м. Вінниця
10 листопада 2025 р. Справа № 120/10378/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області №025550013358 від 03.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Ухвалою від 31.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
13.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
18.08.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення заявлених позивачем вимог. На думку, ГУ ПФУ в Закарпатській області, приймаючи оскаржуване рішення №025550013358 від 03.06.2025 про відмову в призначенні пенсії, Головне управління діяло виключно у спосіб та в межах своїх повноважень.
01.09.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
Крім того, 06.11.2025 та 07.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано клопотання про долучення доказів, зокрема, матеріалів електронної пенсійної справи позивача.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26.05.2025 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення №025550013358 від 03.06.2025 про відмову у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Зокрема, у рішенні вказано, що необхідний страховий стаж становить 32 роки; страховий стаж заявниці - 25 років 04 місяці 09 днів; стаж для визначення права - 26 років 08 місяців 23 дні. Вік заявниці - 59 років 11 місяців.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 22.05.1985 по 01.09.1986 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.12.1981, оскільки наказ на прийняття та дата наказу на прийняття дописані іншими чорнилами. Вказаний період зараховано до страхового стажу періодом догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 3-річного віку.
Також до страхового стажу не враховано періоди ведення підприємницької діяльності: протягом лютого 2002 року - грудня 2003 року, оскільки відсутні дані про систему оподаткування та сплату страхових внесків до пенсійного Фонду України або документи, передбачені п. 4 Порядку №637.
Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 32 років з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.
Судом встановлено, що позивачу не зараховано до страхового стажу, зокрема, період роботи з 22.05.1985 по 01.09.1986 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.12.1981, оскільки наказ на прийняття та дата наказу на прийняття дописані іншими чорнилами.
Так, порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з пунктами 2.11. та 2.12. Інструкції, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена Постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Одночасно, слід зазначити, що відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.
У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19, який полягає у тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Таким чином, доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності з 22.05.1985 року по 01.09.1986 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 25.12.1981 є необґрунтованими.
Разом з тим, слід зазначити, що навіть за наявності вказаних дефектів ведення трудової книжки, відповідні у ній відомості не викликають сумнівів щодо достовірності трудової діяльності позивача у спірний період.
Водночас, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 10 грудня 2020 року у справі №195/851/17 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі № 600/4061/22-а, від 30 жовтня 2023 року у справі № 560/7745/23.
Разом з тим, суд зауважує, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком документів не достатньо для підтвердження періоду трудової діяльності, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.
Окрім цього, суб'єкт владних повноважень не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
В цьому випадку відповідач не надав суду доказів вчинення таких дій.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди ведення підприємницької діяльності, протягом лютого 2002 року - грудня 2003 року, оскільки відсутні дані про систему оподаткування та сплату страхових внесків до пенсійного Фонду України або документи, передбачені п. 4 Порядку №637, то суд вказує наступне.
Страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону № 1788-XII.
Розділом XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (п. 3.1.) визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), згідно абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.
За змістом підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Аналізуючи вищенаведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків.
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а зазначив, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
На підтвердження провадження підприємницької діяльності упродовж спірного періоду позивачем надано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 13.02.2022.
Втім, вказаний документ не містять інформації щодо здійснення позивачем у спірний період підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Позивач також надала лист Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05.05.2025 № 23178/6/02-32-24-07-10, в якому зазначено що ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2002 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця). Згідно програми АІС "Облік податків і платежів":
період 01.03.2002 - 31.03.2003 - система оподаткування: фіксований податок;
період 01.04.2003 - 31.12.2004 - система оподаткування: єдиний податок;
період 01.01.2004 - 31.12.2004- система оподаткування: єдиний податок, сплата податку в місяць 90 грн - сплачено;
період 01.01.2005 - 31.12.2010- система оподаткування: фіксований податок, сплата податку в місяць 100 грн - сплачено.
Варто зауважити, що лист податкового органу від 05.05.2025 містить дані щодо сплати податку за період з 01.01.2004 по 31.12.2010, однак відсутні відомості (відмітки) щодо сплати податку за період з 13.02.2002 по 31.12.2003.
Відтак, з аналізу вказаного листа та інших матеріалів справи вбачається, що позивач не надав належних й допустимих доказів, які б підтверджували перебування її на спрощеній системі оподаткування із застосуванням фіксованого податку або факт сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у період з 13.02.2002 по 31.12.2003.
Як вже зазначалося вище, перебування на спрощеній системі оподаткування може підтверджуватися додатково спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.
Тобто закон надає особі можливість підтвердити провадження підприємницької діяльності та перебування на спрощеній системі оподаткування за допомогою кількох альтернативних документів.
Проте у цій справі жоден із наведених способів підтвердження позивачем не був реалізований.
Суд враховує, що частина документів могла бути втрачена не з вини позивача. Водночас законодавством передбачено можливість підтвердження перебування на спрощеній системі оподаткування або факту сплати страхових внесків альтернативними способами. Зокрема, згідно з Порядком № 22-1 та постановою Кабінету Міністрів України № 637 такими доказами можуть слугувати довідки податкового органу про перебування на обліку як платника фіксованого або єдиного податку, копії квитанцій, платіжних доручень або документів про поштові перекази на сплату відповідних податків, архівні довідки податкових органів або Пенсійного фонду України, дані з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також бухгалтерські або податкові документи, що збереглися у позивача, зокрема облікові книги, звіти, чеки про оплату патентів.
Суд зазначає, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 13.02.2002 по 31.12.2003.
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 13.02.2002 по 31.12.2003.
При цьому суд зауважує, що ухвалене судове рішення не позбавляє позивача права повторно звернутися до органу Пенсійного фонду із заявою про врахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 13.02.2002 по 31.12.2003 у разі подання відповідних належних та допустимих доказів.
Стосовно вимоги позивача щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2013 та з 01.01.2015 по 31.12.2015, суд зазначає наступне.
Матеріали електронної пенсійної справи позивача містять, зокрема, лист Головного управління ДПС у Вінницькій області № 16374/6/02-32-12-03-14 від 07.06.2021, яким підтверджується сплата єдиного податку, за період з січня 2004 року по листопад 2004 року; фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за грудень 2004 року та за 2007-2010 роки.
Крім того, як судом вже зазначалося вище, відповідно до листа Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05.05.2025 № 23178/6/02-32-24-07-10 ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2002 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця). Вказаний лист містить дані, які підтверджують сплату податку позивачем за період з 01.01.2004 по 31.12.2010.
Водночас з розрахунку страхового стажу позивача вбачається, що періоди з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.03.2005, 01.01.2007 по 31.12.2010 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано.
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу позивача періоди ведення нею підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.03.2005, 01.01.2007 по 31.12.2010.
Поряд з цим суд звертає увагу, що надані позивачем до позовної заяви документи, зокрема: патенти по сплату фіксованого розміру прибуткового податку з 01.01.2005 до 31.01.2005, з 01.01.2006 до 31.01.2006 та з 01.01.2008; свідоцтво платника єдиного податку серії А №704107 від 31.05.2012; реквізити для зарахування єдиного соціального внеску для підприємців за 2011 та 2012 роки; трудовий договір №52 від 01.01.2011; квитанції з 01.01.2015 по 31.12.2015 про сплату єдиного податку; звітна та довідкова декларація платника єдиного податку за 2015 рік, до пенсійного органу не надавалися (в матеріалах електронної пенсійної справи такі відсутні) і, відповідно, їх оцінка не здійснювалася. Крім того, відповідачем також не надано оцінки звітній податковій декларації платника єдиного податку за 2012 рік.
Суд зауважує, що питання призначення та перерахунку пенсії на підставі того чи іншого закону, розрахунок загального та пільгового страхового стажу, є повноваженнями пенсійного органу.
Натомість суд надає оцінку діям/рішенням пенсійного органу у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішень.
У межах даних позовних вимог позивач оскаржує рішення, прийняте ГУ ПФУ в Закарпатській області від 03.06.2025 № 025550013358. Однак, оскаржуваним рішенням не надавалася оцінка щодо зарахування чи відмови у зарахуванні періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2013 та з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Виходячи з обставин справи, суд вважає, що немає підстав оцінювати правовідносини, у межах оскарження рішення від 03.06.2025 № 025550013358, саме щодо зарахування періоду з 01.01.2011 по 31.12.2013 та з 01.01.2015 по 31.12.2015, оскільки ці обставини виходять за межі правовідносин, визначених оскаржуваним рішенням, і більше того, не були оцінені пенсійним органом.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зарахування до страхового стажу позивачки періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2013 та з 01.01.2015 по 31.12.2015 задоволенню не підлягає.
З урахуванням вищевказаних висновків, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.06.2025 № 025550013358 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком визнається судом протиправним та скасовується.
Однак, беручи до уваги встановлені обставини справи та зроблені вище висновки, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо призначення позивачу пенсії за віком, оскільки остаточне вирішення питання про достатність страхового стажу та призначення пенсії належить до компетенції пенсійного органу, який має здійснити повторну оцінку поданих документів з урахуванням цього судового рішення.
Разом з тим, оскільки позивачем до суду надані документи, зокрема: патенти по сплату фіксованого розміру прибуткового податку з 01.01.2005 до 31.01.2005, з 01.01.2006 до 31.01.2006 та з 01.01.2008; свідоцтво платника єдиного податку серії А №704107 від 31.05.2012; реквізити для зарахування єдиного соціального внеску для підприємців за 2011 та 2012 роки; трудовий договір №52 від 01.01.2011; квитанції з 01.01.2015 по 31.12.2015 про сплату єдиного податку; звітна податкова декларація платника єдиного податку за 2012 рік; звітна та довідкова декларація платника єдиного податку за 2015 рік, пенсійний орган має надати оцінку таким документам при прийнятті рішення.
Як зазначено у пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (параграф 25).
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наданих сторонами доказів, суд доходить до висновку, що відповідач неналежно розглянув заяву позивачки від 26.05.2025 про призначення пенсії та прийняв передчасне і протиправне рішення, яким відмовив у призначенні такої пенсії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачці пенсії за віком вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.06.2025 № 025550013358 про відмову у призначенні пенсії та покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області обов'язку зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 22.05.1985 по 01.09.1986 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.12.1981, періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.03.2005, 01.01.2007 по 31.12.2010 та з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2025 про призначення пенсії за віком.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.06.2025 № 025550013358 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 22.05.1985 по 01.09.1986 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.12.1981, періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.03.2005, 01.01.2007 по 31.12.2010 та з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2025 про призначення пенсії за віком.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063)
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна