ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"10" листопада 2025 р. справа № 300/8052/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищого професійного училища № 21 м. Івано-Франківськ про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищого професійного училища № 21 м. Івано-Франківська (далі - відповідач), за змістом вимог якого просить суд:
- визнати бездіяльність Вищого професійного училища № 21 м. Івано-Франківська протиправною;
- зобов'язати Вище професійне училище № 21 м. Івано-Франківська здійснити виплату ОСОБА_1 , щорічної допомоги для придбання навчальної літератури у розмірі трьох місячних соціальних стипендій.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Отже, у даній категорії справ процесуальний закон визнав строк в шість місяців достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
За змістом позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати Вище професійне училище № 21 м. Івано-Франківська здійснити виплату ОСОБА_1 , щорічної допомоги для придбання навчальної літератури у розмірі трьох місячних соціальних стипендій.
Так, відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (батьки яких померли/оголошені померлими, загинули або пропали безвісти), до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі не менше трьох місячних соціальних стипендій, які їм призначені. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для закладів освіти у відповідних бюджетах.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивача з 27.06.2024 відраховано із складу учнів Вищого професійного училища № 21 м. Івано-Франківська, у зв'язку з випуском, як такого, що закінчив повний курс навчання та успішно склав державну кваліфікаційну атестацію на підставі наказу «Про відрахування зі складу учнів у зв'язку з їх випуском» від 27.06.2024 №14 «В-УДЗ».
Таким чином, позивачу про порушене право було відомо або мало бути відомо з 27.06.2024 (з моменту відрахування із складу учнів Вищого професійного училище № 21 м. Івано-Франківська), оскільки щорічна допомога для придбання навчальної літератури у розмірі трьох місячних соціальних стипендій виплачується до завершення навчання.
Натомість, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду лише 05.11.2025, тобто позивач подав позов після закінчення строків, встановлених законодавством.
Відповідно до заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду, позивач вказує, що обов'язок щодо здійснення виплати компенсації за навчальну літературу покладено безпосередньо на навчальний заклад, однак, відповідач не повідомляв при закінченні навчального закладу про відмову у виплаті компенсації. Внаслідок чого, про порушення права на оскаржувану виплату позивач дізнався з листа № 196/01 від 17.09.2025. На думку сторони позивача, саме з цього момент останній дізнався про факт порушення свого права.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала:
«...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Водночас, судом встановлено, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі № 300/6709/25 вже надано оцінку аналогічним підставам для поновлення строку звернення до суду, на які посилається позивач у поданій заяві від 29.09.2025.
Зазначеною ухвалою суду визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, наведені ОСОБА_1 , та повернуто його позовну заяву до Вищого професійного училища № 21 м. Івано-Франківська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Як встановлено зі змісту зазначеної ухвали, суд дійшов висновку, що: «Посилання позивача на те, що він не був належним чином поінформований про право на щорічну допомогу для придбання навчальної літератури є безпідставними. Отримання листа у відповідь на звернення позивача не змінює момент, з якого він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права. Ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду. При цьому позивачу було відомо про порушення свого права ще до отримання листа відповідача, однак він не вчинив дій щодо його захисту у строк, передбачений статтею 122 КАС України».
Таким чином, питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду вже було предметом судового розгляду і отримало правову оцінку в межах справи №300/6709/25, при чому, зазначена ухвала набрала законної сили та не скасована судом апеляційної інстанції.
У зв'язку з цим суд зазначає, що повторне звернення позивача із заявою, у якій наведено тотожні за змістом підстави для поновлення строку, не може бути підставою для іншої правової оцінки, оскільки суд не наділений повноваженнями переоцінювати правову позицію, висловлену в ухвалі, яка має силу судового акта та є чинною.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про поновлення строку звернення до суду не містить нових чи об'єктивних обставин, які б могли свідчити про наявність поважних причин для його поновлення.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Аналіз зазначеної норми КАС України вказує на те, що необхідною умовою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи після закінчення встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду є долучення позивачем до позову заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
Пропустивши строк звернення до суду з вказаним позовом, заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску позивачем суду не надано.
Внаслідок чого, на думку суду, позовну заяву подано без додержання вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищого професійного училища № 21 м. Івано-Франківськ про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, надавши інші докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.
Позивачу копію ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.