодо зазначених відповідачем у рішенні про коригування митної вартості від 24.09.2024 №UA209000/2024/100491/2 порушень, необхідно відмітити наступне.
У рішеннівід 24.09.2024 №UA209000/2024/100491/2 митний орган вказує на те, що відомості про виробника товару не підтверджуються товаросупровідними документами, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей, також відсутні відомості про торгівельну марку. Митний орган також зазначив, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, у тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару:-копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару: - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митною декларацією, за якою відмовлено у випуску товарів від 24.09.2024 №24UA209230088693U0, зокрема: пакувальний лист DEL0048875 від 13.09.2024; - рахунок-фактуру № INV0048875 від 13.09.2024; - автотранспортну накладну № 782118 від 16.09.2024; - декларацію про проходження товару № INV0048875 від 13.09.2024; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 405 від 20.09.2024; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідку про транс. витрати № 20 від 20.09.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 02.01.2020 № 1; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 18.10.2023 № 4; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 07.08.2024 № 42; - зовнішньоекономічний договір від 02.01.2020 № 02/01; - договір (контракт) про перевезення від 01.08.2024 №2799; договір про надання послуг митного брокера від 03.09.2021 № 25; інші некласифіковані документи - заявку на перевезення від 12.09.2024 № 2024-0; копію митної декларації країни відправлення №24GBAC0W9BYOIYTAA8 від 17.09.2024.
Отже, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та перелічені судом вище.
Суд зазначає, що ні ліцензія на виробництво товару, ані нормативно-технічна документація на виготовлення товару, ані сертифікат на систему якості товару, ані сертифікат продукції власного виробництва, ані свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду EAN не передбачені ч. 2 ст. 53 МК України як документи, які підтверджують митну вартість товарів та жодним чином не стосується складових цінового визначення товарів, що надавались митниці для розмитнення.
В оспорюваному рішенні митний орган вказує також на те, що в CMR №782118 від 16.09.2024 зазначено, що перевізником є LLC Agrofirma Pole, а рахунок на перевезення №405ПП виставлений "Девік транс". Жодних документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін не надано. - Договір на перевезення 2799 від 01.08.24 укладено між ПрАт "Акумуляторний завод "САДА" та Приватним підприємством "Девік Транс". Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб?єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
Суд відмічає, що згідно ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Статтею 4 цього Закону встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Згідно із ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з перевезенням вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.
Статтею 4 цього Закону встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Суд встановив, що 01.08.2024 між ПрАт "Акумуляторний завод "САДА" та ТОВ "Девік Консалтинг" був укладений Договір транспортного експедирування № 2799. Вказаний договір подавався позивачем до митного контролю. До митного контролю декларантом також долучені наступні документи, що підтверджують транспортні витрати: автотранспортну накладну № 782118 від 16.09.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 405 від 20.09.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідку про транспортні витрати № 20 від 20.09.2024; - заявку на перевезення від 12.09.2024.
Таким чином, позивач надав митному органу саме документи про надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ "Девік Консалтинг", з яким був укладений договір транспортного експедирування та який безпосередньо здійснював послуги.
У позовній заяві позивач також вказав, що в процесі митних консультацій на вимогу митного органу декларант додатково подав Договір перевезення вантажів № 17223 від 12.09.2024, укладений між експедитором ТОВ "Девік Консалтинг" та перевізником ТОВ "Агрофірма "ПОЛЕ".
Відповідачем у рішенні від 24.09.2024 № UA209000/2024/100491/2 вказано про те, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбито відносно всього кілометражу.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Чинним законодавством України не встановлені обмеження щодо вартості вантажних перевезень. Суд зазначає, що незгода митного органу із ціновим розрахунком транспортних витрат не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Чинним законодавством України не встановлені обмеження щодо вартості вантажних перевезень. Суд зазначає, що незгода митного органу із ціновим розрахунком транспортних витрат не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Суд зауважує, що згідно довідки про транспортні витрати № 2024-07703 від 20.09.2024 вартість транспортних витрат по перевезенню вантажу складає:
1) транспортні послуги за маршрутом від Ліверпуль Великобританія(Сполучене Королівство) до м/п Ягодин Україна становить 110 000,00 грн (без ПДВ);
2) транспортні послуги за маршрутом від м/п Ягодин Україна до Львів Україна становить 25 200,00 грн., Без ПДВ. Навантажувально-розвантажувальні роботи включені;
3) експедиційні послуги по території України становить 14 930,00 грн, у т.ч. ПДВ 2 488,33 грн.
Загальна вартість транспортно-експедиційних послуг складає 150 130,00 грн, у т.ч. ПДВ 2 488,33 грн.
Отже, позивач надав митному органу усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а також документи, що підтверджують транспортні витрати.
Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення, з врахуванням ст. 53 МК України є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено в ч. 2 ст. 53 МК України. Зазначений документ не є тим документом, яким підтверджується правильність визначення митної вартості товару, відповідно до положень ст. 53 МК України, відповідно у позивача взагалі відсутній обов'язок їх надання. Тому навіть відсутність зазначеного документу не може бути підставою для сумнівів стосовно правильності визначення декларантом заявленої митної вартості та/або для витребування додаткових документів для її підтвердження. Законодавець у ст. 53 МК України навів вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, серед яких відсутня декларація країни відправлення. Крім того зазначений документ жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.
З урахуванням наведеного, а також відсутністю будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
Таким чином, суд вважає, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
Суд наголошує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості, тобто є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.
Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв'язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.
Як наслідок, підлягає скасуванню й спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "Акумуляторний завод "САДА" у повному обсязі.
26.02.2025 позивач подав заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7570,00 грн.
03.03.2025 відповідач подав заяву, в якій просив зменшити розмір витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За правилами ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно із ч. 7, ч. 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, позивач надав суду: Договір № 24/04 про надання правової допомоги від 09.02.2024, укладений між адвокатським об'єднанням "ЛЮРЦ" та ПАТ "Акумуляторний завод "САДА""; Додаткова угода № 8 від 11.11.2024 до Договору №24/04; Акт приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2025 до Договором № 24/04, згідно якого вартість наданих послуг становить 7570,00 грн.
Зі змісту Акту приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2025 адвокатським об'єднанням "ЛЮРЦ" надані такі послуги: зібрання в клієнта документів та їх аналіз - 1 год, вартість 1514,00 грн; підготовка позовної заяви - 4 год, вартість 6056,00 грн; разом 5 год, вартість 7570,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Митний орган заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вказує про те, що позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про понесення витрат на кваліфіковану правову допомогу.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, на думку суду, вартість за послуги підготовки позовної заяви є завищеними, оскільки фактично заява складається з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики. Тобто підготовка позовної заяви не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.
Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що сума витрат на послуги адвоката в розмірі 7570,00 грн є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.09.2024 № UA209000/2024/100491/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2024/003053.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Приватного акціонерного товариства "Акумуляторний завод "САДА"" (код ЄДРПОУ 24962494, м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 15А) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8140 (вісім тисяч сто сорок) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Приватного акціонерного товариства "Акумуляторний завод "САДА"" (код ЄДРПОУ 24962494, м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 15А) витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 (три тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна