про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
10 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/8902/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого - судді Плеханова З.Б. розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії
07 листопада 2025 року адвокат Німець Олена Михайлівна звернулася через Еелектронний суд в ЗОАС в інтересах ОСОБА_1 з позовом в якому просить :
1. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.
Також подала заяву про забезпечення позову , в якій просить:
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення ОСОБА_1 з м. Ужгорода для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Додатки:1.Довідка КНП «Закарпатський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» ЗОР від 06 листопада 2025 року № 28. 2. Висновок КНП Баранинської сільської ради «ЦПМСД» № 115/7 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 27 жовтня 2025 року. 3. Квитанція про сплату судового збору.
Заяву мотивує тим , що 7 жовтня 2025 року, засобами поштового зв'язку, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
8 жовтня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
08 жовтня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 за позовними вимогами наполягає на протиправності та скасуванні наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про касування наказів відповідачів про його мобілізацію, посилаючись на те, що є особою, зайнятою постійним доглядом за своєю матір'ю, яка та має невиліковні хвороби та потребує постійного догляду. Документи в підтвердження здійснення догляду за хворою матір'ю він особисто подавав до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак його заяву було проігноровані, натомість 08 жовтня 2025 року був призваний та направлений до військової частини НОМЕР_1 .
Тобто, ОСОБА_1 було незаконно, без його згоди призвано на військову службу за мобілізацією, без урахування права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своєю матір'ю, зв'язку з чим вважаю, що в разі незастосування заходів забезпечення позову щодо заборони переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби, в тому числі до іншої військової частини, буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача, в разі задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказів ІНФОРМАЦІЯ_4 та командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення позивача на посаду за штатом воєнного часу та зарахування його до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а також в частині зобов'язання відповідача виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, його мати потребує постійного догляду та медичного супроводу у зв'язку із її станом здоров'я. Оскільки їй здійснено 05 листопада 2025 року складну операцію, а відтак необхідна подальша реабілітація, що потребує його постійного перебування поруч для надання допомоги та організації догляду.
У разі його переведення до іншої частини виконання обов'язків із догляду за матір'ю стане неможливим, що може негативно вплинути на її здоров'я та життя.
При цьому, зазначаю, що переміщення/переведення позивача з військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду по цій справі, оскільки після переведення позивача командир військової частини НОМЕР_1 не буде вже належним відповідачем та особою, яка наділена компетенцією приймати рішення про виключення військовослужбовця ОСОБА_1 зі списків особового складу іншої військової частини. Тому вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним та таким, що спрямований на збереження існуючого становища, а саме залишення у позивача статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
Вивчивши подану заяву та додані матеріали суд констатує наступне.
Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши подану позивачем заяву про забезпечення позову та наведені в ній підстави для вжиття відповідних заходів, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч.2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
В якості заходу забезпечення даного адміністративного позову представник позивача просить суд заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та утриматися від будь-яких дій , що можуть ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення.
Суд зазначає, що дії щодо дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації бути видані виключно у вигляді наказів та розпоряджень, які в умовах воєнного стану не допускаються забезпеченню за загальним правилом.
Згідно п.10 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Згідно п.5 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Разом з тим жодного наказу щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації до заяви не додано, фактично наведене унеможливлює здійснення забезпечення в наведений спосіб.
Отже, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Аналогічний підхід щодо застосування положень статей 150, 151 КАС України прослідковується з судової практики Верховного Суду, зокрема у справах № 140/8745/21, № 440/9568/22, № 420/21952/21, № 160/20102/23, № 520/33506/23, № 620/14305/23, № 240/32536/23.
За приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною 2 статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб шляхом заборони заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення ОСОБА_1 з м. Ужгорода для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду у справі., оскільки до заяви додані письмові докази щодо наявності підстав для відстрочки , докази вручення якої за описом направлених документів не додано заявником. Крім того , позов не містить вимог щодо визнання протиправними дій або бездіяльності комісії, які розглядають заяви про надання відстрочки.
Крім того , задоволення вимоги щодо заборони направлення/переведення/переміщення ОСОБА_1 з м. Ужгорода для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду у справі є вирішенням позову по суті , що не допускається і суперечить принципам інституту забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні заяви потрібно відмовити повністю.
Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 154 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом 15 днів.
Суддя З.Б.Плеханова