06 листопада 2025 року м. Київ справа №320/43938/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марич Є.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах її малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах її малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання дітям позивачки статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та відповідно зобов'язання відповідача надати дітям позивачки такий статус.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , мати малолітніх дітей: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), звернулась до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою та необхідним пакетом документів про надання дітям статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. У зв'язку з військовою агресією рф, позивач разом із дітьми змушені були покинути квартиру в с. Коженики Білоцерківського району Київської області та переїхати в інше безпечне місце. Вказує про те, що неодноразово позивач з дітьми потрапляли під обстріли, у зв'язку з чим діти отримали психологічну травму. Однак, відповідачем не було надано відповіді на заяву позивача, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у звязку з тим, що, по-перше, останнім було надано відповідь позивачу та розглянуто звернення позивачки щодо надання її дітям статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. По-друге, питання щодо надання статусу малолітньому ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 відповідно до статті 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» статус надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Проте, позивач зареєстрована у с. Коженики Білоцерківського району Київської області, яка не відноситься до Святошинського району міста Києва.
Крім того, відповідач зазначив, що заявником не надано висновок оцінки потреб сім?ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім?ї, дітей та молоді, а надані копії документів подані без засвідчення в установленому порядку.
Отже, зважаючи на вказане, за твердженням відповідача, у останнього відсутні підстави для надання дітям позивачки статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач звернулась до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою та необхідним пакетом документів про надання її малолітнім дітям статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
У зв'язку з військовою агресією рф, позивач разом із дітьми змушені були покинути квартиру, яка знаходиться в с. Коженики Білоцерківського району Київської області, та переїхати в інше безпечне місце.
При цьому, факт проживання у с. Коженики Білоцерківського району Київської області підтверджується інформацією про задеклароване місце проживання особи, виданою адміністратором ЦНАПу Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА.
Під час виїзду з позивач з дітьми потрапляли під обстріли, у зв'язку з чим діти отримали психологічну травму.
При цьому, відповідачем не розглянуто заяву позивача про надання її дітям статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернулась до суду за захистом прав своїх неповнолітніх дітей.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 26.04.2001р. №2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 Закону №2402-III у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.
Статтею 4 Закону №2402-III визначено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону №2402-III, проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.
Частинами 1-2, 6 статтею 30-1 Закону №2402-III визначено, що Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз'єднання їх із членами сім'ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку. Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації, що призвела до тимчасової окупації частини території України, а також до того, що на сході України гинуть, отримують поранення та зазнають різних видів насильства діти, та відповідно до частини шостої статті 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» (далі - Порядок №268).
Пунктом 1 Порядку №268 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - статус).
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку №268 зазначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема, психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - психологічне насильство), - моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275 (Офіційний вісник України, 2015р., №98, ст. 3367), і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі (далі - населений пункт, на території якого здійснювалася антитерористична операція), її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015р. №740.
Відповідно до пунктів 3-6 Порядку №268 право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка під час здійснення антитерористичної операції не досягла 18 років (повноліття), які внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів:
- отримали поранення, контузію, каліцтво;
- зазнали фізичного, сексуального насильства;
- були викрадені або незаконно вивезені за межі України;
- залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
- незаконно утримувалися, у тому числі в полоні;
- зазнали психологічного насильства.
Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров'я та розвиток дитини.
Статус надається органом опіки та піклування, у тому числі за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, або за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.
Для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" і засвідчені в установленому порядку копії таких документів: свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини; документа, що посвідчує особу заявника; документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров'я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником; довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи або документа, що підтверджує проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція.
Пунктом 10 Порядку №268 визначено, що рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку. У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження/паспорта, адреса місця проживання/перебування дитини, визначені у пункті 3 цього Порядку обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства, яке позначається літерою «А»), документи, що підтверджують такі обставини, а також дата і номер протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини. Рішення про відмову в наданні статусу приймається в разі відсутності одного з документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку (крім випадку, зазначеного в пункті 8 цього Порядку), та може бути оскаржене в суді.
02.12.2015р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015р. на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.
Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. №1053.
Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.
Слід зазначити, що до вказаного переліку територій с. Коженики Білоцерківського району Київської області не входить.
Разом з тим, в абзацах 12-15 п. 6 Порядку №268 зазначено, що за обставин, передбачених у підпункті 6 пункту 3 цього Порядку, також подаються: висновок оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики. До оцінювання потреб сім'ї (особи) може бути залучений психолог/практичний психолог, психотерапевт, психіатр, що працює в іншому закладі, установі, організації. На основі висновку оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах за згодою батьків/законних представників дитина направляється до відповідного закладу/організації для реабілітації та отримання відповідних соціальних послуг; копія посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого», якщо дитина отримала статус відповідно до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740; копія свідоцтва про смерть та копія документа, що підтверджує загибель особи в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих у зазначеному населеному пункті у період здійснення антитерористичної операції, у разі загибелі батьків дитини або одного з них - із числа цивільних осіб.
З наведеного вище слідує, що право на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів має дитина, а також особа, яка під час здійснення антитерористичної операції не досягла 18 років (повноліття), яка внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, зокрема, зазнала психологічного насильства.
У такому випадку, для отримання відповідного статусу законний представник дитини подає до служби у справах дітей висновок оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
За результатами подання повного пакету документів, передбаченого Порядком №268, комісія з питань захисту прав дитини приймає рішення про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, або відмову у наданні такого статусу.
Судом встановлено, що позивач мотивуючи право її малолітніх дітей на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, посилається на те, що її діти отримали психологічну травму, однак жодних доказів на підтвердження вказаного суду надано не було.
Водночас із наданого відзиву на позовну заяву вбачається, що у зв'язку з технічними проблемами, пов'язаними з переходом офіційного листування служби на електронну пошту з використанням домену kyivcity.gov.ua, відповідачем не було вчасно надано відповідь на звернення громадянина ОСОБА_4 , який звернувся в інтересах дітей ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
При цьому, 22.02.2024 Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації надала відповідь ОСОБА_5 на його електронну адресу, копію листа якого додана до відзиву.
Разом з тим, щодо надання статусу малолітньому ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 відповідач вказав, що відповідно до статті 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» статус надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 6 Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 268 «Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» (далі - Порядок) чітко визначено, що для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» і засвідчені в установленому порядку копії документів, перелік яких зазначений.
Відповідно до частини першої статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Згідно статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
При законному представництві, навпаки, підставою його виникнення с спеціальна вказівка закону, а не воля малолітніх осіб. Отже, законні представники мають лише ті повноваження, які для них передбачені спеціальними нормами закону. Серед таких повноважень право на передоручення відсуне. Тому батькам (усиновлювачам) малолітньої особи неможливо передоручити виконання своїх повноважень іншій особі, зокрема і в питанні надання дітям статусу.
Зважаючи на вищевикладене, подання заяви про надання дітям статусу громадянином ОСОБА_4 , як представником матері малолітніх дітей, не передбачене вимогами нормативно-правових актів.
Крім того вказано, що зі змісту наданих громадянином ОСОБА_4 копій довідок від 30.03.2022 №3222-7000947924 та від 30.03.2022 №3222-7000947823 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування малолітнього ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 вказана адреса: АДРЕСА_1 , що не відноситься до Святошинського району міста Києва.
Водночас, не надано висновок оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а надані копії документів подані без засвідчення в установленому порядку.
Проаналізувавши вищевказане, у взаємозв'язку із обставинами справи та наданою відповіддю відповідача, суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви про надання дітям позивачки статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та відповідно зобов'язання відповідача надати дітям позивачки такий статус.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративній справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач при розгляді звернення позивача про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, її дітям, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах її малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.