10 листопада 2025 року м. Київ Справа № 320/9950/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сас Є.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд:
- Скасувати постанову ВЛК №10/11/42 видану ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 січня 2025 рoку про визнання ОСОБА_1 , придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3,навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 призначити ОСОБА_1 , повторну незалежну військово-лікарську комісію.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 21 січня 2025 року отримав Довідку ВЛК № 10/11/41, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій вказано, що на підставі статті 38в, 39в, 42в, 61б - Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах тощо.
Позивач з вказаною довідкою не погоджується, вказує, що вважає себе не придатним до військової служби за станом здоров'я, враховуючи, що він не перший рік хворіє і часто перебуває на стаціонарному лікуванні, що унеможливлює сумісність із проходженням військової служби, тому просить суд забезпечити йому проходження незалежної військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності його для військової служби з урахуванням його реального стану здоров'я та всіх наявних захворювань.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив, в якому останній зазначив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
Крім того, відповідач відзначає, що позивач був вправі оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рішення та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями Центральної ВЛК.
Тому на підставі наведеного, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, 11 жовтня 2024 року отримав повісткy №16/1110 видану ІНФОРМАЦІЯ_5 , де він перебуває на обліку, з метою проходження військово-лікарської комісії 11 листопада 2024 року.
11 листопада 2024 року позивач вказує, що з'явився по повістці і пройшов військово-лікарську комісію, після чого йому було видано Довідку ВЛK №11/232 від 13листопада 2024 року, де вказано, що па підставі статей 386, 676, 396 гpафи ІІ ТДВ він придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах.
З даним висновком військово-лікарської комісії позивач не погоджується, виходячи з наступного:
02 cерпня 2024 року позивач отримав Консультаційний висновок спеціаліста, в якому вказаний діагноз: Радикулопатія, множиниі відділи хребта. Інший спондильоз, множинні відділи хребта. Рекомендовано медичну peaбinimaцію в ЗОЗ мінімум 2 рази на рік.
22 серпня 2024 року позивач пройшов обстеження в КНП «Констультативно-діагностичний центр» Святошинського району м. Києва, де йому було поставлено діагноз: Первинний коксартроз, двобічний, правий кульшовий. Первинний гонартроз, двобічний.
05 вересня 2024 року позивач отримав Діагностичний звіт Рентгенографії та3a 3діагнозом: Остепоартроз обох кульшових суглобів спpaвa 2 cm 3 лiвa 3 cm 3 кістоподібною перебудовою, двобічний імпінджмент сипдром (CAM mип).
06 вереcня 2024 року за результатами обстеження в KHП «Констультативно-діагостичний центр» Святошинського району м. Києва мені було встановлено діагноз: Первинний коксартроз, двобічниu, правий кульшовий. Первинний гонартроз, двобічний.
З 07 жовтня 2024 року по 10 жовтня 2024 року позивач перебував на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №5 із діагнозом: Гinерmонічна хвороба II сm., 2 cm., ризик 2. Гіпертонічний криз (09.10.2024) неускладнений. ПролаnсМК з мінімальною мітральною недостатністю. Витончення межпердсертної перетинки в ділянці овальної ямки без прориву ЦВХ. Cmeнoзyючuй гкмодинамічно незначимий amepоcклероз шuйнux 10.10.2024).
Пoлiocmeoapmpoз з nереважним ураженням колінних суглобів I ст. кульшових II-Ш ст ПФС Іст.
09 жовтня 2024 року позивач пройшов Ехокардіографію із заключенням: Пролапс мітрального клапану I ст. Скоротлива та діастолічна функція ЛШ в нормі, зон гіпокінезії не виявлено, ФВЛШ 67%. Стінки серця не потовщені. Порожнини та клапани серця без особливостей. Додаткова хорда в області верxiвкu ЛШ.
10 жовтня 2024 року позивач пройшов ультразвукове дослідження судин шиї із висновком: ознаки помірного атеросклеротичного ураження артерій шuї.Стено3 в області біфуркації зліва 27%. Звивистий хід хребтовиx apmepiu, асиметричний кровоток по хребтовuм артеріям. Виражене порушення венозного відтоку по базальним венам мозку.
11 жовтня 2024 року позивач був на огляді у лікаря травматолога, клінічний діагноз: Первинний коксартроз двосторонній, деформуючий артроз лівого кульшового суглобу 3 ст. правого кульшового суглобу 2-3 деформуючuu арmрum колінних суглобів 1 cm., контрактура кульшових суглобів, больовий cunдpoм.
25 жовтня 2024 року позивач отримав консультативний висновок кардіолога з встановленим діагнозом: Гіпертонічна хвороба 1 (один) cm., сmупiнь 2, ризuк.
28 жовтня 2024 року позивач був на огляді у лікаря, встановлений діагноз: Двобічний коксартроз зліва III cm., справа II ст. Двобічна коютрактура Kульшових суглобів. Двобічний гонартроз I cm. Ocmеоxoндроз поперекового відділу хребта, ускладнений множинними протрузіями дисків, вториннимcmeнo30м хребетного каналу та м/х отворів на лівні L4-SI. Больовий синдром.
05 листопада 2024 року позивачу було проведено огляд у лікаря та встановлено діагноз: Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця бeз (застійної) серцевої недостатності.
07 листопада 2024 року позивач отримав консультаційний висновок спеціалiста з діагнозом: Двобічний коксартроз 2 сm. Двобічний феморо-ацетабулярний імпінджмент за змішаним типом. Двобічний гонартроз 1 ст. Пошкоджсення медіального меніску правого та лівого колінного суглоба.
Згідно з Довідкою ВЛК №11/232 від 13 листопада 2024 року, де вказaнo, що на підставі статей 386, 676, 396 графи II ТДВ позивач придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, на підставі всix наявних захворювань позивач погодився, так як вважає, що не всі його захворювання були враховані при висновку ВЛК, тож подав на оскарження Довідки ВЛК і отримав направлeння на ще одну військово-лікарську комісію.
25 листопада 2024 року позивач отримав виписку за вимогою зі встановленим діагнозом: Гіпертонічна хвороба 2 cm., ризик 2. Гіпертонічний криз. Пролаnс MK 3 мiнімальною мітральною недостатністю. Виmончення міжсперед сердної перетинки в ділянці овальної ямки без прориву ЦВХCmeHe3yючий гкмодинамічно незначний атеросклероз шuйнux apmepiu. Стеноз в ділянці біфуркації зліва. Поліостео артроз з переважним ураженням колінних сyглoбi8 1 ст. кульшових: правого 2 cm, лівого 3 cm., ПФC 1 cm. Aнзionamiя cimкicкu no гinepтонічному типу. Плосковальгусні cmonu. Сколітична осканка. Первинний коксартроз двосторонній. Сечо-сольовий діатез.
26 листопада 2024 року позивач отримав лист від ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому вказано, що я підлягаю повторному медичному огляді військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 з належним оформленням документації.
Після проходження повторної військово-лікарської комісії позивачу було видано Довідку ВЛК від 28 листопада 2024 року, згідно з якою, на пiдcmaвi сmаmeu 23в, 39в, 61в, 646, позивача було визнано придатним до військової служби.
З цим висновком військово-лікарської комісії позивач також не погодився і оскаржив його.
16 грудня 2024 року позивач отримав консультативний висновок травматологa з поставленим діагнозом: Двобічний коксартроз cnpaвa-II-III cm., Зліва-III сm. Змішані конюктури обох кульшових суглобів помірного сmупeню тяжкості. Двобічна набута плоскостопість ІІ ст. ФН ходи другого (ІІ) ступеню тяжкості. Рекомендації - проходження МСЕК.
02 січня 2025 року позивачу прийшла відповідь згідно якої позивача було направлено на проходження чергової військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 .
21 ciчня 2025 року позивач отримав Довідку ВЛК №10/11/41, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій вказано, що на підставі cmammі 38в, 396,426,616 - Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах тoщo.
Вважаючи протиправною зазначену довідку (постанову) відповідача та з вимогою зобов'язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Вказане кореспондується також з положеннями ч.1 ст.1 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст.2 Закону №2232-XII).
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).
За змістом п. 1.1 цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, серед іншого: визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть (п.1.3 Положення №402).
Відповідно до п.2.1 Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Згідно з п.2.4.10 Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до п.20.1 Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (ЦВЛК) покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.4.10 розділу І Положення № 402, Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3) - пункт 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, а також положень Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст .2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Отже, перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить у компетенцію адміністративного суду, внаслідок чого підстави для призначення у справі судово-медичної експертизи відсутні.
З огляду на визначений позивачем предмет спору у цій справі, суд перевіряє законність постанови військово-лікарської комісії виключно в межах дотримання процедури її ухвалення.
Враховуючи вказане, суд зазначає, що Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців визначений главою 6 розділу ІІ Положення № 402.
Проте, позивач в обґрунтування позовних вимог не зазначає, що медичний огляд був оформлений формально, без проведення будь-яких обстежень з боку вузьких лікарів-спеціалістів, а при прийнятті рішення ВЛК не було враховано раніше встановлений діагноз, який у позивача мається у медичних документах.
Крім того, матеріали справи не містять доказів таких обставин, зокрема, не проведення певних обстежень, не врахування наявних діагнозів.
Тож, суд зауважує, що позивач, зазначаючи про те, що не погоджується з висновком за результатом медичного огляду, не конкретизує, які саме порушення вчинено відповідачем при складанні спірної довідки.
Відповідно до вимог пункту 6.8 глави 6 розділу ІІ Положення №402, на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - історія хвороби. Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями. Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями.
Пунктом 6.9 глави 6 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
Пунктом 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
Пунктом 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 встановлено, що у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров'я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.
За результатами медичного огляду приймаються постанови.
Відповідно до пунктів 20.1, 20.2 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
Згідно з пунктом 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: «Придатний» до військової служби; «Непридатний» до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби»).
У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову «придатний до військової служби», за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.
У цьому випадку судом встановлено та позивачем не спростовано, що за результатами проведеного медичного огляду позивача військово-лікарською комісією прийнято правомірне рішення військово-лікарської комісії, яким позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах тощо.
Суд встановив, що визначення придатності позивача до військової служби було встановлено відповідно до Положення №402. Так, згідно наданих до матеріалів справи копій медичних документів вбачається, що у них містяться висновки перелічених у главі 6 розділу ІІ Положення №402 лікарів, аналізів і досліджень.
При цьому, згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, зокрема періоду його виникнення, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії та інших спеціалізованих експертних установ. У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів різних ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2.4.5 розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, що означає, зокрема, і чітке дотримання відповідачем формулювань причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, які вказуються у постановах. Відповідач таких норм дотримався.
Тож, необґрунтованим є твердження позивача про те, що відповідач прийняв протиправне рішення.
Надаючи правову оцінку твердженням позивача про протиправність постанови відповідача, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також згідно з висновками Верховного Суду, наведених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для встановлення причинного зв'язку захворювання.
При цьому, представником позивача не надано жодного обґрунтування доводів щодо неналежного проведення медичного огляду, не зазначено, в чому проявилась така неналежність. Наявними у справі доказами не підтверджено незастосування методу індивідуальної оцінки придатності до військової служби, порушення процедури проведення медичного огляду, що призвело до неправомірного висновку щодо стану здоров'я позивача та придатності до військової служби.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що постанова ВЛК №10/11/42 видана ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 січня 2025 рoку про визнання ОСОБА_1 , придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони є протиправною.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.
2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сас Є.В.