м. Вінниця
10 листопада 2025 р. Справа № 120/3555/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність дій відповідача щодо відмови у видачі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження.
Ухвалою від 26.03.2025 позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
Крім того, 09.09.2024 відповідачем також подано заяву про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що адміністративні справи з вимогами щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) за період після 19.07.2022 мають враховувати редакцію норми частини першої статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Зокрема, перебіг строку звернення до суду слід обраховувати з моменту отримання працівником (військовослужбовцем) підтверджуючої довідки про нараховані та виплачені суми заробітної плати (грошового забезпечення). Із позовними вимогами щодо виготовлення нової довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках позивач звернувся лише 18.03.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Також, 10.04.2025 надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ст. 238 КАС України. Обґрунтовуючи подану заяву відповідач зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області (справи №120/888/24, №120/3165/23, №120/887/24, №120/1110/24), в яких просив:
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу довідки про грошове забезпечення на роботах у другій та першій зонах небезпечності в зоні відчуження ЧАЕС;
- зобов'язати відповідача провести розрахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням вимог Постанови Ради Міністрів УРСР та Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, Постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 № 168-5, Постанови ЦК КПРС, Президіума Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР ВЦРПС від 07.05.1986, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031-рс, Постанови Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 07.05.1986 № 153/10-43 за роботу в другій та першій зонах небезпечності в зоні відчуження ЧАЕС (с. Луб'янка, м. Чорнобиль, с. Діброва) за період з 02.05.1986 по 10.05.1986 з урахуванням подвійного посадового окладу та подвійного окладу за спеціальне звання, доплати - премії за Чорнобиль в розмірі 126 крб. та грошової винагороди - премії за Чорнобиль в розмірі 10000 крб., доплати за вихідні та святкові дні - 2, 4, 9 травня 1986 року, суточні, добові в розмірі 3 крб. 50 коп. за період з 02.05.1986 по 10.05.1986, оплату праці в надурочний час - 12 год в зоні небезпеки зони відчуження (зона іонізуючого випромінювання) при шестигодинному робочому дні;
- зобов'язати відповідача надати позивачу оновлену довідку про перераховане грошове забезпечення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 120/3165/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відтак, обставини відмови у видачі ОСОБА_1 нової довідки про розмір грошового забезпечення були встановленні рішеннями суду у справах №120/888/24, №120/887/24, №120/1110/24 та №120/3165/23.
Крім того, відповідач вказує, що позивач зловживає процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову, який має очевидно штучний характер у зв'язку з тим, що рішення у справах де позивач оскаржує відмову у видачі йому нової довідки неодноразово були прийняті та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не дивлячись на обґрунтованість і зрозумілість ухвали Верховного суду у справі 120/888/24 та рішень суду які набули законної сили у справах №120/888/24, №120/887/24, №120/1110/24 та №120/3165/23, позивач подає нову позовну заяву. Водночас, доводи позовної заяви зводяться до незгоди із судовим рішення через "власне тлумачення" цієї правової норми, без зазначення того, у чому полягає неправильність чи неповнота в діях суб'єкта владних повноважень.
30.05.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в якій виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Щодо підстав закриття провадження, то позивач зазначив, що Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області ніколи не брало участі у перерахованих справах, тому позиція представника відповідача є хибною, а підстави для закриття провадження відсутні.
Крім того, позивач зазначив, що ним не пропущено шестимісячного строку звернення до суду з моменту отримання листа-відмови відповідача від 19.02.2025 №47428/2025.
Також, позивач зазначає, що оскільки в позовних вимогах він просив вийти за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту його порушених прав суб'єктом владних повноважень, тому просить суд зобов'язати відповідача вписати в довідку про заробітну плату грошову винагороду (премію) 10000 крб. (підстава наказ УВС області №147 від 22.04.1993).
Визначаючись щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходить із наступного.
За змістом частин 1, 2 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що питання застосування процесуальних строків у правовідносинах, що виникають з пенсійного забезпечення, були досліджені Верховним Судом, зокрема, в межах справ № 635/7878/16-а, №520/11178/20.
Так, у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а, колегія суддів дійшла висновків, що застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
У постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а суд дійшов висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
В даному ж випадку, спір, який є предметом даного позову, стосується дій відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нової довідки про заробітну плату працівників в зоні відчуження в 1986-1990 роках, для подальшого здійснення перерахунку його пенсії.
З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання відповідача на пропуск позивачем строку на звернення до суду з цим позовом, адже не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала саме з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та, як наслідок, відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, -
В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна