про залишення позовної заяви без руху
10 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2141/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
05 листопада 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачає розмір разової грошової виплати для учасників бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 367-ХІV від 25.12.1998 та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році з урахуванням раніше виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у 2022 році ОСОБА_1 , як ветерану війни учаснику бойових дій була нарахована і виплачена Комунальним закладом «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради» щорічна разова грошова допомога у розмірі 1491,00 грн.
Вказана допомога нарахована Центром на підставі переданого (за реєстр. № 39 від 25.05.2022) Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Луганській області списку одержувачів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року за вих. № 38/05-426 від 24.05.2022.
Відповідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25.12.1998 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), чинність якої підтверджується рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, передбачається щорічна виплата учасникам бойових дій до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком.
20 жовтня 2025 року позивач звернулася до Центру із заявою (вх. № Б-239 від 20.10.2025) щодо перерахунку та виплати різниці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у відповідності із статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25.12.1998, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
За результатами розгляду клопотання позивача, відповідачем на електронну пошту ОСОБА_1 надано 28.10.2025 лист-відповідь за № Б-239/01/1137-01-08, в якому Центром не спростовано, що позивачу, як учаснику бойових дій, 14.06.2022 після надходження фінансування перераховано кошти у розмірі 1491,00грн, які передбачені для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань до 5 травня за 2022 рік.
Як зазначив відповідач в своєму листі, виплату щорічної разової грошової допомоги здійснював додержуючись порядку використання коштів державного бюджету та у розмірі, відповідно до прийнятої 07 травня 2022 року Кабінетом Міністрів України Постанови № 540.
Відповідачем зазначено про нарахування та виплату позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у відповідності до діючого законодавства.
Позивач вважає, що своїми діями відповідач протиправно зменшив виплату ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій належної разової щорічної грошової допомоги до 05 травня, передбаченої у 2022 році у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25.12.1998, чим порушив право позивача на отримання відповідної грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Одночасно позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває досі. Починаючи з 01.01.2019 позивач проходить військову службу за контрактом в Управлінні Держспецзв'язку в Луганській області, що підтверджується довідкою від 25.06.2025 № 38/08-1-93.
Позивач, як військовослужбовець у період з 14.06.2022 по 29.01.2024 була залучена до виконання службових (бойових) завдань у складі сил та засобів оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, що підтверджується відомостями, які містяться у довідці, виданій Управлінням Держспецзв'язку в Луганській області від 30.10.2025 № 38/04-1-146.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною (постанова Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20).
Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем та перебуває по теперішній час на військовій службі, що пов'язано з обов'язком виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, як того вимагає стаття 11 Закону № 548, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, участі у виконанні завдань із територіальної оборони, а також у заходах, спрямованих на підтримання в регіоні правового режиму воєнного стану в складі сил оборони України відповідно до Положення № 432 в умовах воєнного стану є такими, які, на думку позивача, виникли об'єктивно, протягом строку, який пропущено незалежно від її волі, значно ускладнили, а у де-яких випадках під час виконання службових (бойових) завдань унеможливили можливість вчасно звернутись до суду у строки, визначені ст. 122 КАС України.
На підставі вищенаведеного, позивач просить суд поновити строк на звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У ч. 2 ст. 122 КАС України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вказаної норми випливає, що законодавець враховував не тільки безпосередню обізнаність особи про факти порушення її прав, а й об'єктивну можливість цієї особи знати про такі факти.
Крім того, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте щодо неї або які дії вчинені.
Виплати допомоги до 5 травня є періодичним платежем, що виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта влади, які на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відтак, 30 вересня відповідного поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Дана позиція суду, в частині відліку строку з якого особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав в спірних правовідносинах, узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 р. по справі №607/7919/17 та постанові від 22.07.2021 року № 420/718/21.
Таким чином, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом, слід обраховувати саме з 30 вересня відповідного року.
Враховуючи, що позивачем оскаржується протиправна бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, то перебіг строку звернення до суду починається з наступного після 30 вересня 2022 року дня, тобто з 01 жовтня 2022 року та закінчується відповідно 31 березня 2023 року.
При цьому, з даним позовом позивач звернулась до суду лише 05.11.2025, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду (ч.2 ст.122 КАС України).
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач зазначає, що не мала можливості звернутися до суду раніше у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану та проходженням служби.
Водночас суд зазначає, що сам факт запровадження на території України воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у № 757/30991/18-а та інші.
Вище вказана обставина могла ускладнити дотримання такого строку позивачем за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на пропуск строку звернення до суду, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку, однак обґрунтованих доводів та доказів на їх підтвердження позивач до суду не надав.
Сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об'єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви та вважатися безумовною причиною для поновлення цих стоків.
За усталеною практикою Верховного суду причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2024 по справі № 500/7802/23 зазначив, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов'язки вчасно.
Отже, зазначену позивачем причину пропуску строку звернення до суду (запровадження на території України воєнного стану) не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає позовну заяву, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Щодо проходження служби, суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що характер або умови проходження служби фактично унеможливлювали своєчасне звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Зокрема, відсутні відомості про відрядження, залучення до виконання службових (бойових) завдань у зоні бойових дій чи інші обставини, що могли б об'єктивно перешкоджати реалізації права на судовий захист у визначений законом строк.
Довідка від 30.10.2025 № 38/04-1-146, на яку посилається позивач судом визнається незмістовною, оскільки в ній визначено, що для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань наказом Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (далі ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") від 27.06.2022 № 18/дск позивач залучена до складу силі і засобів ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 14.06.2022.
Тобто ця довідка містить посилання на залучення позивача до складу силі і засобів ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з метою виконання службових (бойових) завдань, проте не говорить про те, що позивач такі завдання виконувала.
Окрім того, позивач згідно наданої довідки була залучена у період з 14.06.2022 по 29.01.2024, при цьому, до суду із позовом звернулась лише 05.11.2025.
Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України з 01.01.2019, як підстава пропуску строку, судом до уваги не береться, оскільки факт перебування позивача на військовій службі не підтверджує наявність обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період, факт цілодобового перебування на території військової частини упродовж всього періоду пропуску строку звернення до суду або перебування позивача на лікуванні у цей же період).
Таким чином, доказів на підтвердження впливу факту введення воєнного стану та перебування позивача на військовій службі на обов'язок ОСОБА_1 своєчасно звернутися до суду з позовом, позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять.
У зв'язку з викладеним, вказані в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними і такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду і підтверджені належними доказами.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтею 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду, а також інших доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяК.Є. Петросян