про залишення позову без розгляду
10 листопада 2025 року Київ № 320/48843/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до представництва «ЗЕ Пібіен Кампані» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 26.07.2024 звернулось засобами поштового зв'язку до суду з позовом до представництва «ЗЕ Пібіен Кампані» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 395029,31 грн.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Донцю В.А., який ухвалою суду від 25.11.2024 відкрив спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл указаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Скрипці І.М.
Справу прийнято до провадження та керуючись частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 11.04.2025 позов залишено без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення його недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних належних та допустимих доказів, а також пояснення з приводу викладених у клопотанні про залишення позову без розгляду обставин та, за наявності, доказів на їх спростування.
Від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких просили поновити строк звернення до суду.
Відповідно до пояснень зазначили, що як суб'єкт публічного права, наділений владними повноваженнями, згідно зі статтею 122 Кодексу, позивач має право звернутися до суду з адміністративним позовом у тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Зазначили, що для здійснення покладених на позивача завдань, відділенню надано право користуватися електронним ресурсом Централізованого банку даних проблем з інвалідністю (ЦБІ).
Позивач, як територіальне відділення, отримує плановий бюджетний розподіл коштів для сплати судового збору щомісячно у строк до 10 числа поточного місяця року. Підстави для складання позовної заяви до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені виникають з дати отримання з бюджету відповідних коштів на оплату судового збору, у межах розміру яких було визначено коло боржників-роботодавців, з метою складання відповідних позовних заяв.
Строки звернення до суду припадають на час дії воєнного стану. Із посиланням на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, зазначили, що протягом періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання позивача, важливим є предмет спору та компетентність органу, який подає позовну заяву до суду, а до завдань позивача, зокрема серед іншого, належить збір адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання роботодавцями нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Саме за рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені, що стягуються в судовому порядку за невиконання обов'язку працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюється фінансування відповідних програм соціального захисту осіб з інвалідністю.
За результатами вивчення змісту пояснень, судом не встановлено поважних причин пропуску тримісячного строку звернення до суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
За правилами частини першої статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII у редакції від 01.01.2024, чинній станом на 26.07.2024 - день звернення з позовом до суду), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
За приписами пункту 1 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок № 70 у редакції від 09.06.2023, чинній станом на 26.07.2024 - день звернення з позовом до суду), цей Порядок визначає процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - сума адміністративно-господарських санкцій).
Пунктом 2 Порядку № 70 передбачено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Ураховуючи наведені положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що датою, з якої розпочинається перебіг тримісячного строку звернення позивача до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є день, який слідує за останнім днем строку, передбаченого для самостійної сплати підприємствами, установами, організаціями адміністративно-господарських санкцій, тобто 16 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Водночас, позивач звернувся до суду із цим позовом 26.07.2024, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, який обраховується з 16.04.2024 та сплив 16.07.2024.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до змін, внесених Законом України від 21.08.2024 № 3911-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сферах охорони здоров'я, реабілітації, соціального захисту та державної реєстрації окремих об'єктів санітарних заходів», позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, пред'являються протягом 6 місяців після закінчення строку для самостійної сплати.
Проте, такі зміни внесені Законом України від 21.08.2024 № 3911-IX, зокрема до частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідно до якої позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті, однак вже після того, як позивач звернувся з позовом до суду 26.07.2024.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що підстави для складання позовної заяви до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені виникають з дати отримання з бюджету відповідних коштів на оплату судового збору, у межах розміру яких було визначено коло боржників-роботодавців, з метою складання відповідних позовних заяв, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства.
Суд констатує, що наявність або відсутність коштів для сплати судового збору, не є поважною причиною ні пропуску строку звернення до суду, ні не складання та не подання до суду відповідної позовної заяви без сплати судового збору, з відповідним обґрунтування підстав такої несплати тощо.
Щодо тверджень позивача про звернення до суду під час дії правового режиму воєнного стану, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.
Жодних доказів неможливості реалізувати право на суд саме у зв'язку з введенням воєнного стану, позивачем не надано, а обґрунтування щодо звернення до суду після отримання з бюджету відповідних коштів на оплату судового збору, суд не визнає поважними причинами, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду із цим позовом, а повідомлені представником підстави суд не визнає поважними.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позову без руху позивача було попереджено судом, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 з урахуванням частини п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною п'ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до пунктів 7 та 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, а також із підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У силу вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду не визнані судом поважними, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
За вказаних обставин, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пунктів 7 та 8 частини першої статті 240 у взаємозв'язку із частиною п'ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 240, 243, 246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до представництва «ЗЕ Пібіен Кампані» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.