10 листопада 2025 рокусправа № 380/20787/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якій просить зобов'язати Городоцький відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржника відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як боржника у виконавчому провадженні № 69680495 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 14.09.2021 року по справі № 569/4486/21.
В обґрунтування позову зазначив, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2021 року провадження у справі № 569/4486/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483МК України закрили, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Повідомив, що постановою Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2021 року відносно ОСОБА_1 скасовано. Вказав, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України із застосуванням стягнення у виді штрафу в розмірі 110626,56 грн з конфіскацією предмету порушення митних правил - вантажного автомобіля марки "RENAULT" модель "KANGOO EXPRESS Z.E." ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 . Стверджує, що в ході примусового виконання рішення суду, боржником погашено суму штрафу в розмірі 110626,56 грн. Крім того вказав, що на виконанні в Городоцькому ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 69680495 по виконанню постанови № 569/4486/21 виданої 14.09.2021 року Рівненським міським судом про: «конфіскацію вантажного автомобіля марки "RENAULT" модель "KANGOO EXPRESS Z.E." ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що державним виконавцем встановлено, що 27.10.2022 транспортний засіб оголошено в розшук. Станом на 19.11.2024 транспортний засіб, розшук якого проводився поліцією - не розшукано. Відтак, виконавчий документ повернуто стягувачу. Також позивач зазначив, що станом на 06.10.2025 постанова № 569/4486/21 від 14.09.2021 р. видана Рівненським міським судом Рівненської області повторно до виконання у Городоцький ВДВС не надходила, станом на 06.10.2025 р. відкриті виконавчі провадження, боржником згідно яких є ОСОБА_1 у Відділі відсутні, станом на 06.10.2025 підстави для внесення постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників - відсутні. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 21.10.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); відповідачу встановлено 5-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21.10.2025 та копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу засобами електронного зв'язку за допомогою сервісу «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався, тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2021 року провадження у справі № 569/4486/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483МК України закрили, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2021 року відносно ОСОБА_1 скасовано. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України із застосуванням стягнення у виді штрафу в розмірі 110626,56 грн з конфіскацією предмету порушення митних правил - вантажного автомобіля марки "RENAULT" модель "KANGOO EXPRESS Z.E." ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 .
Постановою старшого державного виконавця Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівської районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 19.08.2022 відкрито виконавче провадження ВП № 69680495 з примусового виконання постанови № 569/4486/21 від 14.09.2021, яка видана Рівненським міським судом Рівненської області про конфіскацію предмета порушення митних правил - вантажного автомобіля марки "RENAULT" модель "KANGOO EXPRESS Z.E." ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 .
Постановою від 16.12.2024 ВП № 69680495 повернуто виконавчий документ стягувачу.
Вказаною постановою встановлено, що 27.10.2022 транспортний засіб оголошено в розшук. Станом на 19.11.2024 транспортний засіб, розшук якого проводився поліцією - не розшукано, а, отже, керуючись п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає поверненню.
Постановою від 18.11.2024 ВП № 69680886 закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови № 569/4486/21, виданого 14.09.2021 Рівненським міським судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_1 110626,56 грн штрафу.
Така постанова мотивована тим, що в ході примусового виконання виконавчого документа боржником погашено суму штрафу, суму виконавчого збору та суму витрат на проведення виконавчих дій.
Позивач звернувся до Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою від 14.08.2025 в якій просив надати інформацію чи виконавчий документ (постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 14.09.2021 у справі № 569/4486/21) повторно пред'являвся для виконання органам державної виконавчої служби стягувачем; чи згідно з даними АСВП та облікових книг станом на 01.08.2025 відкриті виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 значиться боржником. У випадку не пред'явлення повторно виконавчого документа стягувачем, просив виключити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників, як боржника у виконавчому провадженні № 69680495 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 14.09.2021 у справі № 569/4486/21.
Листом від 06.10.2025 відповідач повідомив позивача про те, що станом на 06.10.2025 постанова № 569/4486/21 від 14.09.2021, видана Рівненським міським судом Рівненської області повторно до виконання у Городоцький ВДВС, не надходила, станом на 06.10.2025 р. відкриті виконавчі провадження, боржником згідно яких є ОСОБА_1 у Відділі відсутні, станом на 06.10.2025 підстави для внесення постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників - відсутні.
У зв'язку з не винесенням постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1404-VIII, реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.
Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII, Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
За приписами ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VІІІ, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Згідно ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
За приписами ч. 1, 2, 4, 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
З матеріалів справи суд встановив, що виконавчий документ був повернутий стягувачу (Рівненському міському суду Рівненської області) на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 16.12.2024, а виконавче провадження № 69680886 закінчено.
Отже, стягувач мав право повторно пред'явити спірний виконавчий документ до примусового виконання протягом трьох місяців з дня повернення. Однак, повторно виконавчий документ стягувачем до виконання у визначений Законом № 1404-VIII строк пред'явлено не було, що підтверджується листом відповідача від 06.10.2025, копія якого наявна у справі.
Таким чином, стягувачем пропущений встановлений Законом строк пред'явлення спірного виконавчого документу до виконання.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).
Згідно з пунктом 2 Положення №2432/5, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 Розділу X Положення № 2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.
В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників: які є державними органами, органами місцевого самоврядування; які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців; за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника).
Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону № 1404-VIII;
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Як встановлено вище, 16.12.2024 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, що не перешкоджало стягувачу повторно пред'явити до виконання виконавчий лист у строки визначені ст. 12 Закону № 1404-VIII.
Між тим, виконавчий лист повторно стягувачем не було пред'явлено до виконання у визначений Законом № 1404-VIII строк. Отже, на час розгляду справи в суді на примусовому виконанні вказаний виконавчий документ не перебуває.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом тривалого проміжку часу не вчинив активних дій з метою пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників.
Таким чином, суд вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників за відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв'язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред'явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.
Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Водночас збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, судове рішення є правовою підставою про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а тому їх необхідно задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Зобов'язати Городоцький відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34988938) виключити з Єдиного реєстру боржника відомості щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як боржника у виконавчому провадженні № 69680495 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 14.09.2021 року по справі № 569/4486/21.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34988938) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Желік О.М.