10 листопада 2025 року місто Київ № 320/13330/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо несвоєчасного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні починаючи з 05.03.2025 і до фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом керівника апарату Васильківського міськрайонного суду Київської області Семенець О.О. №07-к від 4 березня 2025 року ОСОБА_1 було звільнено з 04 березня 2025 року із займаної посади секретаря судових засідань Васильківського міськрайонного суду Київської області, де було зазначено виплатити позивачу компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку. Однак, станом на 10.03.2025 розрахунок з позивачем в день звільнення проведено не було, сума розрахунку з працівником також не була погоджена. Позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що 04.03.2025 до Територіального управління електронною поштою надійшов проект наказу про звільнення ОСОБА_1 . Оскільки направлений до Територіального управління проект наказу не був посвідчений кваліфікованим електронним підписом керівника апарату суду, а керівник апарату суду до відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності з питанням щодо надання розрахункових листів не зверталась, зміст документу прийнято до уваги на предмет відповідності його форми та змісту законодавству.
За результатами опрацювання табелю обліку робочого часу Васильківського міськрайонного суду Київської області було встановлено, що останнім робочим днем секретаря судових засідань Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 був саме 04.03.2025. Територіальним управлінням було проведено всі нарахування та здійснено перерахування коштів, належних звільненому працівнику, у строки, передбачені для виплати за першу половину місяця, що підтверджується Платіжною інструкцією від 13.03.2025 № 777 та Відомістю нарахування коштів № 2503140991. На виконання статей 110, 116 Кодексу законів про працю України у визначений Кодексом термін, до Васильківського міськрайонного суду Київської області було направлено розрахункові листи для кожного з працівників апарату суду.
Крім того, Територіальне управління наголошувало, що роботодавцем ОСОБА_1 є саме Васильківський міськрайонний суд Київської області, а тому, на думку відповідача, позов ОСОБА_1 подано до неналежного відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Наказом від 04.03.2025 № 07-к ОСОБА_1 звільнена з посади секретаря судових засідань Васильківського міськрайонного суду Київської області згідно з поданою нею заявою за власним бажанням відповідно до частини першої статті 86 Закону України «Про державну службу», що підтверджується записом в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .
За посиланням позивача, станом на 10.03.2025 розрахунок з нею в день звільнення проведено не було.
Відповідно до Відомості нарахування коштів №2503140991 (Розрахункові при звільненні за 1 половину березня 2025р.) на карткові рахунки співробітників, зокрема, ОСОБА_1 14.03.2025 виплачено 28620,51 грн. Зазначене також підтверджується платіжною інструкцією від 14.03.2025 №777 про нарахування та виплату коштів.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Судом установлено, що звільнення позивача відбулось 04.03.2025, тобто саме в цей день відповідач (ТУ ДСА) був зобов'язаний виплатити позивачу при звільненні всі суми, що йому належать, а розрахунок при звільненні відбувся 14.03.2025, що підтверджується відомостями про нарахування коштів №2503140991 (Розрахункові при звільненні за 1 половину березня 2025р.) на карткові рахунки співробітників, зокрема, ОСОБА_1 та платіжною інструкцією від 14.03.2025 №777 про нарахування та виплату коштів. Також зазначене визнається відповідачами.
А тому має місце факт невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Відповідачами не доведено поважності причин своєчасного розрахунку при звільненні, що обумовило затримку виплати позивачу розрахунку під час звільнення за період з 04.03.2025 по 14.03.2025 (по день фактичного розрахунку).
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо несвоєчасного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.
Суд звертає увагу, що станом на час звільнення ОСОБА_1 спір про розміри належних їй сум був відсутній.
Із урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що враховуючи встановлений факт невиплати з вини ТУ ДСА України в Київській області належних звільненій ОСОБА_1 сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України (04.03.2025), необхідним є зобов'язання відповідача виплатити позивачу її середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, а саме, з 04.03.2025 по 14.03.2025.
У постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 360/3574/19, від 21 липня 2021 року в справі № 340/996/20, від 21 жовтня 2021 року в справі № 640/14764/20, від 18 листопада 2021 року в справі № 600/1071/20-а, від 05 квітня 2023 року в справі № 420/12157/21, від 06 липня 2023 року в справі № 580/3240/19 та інших Верховний Суд акцентував увагу на тому, що установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Згідно із частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Враховуючи викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Згідно з наданою ТУ ДСА України в Київській області довідкою від 11.09.2025 №149 середньоденна заробітна плата останні 2 місяці перед звільненням складала 790,98 грн, кількість фактично відпрацьованих робочих днів протягом двох останніх місяців роботи на займаній посаді - 38 дні.
Час затримки виплати належних звільненій ОСОБА_1 сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, а саме: з 04.03.2025 по 14.03.2025 складає 9 робочих днів.
Відтак, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 7118,82 грн (790,98 грн х 9 робочих дні).
Доводи відповідача, що ТУ ДСА в Київській області є неналежним відповідачем, суд відхиляє, оскільки відповідно до пункту 4 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 10.05.2023 № 229, Територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.
З огляду на вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства, доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статі 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 04.03.2025 по 14.03.2025 в розмірі 7118,82 грн. (сім тисяч сто вісімнадцять гривень 82 коп.).
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (ідентифікаційний код 26268119, місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 58-Б).
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоус А.Ю.