10 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/10163/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:
1. визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до періоду проживання в зоні добровільного гарантованого відселення, який дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», періоду проживання без реєстрації місця проживання в зоні добровільного гарантованого відселення з 12.04.1991 року по 01.01.1993 року, що становить - 01 рік 08 місяців 19 днів;
2. визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 серпня 2025 року № 032950009701 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
3. скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 серпня 2025 року №032950009701 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
4. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, період проживання без реєстрації місця проживання в зоні добровільного гарантованого відселення з 12.04.1991 року по 01.01.1993 року, що становить 01 рік 08 місяців 19 днів;
5. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити призначення з моменту звернення ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , та постійно проживає на території Камінь-Каширського району Волинської області.
08.08.2025 вона звернулася через веб-портал електронних послуг ПФУ із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. За результатами розгляду її заяви ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови у призначенні пенсії слугувало те, що у позивача відсутнє необхідної тривалості проживання (роботи) в зоні добровільного гарантованого відселення станом на 01.01.1993 року (необхідно 3 роки), згідно наданих документів позивач прожила в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 1 рік 04 місяці 06 днів. До проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано: період проживання позивача без реєстрації місця проживання в зоні добровільного гарантованого відселення з 12.04.1991 року по 01.01.1993 року, що становить - 01 рік 08 місяців 19 днів, згідно довідки Бихівського старостинського округу від 02.06.2025 №237, оскільки такий документ не передбачений законодавством.
З такими діями ГУ ПФУ в Потавській області ОСОБА_1 не погоджується та вважає їх неправомірними. Зауважує, що період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 12.04.1991 по 01.01.1993 року додатково було підтверджено копією особової картки з її особової справи працівника Луцького шовкового комбінату , яка підтверджує факт перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку з 31.07.1991 року по 01.01.1993 року (наказ № 3598 від 28.07.1991 року), що означає, що позивач в цей період не працювала в м. Луцьк, який не віднесено до території гарантованого добровільного відселення; копією картки профілактичних щеплень та копією картки історії розвитку дитини, в яких зазначена інформація про домашню адресу позивача та її дитини це населений пункт с. Деревок, яке віднесено до території гарантованого добровільного відселення; запис дитячої лікарні м. Луцька № 41 від 12.04.1991 року про те, що позивач разом зі своєю дитиною з 12.04.1991 року вибули для постійного проживання в с. Деревок, Любешівського району; записи про відвідування позивача з дитиною лікарів ФАП Деревок.
Але відповідач при визначенні тривалості проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не врахував надані документи та безпідставно не зарахував період проживання позивача без реєстрації місця проживання в зоні добровільного гарантованого відселення з 12.04.1991 року по 01.01.1993 року, що становить - 01 рік 08 місяців 19 днів до періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ у Полтавській області у якому представник даного відповідача зазначив, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 02 місяці 23 дні, якого достатньо для призначення пенсії за віком. Тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить 01 рік 04 місяці 06 днів, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Враховуючи наведене вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю необхідної тривалості проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року.
Таким чином відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 .
08.08.2025 позивач звернулася до ПФУ із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
15.08.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області рішенням №032950009701 відмовило позивачу у призначенні пенсії по віку. Підставою відмови у призначенні пенсії слугувало те, що у позивача відсутнє необхідної тривалості проживання (роботи) в зоні добровільного гарантованого відселення станом на 01.01.1993 року (необхідно 3 роки) (а.с.10).
Не погоджуючись із відмовою щодо призначення пенсії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 рік.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993 необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом, 20.03.2020 позивачу повторно видане посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого вона має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) зазначив, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №032950009701 від 15.08.2025 вказано, що у позивача відсутнє необхідної тривалості проживання (роботи) в зоні добровільного гарантованого відселення станом на 01.01.1993 року (необхідно 3 роки), період проживання з 12.04.1991 по 01.01.1993 згідно довідки Бихівського старостинського округу від 02.06.2025 за №237 не зараховано, оскільки такий документ не передбачений законодавством.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування ОСОБА_1 на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Довідкою Любешівської селищної ради (Бихівський старостинський округ) від 02.06.2025 №237 підтверджено, що з 12.04.1991 по 27.03.1993 ОСОБА_2 проживала в селі Деревок (без реєстрації місця проживання) (а.с.17).
На підтвердження вищевказаної довідки, позивач також надає копію особової картки з її особової справи працівника Луцького шовкового комбінату (а.с.21), яка підтверджує факт перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку з 31.07.1991 року по 01.01.1993 року (наказ № 3598 від 28.07.1991 року), що означає, що позивачка в цей період не працювала в м. Луцьк, який не віднесено до території гарантованого добровільного відселення; копію картки профілактичних щеплень (а.с.20) та копію картки історії розвитку дитини (а.с.26-43), в яких зазначена інформація про домашню адресу позивача та її дитини (населений пункт с. Деревок), яке віднесено до території гарантованого добровільного відселення; запис дитячої лікарні м. Луцька №41 від 12.04.1991 (а.с.27) про те, що позивач разом зі своєю дитиною з 12.04.1991 року вибули для постійного проживання в с. Деревок, на той момент Любешівського району.
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 населений пункт село Деревок Камінь-Каширського району Волинської області включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право: проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.
При цьому, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей про умови роботи особи, яка претендує на отримання пенсії, чи правильності нарахування пенсії, згідно з частиною першою статті 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення», підпункту 5 пункту 6 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України органи, що призначають пенсії, вправі проводити перевірки, в тому числі, щодо достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №442/5949/16-а.
Матеріали справи не містять доказів вчинення ГУ ПФУ в Полтавській області дій, спрямованих на здійснення перевірки допустимості документів, поданих ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії, зокрема, звернення до суб'єкта видачі довідок з метою проведення такої перевірки. При цьому неможливість проведення відповідної перевірки відповідачем не дає підстав для відмови у врахуванні відповідних документів.
ГУ ПФУ в Полтавській області не надано до суду жодного доказу, який би спростовував інформацію, викладену в довідці Любешівської селищної ради (Бихівський старостинський округ) від 02.06.2025 №237.
Таким чином, дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії не відповідають вимогам чинного законодавства. Даний відповідач фактично усунувся від виконання свого обов'язку щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 , переклавши тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, на позивачку.
Відтак, висновки ГУ ПФУ в Полтавській області про не зарахування позивачу до періоду перебування в зоні гарантованого добровільного відселення з 12.04.1991 по 01.01.1993 є безпідставними.
У рішенні ГУ ПФУ в Полтавській області №032950009701 від 15.08.2025 вказано про наявність у ОСОБА_1 36 років 02 місяців 23 днів страхового стажу, тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (32-6), виконується та не є спірною підставою в даній справі.
Період проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення, визначений у рішенні №032950009701 від 15.08.2025 становить 1 рік 04 місяці 06 днів.
З огляду на висновки суду, що викладені вище, до періоду проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення слід зарахувати також період з 12.04.1991 по 27.03.1993 в селі Деревок без реєстрації місця проживання.
Таким чином, в сукупності період проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення (село Деревок, Камінь-Каширського району Волинської області) становить більше 3 років.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від №032950009701 від 15.08.2025 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, з врахуванням спірних періодів роботи з 12.04.1991 по 01.01.1993, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
У цій справі пенсійний орган не наділений дискреційними повноваженнями. Умови для призначення пенсії чітко визначені законом, і при їх дотриманні особа має безумовне право на відповідний вид соціального захисту.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент звернення виконала всі законодавчі вимоги (щодо віку, стажу та періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення), у ГУ ПФУ в Полтавській області був лише один правомірний варіант поведінки - призначити пенсію позивачці.
З огляду на це, належним способом захисту ОСОБА_1 буде не зобов'язання повторно розглянути її заяву, що може призвести до нового необґрунтованого рішення та повторного звернення до суду, а саме зобов'язання призначити пенсію.
Такий підхід відповідає принципу ефективності правосуддя та висновкам Верховного Суду (зокрема, постанова від 24.12.2019 у справі №823/59/17).
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ у Волинській області позивач звернулася 08.08.2025.
За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається особі з дня звернення за пенсією.
Таким чином, пенсія позивачу має бути призначена з 08.08.2025 (дати звернення до пенсійного органу).
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області (як органу, який прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії) необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1937,92 грн, сплачений згідно з квитанціями від 08.09.2025 та 12.09.2025.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Гоголя, 34; код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до періоду проживання в зоні добровільного гарантованого відселення, який дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», періоду проживання без реєстрації місця проживання в зоні добровільного гарантованого відселення з 12.04.1991 року по 01.01.1993 року, що становить - 01 рік 08 місяців 19 днів.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №032950009701 від 15.08.2025 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період в зоні гарантованого добровільного відселення з 12.04.1991 по 01.01.1993 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.08.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1937,92 грн (одну тисячу дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик