10 листопада 2025 року Справа № 280/8570/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення позивачу виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти її місячних пенсій;
2) зобов'язати відповідача призначити позивачу до виплати грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій за віком відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, просить стягнути на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру серії АР №1261345 від 28.08.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з невиплатою під час призначення пенсії за віком позивачу грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу хоч і вже була призначена пенсія за вислугу років, вона продовжила працювати та не отримувала іншого виду пенсію.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
13.10.2025 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 призначено довічну пенсію за вислугу років з 16.11.2010, проте з 18.11.20210 вона працевлаштувалась на роботу, у зв'язку з чим виплата пенсії була припинена. На підставі особистої заяви позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 з 10.03.2025. Отже, оскільки до досягнення пенсійного віку позивач отримувала пенсію за вислугу років, що суперечить вимогам п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058, тому відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 16.11.2010 перебувала на обліку в органі Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 18.08.1983 підтверджується, що з 18.11.2010 вона працевлаштувалася на посаду старшої медичної сестри ясел-садка, тому нарахування пенсії за вислугу років припинено у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
На підставі особистої заяви ОСОБА_1 з 10.03.2025 проведений перерахунок її пенсії з одного виду пенсії на інший (за віком).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.04.2025 №0800-0205-8/32045 представнику позивача повідомлено, що документи щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з виду на вид були опрацьовані в порядку екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Оскільки ОСОБА_1 з 16.11.2010 була призначена пенсія за вислугу років, тому для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, про що зазначено в запиті, законних підстав немає. Окреме рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не приймалося.
Не погоджуючись з бездіяльністю пенсійного органу щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Порядок № 909).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 відповідно до Закону України № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Зазначений підхід до застосування пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в аналогічних спорах неодноразово було висвітлено у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17, від 24.04.2019 у справі № 450/3061/16-а, від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а, від 22.02.2024 у справі № 260/323/20.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а виснував, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: - станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); - станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Також у постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20, правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Аналогічних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу з 16.11.2010 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Разом з тим, відповідно до відомостей, що містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 18.08.1983, 18.11.2010 вона була прийнята на посаду старшої медичної сестри Комунального дошкільного навчального закладу ясел-садку №6 «Казка» Пологівської міської ради, у зв?язку з чим виплата пенсії за вислугу років була припинена.
Надалі 10.03.2025 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення її на інший вид пенсії, а саме відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - пенсію за віком, внаслідок чого ОСОБА_1 здійснено перехід на інший вид пенсії.
Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі №310/3774/17 зазначив, що синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку №1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Таким чином, враховуючи те, що позивач скористалася своїм правом на призначення пенсії за вислугу років з 16.11.2010, а у відповідача, як органу, уповноваженого на вирішення питання щодо призначення пенсії, виник обов'язок щодо виплати позивачу призначеної пенсії саме з 16.11.2010 та пенсійним органом такий обов'язок виконано, оскільки нараховано позивачу пенсію за період з 16.11.2010 по 18.11.2010 у розмірі 51,32 грн, що підтверджується довідкою, при цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, а отже суд відсутні правові підстави для виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
При цьому суд зауважує, що у спірному випадку визначальним є факт реалізації особою права на пенсію будь-якого виду до виходу на пенсію за віком, а не фактичне отримання пенсійних виплат.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у подібних правовідносинах у постанові від 05.03.2025 у справі №280/5256/22.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З огляду на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження: площа Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121; код ЄДРПОУ 13486010.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.11.2025.
Суддя К.В.Мінаєва