10 листопада 2025 року м. Київ № 640/32695/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури (відповідач-1), Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, Київської міської прокуратури, у якому просить:
- визнати протиправним рішення кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів №275дп-220 від 12 листопада 2020 року та скасувати його;
- визнати протиправним наказ виконувача обов'язків керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Р.В. №855к від 04 грудня 2020 року про застосування дисциплінарного стягнення та скасувати його.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що його, як прокурора у кримінальному провадженні, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв?язку з вчиненням процесуальних дій, а саме направленням до суду клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, у задоволенні якого судом відмовлено. Однак, вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, а, отже, для притягнення у такому випадку прокурора до дисциплінарної відповідальності необхідне відповідне судове рішення, що набрало законної сили, яким визнано протиправними його дії чи бездіяльність. При цьому, як доказ правомірності вчинення своїх процесуальних дій, позивачем додано копію постанови Київського апеляційного суду від 03.10.2020, якою скасовано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2020 про відмову у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Тесленка В.В. про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100100000626 та зазначене клопотання задоволено. Також, зауважує на порушенні кадровою комісією порядку дисциплінарного провадження в частині своєчасності направлення йому матеріалів та наданні кадровою комісією необ?єктивної оцінки дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі позов не визнали, подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просили суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що спірне рішення кадрової комісії є правомірним, оскільки в ході дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 встановлено, що ним не повідомлено керівництво органу прокуратури про виконані ним процесуальні дії та підготовлені процесуальні документи у кримінальному провадженні, що свідчить про порушення позивачем як прокурором вимог Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Крім того, кадровою комісією також встановлено, що з метою уникнення відповідальності позивач надавав неправдиві свідчення про погодження клопотання до суду першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_2 . На думку правоохоронного органу, нещирість прокурора ОСОБА_1 під час з'ясування дійсних обставин в ході дисциплінарного провадження свідчить про вчинення ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора і може викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності. Відтак, відповідачі з урахуванням вищевикладених обставин просять суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
До Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора 07.02.2020 надійшла дисциплінарна скарга керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва ОСОБА_3 про вчинення прокурором цієї ж прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Вказана дисциплінарна скарга для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження за допомогою автоматизованої системи визначена члену кадрової комісії ОСОБА_4 , яким 11.02.2020 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження №07-288дс-145дп-20 стосовно прокурора ОСОБА_1 .
Наказом Генерального прокурора від 07.04.2020 № 175 «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 09.01.2020 №9 «Про створення кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів» повноваження члена кадрової комісії ОСОБА_4 припинені.
Повторним автоматичним розподілом дисциплінарних скарг від 08.04.2020 дисциплінарне провадження №07-288с-145ди-20 стосовно прокурора ОСОБА_1 визначено члену кадрової комісії ОСОБА_5 .
За результатами розгляду зазначеної дисциплінарної скарги членом кадрової комісії ОСОБА_5 у висновку від 04.08.2020 запропоновано прийняти рішення щодо закриття дисциплінарного провадження № 07-288 дс- 145дп-20 стосовно прокурора ОСОБА_1 .
Разом з тим, 03.09.2020 перед початком розгляду вказаного висновку, член кадрової комісії ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про перенесення розгляду висновку у зв?язку з необхідністю проведення додаткової перевірки обставин, викладених у дисциплінарній скарзі стосовно ОСОБА_1 .
У ході обговорення зазначеного клопотання голова кадрової комісії Демченко Г.В. роз'яснив ОСОБА_1 на його запитання, що незважаючи на підготовку членом комісії ОСОБА_5 висновку про відсутність дисциплінарного проступку, у нього є сумніви та припущення щодо більш протилежних висновків. Однак, для об'єктивності йому необхідно проведення детальної перевірки.
За результатами обговорення кадровою комісією прийнято рішення від 03.09.2020 №215дп-20 щодо проведення додаткової перевірки, яку доручено провести члену кадрової комісії ОСОБА_5 .
Після закінчення додаткової перевірки, складено новий висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 від 30.10.2020 №07-288дс- 145дп-20.
Особу, яка подала дисциплінарну скаргу, та прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання кадрової комісії оголошенням на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Одночасно з цим повідомленням ОСОБА_1 направлено й висновок про наявність дисциплінарного проступку, що підтверджується листом від 04.11.2020 № 07/3-506вих-20.
Згідно з дисциплінарною скаргою в діях прокурора ОСОБА_1 вбачаються ознаки невиконання чи неналежного виконання службових обов?язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об?єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та грубе порушення правил прокурорської етики, що згідно з пунктами 1, 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
У додатку до вказаної дисциплінарної скарги, яка надійшла до кадрової комісії 07.02.2020, додано, у тому числі й копії матеріалів кримінального провадження №1201010010000626. Дозвіл на розголошення відомостей у даному кримінальному провадженні надано 27.01.2020 процесуальним керівником ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст. 222 КПК України (міститься в матеріалах дисциплінарного провадження).
Перевіркою матеріалів службового розслідування стосовно прокурора ОСОБА_1 та опрацюванням зібраних під час перевірки матеріалів встановлено наступне.
Згідно з наказом керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва «Про розподіл функціональних обов?язків між працівниками Київської місцевої прокуратури №10» від 22.05.2019 №14 на прокурора ОСОБА_1 покладені обов?язки по здійсненню нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування слідчими СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві, у тому числі у формі процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері службової та господарської діяльності, які вчиняються службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування і юридичних осіб публічного права та суб'єктами професійної діяльності, пов?язаної з наданням публічних послуг, а також інших кримінальних провадженнях, де предметом злочинного посягання виступають кошти державного чи місцевого бюджетів, об?єкти державної, комунальної власності, кошти та майно державних або комунальних підприємств.
Постановою заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва Хорольської О.Ю. від 21.01.2020 прокурора ОСОБА_1 визначено старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні №1201010010000626 від 20.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України. Ним 22.01.2020 винесено постанову, згідно якої визнано речовими доказами корпоративні права ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний», що належать ТОВ «Аграрний маркетинговий центр».
Надалі прокурором ОСОБА_1 24.01.2020 скеровано до суду клопотання про арешт вказаних майнових, корпоративних прав ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний», які належать ТОВ «Аграрний маркетинговий центр» у розмірі 54,25% статутного капіталу, та які, на його думку, є об?єктом кримінально протиправних дій.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2020 у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва Тесленка В.В. про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №1201010010000626 від 20.01.2020 відмовлено.
Як у ході перевірки так і під час засідання комісії ОСОБА_1 надав пояснення, у яких заперечив доводи дисциплінарної скарги. Здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні він встановив, що потерпілим передано значну суму грошових коштів власнику корпоративних прав ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний», який у свою чергу відмовився передавати частку корпоративних прав товариства. 3 метою забезпечення кримінального провадження, ним підготовлено клопотання про накладення арешту на корпоративні права. Інших слідчих дій у даному кримінальному провадженні він не проводив.
Прокурор Тесленко В.В. 23.01.2020 з метою проставлення на клопотанні гербової печатки органу прокуратури прибув до службового кабінету першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва Кучера В.О., так як керівник місцевої прокуратури Гавриш Р.В. та його заступник ОСОБА_7 у зв?язку із службовою необхідністю, поїхали до слідчого ізолятора. Прокурор Кучер В.О. у своєму службовому кабінеті особисто проставив відтиск гербової печатки на клопотанні про накладення арешту на майно.
Вказане клопотання прокурор ОСОБА_1 24.01.2020 скерував до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду по суті. Прокурор Тесленко В.В. наполягає, що саме перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва Кучер В. 0. проставив відтиск гербової печатки на клопотанні.
Твердження ініціатора дисциплінарної скарги про підміну останньої сторінки процесуального документа, ОСОБА_1 , вважає надуманими.
Прокурор Тесленко В.В. вважає, що порядок визначений Шевченківським районним судом м. Києва щодо необхідності наявності гербової печатки на клопотаннях слідчих та прокурорів під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки необхідність проставлення гербової печатки відповідно до вимог КПК України не передбачена, та вважає, що відмова у задоволенні клопотання про арешт майна в суді стала можливою лише у зв?язку з позицією представника Офісу Генерального прокурора.
Керівник Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва Гавриш Р. В. пояснив, що гербова печатка знаходиться безпосередньо у нього, а у разі його відсутності у заступників Кучера В.О., Хорольської О.Ю. або Янчук С.В. Кожен процесуальний керівник спочатку доповідає матеріали кримінального провадження та підстави направлення клопотання до суду одному із керуючих заступників, лише після обговорення підстав він проставляє відтиск печатки на клопотанні прокурора, яке направляється до суду. Після з?ясування обставин подачі прокурором Тесленком В.В. клопотання до суду він ознайомився з матеріалами кримінального провадження № 1201010010000626 від 20.01.2020, якими доведено факт направлення прокурором Тесленком В.В. клопотання до суду, та доповів про цей вчинок керівництву прокуратури м. Києва.
Виконувач обов?язків м. Києва Стояновський Є.О. підтвердив, що прокурор Тесленко В.В., був вимушений визнати, що не погоджував з керівництвом Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва складання та подання клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 1201010010000626, а останній аркуш з відтиском гербової печатки взяв з клопотання в іншому кримінальному провадженні.
Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва Кучер В.О. пояснив, що про факт складання клопотання про накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» та подання його на розгляд слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва йому стало відомо від керівника місцевої прокуратури Гавриша Р.В. Прокурор Тесленко В.В. про свій намір звернутись до суду з вищевказаним клопотанням йому не повідомляв та з проханням скріпити печаткою його підпис у вказаному клопотанні не звертався.
Водночас встановлено, що ОСОБА_1 при з?ясуванні керівництвом місцевої прокуратури обставин подачі до суду вказаного клопотання початку повідомив, що будь-яких слідчих, процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні не проводив, клопотання про арешт майна до Шевченківського районного суду м. Києва не подавав.
Зазначене підтверджується поясненнями керівника місцевої прокуратури ОСОБА_3 , заступників керівника Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Однак, на вимогу керівника прокуратури з СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві надійшли матеріали вказаного кримінального провадження, в яких наявне клопотання про арешт майна за підписом прокурора ОСОБА_1 з 5 аркушів, на останньому аркуші зазначено текст «копія документів, якими обґрунтовується клопотання» (без зазначення номеру кримінального провадження), посада та підпис - «прокурор Київської місцевої прокуратури міста Києва № 10 Тесленко В.В.» Вказане процесуальне рішення нею не погоджувалось, матеріали кримінального провадження їй не доповідались.
За таких обставин, надалі ОСОБА_1 вимушений був визнати факт подачі вказаного клопотання до суду та пояснив, що під час його підготовки прикріпив останній аркуш із відтиском гербової печатки Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва, відкріпивши від іншого клопотання в іншому провадження та скерував до Шевченківського районного суду м. Києва.
Також ОСОБА_1 визнав, що не погоджував з керівництвом місцевої прокуратури складання та подання клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 1201010010000626, а останній аркуш з відтиском гербової печатки Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва взяв з клопотання слідчому судді в іншому кримінальному провадженні.
Зазначене у своїх поясненнях підтвердив заступник прокурора м. Києва ОСОБА_8 , які були ним надані у ході додаткової перевірки дисциплінарної скарги.
Враховуючи зазначене, кадрова комісія, оцінюючи етичність поведінки прокурора ОСОБА_1 , який не повідомив керівництву органу прокуратури про виконані ним процесуальні дії та підготовлені процесуальні документи у кримінальному провадженні, дійшла висновку, що такі дії безумовно не свідчать про порушенням даним прокурором вимог Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
Водночас прокурор ОСОБА_1 під час з?ясовування керівництвом місцевої прокуратури обставин направлення кримінальному провадженні №1201010010000626 клопотання до суду у спочатку намагався приховати сам факт направлення такого клопотання до суду і лише після надходження матеріалів з СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві вимушений був визнати, що таке клопотання направив.
Надалі з метою уникнення відповідальності надавав неправдиві свідчення про погодження клопотання до суду першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва ОСОБА_2 .
Долучення останнього аркушу з відтиском гербової печатки Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва з іншого клопотання в іншому кримінальному провадженні можна вважати фальсифікацією документів у кримінальному провадженні №1201010010000626.
Нещирість прокурора ОСОБА_1 під час з?ясування обставин направлення клопотання до Шевченківського районного суду м. Києва та під час проведення службового розслідування за цим фактом, намагання перекласти вину на першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва ОСОБА_2 , який нібито затверджував печаткою цей документ, свідчить про вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і може викликати сумнів у його об?єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Тому відомості, вказані у дисциплінарній скарзі керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва ОСОБА_3 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, повністю підтверджується зібраними у ході дисциплінарного провадження матеріалами.
Ураховуючи викладене, кадрова комісія дійшла висновку про вчинення прокурором ОСОБА_1 дій, які шкодять авторитету прокуратури, свідчить також про нанесення ним шкоди честі та гідності прокурорської професії, про його невідповідність вимогам щодо наявності високих моральних якостей.
За наслідками дисциплінарного провадження прокурора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладенню дисциплінарного стягнення у зв?язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку у виді - неналежного виконання службових обов?язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об?єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразового грубого порушення правил прокурорської етики (п. п. 1, 5 та 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).
Надалі до Київської міської прокуратури з Офісу Генерального прокурора надійшла копія рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку тa здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 12.11.2020 №275дп-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Київської місцевої прокуратури №10 м.Києва ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
Виконувачем обов?язків керівника Київської міської прокуратури 04.12.2020 видано наказ №855к про застосування до прокурора Київської місцевої прокуратури №10 м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду з 12.11.2020.
Позивач, вважаючи оскаржувані рішення правоохоронних органів протиправними, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 44 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що дисциплінарне провадження щодо прокурорів здійснюється відповідним органом.
25.09.2019 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 р. №113-ІХ, згідно з пп. 2 п. 21, пп. 1 п. 22 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом: члени і голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів вважаються звільненими з посади, а їх повноваження вважаються достроково припиненими.
Установлено що тимчасово, до 1 вересня 2021 року: порядок проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора затверджується Генеральним прокурором.
Відповідно до пп.8 п.22 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX визначено, що тимчасово до 01.09.2021 Генеральним прокурором визначається: перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій, порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедури здійснення дисциплінарного провадження та порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру» про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення.
Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 №266 затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження.
Відповідно до п.4 Розділу I Порядку №266 органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, є кадрова комісія, утворена відповідно до Порядку роботи кадрових комісій, який затверджений наказом Генерального прокурора.
Наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 №9 утворено Кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Відповідно до п.15 Розділу III Порядку №266 після розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, за результатами дисциплінарного провадження кадрова комісія приймає одне з таких рішень:
- про накладення дисциплінарного стягнення;
- про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора;
- про закриття дисциплінарного провадження.
Таким чином, лише Кадрова комісія наділена повноваженнями щодо притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.
Прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Відповідно до ст. 3, 7, 19, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 р., правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять Конституція України, закони України "Про прокуратуру", "Про захист суспільної моралі", "Про запобігання корупції", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора та цей Кодекс.
При виконанні службових обов'язків прокурор має бути незалежним від будь-якого впливу, тиску чи втручання в його професійну діяльність, у тому числі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, зобов'язаний активно, у визначений законодавством спосіб протистояти спробам посягання на його незалежність.
У прийнятті конкретних рішень він повинен бути самостійним, керуватися вимогами закону, морально-етичними принципами професії, відмежовуватися від будь-яких корисливих та приватних інтересів, політичного впливу, тиску з боку громадськості та засобів масової інформації.
Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурори зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
Як зазначено вище, подана 07.02.2020 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора дисциплінарна скарга керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва ОСОБА_3 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку ґрунтується на висновках службового розслідування, яке, в свою чергу, здійснена на підставі матеріалів кримінального провадження №1201010010000626. Дозвіл на розголошення відомостей у даному кримінальному провадженні надано 27.01.2020 процесуальним керівником ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст. 222 КПК України (міститься в матеріалах дисциплінарного провадження).
При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, а, отже, для притягнення у такому випадку прокурора до дисциплінарної відповідальності необхідне відповідне судове рішення, що набрало законної сили, яким визнано протиправними його дії чи бездіяльність.
Вказана позиція суду обґрунтовується тим, що пп. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII та інші підстави притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не пов'язують її виникнення з наявністю судового рішення у кримінальній справі, що набрало законної сили, щодо обставин дисциплінарного провадження (якщо ці обставини пов'язані з висунутими особі обвинуваченнями у вчиненні порушень в межах кримінального провадження).
За таких обставин відсутність в кримінальній справі рішення суду, яке набрало законної сили, та, яке прийняте за результатами розгляду клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, не унеможливлює притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, не є обов'язковою для суду і оцінка доказів, зібраних у кримінальному провадженні, надана з огляду на можливість їх використання під час розгляду кримінальної справи. Це пояснюється підвищеними стандартами до процедури зібрання доказів саме у кримінальному провадженні порівняно з доведенням тих чи інших обставин у дисциплінарних правовідносинах.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Посилання на вказану правову позицію міститься, зокрема, у постанові Верховного суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17.
З урахуванням викладеного сам той факт, що на час прийняття спірного рішення кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів №275дп-220 від 12 листопада 2020 року судове рішення, прийняте за результатами розгляду клопотання прокурора ОСОБА_1 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №1201010010000626, не набрало законної сили, однак вказане не може бути безумовною підставою для висновку про те, що встановлені під час розслідування матеріалів кримінального провадження обставини не мали місце.
Отже, хоча оскаржуване рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
Факти протиправних дій, вчинених ОСОБА_1 , які свідчать про здійснення дисциплінарного проступку підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження у їх сукупності, зокрема, матеріалами кримінального провадження №1201010010000626.
Також з матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що на вимогу керівника прокуратури з СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві надійшли матеріали вказаного кримінального провадження, в яких наявне клопотання про арешт майна за підписом прокурора ОСОБА_1 з 5 аркушів, на останньому аркуші зазначено текст «копія документів, якими обґрунтовується клопотання» (без зазначення номеру кримінального провадження), посада та підпис - «прокурор Київської місцевої прокуратури міста Києва № 10 Тесленко В.В.» Вказане процесуальне рішення нею не погоджувалось, матеріали кримінального провадження їй не доповідались.
За таких обставин, надалі ОСОБА_1 визнав факт подачі вказаного клопотання до суду та пояснив, що під час його підготовки прикріпив останній аркуш із відтиском гербової печатки Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва, відкріпивши від іншого клопотання в іншому провадження та скерував до Шевченківського районного суду м. Києва.
Також ОСОБА_1 визнав, що не погоджував з керівництвом місцевої прокуратури складання та подання клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №1201010010000626, а останній аркуш з відтиском гербової печатки Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва взяв з клопотання слідчому судді в іншому кримінальному провадженні.
Зазначене у своїх поясненнях підтвердив заступник прокурора м. Києва ОСОБА_8 , які були ним надані у ході додаткової перевірки дисциплінарної скарги.
Тобто, суд встановив, що факт подачі до суду вищевказаного клопотання без попереднього погодження таких дій з керівництвом органу прокуратури не заперечується сторонами.
Отже, з урахуванням вищевикладених обставин дійшов висновку, що кадрова комісія діяла виключно в межах своєї компетенції, встановленої спеціальним законом, оцінивши тільки ті факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.
Встановлені під час перевірки факти та обставини мають значення виключно для прийняття рішень у межах компетенції кадрової комісії, які, в свою чергу, під судового розгляду справи не були спростовані позивачем на підставі належних та допустимих доказів.
Між тим, вказані факти є достатніми для висновку про вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з пп. 1, 5 та 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, оскільки мали місце вищевстановлені під час дисциплінарного провадження обставини, які, зокрема, були доведені відповідачами під час судового розгляду.
Підсумовуючи вищевикладене, під час службового розслідування та дисциплінарного провадження встановлено у діях позивача склад дисциплінарного проступку у вигляді вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, що свідчить про правомірне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно з пп. 1, 5 та 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку суд не знаходить підстав для висновку про порушення вказаних принципів під час прийняття рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 12 листопада 2020 року №275дп-220 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Київської місцевої прокуратури №10 м. Києва ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
Відповідно до п.26 Розділу III Порядку №266 рішення кадрової комісії щодо прокурора надсилається його керівнику, тобто органу обласної прокуратури, який уповноважений застосовувати дисциплінарне стягнення.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що керівник обласної прокуратури у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної (місцевої) прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора.
Таким чином, згідно п. 8 ч.1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» застосування дисциплінарного стягнення є повноваженнями керівника обласної прокуратури.
При цьому, керівники обласних прокуратур не мають права не виконувати рішення Кадрової комісії щодо застосування дисциплінарного стягнення.
Отже, компетенцією керівника Київської міської прокуратури є лише дотримання процедури із застосування вже накладеного Кадровою комісією дисциплінарного стягнення стосовно прокурора, яка полягає у виданні відповідного наказу.
Як встановлювалось судом вище, виконувачем обов?язків керівника Київської міської прокуратури 04.12.2020 видано наказ №855к про застосування до прокурора Київської місцевої прокуратури №10 м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду з 12.11.2020.
Оскільки вказане рішення має похідний характер, підстави для надання йому окремої оцінки відсутні.
З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідачі діяли у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачами по справі було надано суду належні докази та обґрунтовані заперечення на позовні вимоги, а відтак виконано покладений на них Законом обов'язок в частині доказування правомірності прийнятих ними та оскаржуваних позивачем рішень, що в свою чергу вказує на необхідність визнання заявлених позовних вимог такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.