10 листопада 2025 року № 320/53431/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та виплати позивачу пенсії за віком без обмеження її максимальним розміром, щодо здійснення перерахунку і виплати позивачу недоотриманих позивачем сум пенсії за віком з компенсацією втрати частини належних позивачу пенсійних виплат разом із сумою індексації (з врахуванням індексу інфляції) за період, починаючи з 01.10.2011.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховувати та виплачувати позивачу пенсію за віком без обмеження її максимальним розміром та здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоотримані позивачем суми пенсії за віком з компенсацією втрати частини належних позивачу пенсійних виплат разом із сумою індексації (з врахуванням індексу інфляції) за весь період, починаючи з 01.10.2011.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Вказує, що відповідач обмежив його пенсію десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність з 01.10.2011. Наголошує, що має право на отримання пенсійних виплат без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки його пенсія призначена до набрання чинності Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними, та такими, що порушують його права.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив що, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI у контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
На момент набрання чинності Законом № 3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, то на нього не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI.
Отже, відмова Головного управління в нарахуванні (перерахунку) і виплаті пенсії позивачу без обмеження граничного розміру пенсії є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії останньої, яку він отримував до цього. У даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що приписи ст. 2 Закону № 2668 визнані неконституційними відповідними судовими рішеннями стосовно осіб, на яких поширюється дія спеціальних Законів України та для них було знято обмеження максимальним розміром щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії. На думку позивача вказане створює певну соціальну нерівність відносно інших категорій пенсіонерів, у тому числі, позивача.
Позивач вважає, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України №796 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024, а не норми Закону № 3668.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до наявних в матеріалах справи протоколів за пенсійною справою позивачу призначено пенсію за віком у 2002 році відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991.
Станом на час звернення до суду позивач також отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Документів (протоколів, розпоряджень тощо), які підтверджують факт призначення пенсії позивачу саме відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII до суду ані позивачем, ані відповідачем не надано.
13.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про виплату пенсії за віком без обмеження максимальним розміром.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.05.2024 №1000-0206-8/89272 за результатом розгляду заяви позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки останній отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. А відповідно до частини третьої статті 27 означеного Закону максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" частину третю статті 27 Закону № 1058-ІV викладено в такій редакції: "3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Абзац 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI передбачав, що встановлене цим Законом обмеження максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.10.2011.
Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI передбачено, що пенсії, які перевищують встановлені цим Законом обмеження максимального розміру пенсії, хоча і не зменшуються, проте нараховуються без здійснення будь-яких перерахунків та індексації до того моменту, поки їх розмір не буде меншим, ніж встановлені Законом обмеження.
Отже, після 01.10.2011 пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів не перераховуються до того моменту, поки їх розмір не буде меншим, ніж встановлені Законом обмеження. Відповідно, перераховані пенсії, розмір яких був меншим, ніж десять прожиткових мінімумів до 01.10.2011, обмежуються граничним розміром.
На осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Як вбачається зі встановлених у справі обставин, внаслідок перерахунку пенсії позивача його розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, тому до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з наведеного, розмір перерахованої відповідно до Закону № 1058-IV в редакції, чинній з 01.10.2011, зокрема, і належної позивачу пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів.
Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.
Суд зазначає, що особливості застосування п. 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI були предметом дослідження Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
У постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є лише частиною вказаного нормативно-правового акту, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим із часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України.
Відтак, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.05.2018 у справі № 704/87/17, від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі № 161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі № 580/492/19, від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23,на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 1058-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23наведені в п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
На цій підставі, Верховний Суд виснував, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв'язку з цим положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Отже, п. 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI, в контексті перехідних положень, не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Таким чином, текстуальний аналіз п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень ст. 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Дані висновки узгоджуються з правовою позицією щодо застосування п. 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 440/4371/18, від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20, від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23.
Разом з тим, з часу набрання чинності Законом № 3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI).
Норми статті 2 Закону № 3668-VI також кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 27 Закону № 1058-IV.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний та з 01.03.2024 становить 23610 грн.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку пенсії в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то відповідачем правомірно застосовано положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Положення ст. 2 Закону № 3668-VІ та ч. 3 ст. 27 Закону № 1058-IV станом на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення в цій справі неконституційними не визнавалися, є чинними та обов'язкові для застосування.
Посилання позивача у відповіді на відзив на Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)2024 є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі є обмеження максимального розміру пенсії та перерахунок пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.
Наслідки ухвалення вказаного рішення Конституційного Суду України не можуть регулювати право позивача щодо виплати пенсії без обмеження граничним розміром.
Інші доводи позивача не спростовують висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховувати та виплачувати позивачу пенсію за віком без обмеження її максимальним розміром та здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоотримані позивачем суми пенсії за віком з компенсацією втрати частини належних позивачу пенсійних виплат разом із сумою індексації (з врахуванням індексу інфляції) за весь період, починаючи з 01.10.2011 суд зазначає, що оскільки судом відмовлено в задоволенні основної вимоги позивача, то в суду відсутні підстави для задоволення похідної вимоги.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.