10 листопада 2025 року Київ №320/40091/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведені перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2023, з урахуванням підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення 1,197 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення сумою 1500,00 грн, та без обмеження максимального розміру пенсії, та з 01.03.2024 з урахуванням сум індексації пенсії, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023, з урахуванням підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення 1,197 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення сумою 1500,00 грн та без обмеження максимального розміру пенсії, та з 01.03.2024 з урахуванням сум індексації пенсії, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимального розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023 із урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з 01.03.2024 із урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, проте відповідачем після перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 640/20581/22 безпідставно обмежено в реалізації вказаного права.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 05.09.2024 позов залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою від 06.01.2025 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2024, в адміністративній справі № 640/20581/22 позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови відновити виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити, установити та виплатити з 01.07.2021 щомісячні доплату у розмірі 2000,00 грн до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження належної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром з 01.03.2022; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного в довідці Служби безпеки України від 30.03.2021 № 21/3/2-9/878-325, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року в адміністративній справі № 640/13532/21, з урахуванням суми індексації пенсії, та з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження попереднім розміром пенсії та без обмеження максимальним розміром. Вирішено питання про судові витрати.
На виконання названого рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивачу.
Як убачається з розрахунку пенсії за вислугу років, зокрема, станом 01.07.2024, пенсія позивачу призначена (обчислена) з 07.12.2010 у розмірі 29625,61 грн. Підсумок пенсії з надбавками та індексацією становить 33031,76 грн. Із урахуванням максимального розміру пенсії - 30031,76 грн. Так само обмеження пенсії максимальним розміром мало місце і у 2023 році, зокрема, підсумок пенсії з надбавками за 2023 рік- 31531,76 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 30031,76 грн.
У зв'язку з обмеженням пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність під час чергового перерахунку пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 23.07.2024, у якій просив виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило листом від 21.08.2024 № 33029-31469/С-02/8-2600/24, що на виконання рішення суду від 16.05.2024, в адміністративній справі № 640/20581/22, позивачу проведено перерахунок пенсії. Проте цим рішення не зобов'язано проводити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром в подальшому в разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановлення нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо). Вказали, що з 01.03.2022 після виконання названого рішення пенсія позивачу зберігається у раніше встановленому розмірі - 30031,76 грн. Також повідомили про проведення у 2023 та 2024 роках індексації пенсії у сумі 1500 грн.
До відповіді надали розрахунки пенсії станом на 01.04.2019, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.07.2024. Із цих розрахунків убачається, що розмір пенсії у 2023 та 2024 роках обмежено максимальним розміром.
Крім того, судом установлено, що позивачеві було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановами КМУ від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185 у розмірі 1500 грн відповідно, що підтверджено розрахунками пенсії за вислугу років по пенсійній справі № 2602013617 (СБУ).
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.03.2023, основний розмір пенсії 83% грошового забезпечення у розмірі 31531,76 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 3442,50 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2023 - 1500,00 грн, - 31531,76 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 31531,76 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 30031,76 грн.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років станом на 01.03.2024, основний розмір пенсії 83% грошового забезпечення у розмірі 33031,76 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 3442,50 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2023 - 1500,00 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2024 - 1500,00 грн, - 33031,76 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 33031,76 грн. грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 30031,76 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у запропонований позивачем спосіб із урахуванням нарахованої індексації, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом
Як вбачається із преамбули Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У свою чергу, згідно із частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно із частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності з 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та від 21.04.2023 у справі № 380/8024/21.
Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив суд, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії з обмеженням її максимальним розміром, із приводу чого суд зазначає таке.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 21.08.2024 № 33029-31469/С-02/8-2600/24 щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За правилами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023, з урахуванням підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення 1,197 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення сумою 1500,00 грн та з 01.03.2024 з урахуванням сум індексації пенсії, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановами КМУ від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185, що підтверджено розрахунками пенсії за вислугу років по пенсійній справі № 2602013617 (СБУ).
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.03.2023, основний розмір пенсії 83% грошового забезпечення у розмірі 31531,76 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 3442,50 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2023 - 1500,00 грн, - 31531,76 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 31531,76 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 30031,76 грн.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років станом на 01.03.2024, основний розмір пенсії 83% грошового забезпечення у розмірі 33031,76 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2022 - 3442,50 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2023 - 1500,00 грн, з урахуванням індексації базового розміру пенсії (ОСНП) 2024 - 1500,00 грн, - 33031,76 грн. Підсумок пенсії з надбавками - 33031,76 грн. грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 30031,76 грн.
Таким чином, у цій частині вимог за результатами розгляду справи порушень не встановлено.
Отже, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
За наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тож із урахуванням розміру задоволених позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 21.08.2024 № 33029-31469/С-02/8-2600/24, щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.