м. Вінниця
10 листопада 2025 р. Справа № 120/639/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 п. 5 Постанови від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.03.2018 по 14.08.2018; про протиправні дії В/ч НОМЕР_2 щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Ухвалою від 23.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
05.02.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення вимог заявленого спору та вказав про наступне.
Стосовно перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 представник відповідача зауважує, що згідно із приписами частини першої статті 4 Закону № 1282-XII та абзацу другого п. 1-1 Порядку № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Оскільки в березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були підвищені розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, цей місяць (березень 2018 року) став базовим, і значення індексу споживчих цін у цьому місяці було прийнято за 1 або 100 відсотків.
При цьому, так як обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів, таке обчислення здійснювалось з квітня 2018 року.
Згідно із роз'ясненням Міністерство соціальної політики від 09.04.2021 № 2144/0/290-21/51, порівняння суми підвищення заробітної плати із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення.
Таким чином, якщо з 01.03.2018 підвищено посадові оклади, то обчислення індексу для проведення індексації має здійснюватися з квітня 2018 року. Порівняння підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах березня 2018 року, тобто береться грошове забезпечення березня до підвищення посадових окладів та грошове забезпечення березня після підвищення посадових окладів. При цьому, враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
Також відповідач заперечив щодо компенсації громадянам втрати частини грошових доходів.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2018 № 176 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 14.08.2018 було виключено зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 .
В межах заявленого спору позивач стверджує, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за оспорюваний період з 01.03.2018 по 14.08.2018 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 за № 1078, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Крім того, позивач не погоджується із виплатою одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік, грошової компенсації за невикористані календарні щорічної основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Таким чином, на переконання заявника, протиправні дії відповідача призвели до грубого порушення прав позивача на своєчасне отримання грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення) в належному розмірі, що стало приводом для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання протиправними відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 14.08.2018, суд зазначає наступне.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок № 1078.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду №1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 14.08.2018.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для правильного вирішення справи з урахуванням заявлених позивачем вимог, необхідно з'ясувати, чи має позивач право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 23.06.2021.
Так, Верховний Суд у згаданих вище постановах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як вже було зазначено судом, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Згідно з п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної станом на лютий березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Відповідно до довідки інформації нарахувань та виплат грошового забезпечення за період з 01.02.2028 по 31.03.2018, наданої відповідачем на виконання вимог ухвали суду, грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року (виплачено у березні 2018 року) складалось з наступних складових:
1) посадовий оклад 830 грн;
2) оклад за військовим званням 105 грн;
3) надбавка за вислугу років - 93,50 грн;
4) надбавка за особливості проходження служби - 514,25 грн;
5) надбавка за спортивне звання - 124,50 грн;
5) премія - 3984 грн, що в загальному становить 4622,75 грн.
В березні 2018 року (виплачено у квітні 2018 року) грошове забезпечення складалось із наступних складових:
1) посадовий оклад 3440 грн;
2) оклад за військовим званням 1060 грн;
3) надбавка за вислугу років - 1125 грн;
4) надбавка за особливості проходження служби - 562,50 грн;
5) надбавка за спортивне звання - 516 грн;
5) премія - 2786,40 грн, що в загальному становить 3864,90 грн.
Отже, грошовий дохід позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року зменшився на 757,85 грн.
Як зазначалося судом вище, для правильного вирішення цієї справи слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 вираховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків), взято за основу величину приросту індексу споживчих цін 253,3%, правильність чого підтверджується листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 № 5211/0/290-21/51.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав 1762,00 грн.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% /100 = 4463,15 грн.).
Таким чином, оскільки розмір грошового доходу позивача в березні 2018 року не підвищився у порівнянні з лютим 2018 року, а навпаки - зменшився та не перевищив суму можливої індексації у цьому ж місяці, суд дійшов висновку про те, що останній має право на нарахування та виплату з 01.03.2018 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці), визначеної з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн.
Отже, відповідач протиправно не враховував вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення позивача, що не спростовується доводами відзиву.
З огляду на викладене, враховуючи зміст та обґрунтування заявлених позивачем вимог, що стосуються періоду з 01.03.2018 по 14.08.2018 суд доходить висновку, що відповідач не виконав вимоги абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та, починаючи з 01.03.2018 по 14.08.2018, не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності.
Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту з врахуванням повноважень суду при вирішенні спору, визначених статтею 245 КАС України шляхом зобов'язання В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.08.2018 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення індексації грошового забезпечення та визначення її точної суми, самостійно обрахованої позивачем, адже такий обрахунок не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Також позивач вважає протиправними дії відповідача щодо виплати йому грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік, грошової компенсації за невикористані календарні щорічної основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Втім, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню та є передчасними, оскільки в даному випадку процедура нарахування індексації грошового забезпечення ще не відбулась. Відтак, заявляючи вимоги про перерахунок одноразових видів грошового забезпечення з врахуванням індексації, позивач просить зобов'язати відповідача до вчинення дій у майбутньому, які ще не настали, що не відповідає завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не у захисті можливого порушення такого права у майбутньому.
Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Так, право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (індексації), одноразових видів грошового забезпечення, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки індексація грошового забезпечення позивача та одноразові види грошового забезпечення позивача, обрахунок яких був спірним у цій справі, ще не перераховані та не виплачені.
До того ж, положеннями ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" чітко визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, обов'язок відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходів під час виплати заборгованості по виплаті грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, прямо передбачений положеннями ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 14.08.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.08.2018 відповідно абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у фіксованому розмірі 4463,15 грн (чотири тисячі чотириста шістдесят три грн 15 коп.) щомісячно, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.11.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович