10 листопада 2025 року м. Київ № 320/41329/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Подільського відділу державної виконавчої служби
у м. Києві Центрального міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м.Київ)
третя особа
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними та скасування постанов.
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
визнання протиправною та скасування постанови Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.07.2025 року № НОМЕР_4 про відкриття провадження;
визнання протиправною та скасування постанови Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.07.2025 року № НОМЕР_4 про арешт коштів боржника.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає наступне. 14.05.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено постанову №4А-3471 від 30.12.2025р. до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), супроводжену заявою про стягнення штрафу на користь держави. 28.07.2025р. відповідачем прийнято оскаржувані поставнови. 31.07.2025р. позивачу було заблоковано рахунки на підставі відкритого виконавчого провадження НОМЕР_4 та арештовано кошти ОСОБА_1 . Представник позивача зазначає, що постанова №4А-3471 від 30.12.2024р. на підставі якої відкрито виконавче провадження не відповідає вимогам виконавчого документ, а саме: виконавчий документ містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізични осіб - підприємців та громадських формувань, який не належить стягувачу, а належить компанії, яка припинила свою діяльність у 2022р.; виконавчий документ не містить дати коли саме він вручений боржнику. Отже, відповідач прийняв до виконання виконавчий документ, який не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, представник позивача зазначає, що постанова №4А-3471 від 30.12.2025р. оскаржується до Подільського районного суду м. Києва з 10.08.2025р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025р. відкрито провадження у справі № 320/41329/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. повторно витребувано від відповідача копію матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4.
29.09.2025р відповідачем надано до суду на виконання вимог ухвали копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 12 квітня 2011 року, РНОКПП НОМЕР_2 .
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 грудня 2024 року №4А-3471 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 25 500,00 грн.
14 травня 2025р. ІНФОРМАЦІЯ_3 за вихідним № 4/5048 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено заяву, щодо примусового виконання постанови №4А-3471 від 30.12.2024р. про стягнення штрафу в дохід держави.
Постановою головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеєю Дмитром Станіславовичем від 28 липня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання постанови № 4А-3471 від 30 грудня 2024 року про стягнення на користь держави штрафу у розмірі 51 000,00 грн.
Крім того, постановою головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеєю Дмитром Станіславовичем від 28 липня 2025 року накладено арешт на грошові/електронні кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями, ОСОБА_1 , звернувся до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 2 Закону № 1404 визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статею 3 Закону № 1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законщом визнані виконавчими документами.
Відповідно до ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З наведеного вбачається, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 грудня 2024 року № 4А-3471 є виконавчим документом.
Частиною 1 статті 4 Закон № 1404 передбачено, що у виконавчому документі зазначаються наступні відомості: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта […] боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до частини 4 цієї ж статті виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); […]
Як вбачається з постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 грудня 2024 року № 4А-3471, вона містить відомості, зазначені у частині 1 статті 4 Закону № 1404, в тому числі відомості про набрання нею законної сили.
Частинами першою-другою статті 12 Закону № 1404 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Водночас, 26.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022р. № 2129-IX, відповідно до пункту 1 якого розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2.
Пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404, установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема,: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже, особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом 1404, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22, від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404, передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею. 27 цього Закону.
Частиною першою статті 28 Закону Закон № 1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що державний виконавець у визначений частиною 5 статті 26 Закону № 1404 строк приймає до примусового виконання виконавчий документ (відкриває виконавче провадження), який містить відомості про набрання ним законної сили.
При цьому обов'язку перевірки державним виконавцем відомостей про набрання виконавчим документом законної сили Закон № 1404 не містить.
Судом для вирішення спору враховано висновки Верховного Суду у постанові від 6 травня 2020 року у справі № 815/6844/17 відповідно до яких органи ДВС і приватні виконавці у силу Закону України «Про виконавче провадження» не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов'язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.
Отже, у державного виконавця відсутній обов'язок встановлений законодавством, перевіряти наявність відповідного судового провадження.
Суд зауважує, що заява про примусове виконання постанови № 4А-3471 від 30.12.2024 складена 04 травня 2025 року, тоді як ухвала Подільського районного суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 758/12267/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 постановлена 18 серпня 2025 року, що вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень. При цьому, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним було повідомлено третю особу про оскарження постанови № 4А-3471 від 30 грудня 2024 року у судовому порядку.
Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на час пред'явлення виконавчого документа до відділу державної виконавчої служби жодної інформації, щодо оскарження постанови № 4А-3471 від 30 грудня 2024 року у судовому порядку сторонами виконавчого провадження надано не було.
Стосовно посилань позиваче на те, що відповідачем у оскаржуваних постановах самостійно визначено дату набрання виконавчого документу законної сили, 15.01.2024р., суд зазначає наступне.
З огляду виконавчого документа, постанови № 4А-3471 від 30 грудня 2024 року, судом вбачається, що в ньому визначена дата набрання нею законної сили, а саме, 15.01.2025р., однак відповідачем помилково зазначено 15.01.2024р.
Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 74 Закону №1404, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Суд звертає увагу на те, що диспозиція вищевказаної правової норми не припускає під виглядом виправлення граматичних чи арифметичних помилок вносити будь-які інші зміни до процесуальних документів.
Відтак, дана стаття передбачає повноваження та відповідно установлює право виправлення державним виконавцем допущених описок та очевидних арифметичних помилок технічного (не юридичного) характеру після прийняття постанови, що стосуються істотних обставин, однак, які не мають впливати на зміст процесуального документу та його виконання.
Оскільки дана стаття не визначає видів помилок та описок, то, відповідно до загальноприйнятих правил, арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв'язку із використанням несправної техніки.
Описка - це зроблена виконавцем механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка у постанові, яка допущена під час його письмово - вербального викладу. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів,тощо.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що допущена виконавцем у оскаржуваних постановах помилка не є підставою для їх скасування.
Щодо твердження позивача, про відсутність в реєстрі ІНФОРМАЦІЯ_2 , а за кодом НОМЕР_3 рахується ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд зазначає наступне.
З 1 листопада 2020 року в Україні більше не існує військових комісаріатів, у рамках реформування Міністерство оборони України перейменувало їх в територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (
ІНФОРМАЦІЯ_5 на базі військкоматів тривав з 1 серпня по 31 грудня 2017 року в Чернігівської області на підставі розпрорядження Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 492-р «Про реалізацію пілотного проекту щодо утворення територіального центру комплектування та соціальної підтримки».
З початку 2019 року ТЦК та СП почали функціонувати вже в чотирьох областях Дніпропетровській, Одеській, Рівненський та Чернігівській, а з 1 листопада 2020-го вже з'явилися в усіх.
В подальшому, 30.03.2021року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обовязку та ведення військового обліку», в якому в частині 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначено, що територіальніцентри комплектуваннята соціальноїпідтримки утворюютьсяна базідіючих військовихкомісаріатів шляхомїх перетворенняпротягом двохмісяців здня набраннячинності цимЗаконом. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються.
Цим законом також внесено зміни в Закон України «Про військовий обовязок і військову службу». Зокрема частини 7 та 8 ст. 1 виклали в такій редакції: « 7.Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують держа вні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. 8.Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України».
На виконання вказаних норм Кабмін постановою від 23.02.2022 року затвердив Положенняпро територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ним, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі-районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Тобто, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки України є реформованою системою військових комісаріатів та є їх правонаступниками.
Таким чином, постанова №4А-3471 від 30.12.2024р. видана ІНФОРМАЦІЯ_3 є належним виконавчим документом.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кривошеєю Дмитром Станіславовичем правомірно, 28.07.2025р. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4, щодо примусового виконання постанови № 4А-3471 від 30 грудня 2024 року про стягнення на користь держави штрафу у розмірі 51 000,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 56 Закону № 1404, постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Оскільки, судом вставнолено, що відповідачем правомірно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, а позивачем позовні вимоги зводяться виключно щодо неправомірності відкриття виконавчого провадження, то постанова про арешт коштів боржника від 28.07.2025р у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, є також правомірною та скасуванню не підлягає.
Інших доводів на обгрунтування своїх позовних вимог, що стосуються неправомірності дій відповідача при прийняті оскаржуваних постанов, позивачем не наведено.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.