06 листопада 2025 року м. Київ справа №640/9655/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати позивачу одноразової компенсації, як інваліду II групи, захворювання якого пов'язані з роботами по ліквідації наслідків авари на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 48 ЗУ №796-12 в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу одноразову компенсацію як інваліду II групи, захворювання якого пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС відповідно до ст. 48 ЗУ №796-12 в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022р. відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження.
Законом України від 13.12.2022р. №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 прийнято адміністративну справу №640/9655/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про протиправність рішення відповідача у не нарахуванні та не виплатити позивачу одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду II групи відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Стверджує, що відповідна протиправність дій відповідача вже була встановлена рішенням суду - рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 у справі №640/24657/20.
Зазначає, що відповідач порушив права позивача, щодо невиплати позивачу одноразової компенсації, як інваліду II групи.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив. Зазначив, що пунктом 3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 року № 760, визначено наступне: виплата одноразової компенсації здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики, поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.
Виплата вказаної компенсації здійснюється на підставі:
- посвідчення, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, віднесених до категорії 1;
- експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони;
- довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
Враховуючи вищенаведене, законних підстав для призначення Компенсації відповідно до поданої до Управління 17 липня 2020 року заяви не має. Оскільки при її поданні не були виконані вимоги зазначені в Порядку, а саме, подана заява не встановленого зразка, без належного пакету документів, подана пізніше шести місяців з дати встановлення інвалідності.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
05.08.2009 позивачу була встановлена ІІ група інвалідності довічно, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК № 014468 від 05.08.2009 та посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.11.2009.
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 від 29.12.2009 позивачу призначена пенсія по інвалідності.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.09.2020 позивач учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії.
У липні 2020 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою щодо виплати одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами.
Відповідач своїм листом від 25.11.2022 № 17383/35-10/03 роз'яснив позивачу, що його заяву від 17.07.2020 розглянуто, однак у зв'язку з тим, що інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому встановлена 05.08.2009, останній втратив право на отримання одноразової компенсації, так як звернувся з відповідною заявою після спливу 6 місяців з дня встановлення інвалідності, що передбачено п.3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 760 від 26.10.2016 (далі - Порядок № 760).
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 у справі №640/24657/20 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації, як інваліду II групи, захворювання якого пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б, код ЄДР: 37498541) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації як інваліду II групи, захворювання якого пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати та прийняти відповідне рішення.
На виконання вищевказаного судового рішення у справі № 640/24657/20 Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації розглянуло заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язані з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та листом від 23.11.2021 № 17383/35-10/03 відмовило в призначенні і виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю.
В обґрунтування зазначено, що відповідно до вимог п. 3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2016 №760, де зазначено, що виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою Постановою КМУ від 17.08.2002 №1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги", поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності. При цьому, позивач звернувся із пропуском 6 -місячного строку.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Законом, що визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Статтею 48 Закону №796-ХІІ (у редакції від 25.03.1999, що була чинною до 01.01.2015), було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:
- інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат;
- інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат;
- інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат;
- дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат;
- сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат;
- батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.
У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Разом з цим, на момент звернення позивача до відповідача стаття 48 Закону №796-ХІІ, якою визначено коло осіб, що мають право на одноразову грошову допомогу, та розмір останньої, має іншу редакцію.
Так, відповідно до статті 48 Закону №796-ХІІ (у редакції Законів України від 21.04.2016 №1339-VIII та від 06.06.2017 №2082-VIII) одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 48 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 26.10.2016 №760 затвердив Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок №760).
Відповідно до вимог пункту 5 Порядку №760, виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі:
- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (із вкладкою);
- експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони;
- довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
Пунктом 2 Порядку №760 передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Згідно з вимогами пунктом 4 Порядку №760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 установлено, що інвалідам II групи виплата одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, здійснюється у розмірі 284,40 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 у справі №3-рп/2012, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача розмір одноразової грошової допомоги для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому для інвалідів 2 групи з числа осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, розмір одноразової грошової компенсації установлений у розмірі 284,40 грн.
Оскільки Закони України від 21.04.2016 №1339-VIII та від 06.06.2017 №2082-VIII, якими статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров'ю були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, суд не вбачає підстав для виплати позивачеві зазначеної компенсації у розмірі, що відрізняється від встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".
Беручи до уваги, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, її розмір і порядок виплати були встановлені у Порядку №760 та постанові Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285, доводи позивача про те, що відповідач протиправно відмовив йому у виплаті одноразової грошової компенсації виходячи із розміру 45-ти мінімальних заробітних плат не ґрунтуються на вимогах закону.
Щодо недопустимості принципу звуження прав позивача та недопустимості зменшення розміру одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд зазначає наступне.
У рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 у справі №1-42/2011 визначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На думку Конституційного Суду України (справа №1-4/2018), держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. У рішенні від 07.07.1989 у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17.10.1986 у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".
У рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").
Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що, у оскаржуваних правовідносинах, відповідач, проводячи нарахування та виплату позивачу одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, що регулює розміри виплати вказаної одноразової компенсації, а саме: постанову Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".
За викладених обставин, вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо невиплати одноразової компенсації позивачу, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 групи, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника, інваліду II групи - 45 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Інші позовні вимоги позивача є похідними від вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку та виплати одноразової компенсації позивачу, а тому задоволенню, також, не підлягають.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведені позивачем доводи було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними. Право позивача не порушено. Отже, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
При вирішенні даної справи суд також враховує правову позицію викладену Шостим апеляційним адміністративним судом у постановах від 19.06.2024 у справі № 320/9933/22 та від 01.11.2021 у справі № 320/1108/21.
Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі, тому у суду відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.