10 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/17838/25
категорія 112040201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення санкцій та пені,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення санкцій та пені, у якому просить:
- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені, у розмірі 48 083,26 грн (сорок вісім тисяч вісімдесят три грн 26 коп.).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році на відповідача покладено обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Не погоджуючись з аргументами та доводами викладеними позивачем у позовній заяві, відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що з метою виконання вимог щодо працевлаштування інвалідів у 2024 році та недопущення господарського правопорушення ФОП ОСОБА_1 було вжито всіх залежних від нього заходів. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 протягом 2024 року працевлаштовано від 5 до 13 осіб на місяць і створене робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю. У першому кварталі 2024 року середня кількість працівників складала 5-7 осіб на місяць, тобто не виникало підстав для застосування нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У квітні 2024 року середня кількість працівників складала 12 осіб і 08.04.2024 була працевлаштована особа з інвалідністю, яка пропрацювала до 31.10.2024. У листопаді-грудні 2024 року кількість працюючих склала 5 осіб. На створеному робочому місці для працевлаштування осіб з інвалідністю у період з 08.04.2024 по 31.10.2024 працювала ОСОБА_2 , для якої це робоче місце було основним. На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,
на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_1 згідно з інформацією, зазначеною в Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2024 рік у ФОП ОСОБА_1 складає 10 осіб, тоді як фактично не працевлаштовано особу з інвалідністю, тобто встановлений Законом норматив не виконано у кількості 1 (одного) робочого місця для особи з інвалідністю.
З огляду на зазначені відомості Фондом зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому у зв'язку із виявленим порушенням законодавчих вимог Фонд самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підлягали сплаті ФОП ОСОБА_1 у розмірі 46100,96 грн.
Відповідачем не було сплачено адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2025, а тому, починаючи із 16.04.2024 по 10.07.2025 включно, нарахована пеня у розмірі 1982,30 грн за 86 днів прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій.
Позивач вважає, що ФОП ОСОБА_1 не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що стало підставою звернення позивача до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).
Частинами першою-третьою третьою статті 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частинами першою-другою, тринадцятою-чотирнадцятою статті 19 Закону № 875-XII (в редакції Закону № 2682-IX від 18.10.2022) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Так, територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 41 особа, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 особи; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 2 особи.
Суд зауважує, що частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Як зазначено у позовній заяві, відповідач, не виконавши нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, допустив правопорушення, відповідно до якого до нього застосовано адміністративно-господарські санкції та пеню у загальній сумі 48083,26 грн.
Суд зауважує, що абз. 1-2 п. 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067 Про зайнятість населення визначено, що роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На виконання п. 4 частини третьої статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), яким було визначено, що на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 та передбачено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії); форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.(п.1,4,1.5 р. І Порядку)
Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він з урахуванням висновку Верховного Суду від 15.06.2022 по справі № 520/2875/2020 вважається таким, що вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
При цьому, Законом №875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу від 05.04.2024 №10 ФОП ОСОБА_1 прийняв на роботу ОСОБА_2 на посаду - робітник на лісокультурних (лісогосподарських) роботах з 08.04.2024.
З довідки до акта огляду медико-соціальною еспертною комісією серії 12ААГ №651670 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності з 15.02.2014 до 15.02.2026.
Згідно з витягом з наказу від 30.10.2024 № 15 ОСОБА_2 звільнено з роботи з 31.10.2024, у зв'язку з закінчення строку трудового договору.
Суд зазначає, що обов'язком роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» фактично є укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулася до роботодавця або була направлена до нього державною службою зайнятості. В силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов'язку виконувати певну роботу, а у роботодавця - обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці.
Наявність у ОСОБА_2 групи інвалідності та поданої та прийнятої контролюючими органами уточнюючої звітності фактично підтверджує виконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи, які передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у період з квітня по жовтень 2024 року.
Разом з цим, з інформації наданої відповідачем, суд встановив, що середньооблікова кількість працівників відповідача у січні - березні та листопаді - грудні за 2024 рік становила менше 8 осіб, а отже підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - відсутні.
Отже, у період з січня по березень та з листопада по грудень у 2024 році у ФОП ОСОБА_1 був відсутній обов'язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідно відповідальність за невиконання нормативу, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників у вказаний період склала від 5 до 7 осіб.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки у матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд доходить висновку, що відповідачем вжито усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення.
Отже, на думку суду, не вбачається вини відповідача у непрацевлаштуванні осіб з інвалідністю та як наслідок, в його діях відсутній склад правопорушення, пов'язаного із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Ураховуючи викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-XII, в сумі 46100,96 грн відносно відповідача, а також стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1982,30 грн, відсутні.
Відповідно до норм частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.
Керуючись статтями 2, 5-11, 14, 72-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Домбровського, 38, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ЄДРПОУ: 20401066) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення санкцій та пені - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 10 листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова