05 листопада 2025 року Справа № 280/7293/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Садового І.В.,
за участю секретаря судового засідання: Осовської Д.Д.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача: Ревкової А.К.
представника відповідача-1: Доскача В.В.,
представника відповідача-2: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (вул. Марії Примаченко, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 37573438), Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду (вул. Марії Примаченко, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі - відповідач-1), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у складенні акту про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 , яка є матір'ю позивача;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за матір'ю - ОСОБА_2 , у відповідності до приписів пункту 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, та з урахуванням висновків суду по цій справі;
- стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Ухвалою суду від 21.08.2025 відкрито провадження у справі №280/7293/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 02.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. В порядку спрощеного позовного провадження призначено судове засідання на 17.09.2025.
Протокольною ухвалою суду від 17.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про заміну неналежного відповідача з Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради на Комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Протокольною ухвалою суду від 17.09.2025 задоволено клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив та поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 17.09.2025 задоволено клопотання представника позивача про залучення Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду до участі у справі в якості другого відповідача та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду (далі - відповідач-2). Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку та відкладено судове засідання у справі на 30.09.2025.
Протокольною ухвалою суду від 30.09.2025 відкладено судове засідання до 14.10.2025.
Враховуючи те, що згідно з Довідкою №02-35/25/92 від 14.10.2025 суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий І.В. у період з 14.10.2025 по 16.10.2025 перебував у відпустці, судове засідання було перенесено на 20.10.2025.
Протокольною ухвалою суду від 20.10.2025 поновлено процесуальний строк на подання заяви про збільшення позовних вимог, прийнято заяву представника позивача про збільшення позовних вимог (вх.№51275 від 14.10.2025), подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з урахуванням збільшення позовних вимог, згідно з якими позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради щодо відмови у встановленні факту догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) - матір'ю ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
- зобов'язати Комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради видати Акт про встановлення факту догляду (постійного догляду) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з боку її сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі поданих позивачем документів та висновків суду;
- стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Протокольною ухвалою суду від 20.10.2025 відкладено розгляд справи на 29.10.2025.
Протокольною ухвалою суду від 29.10.2025 відкладено розгляд справи на 05.11.2025.
У судовому засіданні 05.11.2025, на підставі статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалась аудіо фіксація судового засідання за допомогою системи «vkz.court.gov.ua».
Обґрунтування позовних вимог викладено, зокрема, у позовній заяві (вх.№42030 від 20.08.2025), відповіді на відзив (вх.№45929 від 12.09.2025) та заяві про збільшення розміру позовних вимог (вх.№51275 від 14.10.2025). Окрім іншого зазначено, що ОСОБА_1 проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 та здійснює за нею постійний догляд. 24.06.2025 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про видачу акту встановлення факту здійснення постійного догляду за його матір'ю до якої долучив усі необхідні документи. За результатами розгляду поданої позивачем заяви відповідачем було сформовано Акт про не встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 01.07.2025 №3241. На думку позивача, інформація, зазначена в акті не відповідає дійсності. Більш того, спірний акт не містить жодних мотивів та нормативного обґрунтування його прийняття, а тому висновок про те, що ОСОБА_2 не потребує постійного стороннього догляду є незаконним та протиправним. Крім того зазначено, що членами комісії при складанні спірного акту безпідставно не враховано наявність Висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з огляду на непрофесійній основі від 26.03.2025, яким ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та заключення ЛКК від 23.06.2025, згідно з яким ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного догляду. Зауважено, що спірний Акт про відмову у встановленні факту здійснення особою постійного догляду істотно порушує права та інтереси позивача, оскільки він не може отримати відстрочку від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не зважаючи на здійснення постійного догляду за матір'ю. Під час розгляду справи позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги з наведених вище підстав та просили задовольнити їх у повному обсязі.
Заперечення відповідача-1 проти позову викладено, окрім іншого, у відзиві на позовну заяву (вх.№44302 від 04.09.2025) та запереченнях на відповідь на відзив (вх.№53773 від 28.10.2025). Зокрема вказано, що розпорядженням Запорізького міського голови від 30.08.2024 №220 р «Про визначення уповноваженого органу та утворення і затвердження складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду» відповідальним виконавчим органом міської ради щодо прийому заяв військовозобов'язаних осіб, які зареєстровані/ проживають на території Запорізької міської територіальної громади було визначено Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради. Крім того, зазначеним розпорядженням утворено та затверджено склад комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду та затверджено Положення про порядок складання та видачі акту встановлення факту здійснення особою постійного догляду. Водночас зазначено, що отримавши 24.06.2025 заяву позивача Департамент, як відповідальний виконавчий орган міської ради щодо прийому заяв військовозобов'язаних передав її на розгляд комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду. Згідно з додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) факт здійснення постійного догляду комісією може бути підтверджено, або не підтверджено. Зауважено, що встановлення факту здійснення особою постійного догляду відноситься до дискреційних повноважень відповідача-2, а тому суд не може підміняти інший орган державної влади чи місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Крім того вказано, що додатком 8 до Порядку №560 передбачено підтвердження, або не підтвердження комісією факту здійснення постійного догляду і не передбачено окремої графи для вказання у акті підстав прийнятого рішення. Додатково відзначено, що долучене позивачем до заяви Заключення ЛКК щодо потреби ОСОБА_2 у постійному догляді та висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ФОП ОСОБА_3 . Натомість, згідно із чинним законодавством фізична особа-підприємець у разі необхідності проходження особою МСЕК або ЛКК має право вирішити питання направлення особи до закладу охорони здоров'я та не має повноважень на видачу висновків від імені Лікарсько-консультативної комісії. Під час розгляду справи представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з наведених вище підстав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Позиція відповідача-2 відображена у відзиві на позовну заяву (вх.№48369 від 26.09.2025) та відзиві на уточнену позовну заяву (вх.№55664 від 05.11.2025). Зокрема зазначено, що розпорядженням Запорізького міського голови від 30.08.2024 №220 р «Про визначення уповноваженого органу та утворення і затвердження складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду» утворено і затверджено склад Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду, до якого входять представники різних структурних підрозділів Запорізької міської ради. Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду є тимчасовим допоміжним органом не має статусу юридичної особи та діє від імені Запорізької міської ради, а тому не є належним відповідачем у цій справі. Водночас вказано, що за результатами розгляду поданої позивачем заяви та відвідування позивача комісією складено акт, яким факт здійснення позивачем постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 не підтверджено. Додатково відзначено, що відповідно до додатку 5 до Порядку №560 позивачем надано не повний пакет документів, що підтверджують право на відстрочку на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме надане позивачем заключення ЛКК від 23.06.2025 підписане ФОП ОСОБА_3 , в той час, як фізичні особи-підприємці не уповноважені на видачу висновків від імені Лікарсько-консультативної комісії. При цьому позивач не позбавлений можливості повторно порушити процедуру розгляду питання щодо оформлення відстрочки, звернувшись до відповідача-1 із заявою з наданням визначеного переліку документів відповідно до Порядку №560. В ході розгляду справи представники відповідача заперечували проти заявлених позовних вимог та просили у їх задоволенні відмовити.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданим 29.07.1995 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.11-14).
Згідно із довідкою про фактичне проживання ОСОБА_1 останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає за адерсою: АДРЕСА_2 (а.с.21).
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 , виданим 26.01.1999 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16-17).
24.06.2025 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради із заявою у якій просив скласти та видати Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 . У якості додатків до зазначеної заяви позивачем було долучено: копію паспорту громадянина України заявника, копію паспорту громадянина України особи, за якою здійснюється догляд, копію РНОКПП заявника, копію РНОКПП особи, за якою здійснюється догляд, копії документів, що підтверджують родинні зв'язки заявника та особи, за якою здійснюється догляд та копію висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, що підтверджує потребу особи в постійному догляді (а.с.22-23).
01.07.2025 Комісією із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснено відвідування місця проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду, за результатами чого факт здійснення постійного догляду не встановлено, що відображено в акті про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №32421 від 01.07.2025 (а.с.25-26).
Листом №Д-1703 від 03.07.2025 відповідачем-1 було повідомлено позивачу, що на засіданні комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду, склад якої затверджено розпорядженням міського голови від 30.08.2024 №220р «Про визначення уповноваженого органу та утворення і затвердження складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду» (зі змінами) розглянуто заяву від 24.06.2025 за результатами чого надається акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 01.07.2025 (а.с.24).
Не погоджуючись з діями Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради щодо відмови у встановленні факту догляду позивачем за матір'ю ОСОБА_2 позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон України № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025. Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Відповідно до статті 1 Закону України №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону України № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом першим частини першої указаної статті громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною третьою статті 22 Закону України №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Отже, з 24.02.2022 під час проведення загальної мобілізації у громадян України виник обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Статтею 23 Закону України №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Відповідно до частини 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 61 Порядку №560 військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.
До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п'ять осіб.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Отже, пунктом 61 Порядку №560 чітко врегульовано порядок звернення особи, яка здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за встановленням факту здійснення постійного догляду.
Також, пунктом 61 Порядку №560 регламентовано порядок дій органу до якого звернулася особа за встановленням факту здійснення постійного догляду, зокрема такий орган повинен протягом 10 днів із дня отримання заяви розглянути та вчинити такі дії:
- відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
- перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві;
- складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Так, розпорядженням Запорізького міського голови від 30.08.2024 №220 р «Про визначення уповноваженого органу та утворення і затвердження складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду» відповідальним виконавчим органом міської ради щодо прийому заяв військовозобов'язаних осіб, які зареєстровані/ проживають на території Запорізької міської територіальної громади було визначено Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради. Крім того зазначеним розпорядженням утворено та затверджено склад комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду та затверджено Положення про порядок складання та видачі акту встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Судом встановлено, що 24.06.2025 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради із заявою, у якій просив скласти та видати Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 . У якості додатків до зазначеної заяви позивачем було долучено: копію паспорту громадянина України заявника, копію паспорту громадянина України особи, за якою здійснюється догляд, копію РНОКПП заявника, копію РНОКПП особи, за якою здійснюється догляд, копії документів, що підтверджують родинні зв'язки заявника та особи, за якою здійснюється догляд та копію висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, що підтверджує потребу особи в постійному догляді.
Зазначена заява у відповідності до пункту 1 розпорядження Запорізького міського голови від 30.08.2024 №220 р «Про визначення уповноваженого органу та утворення і затвердження складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду» була зареєстрована відповідачем-1 та передана на опрацювання Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
На виконання вимог пункту 61 Порядку №560 Комісією із встановлення факту здійснення особою постійного догляду протягом 10 днів із дня отримання заяви здійснено відвідування місця проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду, за результатами чого факт здійснення постійного догляду не встановлено, про що зазначено в акті про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №32421 від 01.07.2025.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач фактично висловлює не згоду із прийнятим відповідачем-2, як уповноваженим органом рішенням про не встановлення факту здійснення ним постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 та просить суд перебрати на себе дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування і прийняти рішення про підтвердження факту здійснення ним постійного догляду за матір'ю.
Натомість суд звертає увагу, що питання видачі Акту встановлення факту здійснення догляду є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу - відповідача-2.
Відтак, Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду надано виключне право встановлення факту здійснення військовозобов'язаними постійного догляду за особами, які потребують постійного догляду. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Тобто, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.
Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не наведено, а судом не встановлено порушення відповідачем-2 процедури прийняття ним рішення щодо позивача.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на ненаведення відповідачем-2 в акті про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №32421 від 01.07.2025 мотивів, які стали підставою для висновку про не підтвердження факту здійснення ним постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 та зазначає, що додатком 8 до Порядку №560 чітко визначена форма Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, яка не передбачає окремої графи для зазначення у ньому підстав прийнятого рішення.
Водночас доводи позивача щодо зазначення в акті неправдивої інформації про те, що середньомісячний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім'ї є безпідставними, оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи зазначена інформація не була підставою прийнятого відповідачем-2 рішення.
Крім того, суд критично сприймає посилання позивача на неврахування відповідачем-2 заключення ЛКК від 23.06.2025, оскільки як вбачається з наявної у матеріалах справи копії акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №32421 від 01.07.2025, такий містить посилання на вказане заключення, зокрема, він зазначений у графі «Документ, що підтверджує потребу особи в постійному догляді (за наявності)».
Що стосується тверджень відповідачів про неналежність наданого позивачем заключення ЛКК від 23.06.2025, оскільки таке підписане ФОП ОСОБА_3 , яка не уповноважена на видачу висновків від імені Лікарсько-консультативної комісії, то суд зазначає, що наведені обставини не були покладені в основу прийнятого рішення про не встановлення факту здійснення позивачем постійного догляду за його матір'ю, що власне і не заперечувалось самими відповідачами у судових засіданнях.
Водночас, суд погоджується із доводами відповідачів про відсутність у фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність у сфері охорони здоров'я повноважень для видачі висновків від імені Лікарсько-консультативної комісії, з огляду на наступне.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189 (у редакції МОЗ України 01.06.2021 №1066) визначено, що при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.
Відповідно до пунктів 1-3, 8 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407 ця Інструкція визначає порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - Висновок).
Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.
Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я.
Частина перша статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» містить визначення поняття «заклад охорони здоров'я» - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Відтак, уповноваженими на видачу висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі є виключно юридичні особи, а тому надане позивачем заключення ЛКК від 23.06.2025 не є належним документом, який може підтверджувати потребу особи в постійному догляді.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, діяли у межах повноважень, наданих їм законодавством та довели правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (вул. Марії Примаченко, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 37573438), Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду (вул. Марії Примаченко, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.11.2025.
Суддя І.В.Садовий