10 листопада 2025 року Справа № 320/13322/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРІС АГРО ГРУП"
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП» (далі - позивач, ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП», товариство) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2024 року № 01428740701;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 року № 00181600701.
Позиції сторін
Позивач вказує про не правомірність призначення та проведення перевірки товариства згідно плану - графіку перевірок на 2024 рік оскільки є виробником сільськогосподарської продукції, зареєстроване платником єдиного податку 4 групи, по звітності станом на грудень 2021 року кредиторська операційна заборгованість перевищує дебіторську операційну заборгованість в 2,64 рази, у відповідача відсутні правові підстави для проведення перевірки.
Наполягає на недоведеності контролюючим органом відсутності у контрагента ТОВ «ІВЕНРАЙС» можливостей виконувати роботи, визначені Договорами підряду від 02.03.2020 №02/03/20-16 та №31/12/20-04 від 31.12.2020, відсутність зокрема сільськогосподарської техніки. Вважає необґрунтованим твердження про неможливість ідентифікувати площі земельних ділянок, які оброблялись контрагентом, не надання розрахунків площ земельних ділянок в рамках окремих територіальних громад, які належать на праві оренди чи суборенди ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП», оскільки такі дії виходять за межі повноважень згідно предмету перевірки, та чинним законодавством не передбачено у договорах зазначення таких розрахунків площ земельних ділянок. Вказує на неналежне дослідження Договорів підряду, можливості контрагентом залучення до виконання роботи субпідрядників, не дослідження можливості товариством вирощувати сільськогосподарську продукцію.
Позивач зазначає, що усі документи необхідні для проведення перевірки були надані контролюючому органу. Інших додаткових пояснень чи документів відповідачем запитом не витребовувалось.
ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» зазначає також, що не подання товариством повідомлень за формою 20-ОПП спростовується звітуванням про наявні земельні ділянки шляхом подачі податкової звітності, де земельні ділянки вже задекларовані. Та, податкова звітність, яка в доступі у контролюючого органу не перевірялась.
Крім того зауважує, що диспозиція статті 117 ПК України не передбачає відповідальності за неподання звітів чи повідомлення щодо об'єкта оподаткування. Враховуючи положення п. 8 Порядку №1588, останнім визначено строки повідомлення про об'єкт оподаткування за формою 20-ОПП, що виключає застосування відповідальності за п.117.1 ст. 117 ПК України.
Позивач також вказуючи на п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, дію карантину на території України за постановами КМУ від 20.05.2020 №392, від 25.04.2023 №383, у зв'язку із чим відповідальність за неподання повідомлення за ф. №20-ОПП під час дії зазначеного пункту податкового законодавства не застосовуються. Зазначаючи на пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (у т.ч. за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення за ф. №20-ОПП, заяви за ф. №1-ОПП) не застосовується.
Відповідач вказує про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 12.12.2024 № 01428740701 та від 03.03.2025 року № 00181600701, доводи позивача вважає необґрунтованими та спростованими висновками Акту перевірки № 113488/Ж5/26-15-07-01-06-20/41846549.
Вказує, що за нормами п.п. 69.35-2 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України товариство було відібрано ГУ ДПС у м. Києві для включення до проекту коригування плану-графіка документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, як платника податків, який на грудень 2021 року має критерій «дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більше ніж у два рази». Зазначив, що враховуючи Баланс (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2021, який подано товариством 09.03.2022 за реєстраційним № 9432669748, ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» задекларовано у рядку 1125 дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду у розмірі - 78 385,0 тис.грн. та у рядку 1615 поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду у розмірі - 25 157,0 тис.грн, у зв'язку з чим дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більше ніж у два рази та відповідно були наявні підстави для проведення перевірки товариства.
По взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «ІВЕНРАЙС», з досліджених Договорів підряду, актів виконаних робіт, не можливо ідентифікувати площі земельних ділянок, які оброблялись контрагентом, до перевірки не були надані розрахунки площ земельних ділянок в рамках окремих територіальних громад, які належать на праві оренди чи суборенди ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП». Щодо даного контрагента встановлено інформацію про відкриття провадження про банкрутство ухвалою Господарського суду міста Києві від 18.12.2023 у справі №910/18683/23. У зв'язку із відсутністю посадових осіб підприємств за юридичною адресою не було проведено документальну планову перевірку ТОВ «ІВЕНРАЙС». По ТОВ «ІВЕНРАЙС» перевірялись податкові накладні зареєстровані в ЄДРПН щодо виконання сільськогосподарських робіт з оброблення земельних ділянок, перевезення сільгосптехніки, води, міндобрив, тощо, оренди/суборенди автомобілей, сільгосптехніки тощо, послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт, послуг фасування, транспортно-експедиторських послуг, послуги зрошення, грейдерування доріг, загруці/вигрузці зерна та інше, реалізації товарів та надання послуг. За формою 20-ОПП даний контрагент використовує об'єкти оподаткування за якими не встановлено достатньої кількості сільгосптехніки яка була б потрібною для виконання робіт за Договорами підряду із ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП», враховуючи, що значна кількість техніки здавалась в оренду контрагентам-замовникам. Відповідно не встановлено реальність господарських операцій із ТОВ «ІВЕНРАЙС» щодо виконання сільськогосподарських робіт, що стало наслідком неправомірного складення первинної документації.
Також вказує про встановлене перевіркою не подання/ несвоєчасне подання ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані із оподаткуванням або через які провадиться діяльність до контролюючого органу за формою 20-ОПП. Вказані об'єкти зазначено в додатку 9 до Акту перевірки. Враховуючи п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8, п. 8.4 Порядку №1588 вказує, що Повідомлення за формою 20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об'єктів оподаткування та/або об'єктів, пов'язаних із оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль. Застосовуючи сере інших постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №640/23530/21, від 11.04.2023 у справі №260/2584/21 наполягає, що встановлений факт неподання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 ст. 117 ПК України.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 відкрито провадження у справі, справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 23 квітня 2025 року о 10:00 год.
Відзив подано до суду 22.04.2025.
Підготовче судове засідання призначене на 23.04.2025 о 10:00 знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді Войтовича І.І. у відпустці.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 09.06.2025 о 13:15 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
За наслідками проведеного підготовчого судового засідання 09.06.2025, за участю представника позивача Каравасілі Х.М., представника відповідача Статкевича Д.І., судом на місці ухвалено оголосити перерву для надання часу відповідачу підготувати заперечення на відповідь на відзив.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 07.07.2025 о 09:00год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
Відповідь на відзив зареєстровано в підсистемі «Електронний суд» 13.06.2025, до якого також долучено додаткові докази.
07.07.2025 судом отримано пояснення представника позивача.
За наслідками проведеного підготовчого судового засідання 07.07.2025, за участю представника позивача Каравасілі Х.М., представника відповідача Юзюк В.В., судом на місці ухвалено оголосити перерву у зв'язку із витребуванням від відповідача додаткової інформації по справі.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 03.09.2025 о 09:00год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
В підсистемі «Електронний суд» зареєстровано 28.08.2025 клопотання представника відповідача про долучення до справи додаткових пояснень.
За наслідкам проведених підготовчих дій 03.09.2025, за участю представника позивача Каравасілі Х.М., представника відповідача Юзюка В.В., суд своєю ухвалою від 03.09.2025 закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 18 вересня 2025 року о 09:30 год.
18.09.2025 в судове засідання прибули представник позивача Каравасілі Х.М., представник відповідача Юзюка В.В.
Представник позивача позовні вимоги підтримала та позов просила суд задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом на місці оголошено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
За Наказом ГУ ДПС у м. Києві 31.07.2024 №5009-п призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» з 28.08.2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 20 робочих днів з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.01.2018 по 31.12.2023, валютного за період 03.01.2018 по 31.12.2023, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03.01.2018 по 31.12.2023 та іншого законодавства за відповідний період.
02.08.2024 ГУ ДПС у м. Києві сформовано Повідомлення № 1621/26-15-07-01-06-19, про проведення з 28.08.2024 року за адресою: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 106-Б документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи ДПС, згідно із затвердженим ДПС України планом-графіком проведення документальних перевірок платник податків на 2024 рік та на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, п. 2 частини 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями).
15.10.2024 за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки товариства, ГУ ДПС у м. Києві складено Акт № 113488/Ж5/26-15-07-01-06-20/41846549 (далі - Акт перевірки), з якого вбачається встановлення контролюючим органом порушень:
1. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з ПДВ) за грудень 2023 року в розмірі 59 135 347 гривень;
2. п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зi змінами та доповненнями.
Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, на підставі п. 86.7 ст. 86 ПК України, 25.11.2024 товариством було подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на нього, які відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві від 09.12.2024 вих. № 48058/12/26-15-07-01-06 залишені без задоволення, а висновки контролюючого органу, викладені в Акті від 15.10.2024 № 113488/5/26-15-07-01-06-20/41846549 без змін.
На підставі Акту від 15.10.2024. № 113488/5/26-15-07-01-06-20/41846549, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 12.12.2024
№ 01428750701 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2023 року на 59 135 347 грн.;
№ 01428740701 про застосування штрафної санкції у розмірі 26 398 620 грн.
30.12.2024 товариством подано до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 12.12.2024 № 01428750701 та № 01428740701, яка рішенням ДПС України від 27.02.2025 вих. № 5705/6/99-00-06-01-01-06 задоволена частково, ППР ГУ ДПС у м. Києві від 12.12.2024 № 01428750701 в частині встановлення перевіркою порушень по взаємовідносинах із ПП «АТЛАНТА-АГРО» скасовано, а в іншій частині зазначене ППР та ППР ГУ ДПС у м. Києві від 12.12.2024 № 01428740701 - залишено без змін.
З огляду на часткове скасування ДПС України ППР ГУ ДПС у м. Києві від 12.12.2024 № 01428750701, 03.03.2025 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00181600701 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2023 року на 58 269 130 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням - рішенням, товариство звернулось до суду із даним позовом.
Відповідно, предметом спору у справі є податкові повідомлення-рішення від 12.12.2024 № 01428740701 та від 03.03.2025 року № 00181600701, що винесені ГУ ДПС у м. Києві, які підлягають перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (надалі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з вимогами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до вимог п. п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну податкову службу України. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну податкову політику є Державна податкова служба України.
Таким чином, план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на поточний рік оприлюднюється на офіційному вебпорталі ДПС України (https://tax.gov.ua) (Головна/Діяльність/Плани та звіти роботи) до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
З абзацу першого пункту 77.2 статті 77 ПК України слідує, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 69.35-2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України установлено, що з 1 грудня 2023 року по 31 грудня 2024 року включно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2023 та 2024 роки можуть бути включені:
1) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції;
2) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес);
3) платники податків, які надають/надавали фінансові, платіжні послуги;
4) нерезиденти, які здійснюють/здійснювали в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, та/або відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва нерезидента, які відповідають хоча б одному з таких критеріїв:
рівень зростання податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень зростання доходів платника податків;
декларування нарахованої заробітної плати за відсутності декларування об'єкта оподаткування податком податку на прибуток або декларування доходу, звільненого від оподаткування відповідно до міжнародного договору України;
5) інші платники податків, які на основі показників, сформованих за підсумками 2021 календарного року, відповідають хоча б одному з таких критеріїв:
рівень сплати податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників єдиного
рівень сплати податку на додану вартість на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників податків, у яких операції з вивезення товарів за межі митної території України становлять 25 і більше відсотків загального обсягу постачання та одночасно рівень сплати податку на прибуток становить не менше 50 відсотків рівня сплати податку на прибуток у відповідній галузі;
дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більше ніж у два рази;
загальна сума витрат, відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального річного доходу. задекларованого у такій декларації, за умови що сума загального річного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, становить 10 мільйонів гривень і більше;
нарахування та/або виплата податковим агентом юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати в розмірі менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні (за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику).
При формуванні плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2024 рік враховуються показники позитивної динаміки:
рівнів сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по відповідній галузі за дев'ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання річної звітності враховуються показники за 2023 рік. У разі якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, враховуються показники за попередній рік:
рівнів нарахування та/або виплати податковим агентом юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати за дев'ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за четвертий квартал 2023 року враховуються показники за чотири квартали 2023 року.
ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» юридична особа, яка заснована 03.01.2018 в Україні та здійснює наступні види діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний вид діяльності); допоміжна діяльність у рослинництві; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля; складське господарство; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; вантажний автомобільний транспорт.
Відповідно встановлено, що ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» є сільськогосподарським товаровиробником, платником єдиного податку 4 групи.
Контролюючим органом зроблено висновок про наявність підстав для проведення перевірки, з огляду на перевищення дебіторської заборгованості підприємства над кредиторською, що обґрунтовано контролюючим органом тим, що, згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2021 за реєстраційним номером № 9432669748, «поданий ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП», розмір кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду (рядок 1125) складав 78 385,0 тис. грн., а поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (рядок 1615) 25 157,0 тис. грн.
Разом з тим, суд зазначає, що податкове законодавство України не конкретизує, які саме статті балансу мають включатися, для розрахунку підстав проведення перевірки, а контролюючим органом не обґрунтовані мотиви включення лише рядків 1125, 1615 Балансу (Звіту про фінансовий стан).
Суд враховує та зазначає, що відповідно до Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2021, до операційної дебіторської заборгованості товариства входить:
Б/рах. 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями - 2 293 752, 69 грн.
Б/рах. 362 Розрахунки з іноземними покупцями - 76 090 082,23 грн.
Б/рах. 3771 - Розрахунки з іншими покупцями - 1 420 066,53 грн.
Б/рах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (аванси видані) -240 358,51 грн.
Б/рах. 6851 Розрахунки з іншими кредиторами (аванси видані) - 1862 864,12 грн.
Разом операційна дебіторська заборгованість склала 81 907 124,08 грн.
Операційна кредиторська заборгованість включає:
Б/рах. 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями (аванси отримані) - 235 569,83 грн.
Б/рах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - 24 773 201,48 грн.
Б/рах. 6851 Розрахунки з іншими кредиторами - 161 482 854,84 грн.
Б/рах. 6855 Розрахунки з пайовиками - 15 078 148,93 грн.
Б/рах. 6854 Розрахунки за послуги елеваторів - 1 073 485,63 грн.
Б/рах. 6856 Розрахунки з перевізниками - 13 895 842,55 грн.
Разом операційна кредиторська заборгованість склала 216 539 103,25 грн.
Таким чином, кредиторська операційна заборгованість перевищує дебіторську операційну заборгованість в 2,64 рази.
Неопераційна діяльність. Розрахунки по поворотній фінансовій допомозі включають:
Б/рах. 3777 Поворотна фінансова допомога видана - 25 365 000,00 грн. дебіторська заборгованість.
Б/рах. 6857 Поворотна фінансова допомога отримана - 185 879 917,50 грн. кредиторська заборгованість.
Зазначене у сукупності свідчить про відсутність підстав для проведення планової документальної перевірки.
Підлягає також врахуванню, що контролюючим органом не враховані показники позитивної динаміки, при формуванні плану-графіка проведення документальних планових перевірок, необхідність урахування яких є обов'язковим, про що зазначено у п. 69.35-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Суд враховує та зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 640/18411/18, невиконання вимог закону щодо наявності підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірю, та не спростування Відповідачем обставин незаконності рішення про призначення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Зазначені висновки Суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року у справі №820/609/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 520/11034/18, від 24 грудня 2020 року у справі №320/6463/18, від 9 лютого 2021 року у справі №804/3329/15.
З урахуванням зазначеного, суд вважає наявним факт порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки позивача та відповідно призводить до відсутності правових наслідків такої, що обумовлює протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.
Враховуючи вищезазначене, суд вказує наступне.
Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.153, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України
господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід». затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до пунктів 5-6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів. або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України № 996) та п. 2.1. глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Статтею 2 Закону України № 996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (надалі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Частиною 2 ст. 3 Закону України № 996 зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно із п. 1.2. глави 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
За приписами п. 1.3. глави 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
У відповідності до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (п. 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).
Пунктом 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Відповідно слідує, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
6) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 810/1577/17, превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Відповідно до постанови Верхового Суду від 22 травня 2024 року № 160/19771/23, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року по справі № 160/3364/19 зазначила, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 280/8788/21 також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.
Слід також зазначити, що у справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 320/12569/23.
Щодо винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 03.03.2025 №00181600701.
За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки, контролюючим органом встановлено порушення товариством п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з ПДВ) за грудень 2023 року в розмірі 59 135 347 гривень, у т.ч. по періодам: Березень 2020-1623901 грн.; Квітень 2020-3563707 грн.; Травень 2020-480113 грн.; Червень 2020-401410 грн.; Липень 2020-612883 грн.; Серпень 2020-361 грн.; Вересень 2020-1092031 грн.; Жовтень 2020-3521443 грн.; Листопад 2020-4220747 грн.; Грудень 2020-1855161 грн.; Січень 2021-43903 грн.; Лютий 2021-7062 грн.; Квітень 2021-5308171 грн.; Травень 2021-3351635 грн.; Червень 2021-1275005 грн.; Липень 2021-523546 грн.; Серпень 2021-19832 грн.; Вересень 2021-726416 грн.; Жовтень 2021-9046751 грн.; Листопад 2021-15203902 грн.; Грудень 2021-1418586 грн.; Січень 2022-1750411 грн.; Березень 2022-2222153 грн.; Червень 2023-253686 грн.; Липень 2023-612531 грн.
З Акту перевірки від 15.10.2024 № 113488/5/26-15-07-01-06-20/41846549, вказаний висновок мотивований контролюючим органом нереальністю господарських операцій, які виникли між платником податків та ТОВ «ІВЕНРАЙС», з огляду на відсутність у останнього достатньої кількості техніки, яка б була потрібною для досягнення мети договорів підряду на виконання сільськогосподарських робіт та відсутність зазначення у таких правочинах інформації щодо конкретних площ (кадастрових, номерів або меж земельних ділянок), на яких мають бути виконані контрагентом підрядні роботи, що не дає змогу ідентифікувати належність оброблюваних полів саме як полів Замовника.
Крім того, вищевказане податкове повідомлення-рішення обґрунтоване нереальністю господарських операцій, які виникли між Товариством та ПП «АТЛАНТА-АГРО», яка встановлена Актом від 11.10.2023 № 3505/04-36-07-02/32150080, складеного Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
На підставі Акту перевірки, 12.12.2024 ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від № 01428750701 за формою «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 59 135 347 грн., яке рішенням ДПС України від 27.02.2025 вих. № 5705/6/99-00-06-01-01-06, скасовано в частині встановлення перевіркою порушень по взаємовідносинах із ПП «АТЛАНТА-АГРО», у зв'язку з чим, податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві 03.03.2025 № 00181600701 за формою «В4» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 58 269 130 грн., яке обґрунтовано безпідставним формування податкового кредиту, за результатами виконання договірних зобов'язань, які виникли з ТОВ «ІВЕНРАЙС».
Суд враховує та зазначає, що 02.03.2020 між ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» та ТОВ «ІВЕНРАЙС» було укладено Договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт №02/03/20-16, відповідно до якого Підрядник (ТОВ «ІВЕНРАЙС») зобов'язується виконати на виробничих площах Замовника (Товариства) сільськогосподарські роботи: оранка, сівба, культивація. боронування, дискування, внесення добрив, збір зернових та/або бобових культур й т.ін (далі також «Роботи») на умовах Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Роботи.
Відповідно до п. 1.2 Договору підряду № 02/03/20-16 від 02.03.2020, конкретне найменування (вид) Робіт, що підлягають виконанню, територія Робіт, їх строки, обсяги і ціна й т.ін. узгоджуються Сторонами шляхом підписання додатків до Договору.
Відповідно до п. 2.1 даного Договору підряду, Підрядник виконує Роботи на власній та/або орендованій техніці силами свого персоналу та/або субпідрядників на власному пальному.
Відповідно до п. 2.2 даного Договору підряду, дати планового початку Робіт і орієнтовні строки їх виконання щодо кожного виду Робіт визначається відповідним додатком до Договору, але можуть бути скориговані Замовником з погодинних та/або технологічних причин.
Ціна Робіт Підрядника визначається за 1 гектар оброблених площ й узгоджується Сторонами у додатках до Договору (п. 3.1 Договору підряду № 02/03/20-16 від 02.03.2020).
Пунктом 3.2 Договору підряду № 02/03/20-16 від 02.03.2020 передбачено, що остаточна вартість виконаних Підрядником Робіт (сума до оплати) обчислюється і оплачується в гривнях виходячи із актів здачі-приймання виконаних робіт, що підписані Сторонами.
Крім цього, 31.12.2020 між вищевказаними контрагентами також було укладено Договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт № 31/12/2020-04, відповідно до якого Замовник (ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП») доручає, а Підрядник (ТОВ «ІВЕНРАЙС») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, виконати комплекс робіт та послуг з вирощування зернових та/або бобових та/або олійних культур, надавати інші послуги у сфері рослинництва (далі за текстом «Роботи або Послуги»), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи та послуги.
Відповідно до п. 1.2 Договору підряду № 31/12/20-04 від 31.12.2020, Роботи, що є предметом Договору, підлягають виконанню на сільськогосподарських площах (полях) Замовника, які знаходяться на території Рівненській, Хмельницькій, Житомирській областей, у т.ч.:
вирощування зернових та технічних культур: вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос:
послуги у рослинництві: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур;
посів і садіння сільськогосподарських культур;
обприскування сільськогосподарських культур:
збирання врожаю та підготовка продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом, у тому числі з фасуванням у безкисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування.
Найменування робіт, їх обсяг та строки виконання погоджуються Сторонами в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору підряду № 31/12/20-04 від 31.12.2020).
Відповідно до п. 1.4 Договору підряду № 31/12/20-04 від 31.12.2020, якщо Сторони не домовлялися про інше шляхом підписання Додатку, роботи виконуються із використанням матеріалів і сировини (насіння, агрохімікати, добрива і т.ін.) Замовника, які надаються Підряднику до початку відповідних робіт.
Відповідно п. п. 1.5, 1.6 даного Договору підряду, роботи виконуються на пальному Підрядника належною йому на праві власності або такою, що перебуває у користуванні, технікою. Підрядник має право залучити до виконання робіт субпідрядників, але при цьому несе повну відповідальність за їх дії та бездіяльність перед Замовником.
Пунктом 1.7 Договору підряду № 31/12/20-04 від 31.12.2020 передбачено, що конкретні поля при наданні послуг, що вказані у відповідних Додатках, в межах відповідних областей та районів визначаються згідно усних та/або письмових вказівок Замовника, які надаються Підряднику шляхом їх надіслання на електронну пошту та/або по факсу та/або надані по телефону.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору підряду № 31/12/20-04 від 31.12.2020, вартість робіт та послуг визначається Сторонами в Додатках до нього. Загальна вартість виконаних робіт та наданих послуг визначається згідно Актів виконаних робіт, які будуть підписані Сторонами протягом строку дії Договору.
Так, за наслідками аналізу вищевказаних договорів, вбачається, що сторони таких правочинів досягли згоду щодо всіх істотних умов, а також дотримані законодавчі вимоги щодо їх форми.
На виконання Договорів підряду № 02/03/20-16 від 02.03.2020 та № 31/12/2020-04 від 31.12.2020, сторони уклали ряд додаткових угод до них, в яких були погоджені: вид робіт, територія іх виконання (область, район, село/селище міського типу), дата планового початку робіт, обсяг робіт, строк та ціна.
Суд вказує про безпідставність та необґрунтованість доводів контролюючого органу щодо відсутності в первинних документах відомостей щодо оброблених підрядником площ земельних ділянок.
Також, слід зазначити, що в пункті 4 вищевказаних додаткових угод до Договору підряду № 02/03/20-16 від 02.03.2020 та № 31/12/2020-04 від 31.12.2020 сторони погодили, що конкретні поля в межах відповідних районів на яких Підрядником будуть виконані роботи визначаються згідно вказівок Замовника, які в свою чергу відповідно до умов вищевказаних договорів, могли надаватися Замовником також усно.
Відтак, доводи ГУ ДПС у м. Києві щодо неможливості ідентифікації оброблених ТОВ «ІВЕНРАЙС» полів як полів Замовника, з огляду на відсутність у Додатках до Договорів конкретних площ (кадастрових номерів або меж земельних ділянок), на які проводилися підрядні роботи, не відповідає дійсності та не спростовує факту їх дійсного виконання контрагентом-постачальником, що підтверджується також реєстрами нарядів на роботу в яких відображені: поле (номер, об'єднана територіальна громада), техніка, вид робіт, кількість оброблених ГА.
Суд при цьому вважає необхідним вказати, що законодавством України не вимагається зазначення у таких договорах (контрактах) кадастрових номерів земельних ділянок, які підлягають обробленню. Та, враховуючи подані товариством податкові декларації, до яких у контролюючого органу був доступ під час перевірки та відповідного дослідження, останньому було відомо про наявність у товариства земельних ділянок в користуванні у регіонах, які зазначені в первинних Документах та підтверджують правомірність сформованого податкового кредиту.
Підлягає врахуванню та зазначенню також те, що факт опрацювання ГУ ДПС у м. Києві Декларацій платника єдиного податку четвертої групи за період з 03.01.2018 по 31.12.2023 підтверджується Додатком 6 до Акту перевірки, а результати перевірки контролюючим органом достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за землю наведена на сторінках 25-28 Акту перевірки, в яких відсутні висновки про наявність порушень в цій частині, або їх невідповідності іншим задекларованим платником показникам.
Суд зазначає, що під час проведення перевірки товариством були надані контролюючому органу пояснення та документи фінансово-господарської діяльності підприємства. В Акті перевірки контролюючим органом не зазначено про недостатність наданих документів для її проведення, а також про відмову платника податків від їх ненадання, контролюючим органом не запитувались у товариства додаткові документи, для проведення спірної перевірки, зокрема, карта оброблених земельних ділянок, або додаткові пояснення з цього питання, у разі недостатності у нього відомостей для належної перевірки дійсності сформованого за товариством податкового кредиту, що свідчить про проведення ним перевірки формально, без наміру встановлення дійсних обставин справи.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що твердження відповідача про неможливість ідентифікації належності оброблених ТОВ «ІВЕНРАЙС» полів як полів Замовника не є обґрунтуванням та доводами неправомірного заявлення платником податків податкового кредиту у спірному періоді, оскільки такі дії виходять за межі предмета перевірки.
Щодо встановленої інформації стосовно контрагента про відкриття провадження про банкрутство ухвалою Господарського суду міста Києві від 18.12.2023 у справі №910/18683/23, не можливість проведення документальної планової перевірки підприємства у зв'язку із відсутністю посадових осіб підприємств за юридичною адресою, як і перевірені податкові накладні зареєстровані в ЄДРПН ТОВ «ІВЕНРАЙС» щодо виконання сільськогосподарських робіт з оброблення земельних ділянок, перевезення сільгосптехніки, води, міндобрив, тощо, оренди/суборенди автомобілей, сільгосптехніки тощо, послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт, послуг фасування, транспортно-експедиторських послуг, послуги зрошення, грейдерування доріг, загруці/вигрузці зерна та інше, реалізації товарів та надання послуг, не є належними доказами для твердження про нереальність господарських операцій).
Стосовно перевірених Повідомлень за форми 20-ОПП по контрагенту ТОВ «ІВЕНРАЙС», зазначення про недостатність матеріальних ресурсів для досягнення мети визначеної в Договорах, суд зазначає, що за Договором підряду № 02/03/20-16 від 02.03.2020 та № 31/12/20-04 від 31.12.2020 передбачено право Підрядника ТОВ «ІВЕНРАЙС» на залучення до виконання умов Договору субпідрядника, що в свою чергу не було належним чином досліджено контролюючим органом.
Суд відповідно вказує про недостатність дослідження обставин та предмету Договорів платника податків укладених із ТОВ «ІВЕНРАЙС», не наведення доводів та доказів відсутності у контрагента сільськогосподарської техніки та інших ресурсів. Контролюючим органом не обґрунтована також можливість вирощування товариством сільськогосподарської продукції, обсяг якої підтверджено наданими до суду Звітами про посівні площі сільськогосподарських культур та Звітами про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів. ягід і винограду без виконання постачальником підрядником робіт (наданих послуг) або залученими ним субпідрядниками (у разі їх залучення).
Верховним Судом сформовано правові висновки в постанові 16 січня 2018 року у справах № 820/4648/13-a, № 826/1398/14 та зазначено, що законодавством не визначено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності, а підприємство не позбавлене можливості залучати виробничі та трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів, чого не перевірив податковий орган.
Також підлягають врахуванню висновки Верховного Суду сформовані у постановах від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370 в яких визначено, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків (неподання звітності) не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Відповідно, слід зазначити, що у товариства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції (право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів чи послуг) та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення. Надані товариством первинні документи до перевірки та суду мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу підприємства. Первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів з контрагентом, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а господарські операції ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» з ТОВ «ІВЕНРАЙС» були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При виконанні договірних зобов'язань сторонами були виконані всі необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи, виконані роботи, надані послуги.
В сою чергу, ГУ ДПС не надано доказів, які підтверджують, що первинні документи і податкова звітність товариства є дефектними, підробними або містять недостовірну інформацію.
Разом з тим, суд зауважує, що будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 820/1910/18.
Суд вважає, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд звертає увагу, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.
Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Отже, суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі №808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі №460/2315/19, від 26 вересня 2023 року у справі № 120/6732/22.
Відповідно до п.п. 3-5 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Та, враховуючи вищезазначене та встановлене, з дослідженого Акту перевірки та додатків до нього не вбачається відповідність Акту перевірки вимогам законодавства на предмет зазначення в ньому та дослідження повної інформації щодо обставин та фактів застосованих при фіксуванні порушень податкового законодавства.
З правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №420/1878/19, вбачається та застосовується - детальне відображення в акті змісту виявлених порушень є обов'язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.
Протилежного зазначеному та встановленому судом відповідачем належними та достатніми доказами не наведено, доводи позивача не спростовані.
У висновку, спірне податкове повідомлення-рішення 03.03.2025 №00181600701 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Форму Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, визначено у додатку 10 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588 (далі Порядок №1588).
Пунктом 8.1 Порядку №1588 передбачено, що платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за податку видом збору та визначаються згідно розділами Податкового кодексу України (п. 8.2 Порядку №1588).
Відповідно до п. 8.4 Порядку №1588, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПІ подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Згідно Роз'яснення податкової служби України, зокрема, Головного управління ДПС у Закарпатській області, яке опубліковане 12.12.2024, та доступне за наступним посиланням: https://zak.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/850490.html, яке опубліковане 07.04.2023 та доступне за посиланням: https://kyiv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/667407.html, : інформація про об'єкти оподаткування такі як - товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) відображається у відповідній податковій звітності платника податків (податкові декларації з податку на прибуток, з податку на додану вартість. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску тощо), тому про такі об'єкти оподаткування не потрібно повідомляти у Заяві за ф. № 20-ОПП.
Таким чином, якщо об'єкти оподаткування платника податків відображаються у відповідній податковій звітності, подання форми № 20-ОПП не є необхідним.
Щодо винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 12.12.2024 №01428740701 суд зазначає.
ГУ ДПС у м. Києві зафіксовано в Акті перевірки про порушення товариством п. 63.3 ст. 63 ПК України, а саме зазначено про те, що товариством не подано (не своєчасно подано) повідомлення за формою № 20-ОПП, відповідно наполягає на наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за неподання (несвоєчасне подання) повідомлень за формою № 20-ОПП, пов'язаних з оподатковуванням або через які провадиться діяльність щодо 25 881 об'єктів (додатки 9, 10 до Акту перевірки).
Суд враховує вищезазначене та вказує, що товариство є платником єдиного податку четвертої групи, яке подає Податкову декларацію та Відомості про наявність земельних ділянок, що як наслідок є відповідним повідомленням контролюючого органу про належні товариству об'єкти оподаткування, зокрема, земельні ділянки, та оскільки платником податків щорічно подаються податкові декларації подання ним Повідомлень за формою № 20-ОПП щодо вже задекларованих об'єктів оподаткування, зокрема, земельних ділянок, не є обов'язковим.
Доводи контролюючого органу про фактичне неподання товариством Повідомлень за формою № 20-ОПП спростовується встановленим звітуванням товариством про наявні у нього земельні ділянки, шляхом подачі Податкової декларації, в якій вони задекларовані, які відповідно були в доступі контролюючого органу та підлягали дослідженню та врахуванню.
Також суд погоджується та зазначає, що контролюючим органом не спростовані твердження щодо відсутності встановлення обставин набуття товариством прав на начебто незадекларовані об'єкти у кількості 25 422, про які зазначено в Акті перевірки і дати виникнення у платника податків обов'язку щодо подачі Повідомлень за ф. № 20-ОПП та права у контролюючого органу застосовувати штрафні санкції, що як наслідок свідчить про не доведення правомірності оспорюваного рішення в даній частині. Також слід врахувати про відсутність розрахунку застосованої штрафної санкції по вказаним об'єктам.
Відповідно до п. 8.5 Порядку № 1588 у разі зміни відомостей про об'єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об'єкта оподаткування платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об'єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об'єкта оподаткування.
Відповідно, Порядок №1588 вказує на строки виключно повідомлення про об'єкт оподаткування за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об'єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік.
Положення статті 117 ПК України передбачають відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрацію) платника податків у відповідному контролюючому органу та містять вичерпний перелік порушень, які тягнуть за собою накладення штрафу. Тобто, дана стаття передбачає відповідальність за порушення, пов'язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника. Диспозиція статті 117 ПК України не передбачає відповідальність за неподання звітів чи повідомлення щодо об'єкта оподаткування.
Суд враховує та зазначає, що Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 640/18630/21, визначено що диспозиція статті 117 ПК України не передбачає відповідальності за неподання звітів чи повідомлення щодо об'єкта оподаткування.
Відтак, норми податкового законодавства не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що своєю чергою, виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з п. 117.1 ст. 117 ПК України.
Застосована судова практика відповідачем спростовується та не підлягає врахуванню судом за означеними останніми правовими висновками сформованими за спірних правових питань Верховним Судом.
Щодо застосованого позивачем п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо дії карантину на території України за постановами КМУ від 20.05.2020 №392, від 25.04.2023 №383, вказуючи про відсутність підстав для застосування відповідальності у вигляді штрафу за неподання повідомлення за ф. №20-ОПП під час дії зазначеного пункту податкового законодавства, та пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України, за яким тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (у т.ч. за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення за ф. №20-ОПП, заяви за ф. №1-ОПП) не застосовується, суд враховує та зазначає про відсутність у контролюючого органу правових підстав для застосування штрафної санкції за неподання повідомлення форми №20-ОПП в межах дії норм п. 52-1 та пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що не спростовувалось відповідачем.
Протилежного зазначеному та встановленому судом відповідачем належними та достатніми доказами не наведено, доводи позивача не спростовані.
У висновку, спірне податкове повідомлення-рішення від 12.12.2024 №01428740701 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В свою чергу, позивачем доведено протиправність останніх належними доказами та наведеними суду доводами.
У висновку, судом встановлено протиправність винесених відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 12.12.2024 № 01428740701 та від 03.03.2025 року № 00181600701, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на суму 30280 грн 00 коп.
Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 30280 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.
Інших витрат до розподілу не заявлено.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 12.12.2024 № 01428740701 та від 03.03.2025 № 00181600701.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО ГРУП» (код ЄДРПОУ 41846549) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.