про відмову у забезпеченні позову
10 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2161/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу про призначення та зарахування до списків особового складу військової частини,
07.11.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: невідомо; Адреса: АДРЕСА_1 ) щодо включення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до складу військової команди, як військовозобов'язаного, який придатний до військової служби за станом здоров'я та не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини в особі Міністерства оборони України - відповідача 2 ( АДРЕСА_2 ) про призначення та зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до списків особового складу військової частини.
Позов мотивовано тим, що позивача протиправно включено до складу військової команди, оскільки він мав право на відстрочку, передбачене пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як лікар-інтерн.
Також 07.11.2025 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 1 та відповідачу 2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: невідомо; адреса: АДРЕСА_1 ), Міністерству оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу за мобілізацією, вчиняти дії, пов'язані із проходженням військової служби, включаючи переміщення, переведення, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Заява мотивована тим, що позивача без законних підстав було зупинено на залізничному вокзалі міста Львів, куди він прибув з міста Рівне (фактичне та постійне місце проживання протягом останніх двох років) для того, щоб отримати довідку із закладу освіти про те, що він проходить програму підготовки як лікар-інтерн. В період перебування позивача в ІНФОРМАЦІЯ_4 було проведено процедуру мобілізації позивача. При цьому відповідач не взяв до уваги, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як лікар-інтерн. Позивач зазначає, що через тиждень після протиправної мобілізації, коли йому було видано військовий квиток, в ньому не зазначено жодної інформації про те, до списків якої військової частини він був зарахований, але при цьому є відмітка на другій сторінці військового квитка, що 04.10.2025 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 він був зарахований в запас, в той час, коли з 7 жовтня він перебував у Львові та не відвідував ІНФОРМАЦІЯ_6 з моменту досягнення 25-річного віку. 07 жовтня 2025 року, у день, коли затримали позивача, ДНП «ЛНМУ імені Данила Галицького» було видано довідку № 18/636, якою підтверджується факт проходження програми підготовки в інтернатурі у ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького».
Позивач вважає, що невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із вчиненням відповідачем дій по залученню його до виконання бойових завдань.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відтак, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Отже, аргументи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову слід оцінювати з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження в межах цього адміністративного позову є дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо включення позивача до військової команди, як військовозобов'язаного, та наказ командира військової частини в особі Міністерства оборони України про призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
При цьому позивач з метою забезпечення позову просить суд заборонити відповідачам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією, вчиняти дії, пов'язані із проходженням військової служби, включаючи переміщення, переведення, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі.
Надаючи оцінку вказаним аргументам позивача, суд зазначає таке.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який досі триває.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 року № 2105-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Видами військової служби є зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Як вбачається зі скріншоту з додатку Резерв+ від 09.10.2025, ОСОБА_1 було знято з військового обліку військовозобов'язаних як військовослужбовця.
Отже, процедура призову позивача на військову службу вже відбулася, що не заперечує й сам позивач.
Водночас позивач просить суд заборонити відповідачам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією.
Забезпечення позову таким способом не можливе. Суд зауважує, що забезпечення позову застосовується для запобігання потенційним ускладненням виконання майбутнього судового рішення, а не для скасування вже здійснених дій. Оскільки позивач уже пройшов призов, заборона вчиняти дії щодо призову не зможе запобігти негативним наслідкам чи виконати вимоги позову, який стосується минулих подій.
Щодо вимоги позивача про заборону відповідачам вчиняти дії щодо його переміщення чи переведення слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008), передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 110 цього Положення переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:
між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування;
між видами Збройних Сил України, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
між військовими частинами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.
Отже, заборона відповідачам вчиняти дії щодо переміщення, переведення позивача буде фактично забороною командиру (начальнику) видавати накази про переміщення, переведення позивача, що суперечить пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України і прямо заборонено під час під час дії воєнного стану.
Також суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення позову, відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу про призначення та зарахування до списків особового складу військової частини відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяІ.О. Свергун