10 листопада 2025 року м. Київ справа № 320/34394/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа Головне управління ДПС у м.Києві
про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів, суд,
Рух справи
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
1. Визнати протиправною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 30.04.2025.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову про арешт коштів у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 30.04.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Головним державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгою Борисівною відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 від 30.04.2025 на підставі вимоги № Ф-62607-2615У від 03.12.2024 Головного управління ДПС у м. Києві. Державним виконавцем, в межах даного виконавчого провадження, винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 5 687,86 грн. Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про накладення арешту коштів протиправними, оскільки, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження боржником не отримувався, що підтверджується відсутністю підпису боржника на такому, що порушує право боржника на оскарження такої вимоги. Крім цього, зазначає, що оскаржувані постанови державного виконавця боржнику не направлялись, а тому, на підставі вищенаведеного, постанови державного виконавця вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Водночас, просить суд стягнути з відповідача 25 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). До справи залучено Головне управління ДПС у м. Києві, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. У відповідача витребувані докази у справі, а саме: копії матеріалів виконавчого провадження.
Відповідачем, на виконання ухвали суду, подано до суду витребувані докази.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, Державним виконавцем Данилюк О.Б. 30.04.2025 правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника у межах суми стягнення. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не пропущено, оскільки на період дії воєнного стану перебіг таких строків переривається. Підстав для повернення виконавчого документа, скасування постанов чи зняття арешту з майна боржника не встановлено. Дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», здійснені у межах повноважень, у спосіб та порядку, передбаченому законом. А тому, вимоги щодо визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанов від 30.04.2025 вважає безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Письмових пояснень від третьої особи не надходило, про відкриття провадження у справі проінформовано належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №2177449596634 від 01.08.2024 - діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 «припинено», щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зазначено - «Стан ліквідовано». Датою зняття з обліку є 01.08.2024.
30.08.2024 позивачу за висновком Головного управління ДПС у м. Києві № 8906-р від 29.08.2024, повернуто надмірно сплачений єдиний внесок у сумі 4 686,00 грн.
Головним управлінням ДПС у м.Києві від 03.12.2024 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62607-2615У. Така вимога є виконавчим документом, скріплена гербовою печаткою та підписана уповноваженою особою. Документ набрав чинності 24.03.2025.
Головним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольгою Борисівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 та постанову про накладення арешту на кошти боржника, з примусового виконання виконавчого вимоги Головного управління ДПС у м.Києві № Ф-62607-2615 виданої 03.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у м.Києві 4898,05грн, відповідно до наданих матеріалів виконавчого провадження, винесені постанови направлялись сторонами в день їх винесення.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01 липня 2010 року № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 2464-VI).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно пунктів 2, 3 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України №2464-VI).
Згідно частини 12 статті 9 Закону України №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Стаття 25 Закону України №2464-VІ встановлює заходи впливу та стягнення.
Частиною 1 цієї правової норми передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно ч. 5 ст. 25 Закону №2464-VI, вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII наведені вимоги до виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Подальшими указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Разом з цим, відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22 та від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. ч.1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
З метою ефективної реалізації покладених на виконавця завдань щодо здійснення заходів примусового виконання рішень закон наділяє його широкими повноваженнями (правами), зокрема, правом накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; правом накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункти 6, 7 частини третьої статті 18 Закону).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, шостою статті 48 Закону № 1404-VIII: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця) (ч.1 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
Частиною 1 статті 52 Закону № 1404-VIII встановлено, виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Відповідно до частин першої-третьої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону № 1404-VIII).
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч. 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII).
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3 ст. 56 Закону № 1404-VIII).
Частинами першою, другою статті п'ятдесят дев'ять Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III (далі - Закон №2121-III).
Арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду (ч. 1 ст. 59 Закону №2121-III).
Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження (ч. 2 ст. 59 Закон №2121-III).
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
На підставі встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на невідповідність вимоги Головного управління ДПС у м. Києві встановленим нормам не є предметом розгляду у межах цього позову.
Суд зазначає, що обов'язок щодо надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) та узгодження боргу покладається саме на податковий орган. Однак, у цій справі відповідачем є виконавча служба, предметом спору - постанови державного виконавця, а тому питання щодо дотримання процедури повідомлення платника про наявність боргу, не підлягає судовому контролю.
Постановою від 09.02.2023 у справі № 380/16826/21 Верховний Суд зазначив, що питання правомірності або змісту виконавчого документа не входить до компетенції державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження. Виконавець перевіряє лише наявність передбачених законом реквізитів виконавчого документа, а не обставини його видачі чи належність його направлення боржнику.
Державний виконавець, за наявності відмітки у вимозі про набрання нею чинності, не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачеві вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження вказаної у ній сумі.
Отже, державний виконавець не зобов'язаний перевіряти факт вручення боржнику вимоги про сплату недоїмки, оскільки така перевірка виходить за межі його повноважень та не передбачена Законом України «Про виконавче провадження».
Щодо вимоги позивача про скасування постанови про накладення арешту на майно (кошти), суд зазначає, що така постанова виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, а тому виконавець діяв правомірно та у межах своїх повноважень, видавши таку постанову як необхідний забезпечувальний захід.
Постанова про арешт коштів є необхідним і обов'язковим виконавчим документом, який забезпечує примусове виконання вимоги стягнення, шляхом звернення стягнення на грошові активи боржника. Арешт є ключовим інструментом для досягнення мети виконавчого провадження.
За змістом постанови про арешт майна боржника такий накладено в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 5687,86 грн.
При цьому, підстави вважати, що державним виконавцем порушено вимоги ч. 3 ст. 56 Закону № 1404-VIII відсутні, відтак доводи про неспівмірність арешту сумі боргу, що стягується не знайшли свого підтвердження.
Отже відсутні підстави для висновку про протиправнісь оскаржуаних рішень державного виконавця.
З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при відмові у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем, не підлягають компенсації за рахунок відповідача.
Оскільки судом не визнаються протиправними дії, рішення чи бездільність суб'єкта владних повноважень, вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
відповідач: Дарницький відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, буд. 16; код ЄДРПОУ 34968768.
Суддя Сас Є.В.