Рішення від 10.11.2025 по справі 320/40436/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 року № 320/40436/25

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиці А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Зернова транспортна компанія») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий/податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2025 №0693342303, №00696200702, №00696120702, №00696160702 (в частині взаємовідносин з ТОВ «Плутос Агро» на суму 543 724 грн), №00696070702.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю висновків акта перевірки, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки такі висновки контролюючого органу про порушення вимог Податкового кодексу України зроблені без всебічного з'ясування обставин, системного аналізу наданих первинних документів щодо здійснення фінансово-господарських операцій, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку. Вказано, що відповідачем не було проведено аналізу господарських операцій між ТОВ «Зернова транспортна компанія» та його контрагентом, а здійснено аналіз господарських операцій між з юридичними особами, які не мають жодного відношення до діяльності ТОВ «Зернова транспортна компанія».

Позивачем зауважено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. При цьому, фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «Зернова транспортна компанія» з ТОВ «Плутос Агро» підтверджується оформленими первинними документами, які належним чином відображено у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Щодо висновків контролюючого органу про недотримання ТОВ «Зернова транспортна компанія» вимог статті 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і майно при виплаті доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка) за договором оренди від 20.04.2023 №2/20-04-23, що залізничний рухомий склад (вагони) не є обладнаннями у розумінні законодавства України, а є транспортним засобом, тому обов'язок щодо сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 10% був відсутній. Наголошено, що положення статті 12 Конвенції не поширюються на доходи, що виплачувалися ТОВ «Зернова транспортна компанія» на користь контрагента-нерезидента за укладеним договором оренди залізничного складу.

Окрім того, позивачем вказано про безпідставність висновків відповідача про заниження податкових зобов'язань внаслідок реалізації послуг нижче ціни придбання таких послуг з огляду на те, що ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Зазначено, що контролюючим органом не було здійснено порівняння цін на ідентичні послуги на внутрішньому ринку України, а лише зроблено висновок про заниження доходу від реалізації послуг.

З приводу висновків контролюючого органу про неподання повідомлення про об'єкт оподаткування за формою 20-ОПП позивачем зазначено, що обов'язок подання платником податків повідомлення форми 20-ОПП Податковим кодексом України взагалі не передбачено. При цьому, диспозиція статті 117 Податкового кодексу України не передбачає відповідальності за неподання звітів чи повідомлення щодо об'єкта оподаткування. На думку позивача, посилання відповідача на строки, встановлені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, є помилковими, оскільки санкція статті 117 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно Кодексом, а не будь-яким нормативно-правовим актом. Таким чином, позивач вважає, що неповідомлення про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вказав про правомірність висновків Акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення з огляду на неможливість ТОВ «Плутос Агро» постачати товар на адресу ТОВ «Зернова транспортна компанія». На думку відповідача, ТОВ «Плутос Агро» здійснювало діяльність, спрямовану на документальне оформлення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та витрат. Тобто, перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій з ТОВ «Плутос Агро» та встановлено документування господарських операцій та відображення їх у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності. Окрім того, вказано, що суб'єкти господарювання ТОВ «Плутос Агро», ТОВ «Маршал Стар», ТОВ «Сольвадор», ТОВ «Вітамін Постач», ТОВ «Сарон Борн», ТОВ «Квартал 5», фермерське господарство «Левко», ТОВ «Даріел Компані» та ТОВ «Акти-трейдинг» здійснювали діяльність, спрямовану на документальне оформлення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та витрат.

Разом з тим, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Зернова транспортна компанія» при виплаті доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка) за договором оренди від 20.04.2023 № 2/20-04-23 не дотримано вимог статті 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно та, в порушення статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, не сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 10%, що призвело до його заниження на суму 1 678 855 гривень.

Щодо реалізації товарів (послуг) нижче ціни їх придбання відповідачем зазначено, що відповідно до наданих до перевірки документів, даних звітності з ПДВ, даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Зернова транспортна компанія» не здійснювало самостійного нарахування податкових зобов'язань з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу при реалізації продукції (робіт, послуг).

Щодо неподання повідомлень за формою 20-ОПП відповідач вказав, що при отриманні вагонів в оренду та поверненні з оренди, ТОВ «Зернова транспортна компанія» повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми №20-ОПП в період 2018-2020 не подавало. На думку відповідача, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об'єктів оподаткування та/або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль

На підтвердження висновків Акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем подано до суду додаткові докази.

Протокольною ухвалою суду від 06.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 15.10.2025, заслухавши пояснення представників сторін, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.

На підставі направлень від 06.06.2025 №15938/26-15-07-02-03, №15936/26-15-07-02-03, №15526/26-15-07-07-04, №15524/26-15-07-07-04, №15963/26-15-24-02-02, №15971/26-15-07-03-01-20, №15956/26-15-07-08-04, №15953/26-15-07-08-03, №15967/26-15-23-23-19, №15966/26-15-23-23-19 та від 11.06.2025 №16277/26-15-23-02-19, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, головними державними інспекторами відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.05.2025 №3583-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Зернова транспортна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, валютного - за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 10.10.2017 по 31.03.2025 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом складено Акт від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Зернова транспортна компанія»:

- п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.51, п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7 П(С)БО15 «Дохід», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 554801 грн, в тому числі по періодах: за 2019 у сумі 543427 грн, за 2022 у сумі 11374 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5281654 грн, в т. ч. за лютий 2022 року на суму 227134 грн, за березень 2022 року на суму 36482 грн, за квітень 2022 року на суму 8287 грн, за червень 2022 на суму 52538 грн, за серпень 2023 року на суму 77393 грн, за листопад 2023 на суму 1927863 грн, за грудень 2023 на суму 2097791 грн, за лютий 2025 на суму 160509 грн, за березень 2025 на суму 693657 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено нереєстрацію податкових накладних за серпень 2023 року, за листопад 2023 року, грудень 2023 року, лютий 2025 року, березень 2025 року;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.4 Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 №1588 щодо неподання повідомлення форми №20-ОПП, а саме в 20-ОПП не вказано орендовані та повернуті орендодавцю залізничні вагони в кількості 375 шт;

- ст.103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка) на загальну суму 1 678 855,00 грн, у тому числі за 2023 рік - на суму 1 484 742,00 грн, за 2024 рік - на суму 194 113,00 грн;

- п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, в частині неподання додатку ПН до декларації з податку на прибуток за 2019 ??- 2020 роки;

- п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 та наказу від 19.05.2021 №278, щодо неподання звіту за формою 1ДФ за IV квартал 2020 року;

- п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2023 рік;

- п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині не включення до поданого звіту про контрольовані операції за 2019 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції з контрагентом-нерезидентом AGROPROSPERIS TRADING 2 LIMITED (Республіка Кіпр) на загальну суму 130 117,71 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.07.2025 №0693342303, №00696200702, №00696120702, №00696160702 та №00696070702.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно частини першої статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною другою статті 3 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно вимог частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), що підлягає врахуванню відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшла наступних висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд погоджується з таким висновками, не вбачає підстав для відступу від нього та зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання в його межах від посадової особи відомостей щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише відсутність у контрагентів платника податків матеріальних і трудових ресурсів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Як убачається з пункту 3.1.1.1. Акта перевірки від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568, за період з 01.01.2018 по 31.03.2025 ТОВ «Зернова транспортна компанія» задекларовано в рядку 01 декларації(й) «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 1 849 090 061 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, згідно наданих до перевірки документів, встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції з реалізації зернових культур та транспортно-експедиційних послуг, тощо.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2018 по 31.03.2025 в сумі 1 849 090 061 грн, на підставі таких документів: оборотно - сальдові відомості за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 1кв. 2025 аналізів рахунків 70 «Дохід від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг», 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів», 713 «Дохід від операційної оренди активів», 719 «Інші доходи від операційної діяльності», 79 «Фінансові результати», карток по рахунках: 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» оборотів рахунків 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», рахунків 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та інших в розрізі субрахунків, банківських виписок, договорів та додатків до них, актів виконаних робіт/наданих послуг з додатками до них, рахунків-фактур та інших документів, декларацій з податку на прибуток підприємства та інших документів, встановлено заниження ТОВ «Зернова транспортна компанія» показників у рядку 01 податкової декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 3019040 грн, в т. ч. за 2019 рік на суму 3019040 грн.

У пункті 3.1.2.2 Акта перевірки від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568 зазначено, що за період з 01.01.2018 по 31.03.2025 ТОВ «Зернова транспортна компанія» задекларовано податок на прибуток у сумі 13 537 822 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2018 по 31.03.2025 року встановлено його заниження на загальну суму 554 801 грн, у тому числі за 2019 рік - 543 427 грн, за 2022 рік - 11 374 грн.

Вказані висновки про порушення ТОВ «Зернова транспортна компанія» податкового законодавства cформовані контролюючим органом внаслідок того, що у ТОВ «Плутос Агро» відсутня необхідна чисельність працівників, основні фонди, виробничі потужності, неможливо дослідити ланцюг походження товару, а тому ТОВ «Плутос Агро» не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність та постачати товар.

Разом з тим, контролюючим органом зазначено, що ТОВ «Плутос Агро» здійснювало діяльність спрямовану на документальне оформлення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, тобто перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «Плутос Агро», встановлено документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Як встановлено судом, з метою здійснення власної господарської діяльності позивачем було укладено ряд договорів купівлі-продажу зернових культур (кукурудза, пшениця) з ТОВ «Плутос Агро», а саме: від 13.05.2019 №130519; від 16.07.2019 №07619-4; від 31.07.2019 №073119-2, від 31.07.2019 №073119-3.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Зернова транспортна компанія» та ТОВ «Плутос Агро» за Договором купівлі-продажу від 13.05.2019 №130519, суд зазначає таке.

13.05.2019 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (покупець) та ТОВ «Плутос Агро» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №130519 (далі - Договір №130519), відповідно до підпунктів 1.1. - 1.9. пункту 1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця кукурудзу, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та в строки, передбачені договором.

Поставка товару по даному договору здійснюється партіями, які оговорюються у Специфікаціях, рахунках та видаткових накладних що є невід'ємними частинами даного Договору.

Поставка товару здійснюється зі складу продавця.

Загальна вартість договору визначається виходячи з суми рахунків, виставлених за всі партії товару, поставлені продавцем покупцю протягом строку дії даного Договору.

Ціна за кожну партію товару, вид та кількість товару, що поставляється покупцю в межах кожної окремої партії товару, визначається у Специфікаціях, рахунках та видаткових накладних.

Оплата товару здійснюється на умовах безготівкового розрахунку.

Ціни встановлюються у національній валюті України.

Відвантаження товару на транспортний засіб покупця проводиться за рахунок продавця.

Перевезення та розвантаження товару здійснюється за рахунок покупця.

Умови і строки поставки товару за Договором №130519 визначені підпунктами 4.1. - 4.2. пункту 4 вказаного Договору, відповідно до яких поставка продукції постачальником здійснюється на умовах FCA - транспорт покупця на території господарств в редакції Інкотермс -2010 року, надалі місце поставки, згідно Специфікацій.

Постачальник зобов'язується поставити продукцію у місці поставки, а також за свій рахунок провести навантаження продукції на автомобільний транспорт покупця.

Згідно з підпунктом 11.1. пункту 11 Договору №130519 цей Договір вступає в силу з дати його укладання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до їх повного проведення.

На виконання умов укладеного Договору №130519 сторонами було складено та підписано специфікацію від 13.05.2019 №1.

Відповідно до умов пункту 4.5. Договору №130519, на підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні: від 14.05.2019 №26, №27, №28, 29; від 15.05.2019 №30, №31, №32.

У свою чергу, позивачем на виконання умов Договору №130519 сплачено на користь ТОВ «Плутос Агро» грошові кошти у сумі 929 146,40 грн, в якості оплати вартості вищезазначеного поставленого товару, що підтверджується рахунком на оплату від 14.05.2019 №12 на суму 1 194 000,00 грн, банківськими виписками та платіжними інструкціями від 14.05.2019 №3723, №3724, №3725, №3727, від 15.05.2019 №3744, від 16.05.2019 №3757.

Транспортування товару до місця поставки підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: №000001401; №000001402; №000001403; №000001404; №000001405; №000001406; №000001407.

Згідно з вказаними товарно-транспортними накладними пункт розвантаження (місце поставки) знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Ромни, вул. Прокопенка, 41 (ДП ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів».

Як свідчать матеріали справи, з метою зберігання товару ТОВ «Зернова транспортна компанія» (поклажодавець) укладено з дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» (зерновий склад) договір складського зберігання від 08.04.2019 №C3-16/19.

Відповідно до умов зазначеного Договору складського зберігання місце розташування зернового складу: Сумська обл., м. Ромни, вул. Прокопенка, 41.

Підтвердженням виконання зазначеного Договору складського зберігання є: акти надання послуг від 31.07.2019 №297 та №298; складські квитанції на зерно від 10.06.2019 №4119 та №4118; картки аналізу зерна від 08.06.2019 №6217, від 07.06.2019 №6216.

У подальшому, придбані в рамках вищезазначеного Договору №130519 у ТОВ «Плутос Агро» товари реалізовані позивачем відповідно до договору поставки від 25.06.2019 №250619, що підтверджується: інвойсом/рахунком - фактурою №GTC 110719; платіжними інструкціями від 02.08.2019 №2213783406, від 17.07.2019 №2199426796; податковою накладною від 11.07.2019 №20; вантажною митною декларацією від 11.07.2019; повідомленням про фактичне вивезення товарів від 11.07.2019; посвідченнями про якість від 11.07.2019 №001070, №001071, №001069; протоколом випробувань від 20.12.2018 №2811; угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 11.07.2019; сертифікатом про походження товару від 12.07.2019; фітосанітарними сертифікатами від 11.07.2019.

Окрім того, придбані в рамках Договору №130519 у ТОВ «Плутос Агро» товари реалізовані позивачем відповідно до договору поставки від 31.07.2019 №22, що підтверджується: специфікацією від 31.07.2019 №1, специфікацією від 31.07.2019 №2; залізничною накладною від 25.07.2019; актом приймання - передачі від 02.08.2019 №ІАЛ00000015; актом приймання - передачі від 31.07.2019 №ІAЛ00000014; видатковими накладними від 02.08.2019 №829, від 31.07.2019 №820; податковими накладними від 02.08.2019 №3, від 31.07.2019 №86; квитанціями про реєстрацію податкових накладних від 07.08.2019; рахунками на оплату від 02.08.2019 №742, від 31.07.2019 №729; складськими квитанціями на зерно від 02.08.2019 №93, від 31.07.2019 №89.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Зернова транспортна компанія» та ТОВ «Плутос Агро» за Договором купівлі-продажу від 16.07.2019 №07619-4, суд зазначає таке.

16.07.2019 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (покупець) та ТОВ «Плутос Агро» (постачальник) укладено Договір купівлі-продажу №071619-4 (далі - Договір №071619-4), підпунктами 1.1. - 1.3. пункту 1 якого постачальник продає, а покупець купує на умовах цього договору пшеницю 4 класу врожаю 2019 року, що відповідає умовам ДСТУ 3768:2019 (далі продукція), загальною кількістю в заліковій вазі 200,00 (двісті) тон, +/- 10% в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.

Ціна продукції складає 4 083,35 грн (чотири тисячі вісімдесят три гривні 35 копійок) без ПДВ та ПДВ за ставкою 20% - 816,67 грн (вісімсот шістнадцять гривень 67 копійок).

Загальна сума цього договору складає 980 004,00 грн. (дев'ятсот вісімдесят тисяч чотири гривні 00 копійок), в тому числі ПДВ 163 334,00 (cто шістдесят три тисячі триста тридцять чотири гривні 00 копійки) гривень +- 10%, в залежності від фактичної ваги поставленої Продукції.

Згідно з підпунктами 4.1. - 4.2. Договору №071619-4 поставка продукції постачальником здійснюється на умовах СРТ (згідно тлумачення «Інкотермс» в редакції 2010 р.) ТОВ «Інвест Агор Логістик»: Миколаївська область. Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1 (далі - зерновий склад).

Постачальник зобов'язується доставити продукцію на вказане у пункті 4.1. місце доставки за свій рахунок, а також сплатити послуги по прийманню продукції.

Відповідно до умов пункту 4.5. Договору №071619-4, на підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні від 17.07.2019 №41 та №42.

З метою виконання умов Договору №071619-4 позивачем сплачено на користь ТОВ «Плутос Агро» грошові кошти у сумі 298 354,07 грн, в якості оплати вартості вищезазначеного поставленого товару, що підтверджується рахунком на оплату від 17.07.2019 №19 на суму 298 354,07 грн, банківськими виписками та платіжною інструкцією від 18.07.2019 №4394.

Транспортування товару до місця поставки підтверджується товарно-транспортними накладними від 17.07.2019 №000001414 та №000001413.

Згідно з вказаними товарно-транспортними накладними пункт розвантаження (місце поставки) знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1.

У подальшому придбані в рамках вищезазначеного Договору №071619-4 у ТОВ «Плутос Агро» товари реалізовані позивачем відповідно до договору купівлі - продажу від 25.10.2019 №251019 (далі - Договір №251019) з урахуванням додаткової угоди від 13.11.2019 №1, що підтверджується: видатковими накладними від 13.11.2019 №1156, від 30.10.2019 №1115; актами приймання - передачі від 13.11.2019 №IAЛ00000024, від 30.10.2019 №ІАЛ00000023; рахунком на оплату від 30.10.2019 №1024; платіжними інструкціями від 22.11.2019 1877, від 04.12.2019 №1906; податковою накладною від 30.10.2019 №106; складськими квитанціями на зерно від 30.10.2019 193, від 13.11.2019 №198.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Зернова транспортна компанія» та ТОВ «Плутос Агро» за Договором купівлі-продажу від 31.07.2019 №073119-2, суд зазначає таке.

31.07.2019 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (покупець) та ТОВ «Плутос Агро» (постачальник) укладено договір купівлі - продажу №073119-2 (далі - Договір №073119-2), згідно з підпунктами 1.1. - 1.3. якого постачальник продає, а покупець купує на умовах цього договору пшеницю 3 класу врожаю 2019 року, що відповідає умовам ДСТУ 3768:2019 (далі - продукція), загальною кількістю в заліковій вазі 200,00 (двісті) тон, +/- 10% в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.

Ціна продукції складає 4 125,00 грн (чотири тисячі сто двадцять п'ять гривень) без ПДВ, та ПДВ за ставкою 20% - 825,00 (вісімсот двадцять п'ять гривень).

Загальна сума цього Договору складає 990 000,00 грн (дев'ятсот дев'яносто тисяч чотири гривні), в тому числі ПДВ 165 000,00 грн (сто шістдесят п'ять тисяч гривень) +/- 10%, в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.

Згідно з пунктами 4.1. - 4.2. поставка продукції постачальником здійснюється на умовах СРТ (згідно тлумачення «Інкотермс» в редакції 2010 р.) -ТОВ «Інвест Агро Логістик»: Миколаївська область, Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1 (далі - зерновий склад).

Постачальник зобов'язується доставити продукцію на вказане у підпункті 4.1. пункту 4 місце доставки за свій рахунок, а також сплатити послуги по прийманню продукції.

Відповідно до умов пункту 4.5. Договору №073119-2, на підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні від 01.08.2019 №43, №44, 45 та від 02.08.2019 №46.

На виконання умов Договору №073119-2 позивачем сплачено на користь ТОВ «Плутос Агро» грошові кошти у сумі 711 620,68 грн, в якості оплати вартості вищезазначеного поставленого товару, що підтверджується рахунками на оплату від 01.08.2019 №20 на суму 529 650,00 грн, від 05.08.2019 №21 на суму 174 446,68 грн, банківськими виписками та платіжними інструкціями від 01.08.2019 №4517, від 02.08.2019 №4527, від 05.08.2019 №4537.

Транспортування товару до місця поставки підтверджується товарно-транспортними накладними від 30.07.2019 №000001415, від 31.07.2019 №000001416, №000001417 та №011485.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Зернова транспортна компанія» та ТОВ «Плутос Агро» за Договором купівлі-продажу від 31.07.2019 №073119-3, суд зазначає таке.

31.07.2019 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (покупець) та ТОВ «Плутос Агро» (постачальник) укладено Договір купівлі - продажу №073119-3 (далі - Договір №073119-3), підпунктами 1.1. - 1.3. пункту 1 якого визначено, що постачальник продає, а покупець купує на умовах цього договору пшеницю 3 класу врожаю 2019 року, що відповідає умовам ДСТУ 3768:2019 (далі - продукція), загальною кількістю в заліковій вазі 300,00 тон (триста), +/- 10% в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.

Ціна продукції складає 4 233,35 грн (чотири тисячі двісті тридцять три гривень тридцять п'ять копійок) без ПДВ, та ПДВ за ставкою 20% - 846,67 грн (вісімсот сорок шість гривень шістдесят сім копійок).

Загальна сума цього договору складає 1 524 006,00 (один мільйон п'ятсот двадцять чотири тисячі шість гривень), в тому числі ПДВ 254 001,00 (двісті п'ятдесят чотири тисячі одна гривня) гривень +/- 10%, в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.

Згідно з підпунктами 4.1. - 4.2. Договору №073119-3 поставка продукції постачальником здійснюється на умовах СРТ (згідно тлумачення «Інкотермс» в редакції 2010 року) ТОВ «Інвест Агро Логістик»: Миколаївська область, Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1 (далі зерновий склад).

Постачальник зобов'язується доставити продукцію на вказане у п.4.1. місце доставки за свій рахунок, а також сплатити послуги по прийманню продукції.

Відповідно до умов пункту 4.5. Договору №073119-3, на підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні від 09.08.2019 №47, від 12.08.2019 №48, від 19.09.2019 №49, №50, №51

На виконання умов Договору №073119-3 позивачем сплачено на користь ТОВ «Плутос Агро» грошові кошти у сумі 899 918,89 грн, в якості оплати вартості вищезазначеного поставленого товару, що підтверджується рахунком на оплату від 14.08.2019 №22 на суму 378 277,12 грн, від 20.08.2019 №23 на суму 521 641,77 грн, банківськими виписками та платіжними інструкціями від 14.08.2019 №4646, від 15.08.2019 №4656, від 21.08.2019 №4708.

Транспортування товару до місця поставки підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.08.2019 №000001418, №000001419, від 19.08.2019 №000001421, від 19.08.2019 №000001422, №000001423.

Для зберігання товару, придбаного за договорами №071619-4, №073119-2, №073119-3 позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» договір складського зберігання сільськогосподарської продукції від 05.03.2019 №3-2/050319, з урахуванням додаткових угод від 05.03.2019 №1 від 05 березня 2019 року, від 26.04.2019 №2, від 11.05.2019 №3 01.11.2019 №4.

Відповідно до умов зазначеного Договору складського зберігання місце розташування зернового складу: 57263, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1.

Підтвердженням виконання зазначеного Договору складського зберігання є:

- акти надання послуг від 31.07.2019 №414, №415, №416, від 31.08.2019 №480, №502, від 30.09.2019 №557, від 30.10.2019 №605, від 31.10.2019 №613, №621, від 13.11.2019 №662, №690;

- акти коригування від 01.12.2019№746, від 30.11.2019 №715;

- складські квитанції на зерно від 17.08.2019 №81, від 02.08.2019 №94, від 01.08.2019 №90, від 12.08.2019 №101, від 09.08.2019 №99, від 19.08.2019 №105, від 31.08.2019 №31, від 11.05.2019 №17, від 16.05.2019 №18, від 28.05.2019 №19, від 30.05.2019 №20, від 31.05.2019 №21, від 01.06.2019 №22, від 03.06.2019 №23, від 04.06.2019 №24, від 05.06.2019 №25, від 06.06.2019 №26, від 20.06.2019 №37, від 22.06.2019 №38, від 23.06.2019 №39, від 24.06.2019 №40, від 25.06.2019 №41, від 27.06.2019 №52, від 20.06.2019 №37, від 03.07.2019 №64, від 04.07.2019 №66, від 02.08.2019 №92, від 14.02.2020 №12, від 10.12.2019 №208, від 21.12.2019 №211, від 24.12.2019 №214, від 12.11.2019 №196, від 19.09.2019 №180, від 09.07.2019 №70, від 09.07.2019 №71, від 09.07.2019 №72, від 23.08.2019 №113, від 21.08.2019 №107, від 22.08.2019 №109, від 31.08.2019 №138, від 13.11.2019 №197, від 03.01.2020 №2, від 12.07.2019 №75, від 16.07.2019 №77, №78, №79, від 17.07.2019 №80, від 24.07.2019 №83, від 25.07.2019 №84, №85, від 15.08.2019 №102, від 16.08.2019 №103, від 19.08.2019 №104, від 20.08.2019 №106, від 22.08.2019 №108, від 27.11.2019 №205, від 04.12.2019 №207, від 26.12.2019 №215;

- платіжні інструкції від 06.08.2019 №4565, від 07.08.2019 №454, №4575, №4576, від 10.09.2019 №4868, №4869, №4870, від 18.10.2019 №5254, від 03.12.2019 №5651, від 04.12.2019 №5665, від 04.12.2019 №5666;

- податкові накладні від 13.11.2019 №32, розрахунки коригування від 01.12.2019 №2, від 13.11.2019 №33, від 01.12.2019 №3, від 31.07.2019 №54, від 31.07.2019 №55, від 30.09.2019 №56, від 30.10.2019, від 31.07.2019 №56, №57, від 31.08.2019 №65, №66, №67, №68, від 31.10.2019 №69, від 30.11.2019 №70, від 01.12.2019 №4, від 31.10.2019 №70, від 30.11.2019 №71;

- картки аналізу зерна від 18.11.2019 №16.

У подальшому, придбані в рамках вищезазначених договорів №073119-2, №073119-3 у ТОВ «Плутос Агро» товари реалізовані позивачем відповідно до договору поставки від 04.11.2019 №П3-7549-04-11-2019, що підтверджується:

- видатковими накладними від 13.11.2019 №1157, від 14.11.2019 №1158;

- реєстрами вивантаження від 14.11.2019 №141119, від 13.11.2019 №131119;

- товарно-транспортними накладними від 12.11.2019 №1227, №1228, №1229, №1230, №1231, №1232, №1233, №1234, №1235, від 13.11.2019 №1238, №1239, №1240, №1241, №1242, №1243, №1244;

- рахунками на оплату від 13.11.2019 №1058, від 14.11.2019 №1059;

- податковими накладними від 13.11.2019 №41, від 14.11.2019 №44;

- платіжними інструкціями від 20.11.2019 №12007, №12008, від 26.11.2019 №12141; від 06.12.2019 №12469.

Окрім того, на виконання умов договорів №130519, №071619-4, №073119-2, №073119-3 ТОВ «Плутос Агро» оформило та надало позивачу наступні податкові накладні: від 01.08.2019 №1; від 17.07.2019 №2; від 01.08.2019 №3, від 14.05.2019 №3, від 17.07.2019 №3, від 02.08.2019 №4, від 14.05.2019 №4, від 09.09.2019 №5, від 14.05.2019 №5, від 12.08.2019 №6, від 14.05.2019 №6, від 15.05.2019 №7, від 15.05.2019 №8, від 15.05.2019 №9; розрахунки коригування від 05.05.2019 №7, №8, №9; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 31.05.2019 №1 та №2.

При цьому, Акт перевірки від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568 не містить інформацію про дебіторську чи кредиторську заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ «Плутос Агро».

Матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що надані позивачем первинні документи містять неправдиві (недостовірні) відомості.

Таким чином, суд доходить висновку, що вказані первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Плутос Агро» повністю відображають суть та реальність господарських операцій, містять необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості, які у своїй сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Основною аргументацією контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій, що викладена в Акті перевірки від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568, є наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів ТОВ «Плутос Агро», в яких останнє придбавало товар, що був реалізований на користь ТОВ «Зернова транспортна компанія», а саме: ТОВ «Маршал Стар», ТОВ «Сольвадор», ТОВ «Вітамін Постач», ТОВ «Сарон Борн», ТОВ «Квартал 5», фермерське господарство «Левко», ТОВ «Даріел Компані» та ТОВ «Акти-трейдинг», що на думку контролюючого органу входять до ланцюга постачання товару.

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та особами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку, зокрема, на додану вартість.

Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 року в справі №815/4992/16.

Окрім того, у постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 24.04.2018 у справі №2а/0370/205/12, від 20.03.2019 у справі №813/1979/15, від 22.07.2020 у справі №620/3925/18, від 03.03.2020 у справі №520/3580/19 Верховний Суд акцентував увагу, що сам лише факт наявності кримінального провадження не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, не свідчить про порушення платником податків або його контрагентами податкового законодавства, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин. При цьому, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента платника податків не тягне за собою правових наслідків для позивача.

У постановах від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а, від 29.03.2018 у справі №826/3498/15 Верховним Судом висловлена правова позиція про те, що навіть сам факт наявності вироків не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Суд звертає увагу, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства особами, які не є контрагентами позивача за наявними у справі матеріалами, в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами в межах спірних правовідносин.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, рішення ЄСПЛ «Булвес АД проти Болгарії», як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об'єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об'єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається:... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

У даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ «Зернова транспортна компанія» у взаємовідносинах з його контрагентом ТОВ «Плутос Агро» у встановленому законом порядку.

Таким чином, зважаючи на відсутність прямих доказів, які свідчать про порушення позивачем та його безпосереднім контрагентом податкової дисципліни та правил ведення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на обставини порушення позивачем положень Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з ТОВ «Плутос Агро».

Стосовно господарських операцій ТОВ «Зернова транспортна компанія» з «Logistor AS.» (Естонська Республіка), суд зазначає таке.

Перевіркою діяльності ТОВ «Зернова транспортна компанія» за період з 01.01.2018 по 31.03.2025 контролюючим органом встановлено здійснення виплат доходів нерезидентам із джерелом походження з України, а саме: у вигляді орендної плати компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка) на виконання умов договору оренди від 20.04.2023 №2/20-04-23 на загальну суму 425 144,00 Євро (еквівалентно 16 788 544,50 грн), у тому числі у 2023 році - на суму 378 266,00 Євро (еквівалентно 14 747 419,02 грн) та у 2024 році - на суму 46 878,00 Євро (еквівалентно 1 941 125,48 грн). При здійсненні виплат компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка) доходу у вигляді орендної плати застосовано ставку податку 0%.

До перевірки ТОВ «Зернова транспортна компанія» надано наступні документи: оборотно-сальдову відомість за період з 01.01.2018 по 31.03.2025; картку рахунку 632 по розрахунках з нерезидентом «Logistor AS.» за період з 01.01.2018 по 31.03.2025; договір оренди від 20.04.2023 №2/20-04-23; банківські виписки за період з 01.01.2018 по 31.03.2025; акти виконаних робіт за період з 01.01.2018 по 31.03.2025; оригінали довідок про підтвердження статусу резидента «Logistor AS.» за 2023 та 2024 роки.

Так, 20.04.2023 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (орендар) та компанією-нерезидентом «Logistor AS.» (Естонська Республіка) (орендодавець) було укладено договір оренди №2/20-04-23 (далі - Договір №2/20-04-23), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти в оренду рухомий склад орендодавця - фітингові платформи і контейнери (надалі - «РС», «майно»), що належать Орендодавцю на праві власності, оренди або іншій законній підставі.

Орендодавець передає Орендареві майно в технічно справному та комерційно придатному стані до перевезень.

Пунктом 1.3. Договору №2/20-04-23 визначено, що передані орендодавцем фітингові платформи мають право виходу на шляхи загального користування та курсування залізницями України, Балтії, Європи.

Відповідно до пункту 2.1. Договору №2/20-04-23 передача майна в оренду здійснюється на залізничних станціях України, визначених орендарем, та оформляється актом приймання-передачі майна. Датою початку оренди та датою підписання Акту приймання-передачі вважається дата прибуття майна на станцію приймання-передачі, яка підтверджується календарним штемпелем у залізничній накладній.

Доставка майна до станції прийому-передачі, під час передачі їх у найм здійснюється за рахунок орендодавця.

За умовами пункту 2.2. Договору №2/20-04-23, акти приймання-передачі підписуються уповноваженими представниками сторін. Перед підписанням Акту приймання-передачі майна в оренду сторони проводять його огляд. Технічний стан майна, що передається в оренду, фіксується сторонами в актах приймання-передачі.

Пунктом 2.3. вказаного Договору встановлено, що датою повернення майна та датою підписання Акту приймання-передачі вважається дата прибуття майна на станцію приймання-передачі, зазначену орендодавцем. День підписання акта приймання-передачі майна з оренди вважаться останнім днем оренди. Усі витрати на повернення майна з оренди несе орендар.

Згідно з підпунктом 3.2.8. пункту 3.2. Договору №2/20-04-23 орендар не має права передавати майно у суборенду третім особам.

Відповідно до пункту 5.1. Договору №2/20-04-23 орендна плата нараховується за кожну добу оренди з дати підписання акта прийому-передачі в оренду до дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна з оренди.

Сума договору в цілому складається з орендної плати за кожну одиницю майна, які були передані в оренду у відповідності до пункту 1.1. даного Договору.

Розмір орендної плати погоджений сторонами у пункті 5.2 Договору та може бути змінений лише за взаємною згодою Сторін шляхом складання додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до положень пункту 5.3. Договору №2/20-04-23 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом попередньої оплати, до 10-го числа поточного місяця оренди, на підставі рахунка орендодавця. Валютою цього Договору та валютою розрахунків є Євро.

Розмір орендної плати складає 26 Євро без ПДВ за одну фітингову платформу на добу, розмір орендної плати складає 11 Євро без ПДВ за один контейнер на добу.

Пунктом 6.1 Договору №2/20-04-23 визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та чинного законодавства Естонської Республіки.

Відповідно до умов пункту 6.4 Договору №2/20-04-23 у разі пошкодження майна в період оренди, орендар не звільняється від орендної плати встановленої цим Договором, а також власним коштом забезпечує ремонт майна та несе всі витрати, які виникли у зв'язку з ремонтом такого майна.

На виконання умов Договору №2/20-04-23, компанією «Logistor AS.» (Естонська Республіка)» (орендодавець) згідно з актами приймання-передачі передано, а ТОВ «Зернова транспортна компанія» (орендар) прийнято в оренду вагони-платформи у кількості 48 одиниць та контейнерів у кількості 96 одиниць.

На виконання умов укладеного Договору №2/20-04-23 сторони оформили акти надання послуг б/н від 30.04.2023 на суму 1 440,00 Євро, б/н 31.05.2023 на суму 7 585,00 Євро, б/н 30.06.2023 на суму 45 991,00 Євро, б/н 31.07.2023 на суму 52 762,00 Євро, б/н 31.08.2023 на суму 68 736,00 Євро, б/н 30.09.2023 на суму 37 440,00 Євро, б/н 31.10.2023 на суму 56 544,00 Євро, б/н 30.11.2023 на суму 54 568,00 Євро, б/н 31.12.2023 на суму 53 200,00 Євро, б/н

31.01.2024 на суму 28 440,00 Євро, б/н 29.02.2024 на суму 18 438,00 Євро.

На виконання умов Договору №2/20-04-23, згідно з виписками банку, перелік яких наведено у додатку 11 до Акта перевірки від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568, ТОВ «Зернова транспортна компанія» виплачено компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка)

дохід у вигляді роялті на загальну суму 425 144,00 Євро (еквівалентно 16 788 544,50 грн), у т.ч.:

- у 2023 році - на суму 378 266,00 Євро (еквівалентно 14 847 419,02 грн.). Податок на прибуток іноземних юридичних осіб не утримано та не сплачено;

- у 2024 році - на суму 46 878,00 Євро (еквівалентно 1 941 125,48 грн.). Податок на прибуток іноземних юридичних осіб не утримано та не сплачено.

Контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Зернова транспортна компанія» при виплаті доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка) за договором оренди від 20.04.2023 №2/20-04-23 не дотримано вимог статті 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно та, в порушення статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, не сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 10%, що призвело до його заниження на суму 1 678 855 грн.

Так, згідно з підпунктом 14.1.54 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів.

Підпунктом «ґ» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, серед іншого, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Відповідно до пунктів 103.1, 103.2, 103.4 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У свою чергу, приписами статті 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

10.05.1996 між Урядом України і Урядом Естонської Республіки укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України 24.12.1996.

Відповідно до частин першої та другої статті 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

Згідно зі статтею 21 Конвенції види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.

Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до доходів інших, ніж доходи від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції, якщо одержувач таких доходів є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво і надає в цій Державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну базу, і право або майно, у зв'язку з яким одержано доход, дійсно пов'язані з таким постійним представництвом або постійною базою. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.

Зазначаючи про заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 10% на суму 1 678 855 грн, відповідач посилається на те, що дохід отриманий компанією «Logistor AS.» (Естонська Республіка) від оренди фітингових платформ (вагонів) та наданнях послуг перевезення є доходом від надання права на користуванням обладнанням (в тому числі транспортними засобами) та має оподатковуватися у відповідності до статті 12 Конвенцій між Урядом України і Урядами Естонської Республіки як роялті зі ставкою 10 відсотків.

Відповідно до положень 14.1.225 ПК України роялті це будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно із положенням підпункту 1.3 статті 12 Конвенцій роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми роялті.

Термін роялті при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Суд зазначає, що в контексті наведених норм ПК України та зазначених міжнародних договорів вбачається, що мова йде про використання винятково інноваційного обладнання, пов'язаного з авторським правом, а не користування будь-яким обладнанням.

До того ж, відповідач не зазначає про те, що орендовані позивачем фітингові платформи (вагони) є новим, інноваційним обладнанням, яке захищено авторським правом, тощо.

Суд зауважує, що Конвенція не містить визначення терміну «промислове, комерційне або наукове обладнання», однак пунктом 2 статті 3 Конвенції визначено, що при її застосуванні Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.

Відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт» транспортні засоби - залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери.

Водночас, відповідно до Закону України «Про транспорт» до складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

За наведеного, суд дійшов висновку, що залізничний рухомий склад у розумінні законодавства України є транспортним засобом.

Крім того, суд звертає увагу, що за приписами пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Міністерством фінансів України від 27.04.2000 №92, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1. Основні засоби; 5.1.1. Земельні ділянки; 5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом; 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання; 5.1.5. Транспортні засоби; 5.1.6 Інструменти, прилади, інвентар (меблі); 5.1.7 Тварини, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю; 5.1.8. Багаторічні насадження, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю, а також плодоносні рослини; 5.1.9. Інші основні засоби.

Таким чином, Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» відокремлює поняття «Машини та обладнання» і «Транспортні засоби», і виділяє їх в окремі види основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.

Системний аналіз національного законодавства України вказує на те, що для цілей обліку майна юридичних осіб обладнання та транспортні засоби є різними об'єктами обліку, тобто, не є одним і тим же поняттям.

Отже, положення статті 12 Конвенції не поширюються на доходи, що виплачувалися ТОВ «Зернова транспортна компанія» на користь контрагента-нерезидента за укладеним договором оренди залізничного рухомого складу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/17263/24 та від 12.12.2022 у справі №640/5887/22.

Крім того, національне законодавство не містить поняття «промислова власність».

Відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1983 року, об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції.

Отже, Паризька конвенція відносить до об'єктів промислової власності патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, які можуть бути використані як патентовласниками(ліцензіарами), так і іншими особами тільки шляхом передачі їх третім особам в користування або право користування об'єктами промислової власності на підставі ліцензійних договорів, а не договорів оренди, за що користувач (ліцензіат) виплачує правовласнику платежі у формі роялті.

Суд зазначає, що основним правом, заради якого, власне, й укладається ліцензійний договір, є право на винагороду та інші виплати за використання предмета ліцензії.

При цьому, саме поняття «роялті» передбачає платежі за користування або право на використання об'єктів інтелектуальної власності або об'єктів промислової власності - винаходи, корисні моделі, промислові зразки, тощо. При цьому залізничний вагон, контейнер не відповідає вищевказаним критеріям, оскільки є самохідним транспортним засобом та не охороняється авторським правом.

Таким чином, плата за користування обладнанням буде розглядатися як роялті тільки у випадку, якщо таке обладнання відповідає ознакам об'єктів промислової власності та має конструктивно-відокремлені частини, нові технічні рішення, на використання якого передаються авторські права на підставі ліцензійних угод.

Водночас, залізничний рухомий склад (вагони), що є предметом договору оренди не є інноваційним обладнанням, не охороняється авторським правом та не охоплюється поняттям промислове, комерційне або наукове обладнання у розмінні Конвенції.

Досліджений судом договір оренди, укладений між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (орендар) та компанією-нерезидентом «Logistor AS.» (Естонська Республіка) (орендодавець), не містить жодних істотних умов ліцензійних договорів та не відноситься до договорів у сфері інтелектуальної власності, на підставі яких можуть нараховуватись та сплачуватись роялті.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.07.2025 №0693342303, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 1 678 855,00 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 264 144,75 грн.

Стосовно висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань внаслідок реалізації послуг нижче ціни придбання таких послуг, суд бере до уваги таке.

Так, у ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що за результатами аналізу даних бухгалтерського обліку дохід від реалізації послуг нижче ціни придбання таких послуг.

Проаналізувавши первинні документи позивача, контролюючий орган дійшов висновку, що при продажу самостійно вироблених товарів (продукції), виготовлених послуг, реалізованих нижче їх собівартості база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів (продукції) послуг, робіт постачальник складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни, яка не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16, над фактичною ціною.

Проте, в порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Кодексу, Товариством занижено податкові забов'язання внаслідок реалізації послуг нижче ціни придбання таких послуг на загальну суму 4957213,00 грн, у тому числі за травень 2023 у суму 527459 грн, за червень 2023 у сумі 1116418 грн, за липень 2023 у сумі 844257 грн, за серпень 2023 у сумі 1367263грн, за вересень 2023 у сумі 247650 грн, за січень 2025 у сумі 495179 грн, за лютий 2025 у сумі 303680 грн, за березень 2025 у сумі 553307 гривень.

Відповідно по пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Порядок визначення бази оподаткування податку на додану вартість встановлений статтею 188 ПК України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

3 огляду на те, що спірні у цих правовідносинах господарські операції стосуються постачання позивачем самостійно наданих послуг, базу оподаткування ПДВ необхідно визначати, ґрунтуючись на договірній вартості такої операції. Але база оподаткування у такому випадку не може бути нижчою за звичайні ціни.

Поняття «звичайна ціна» установлене підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отже, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Ринковою ціною може бути:

- договірна ціна за умови, що в правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними;

- ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

Тому, особа, яка вважає, що платник податків здійснював продаж самостійно виробленої продукції/наданих послуг за цінами, нижчими за рівень ринкових цін, має право довести цю обставину, зважаючи на рівень ціни, яка склалася на ринку ідентичних товарів/послуг у подібних економічних умовах.

У спірних правовідносинах контролюючий орган виходив з того, що позивач укладав договори про надання послуг за цінами, нижчими за їх собівартість.

Отже, на думку контролюючого органу, застосування договірних цін як ринкових/звичайних цін у спірних операціях суперечить приписам підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Суд звертає увагу, що положення пункту 188.1 статті 188 ПК України, які зобов'язували платника податків визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, ґрунтуючись на розмірі, який не може бути меншим, ніж їх собівартість, діяли лише до 31.12.2015, тоді як заниження податкових зобов'язань з ПДВ, за висновками контролюючого органу, відбулося за період з травня 2023 по березень 2025 включно.

Відповідно до Закону від 24.12.2015 №909-VIII вказана норма була викладена в редакції, яка пов'язує базу оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/ послуг зі звичайними цінами.

Отже, посилання відповідача в Акті перевірки на те, що у процесі визначення бази оподаткування має обов'язково враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.

Разом з тим, факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим, має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

До такого висновку можна дійти, аналізуючи положення пункту підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, де ключовим для правильного тлумачення та застосування є речення: «Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін».

Отже, перед тим як досліджувати наявність чи відсутність у спірних операціях ділової мети, насамперед необхідно дослідити питання доведеності контролюючим органом того факту, що ціна реалізації платником податків самостійно виготовлених товарів/послуг не відповідає звичайним/ринковим цінам, що, своєю чергою, може бути підставою до донарахування бази оподаткування і, як наслідок, підставою висновків про заниження платником податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №200/1718/20-а, від 05.01.2021 у справі №160/6018/19, від 14.09.2022 у справі №200/12446/19-а, від 28.09.2022 у справі №200/14542/19-а, від 13.12.2022 у справі №200/4957/20-а, від 25.05.2023 у справі №200/465/21-а.

Узагальнюючи правові висновки, сформовані у зазначених постановах, Верховний Суд наголошував, що факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим, покладається на особу, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим. Тобто, обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган. Відсутність доказів звернення контролюючого органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з'ясування рівня звичайних цін.

Ключовою проблемою цього спору є питання доведення відповідності рівня договірних цін рівню ринкових цін та визначення суб'єкта, який несе тягар доказування факту невідповідності цін. У податковому законодавстві сформовано «презумпцію ринкової ціни угоди», відповідно до якої сформована договірними сторонами ціна буде вважатися ринковою, допоки її невідповідність не буде доведено у встановленому порядку.

Сформульована у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України презумпція ринкової ціни угоди може бути спростована особою, яка вважає рівень договірної ціни нижчим за ринковий, і саме ця особа (у спірному випадку - контролюючий орган) має довести невідповідність ціни договору рівню ринкових цін.

Єдиним винятком, що виключає правило презумпції ринкової ціни угоди, відповідно до підпункту 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з критеріями контрольованих операцій (підпункт 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України) такими операціями є операції виключно з нерезидентами, тоді як спірні у цій справі правочини відбулися між резидентами України.

При цьому, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.

Тому, відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем процедури з'ясування рівня звичайних цін.

Суд зазначає, що процедура встановлення контролюючим органом таких цін не визначена окремими нормами податкового законодавства.

Однак, у листі ДФС України від 13.10.2016 №22286/6/99-99-15-03-02-15 зазначено, що для отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни (ціни, що склалися на ринку товарів/послуг), контролюючому органу необхідно звертатися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами та державних органів статистики. Необхідність урахування саме офіційної інформації можна пояснити тим, що органи державної влади, які проводять статистичні дослідження та аналіз ринку, можуть надати узагальнену інформацію щодо середньої ціни продажу тих чи інших товарів усіма учасниками ринку.

Проте, у межах спірних правовідносин контролюючим органом на наведено порівняння ціни на ідентичні послуги на внутрішньому ринку України, а лише зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача дохід від реалізації послуг нижче ціни придбання таких послуг (собівартості).

При цьому, контролюючим органом не враховано умов постачання, якості послуг та інших чинників, які безпосередньо впливають на визначення ціни послуг, не здійснено порівняння з ринковими цінами на ідентичні послуги на ринку.

Верховним Судом у постановах від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а та від 09.04.2025 у справі №320/3406/19 зазначено, що платник податку повинен довести причини формування цін, які не відповідають рівню ринкових, надаючи відповідні докази на підтвердження визначеної цінової політики у контексті наявності певних екoнoмічних вигoд лише після того, коли податковий орган у належний спосіб встановить, що договірна ціна дійсно не відповідає ринковій.

Натомість, у межах спірних правовідносин контролюючим органом не наведено порівняння ціни на ідентичні послуги на внутрішньому ринку України, а лише зазначено, що згідно з даними бухгалтерського обліку позивача дохід від реалізації послуг нижче ціни придбання таких послуг (собівартості).

Разом з тим, на підтвердження того, що за перевіряємий період ціни за договорами транспортно-експедиційного обслуговування не були меншими за ринкові ціни, позивачем надано:

- договори на транспортно-експедиційне обслуговування від 21.11.2022 №21/11/2022-МГ, від 10.05.2022 №223Д, від 02.08.2022 №02/08/2022-МГ, від 10.04.2023 №10042023, від 28.08.2023 №28/08/2023-МГ, від 22.10.2024 №22/10/2024-МГ тощо;

- додаткові угоди №4 до Договору №21/11/2022-МГ, №8 до Договору №02/08/2022-МГ;

- інформацію з даними платформи проведення тендерів на ТЕО за перевіряємий період ТОВ «Зернова транспортна компанія» з цінами, які пропонувалися суб'єктам господарювання за спірні періоди.

Окрім того, суд враховує пояснення позивача з приводу того, що на господарську його діяльністю, пов'язану з організацією перевезень зернових продуктів в спеціалізованому залізничному рухомому складі в другому та третьому кварталі 2023 року, мали вплив ряд обставин, а саме: тимчасові обмеження на ввезення сільськогосподарської продукції на територію ЄС, обстріли залізничних терміналів та портів на території України, блокування ініціативи «зернової угоди» тощо.

Таким чином, висновки контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань внаслідок реалізації послуг нижче ціни придбання таких послуг, є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 765 000,00 грн. за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції», суд зазначає таке.

Як вбачається з Акта перевірки від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Зернова транспортна компанія» вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України та пункту 8.4 Порядку №1588, щодо неподання Повідомлення форми 20-ОПП, а саме, не вказано орендовані та повернуті орендодавцю залізничні вагони.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 63.3 статті 63 ПК України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих з платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення. Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об?єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неоcновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

При цьому, відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяттясих на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

У свою чергу, обов'язок подання платником податків повідомлення форми 20-ОПП Податковим кодексом України не передбачено, а регулюється наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 №1588, зі змінами (Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів» від 22.04.2014 №462) (далі - Порядок №1588).

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування відповідальності за статтею 117 ПК України, є порушення строків та порядку подання заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Диспозиція статті 117 ПК України не передбачає відповідальність за неподання звітів чи повідомлення щодо об'єкта оподаткування.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі №640/20736/21, від 18.04.2024 у справі №640/18630/21 та від 13.11.2024 у справі №640/20905/21.

Крім того, відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України на платника податків покладається обов'язок подання заяви про взяття на облік платника податків за податку та/або до зміни платника податку.

Відтак, відповідачем не доведено порушення позивачем вимог пункту 63.3 статті 63, пункту 117.1 статті 117 ПК України, отже, підстави для застосування штрафу у сумі 765 000 грн відсутні, тому податкове повідомлення-рішення від 28.07.2025 №00696070702 прийняте за відсутності законних підстав, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 30280,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2025 №0693342303, №00696200702, №00696120702, №00696160702 (в частині взаємовідносин з ТОВ «Плутос Агро» на суму 543 724 грн), №00696070702.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Ділова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 41653568) судовий збір у розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.

Попередній документ

131660777

Наступний документ

131660779

Інформація про рішення:

№ рішення:	131660778
№ справи:	320/40436/25
Дата рішення:	10.11.2025
Дата публікації:	12.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (10.11.2025)
Дата надходження:	11.08.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

29.09.2025 14:15	Київський окружний адміністративний суд
06.10.2025 14:15	Київський окружний адміністративний суд
15.10.2025 13:20	Київський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ПЕРЕПЕЛИЦЯ А М

відповідач (боржник):

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві

позивач (заявник):

ТОВ "Зернова транспортна компанія"

представник позивача:

Колос Марія Миколаївна