10 листопада 2025 року м. Київ № 320/46636/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС»
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування
податкового повідомлення - рішення від 04.04.2023
№242970413,
Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №242970413 від 04.04.2023р.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з винесеним податковим повідомленням - рішенням незгодний, вважає його таким, яке прийнято з перевищенням службових повноважень та у порушення приписів діючого податкового законодавства, щодо застосування штрафних санкцій нарахованих за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних № 24 від 20.10.2022р., №46 від 31.10.2022р., № 23 від 14.11.2022р. та № 28 від 22.12.2022р., зважаючи на те, що направлення ПН № 24 відбулося 16.11.2022р з огляду на форс-мажорні обставини (повітряна тривога, відсутність електроенергії та ракетні обстріли), направлення ПН №46 та ПН №23, відбулося на думку позивача вчасно, проте з незрозумілих для нього причин, реєстрація відбулася на наступний день, для кожної з накладної відповідно. Стосовно ПН № 28, позивач зазначає, що відправка її на реєстрацію відбулася 13.01.2023р., Відмова в реєстрації відбулася 14.01.2023р. (вихідний день) у зв'язку з відсутністю достатньої кількості коштів. Проте, позивач зазначає, що поповнив свій рахунок ПДВ, 13.01.2023р об 14:59, а зарахування грошових коштів відбулося 13.01.2023р. об 18:14. Тобто на момент відмови в реєстрації накладної, 14.01.2023р., грошові кошти на рахунок ПДВ вже були зараховані.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2024р. відкрито провадження у справі № 320/46636/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача завірені належним чином копії: матеріалів проведеної перевірки позивача; обґрунтований та вмотивований розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення; засвідчені належним чином у відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідачем, 02.02.2024р. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову відповідач заперечує у повному обсязі. В обґрунтування такої позиції зазначає наступне. Податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, чітко дотримувався встановленої процедури та діяв в межах законодавства України. Податкове повідомлення-рішення було прийняте внаслідок того, що посадовими особами ГУ ДПС України у м. Києві встановлено порушення ТОВ «МЕГАНОКС» податкового законодавства, яке полягає в порушенні строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН. При цьому, позивач не заперечує той факт, що зареєстрував податкові накладні з пропуском граничного строку. Разом з тим, представник відповідача наголошує, що твердження позивача, що нібито порушення граничних строків реєстрації податкових накладних здійснено не з вини позивача, є необґрунтованим. Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що у якості доказу для підтвердження «намагань» зареєструвати податкові накладні, надано квитанцію, що підтверджується протоколом перевірки спеціалізованого програмного забезпечення, які сформовані за допомогою програмного комплексу «M.E.DOC», що є власним програмним продуктом, а не інформацією, яка наявна в електронному кабінеті платника податків, адміністратором та розпорядником якого є Державна податкова служба України. З наведеного відповідач стверджує, що у програмному комплексі «M.E.DOC», інформація, щодо дати та часу відправлення електронного звітузалежить від системних налаштувань дати та часу на комп'ютері або самому програмному продукті з якого проводиться відправлення документу та фіксується у програмному протоколі подій. Натомість після отримання документу контролюючим органом, формується повідомлення про доставку, в якому зазначається дата, ім'я файла та час доставки електронного звіту на поштову скриньку ДПС.
Крім того, відповідачем, 08.02.2024р. подано заперечення, щодо відшкодування судових витрат, яке обгрунтовано тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, є необгрунтованим до предмета спору, складності адміністративної справи, витраченого часу під час розгляду справи.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС» (код ЄДПРОУ 38238123) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС України у м. Києві.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, та п. 75.1 ст. 75, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» та в порядку п.76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, відповідачем проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ “МЕГАНОКС» (код ЄДРПОУ 38238123).
За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС», відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки, щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.03.2023р. № 16621/Ж5/26-15-04-13-03/38238123, у висновку якого зазначено про встановлення порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків корегування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 293 313,16 грн., у тому числі:
- порушення строку реєстрації ПН №24 від 20.10.2022р. на загальну суму ПДВ 179 588, 57 грн. Кількість днів затримки реєстрації - 1 день, розмір штрафу 10% (17 958,86 грн.);
- порушення строку реєстрації ПН №46 від 31.10.2022р. на загальну суму ПДВ 1 540, 79 грн. Кількість днів затримки реєстрації - 1 день, розмір штрафу 10% (154,08 грн.);
- порушення строку реєстрації ПН №23 від 14.11.2022р. на загальну суму ПДВ 7 183, 80 грн. Кількість днів затримки реєстрації - 1 день, розмір штрафу 10% (718,38 грн.);
- порушення строку реєстрації ПН №28 від 22.12.2022р. на загальну суму ПДВ 105 000, 16 грн. Кількість днів затримки реєстрації - 1 день, розмір штрафу 10% (10 500,00 грн.);
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Н» від 04.04.2023р. №242970413, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних до позивача застосовано штраф у розмірі 29 331, 32 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС», звернулося до суду та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2023р. №242970413.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).
Стаття 20 ПК України визначає права контролюючого органу, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України).
Відповідно до статті 75 ПК України (у редакції чинній на момент проведення камеральної перевірки позивача), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
За своєю правовою природою норма абзацу 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України є нормою зобов'язального характеру, якій кореспондується норма статті 120-1 Кодексу, яка передбачає відповідальність за невиконання платником податку обов'язку реєстрації податкової накладної.
Так, згідно до пункту 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Таким чином, на платника податків покладено обов'язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022р. № 2260-ІХ (далі - Закон №2260-Х), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу, згідно з якими тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.
Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України, та перелік документів на підтвердження.
Даний Порядок розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо. Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб - резидентів України, зокрема самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, та на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов'язків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Даний наказ опубліковано 06.09.2022р.
Згідно до абзацу третього підпункту 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу платники податку на додану вартість зобов'язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Тобто, Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 23.07.2019 у справі №620/3609/18, від 14.08.2018 у справі №803/1583/17, від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17, №816/390/17 від 02.07.2019 у справі № 2340/3802/18, від 20.08.2019 у справі № 1640/3125/18) вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов'язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.
У постановах від 03.04.2020 (справа №160/5380/19), від 10.06.2019 (справа №802/1825/16-а) та від 12.07.2019 (справа №0940/1600/18) Верховний Суд вказав, що у процедурі внесення інформації (відомостей, щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії:
1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування);
2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН.
Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.
Встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДПС у строк, встановлений цією статтею.
Враховуючи положення пункту 201.10 статті 201 ПК України, у разі відсутності у межах операційного дня надісланої контролюючим органом квитанції, що підтверджує прийняття податкової накладної або відмову у її прийнятті, така податкова накладна вважається зареєстрованою датою її надсилання.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №620/817/19.
Спірним питанням у даних правовідносинах є встановлення порушення строків реєстрації податкової накладних №24 від 20.10.2022., №46 від 31.10.2022р., №23 від 14.11.2022р., № 28 від 22.12.2022р.
Щодо податкових накладних №46, №23 та № 28, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, та не спростовано відповідачем, податкова накладна № 46 від 31.10.2022р. направлена позивачем на реєстрацію 15.11.2022р. об 17:38 год., тобто в межах строків визначених ПК України та в межах операційного дня, однак реєстрація її відбулася на наступний день, 16.11.2022р., що не може вважатися виною позивача та як наслідок відсутні підстави для притягнення його відповідальності у вигляді застування штрафних санкцій.
Крім того, податкова накладна №23 від 14.11.2022р. направлена позивачем на реєстрацію 30.11.2022р. об 17:55 год., тобто в межах строків визначених ПК України та в межах операційного дня, однак реєстрація її відбулася на наступний день, 01.12.2022р., що не може вважатися виною позивача та як наслідок відсутні підстави для притягнення його відповідальності у вигляді застування штрафних санкцій.
Податкова накладна № 28 від 22.12.2022р. направлена позивачем на реєстрацію 13.01.2023р. об 17:37 год., тобто в межах строків визначених ПК України та в межах операційного дня. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, у разі відсутності у межах операційного дня надісланої контролюючим органом квитанції, що підтверджує прийняття податкової накладної або відмову у її прийнятті, така податкова накладна вважається зареєстрованою датою її надсилання. Інформація, що зазначена у відмові в реєстрації, а саме у зв'язку з відсутністю достатньої кількості коштів, жодним чином не доведена відповідачем шляхом надання до суду будь яких доказів на підтвердження правомірності прийняття даного рішення. Крім того, така відмова відбулася тільки на наступний день після направлення накладної позивачем.
Щодо посилання відповідача, що у програмному комплексі «M.E.DOC», інформація, щодо дати та часу відправлення електронного звіту залежить від системних налаштувань дати та часу на комп'ютері або самому програмному продукті з якого проводиться відправлення документу та фіксується у програмному протоколі подій, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 22.11.2021 року по справі №160/10558/19 дійшов висновку про те, що при розгляді справ про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних принциповим є не дата фактичного надходження податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, а дата їх відправлення, виходячи з технічного способу реєстрації податкових накладних, тому скріншоти з програми «M.E.DOC» є належним засобом доказування.
З огляду на це, суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення в частині накладення штрафних санкцій за несвоєчасну реєстру податкових накладних № 46, № 23 та 28 є протиправним та таким, що прийнято не у спосіб та у межах визначених Податковим кодексом України.
Щодо податкової накладної №24 від 20.10.2022р., суд зазначає наступне.
Податкова накладна №24 від 20.10.2022р. направлена на реєстрацію 15.11.2022р. об 17:36 год. Того ж дня, об 17:55 год., тобто в межах операційного дня відбулася відмова в її реєстрації, у зв'язку з помилкою одиниці виміру. Помилка була виправлена, а податкова накладна направлена лише наступного дня, 16.11.2022р. В обґрунтування даних обставин, позивач зазначає, що 15.11.2022р. не було технічної можливості виправити помилку та направити накладну з огляду на відсутність світла та інтернету, крім того, як зазначив позивач, варто також враховувати нервовий стрес та страх від ракетних вибухів.
Однак, суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може безумовно вважатись поважною причиною невиконання податкових обов'язків та, зокрема, підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних. Норми пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачають звільнення від відповідальності, зокрема за порушення строків реєстрації податкових накладних, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов'язків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином доводи позивача щодо наявності об'єктивних причин (оголошення сигналу «Повітряна тривога», ракетні обстріли, відключення електропостачання, тощо) у зв'язку з настанням з 24 лютого 2022 року форс-мажорних обставин внаслідок збройної агресії рф, що вплинуло на діяльність ТОВ “МЕГАНОКС» та на своєчасність реєстрації податкових накладних без підтвердження неможливості відповідно до Порядку №225 виконання податкових обов'язків не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за допущені порушення та не свідчать про протиправність застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваного рішення.
Крім того, позивач на власний ризик, реєстрував податкову накладну №24 в останній день строку, хоча податковим законодавством визначений певний період для реєстрації податкової накладної, який не обмежується виключно одним днем.
Отже, суд доходить висновку, що в частині накладення штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрації податкової накладної №24 від 20.10.2022р. податкове повідомлення - рішення є правомірним та таким, що прийнято у межах та спосіб, що визначений Податковим кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076 -VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2023 року між Адвокатом Оплачко В.О. (ФОП) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС» укладено договір про надання правничої допомоги № 0809-АП, відповідно до умов якого, адвокат налає послуги клієнту шляхом усного та письмового консультування; складання необхідних процесуальних документів, заяв, скарг, позовів і т.ін.; надання послуг щодо захисту інтересів (представництва) клієнта в органах судової влади з правами, наданими Кодексом адміністративного судочинства України позивачу, з правом підпису відповідних процесуальних документів, без права відмови від позову.
Відповідно до пункту 4.3. Договору про надання правової допомоги, розрахунок послуг складається з, опрацювання матеріалів, підготовка і подача позовної заяви, супровід справи в суді першої інстанції, незалежно від кількості судових засідань; підготовка та подача необхідних процесуальних документів - 5 000 грн.
Представником позивача надано до матеріалів справи платіжну інструкцію №2029 від 25 вересня 2023р., з якої вбачається оплата коштів за адвокатські послуги, згідно договору від 08.09.2023р. № 0809-АП на суму 5 000 грн.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №813/1966/18.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з пунктом 9 частини першої 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу, суд доходить висновку, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу є дещо завищеними, отже, врахувавши часткове задоволення позовних вимог, критерій реальності таких витрат, заперечення відповідача, щодо відшкодування судових витрат, суд вважає за належне відшкодувати позивачу 2 000 (дві тисячі) гривень, що підлягають стягненню з відповідача, що буде співмірним зі складністю цієї справи і наданим обсягом послуг та виконаних робіт.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується квитанцією від 22.09.2023 №2023.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС України у м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми форми “Н» від 04.04.2023р. №242970413, в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 372, 46 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у сумі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАНОКС» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.