10 листопада 2025 року Справа № 280/6844/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить суд:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01.01.2022 року, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу, розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, у тому числі, витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Позовна заява в електронній формі шляхом формування в системі "Електронний суд" подана представником позивача адвокатом Плужником М.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 06.08.2025 серія АР №1235601.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_2 виплата грошового забезпечення здійснювалась не в повному обсязі. Позивач вважає, що з 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідач мав здійснювати нарахування належних позивачу сум грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 1 примітки Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704). Позиція позивача ґрунтується на тому, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, внаслідок чого діє попередня редакція цієї норми, яка передбачає, що визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Враховуючи наведене, позивач вважає, що у спірний період його грошове забезпечення мало обчислюватися згідно з пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, яка діє з 29.01.2020, з урахуванням Законів України про Державний бюджет на відповідний рік. Крім того, на думку позивача, у зв'язку зі зміною розміру основних видів грошового забезпечення позивача внаслідок зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, мали бути перераховані і розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Крім, того зі зміною розміру основних видів грошового забезпечення позивача у зв'язку зі зміну розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, мали бути перераховані і розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 11.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.08.2025 продовжено встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 повернуто позивачеві.
Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог за період з 01.01.2022 по 18.07.2022, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
02.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що в межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних Сил України у 2022 році, Міністром оборони були встановлені оклади за військовим званням та посадові оклади (далі ПО та ОВЗ) за відповідними посадами, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. і станом на сьогодні не змінювались. Тобто, за відповідними посадами осіб, які проходять військову службу, станом на 01.01.2022 у Збройних Силах України, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, в тому числі премії та надбавка за особливості проходження служби обчислювалися з ПО та ОВЗ, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Звернув увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набула чинності 20.05.2023, до пункту 4 Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких розміри посадових окладів, оклади за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що зазвичай позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення оформлюються в одну позовну заяву, у цьому ж випадку позовні вимоги поділені на п'ять окремих позовних заяв з ідентичним викладом матеріалу, і в кожній з них прописана позовна вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. За таких обставин вважає недоречним задоволення вимог позивача в цій частині. Отже, на підставі вищевикладеного відповідач вважає, що оцінка вартості робіт, які полягають у проведенні консультацій, складанні адвокатського запиту, складанні та скерування вищевказаної позовної заяви у 5000 гривень є значно завищеною, необ'єктивною та такою, що не відповідає вимогам частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.08.2020 року №178, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10.08.2020 №135-РС прийнятий на військову службу за контрактом, призначений на посаду номера обслуги 1 протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини, укладено контракт на 3 роки, що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження служби, з 10.08.2020 зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.02.2025 року №62 солдата який проходить військову службу за контрактом ОСОБА_1 , водія - електрика апаратної взводу зв'язку роти зв'язку польового вузла зв'язку військової частини, який відповідно наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.02.2025 №250-РС призначений на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти автомобільного батальйону НОМЕР_4 окремої бригади охорони та обслуговування військова частина НОМЕР_5 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_5 АДРЕСА_3 .
У відповідь на заяву позивача, ВЧ НОМЕР_2 листом від 01.07.2025 №4903 повідомила, що в межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних Сил України у 2020-2023 роки, Міністерством оборони були встановлені оклади за військовим званням та посадові оклади (далі ПО та ОВЗ) за відповідними посадами, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. і станом на сьогодні не змінювались. Тобто, за відповідними посадами осіб, які проходять військову службу, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 у Збройних Силах України, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, в тому числі премії та надбавка за особливості проходження служби обчислювалися з ПО та ОВЗ, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Одночасно повідомлено, що до пункту 4 Постанови № 704 (постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 набула чинності 20.05.2023) внесені зміни, а саме: Установити що розміри посадових окладів, оклади за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.
Позивач вважає, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 у період з 01.01.2022 по 18.07.2022 (в межах позовних вимог) належне йому до виплати грошове забезпечення підлягало обчисленню відповідно до пункту 4 Постанови №704 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирала чинності з 1 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої має нормативний характер, та містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103.
Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, внесені зміни до Постанови №704 внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пункт 4 Постанови №704, в редакції Постанови №103, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Постановою від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 залишено без змін.
Частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 пункт 4 Постанови №704 почав діяти у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України №1038 від 28 жовтня 2020 примітки додатків 1, 12, та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (набрала чинності з 20.05.2023) внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, та викладено його у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, починаючи з 20.05.2023, для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців та інших осіб, застосовується стала величина 1762 гривні.
Водночас, вказані зміни набули чинності з 20.05.2023, отже, на момент спірних правовідносин (у період з 01.01.2022 по 18.07.2022) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мали визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому у вказаний період збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, мало наслідком відповідне збільшення грошового забезпечення таких осіб.
Судом встановлено, що у період з 01.01.2022 по 18.07.2022 оклад за військовим званням та посадовий оклад було встановлено позивачу з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, - з розміру 1762 грн, що не заперечується сторонами по справі.
Водночас, відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у період з 01.01.2022 по 18.07.2022 (в межах позовних вимог) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З метою захисту порушеного права наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 18.07.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 1 січня 2022 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
При цьому, з огляду на зміст спірних правовідносин помилковим є зобов'язання відповідача перерахувати грошове забезпечення з наведенням конкретних складових грошового забезпечення, з таких підстав.
Пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/321972 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 в чинній редакції з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
За змістом пунктів 5-6 та додатків 15-16 до Постанови №704 надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення обчислюються у відсотковому розмірі до посадового окладу.
Отже, зміна розміру посадового окладу має наслідком зміну розміру надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в силу вимог чинного законодавства.
Водночас, за обставинами даної справи судом не встановлено факту відмови відповідача у визначенні щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача з урахуванням збільшеного розміру посадового окладу (внаслідок збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року), отже спір щодо розміру складових грошового забезпечення позивача на даний час відсутній.
При цьому, на даний час відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити відповідні виплати з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок № 44), суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п.3 Порядку №44).
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 Порядку №44).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється під час виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відтак, одночасно з виплатою сум грошового забезпечення на виконання даного рішення суду, позивач має право на виплату компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що з урахуванням положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, крім іншого відносяться витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частина 3 указаної норми передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», відповідних витрат не поніс.
У позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії таких документів:
- Договір про надання правової допомоги №166 від 06.08.2025 (далі - Договір №166 від 06.08.2025), укладений між позивачем (Замовник) та адвокатом Плужником М.В. (Виконавець), за умовами якого замовник звертається до Виконавця за юридичною допомогою з питання складання адміністративного позову про зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 року, станом на 01.01.2021 року, станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року, станом на 01.01.2024 року та станом на 01.01.2025 року. Відповідно до пп 3.1 п. 3 Договору №166 від 06.08.2025 сторони домовились, що вартість послуг складає з гонорару (винагороди) за виконанням послуг адвокатом. Гонорар (винагорода) сплачується Замовником у разі позитивного вирішення питання та визначається за домовленістю;
- Акт №4 прийому-передачі виконаних робіт згідно з договором №166 від 06.08.2025, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичні послуги у формі: складання адміністративного позову про зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 року, вартість наданої послуги 5000,00 грн;
- розрахунок витрат на правову допомогу згідно з договором №166 від 06.08.2025, у якому наведено опис робіт, а саме: складання адміністративного позову про зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 року, витрачений час 2 год. 30 хв.; вартість наданої послуги 5000,00 грн;
- квитанція №4 від 06.08.2025 про сплату послуг у наданні правової допомоги до договору про надання правової допомоги №166 від 06.08.2025.
Суд зазначає, що предмет укладеного сторонами Договору про надання правничої допомоги носить загальний характер, однак інші надані до матеріалів справи письмові докази дозволяють ідентифікувати надані послуги за предметом спору, особою позивача та часом надання послуг як такі, що надані у зв'язку з розглядом даної справи.
Разом із тим, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголосила на тому, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих доказів, з урахуванням зауважень відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат, суд уважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що вказана справа є справою незначної складності, а практика Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів є сталою та послідовною, що свідчить про відсутність значних затрат часу для підготовки та подання позовної заяви з боку представника.
Таким чином, враховуючи критерії співмірності та розумності понесених витрат, конкретні обставини даної справи, її складність та фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, а також принцип пропорційності при частковому задоволенні позову, суд вважає, що розумним та справедливим є відшкодування на користь позивача витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги при розгляді даної справи, у розмірі 1 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 10.11.2025.
Суддя М.О. Семененко