м. Вінниця
10 листопада 2025 р. Справа № 120/14458/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позивних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 14.08.2024 №023830029871 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача в частині не зарахування до його страхового стажу та стажу за вислугою років періодів роботи з 25.08.1992 по 07.03.1995, з 09.03.1995 по 30.09.1995 та з 01.10.1995 по 30.09.1999.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву згідно якого проти позову заперечив та просить у його задоволенні відмовити. Зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи відповідно до архівної довідки від 07.02.2017 №01-26/32 виданої КП Куп'янської районної ради Харківської області "Куп'янський районний трудовий архів" оскільки довідка містить скорочення в написанні імені та по- батькові позивача.
Відповідно до п. 26 Порядку №637, якщо ім'я, по-батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігається із ім'ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документу даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
З урахуванням зазначеного, представник відповідача вважає, що позивачу слід встановити факт належності документів до відповідно до приписів ЦПК України, в окремому провадженні, а не визнавати протиправним рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Чернігівській області, рішенням якого №023830029871 від 14.08.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.
У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявника складає 29 років 03 місяці 09 днів.
Стаж, що дає право на пенсію за вислугою років - 2 роки 5 місяців.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.01.1992 по 30.06.1992 в російській федерації, відповідно до диплому від 30.06.1992 НОМЕР_1 , оскільки дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 припинена 19.06.2023.
Відповідно до трудової книжки від 28.10.1986 НОМЕР_2 до страхового стажу та стажу за вислугою років не зараховано:
- періоди роботи з 25.08.1992 по 07.03.1995 та з 09.03.1995 по 30.09.1995, оскільки записи про звільнення з роботи завірені печаткою УРСР;
- період роботи з 01.10.1995 по 30.09.1999, оскільки відсутній номер наказу в записі про звільнення з роботи;
- період роботи з 05.07.200 по 06.12.2000, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування дані за даний період відсутні.
До спеціального стажу за вислугою років не зараховано періоди роботи з 01.10.1995 по 30.09.1999, з 01.10.1999 по 02.02.2000, з 18.122002 по 15.12.2003,з 01.06.2005 по 11.09.2013, з 12.09.2013 по 30.04.2014 та з 01.05.2014 по 10.10.2017, оскільки записами трудової книжки не підтверджується робота в установах передбачених Переліком №909.
Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області в частині не зарахування до страхового стажу та стажу за вислугою років періодів роботи з 25.08.1992 по 07.03.1995, з 09.03.1995 по 30.09.1995 та з 01.10.1995 по 30.09.1995, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень ст. 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №234/13910/17 та від 20.01.2021 по справі №588/647/17.
За змістом позовних вимог відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із тим, що позивач не має необхідного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. Відповідач зазначає, що період роботи з 25.08.1992 по 07.03.1995, з 09.03.1995 по 30.09.1995 не підлягає зарахуванню, оскільки запис про звільнення з роти завірений печаткою УРСР та період з 01.10.1995 по 30.09.1999, оскільки відсутній номер наказу в записі про звільнення з роботи.
Оцінюючи вказані доводи відповідачів суд враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 спірних записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 1.5 Інструкції № 58 передбачено, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Положеннями пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Суд наголошує, що відповідно до положень Інструкції № 58 заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником, тому відповідальним за заповнення трудової книжки, є роботодавець, а позивач не може нести відповідальності за допущені роботодавцем порушення при внесенні записів до трудової книжки.
Аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", з якої випливає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4 Постанови № 301).
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
З огляду на наведене, твердження відповідача про наявність розбіжностей в датах винесення наказу та внесення запису в трудову не можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірний період.
Також в матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача.
Водночас до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Отже, доводи відповідача про те, що розбіжності в датах внесення запису та прийняття наказу про звільнення мають наслідок незарахування періоду роботи до страхового стажу суд вважає безпідставними.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відтак, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 25.08.1992 по 07.03.1995 та з 09.03.1995 по 30.09.1995 та з 01.10.1995 по 30.09.1999 слід зарахувати до його стажу роботи, оскільки він підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці.
Враховуючи, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано інших підстав, що перешкоджають у зарахування як до страхового так і до спеціального стажу за вислугою років, суд в сукупності встановлених обставин справи, дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №023830029871 від 14.08.2024 є протиправним в частині не зарахування до страхового стажу та стажу за вислугою років періодів роботи з 25.08.1992 по 07.03.1995, з 09.03.1995 по 30.09.1995 та з 01.10.1995 по 30.09.1995, а тому підлягає скасуванню в окресленій частині.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про нелбхідність зобов¦9язати відповідача зарахувати до страхового стажу та стажу за вислугою років ОСОБА_1 періодів роботи з 25.08.1992 по 07.03.1995, з 09.03.1995 по 30.09.1995 та з 01.10.1995 по 30.09.1995.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат проведено відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №023830029871 від 14.08.2024 в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу та стажу за вислугою років періодів роботи з 25.08.1992 по 07.03.1995, з 09.03.1995 по 30.09.1995 та з 01.10.1995 по 30.09.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та стажу за вислугою років періодів роботи з 25.08.1992 по 07.03.1995, з 09.03.1995 по 30.09.1995 та з 01.10.1995 по 30.09.1995.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, см. Чернігів, вул. П'ятницька, буд. 83а, код ЄДРПОУ 21390940)
Суддя Комар Павло Анатолійович