м. Вінниця
10 листопада 2025 р. Справа № 120/12413/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни розглянувши заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо не звільнення позивача з лав Збройних Сил України згідно за поданим рапортом від 16.06.2025.
Ухвалою суду від 09.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Поряд із цим, 07.11.2025 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову від 05.11.2025, у якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову після подання самого адміністративного позову, шляхом заборони вчиняти дії щодо переміщення до іншого місця служби включення до бойового наказу, до набрання законної сили рішенням суду у справі за подальшим позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним діяння суб'єкта владних повноважень та зобов'язання утриматись від вчинення дій;
- допустити негайне виконання ухвали про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до розгляд заяви позивача про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Положеннями частини першої статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
В свою чергу стаття 152 КАС України визначає загальні вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову.
Так, в силу вимог частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 152 КАС України якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти.
При цьому за нормами частини четвертої статті 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За нормами частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розміри ставок судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір".
Так, згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Отже, 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 908,4 грн. (0,3х3028,00).
Разом з тим до заяви про забезпечення позову позивачем надано квитанцію №8251-7287-6945-4814 від 08.10.2025 про сплату судового збору у розмірі 908,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевіривши вказані обставини судом з'ясовано, що на підставі інформації внесеної до автоматизованої комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" суддею встановлено, що квитанція за вказаними номером та датою введена в іншу справу (№ 120/14466/25) за заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову від 05.11.2025 позивачем не надано.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ("Пелевін проти України", № 24402/02, від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Згідно з іншою позицією ЄСПЛ, обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland", № 28249/95, п. 55).
Водночас встановлена законом вимога щодо судового збору сама собою не розглядається ЄСПЛ як порушення права на доступ до суду ("Urbanek v. Austria", № 35123/05).
Відповідно до частини сьомої статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Відтак, оскільки заява позивача про забезпечення позову від 05.11.2025 (надійшла до суду 07.11.2025 вх. №70622/25) не оплачена судовим збором та заявником не надано доказів звільнення від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що вона подана без додержання вимог ч. 4 ст. 152 КАС України, що дає підстави для її повернення заявнику без розгляду.
Керуючись ст.ст. 152, 154, 248, 256 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 05.11.2025 повернути без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна