м. Вінниця
10 листопада 2025 р. Справа № 120/450/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача від 04.12.2024, оформленого протоколом №7, в частині зняття з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Ухвалою від 20.01.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 діяла в межах своїх повноважень, затвердивши рішення житлової комісії, яке було прийняте на підставі відповідної довідки про службу позивача в іншому відомстві. При цьому, представник відповідача зауважив, що позивач не надав доказів, що він має право залишатися на квартирному обліку після переходу до Національної гвардії, оскільки це не передбачено нормативними актами. На переконання представника відповідача, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 правомірно прийняла рішення про зняття з обліку позивача, керуючись чіткими нормами Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року №380.
Також, у відзиві на позовну заяву представник військової частини НОМЕР_1 заявив низку клопотань, а саме: про залучення до участі у справу в якості співвідповідача житлову комісію військової частини НОМЕР_1 , визнання військової частини НОМЕР_1 неналежним відповідачем, а також про залучення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці та військову частину НОМЕР_3 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою від 12.02.2025 запропоновано позивачу висловити письмово свої доводи, міркування або заперечення щодо поданого представником військової частини НОМЕР_1 клопотання щодо залучення до участі у справу в якості співвідповідача житлову комісію військової частини НОМЕР_1 та виключення зі складу відповідачів військову частини НОМЕР_1 .
У встановлений судом строк, позивач надав суду заперечення проти заяви позивача. Зокрема, у заяві ОСОБА_1 зауважив, що військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у справі, процесуальні підстави заміни відповідача, відсутні. Житлова комісія військової частини НОМЕР_1 не є самостійним суб'єктом владних повноважень, не наділена здатністю особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), та не може виступати самостійним відповідачем у справі.
При цьому повідомив, що позивач не висловлює своїх заперечень щодо залучення Житлову комісію військової частини НОМЕР_1 в якості співвідповідача, якщо суд прийде до переконання про необхідність її залучення до участі у справу. Одночасно вказав, що Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України не підлягає залученню до справи як третя особа, позаяк, в межах предмета спору у справі №120/450/25, не відповідає вимогам ст. 49 КАС України. Також вказав, що не вбачає правових підстав для залучення КЕВ м. Вінниці до справи як третьої особи.
Ухвалою від 17.03.2025 суд залучив до участі у справі:
- в якості співвідповідача Житлову комісію військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач 2, ЖК В/ч НОМЕР_1 );
- в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі також - третя особа 1, В/ч НОМЕР_2 НГ України);
- в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця (далі також - третя особа 2, КЕВ м. Вінниці).
Вказаною ухвалою також встановив залученим сторонам строк для подання відзиву на позовну заяву, а також письмових пояснень щодо позову або відзиву.
04.04.2025 представником третьої особи 1 подано письмові пояснення, в яких останній повідомив, що позивач за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_2 НГУ не перебував, житловим приміщенням та грошовою компенсацією за належне йому для отримання жиле приміщення не забезпечувався.
Окремо зауважив, що оскільки капітана ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України від 18.12.2006 № 438 за пунктом 63 підпункту «г» (у зв'язку зі скороченням штатів) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2006 № 299 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , тобто, капітан ОСОБА_1 не був переміщений по службі (був звільнений з військової частини НОМЕР_1 та підписав контракт на проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 НГУ, а наказом командувача НГУ № 186 о/с від 08.12.2022 переміщений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 ), тому, у разі, подання рапорту та пакету документів капітаном ОСОБА_1 щодо зарахування його на квартирний облік за місцем проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, буде втрачено час перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 (на загальних підставах з 20.09.2001 та у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання жилих приміщень з 31.12.2006).
10.04.2025 судом отримано письмові пояснення від представника КЕВ м. Вінниці, в яких останній вказав на правомірність прийнятого житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення про виключення позивача із списків квартирного обліку та списку на позачергове отримання житла, оскільки з 14.12.2022 ОСОБА_1 набув право щодо взяття на перебування на квартирному обліку за місцем проходження служби - військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
14.04.2025 від Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 2 акцентував увагу на тому, що позивач перебував на військовій службі в Збройних Силах України з 24.07.1996 по 31.12.2006, після перерви, з 24.03.2014 поновив проходження військової служби підписавши контракт з Міністерством оборони, а саме - з 16 бригадою армійської авіації де проходив військову службу до 17.03.2015.
На переконання відповідача, відповідно п.2.7 розділу II Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011, позивач мав стати на квартирний облік, що він не виконав, залишаючись на черзі осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 . За твердженнями відповідача 2, даний факт суперечить законності перебування позивача на черзі при військовій частині НОМЕР_1 , про який він не надав відповідних документів.
Також, відповідач 2 акцентував увагу на положеннях абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якими відповідно даних про проходження військової служби позивача, він мав би стати на облік після звільнення за місцем проходження служби або в у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Представник ЖК В/ч НОМЕР_1 також наголосив на тому, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували спробу позивача скористатись правом на подання необхідних документів для взяття військовослужбовця на квартирний облік до Національної гвардії України.
За міркуванням відповідача 2, розпочавши у 2018 році проходження військової служби у лавах військової частини НОМЕР_2 НГ України, яка входить до системи Міністерства внутрішніх справ, позивач втратив підстави для перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , яка підпорядкована Міністерству оборони України.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
В період з 24.07.1996 по 31.02.2006 позивач проходив військову службу у Збройних Силах України.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_5 від 20.09.2001, оформленим протоколом № 7, позивач первинно з 20.09.2001 був зарахований на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_5 (а.с. 20).
31.06.2006 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2006 №299 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини як такого, що звільнений з військової служби у запас наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України від 18.12.2006 №438 за пунктом 63 підпункту «г» (у зв'язку зі скороченням штатів): «з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оброни України» (а.с. 21-22).
Відповідно, рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2007, оформленим протоколом № 24, позивача зараховано на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 в загальну чергу з 20.09.2001 та в позачергову з 31.12.2006, складом сім'ї три особи: позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 , 1981 року народження та його син ОСОБА_3 , 2002 року народження.
В подальшому, рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2013, оформленим протоколом №14, внесені зміни в житлову справу ОСОБА_1 у зв'язку з народженням дитини, та зараховано позивача на квартирний облік у складі сім'ї чотири особи: він; дружина ОСОБА_2 , 1981 року народження; син ОСОБА_3 , 2002 року народження; син ОСОБА_4 , 2009 року народження.
Таким чином позивач у встановленому порядку був зарахований та перебував на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 20.09.2001 та позачерговій - з 31.12.2006, у складі сім'ї - 4 особи. Дані обставини визнаються сторонами, та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Також, згідно інформації, що міститься у витязі з особової справи капітана ОСОБА_1 (а.с. 18), судом встановлено, що 24.03.2014 позивач був призваний на військову службу до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 про часткову мобілізацію, в зв'язку з чим, в період з 24.03.2014 по 23.10.2014 обіймав посаду старшого техніка групи обслуговування авіаційного озброєння авіаційно-технічного загону вертольотної ескадрильї НОМЕР_6 окремої бригади армії авіації, а в період з 23.10.2014 по 17.03.2015 обіймав посаду офіцера резерву військової частини польова пошта НОМЕР_7 полку резерву КСВ ЗСУ. З 17.03.2015 звільнений з військової служби у запас.
В подальшому, 04.01.2018 позивач прийнятий на військову службу за контрактом у військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України (на даний час військова частина НОМЕР_2 НГУ), в якій він проходить службу на час звернення до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_2 є частиною Національної гвардії України та перебуває в системі у правління і забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.
Як повідомлено представником відповідача 2 у відзиві на позовну заяву, житловою комісією військової частини НОМЕР_1 під час щорічного оновлення та звіряння документів військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 встановлено, що на підставі довідки про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України №602 від 18.11.2024 стало відомо, що позивач проходить строкову військову службу за контрактом з 14.12.2022.
З огляду на отриману інформацію, 04.12.2024 житловою комісією військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішенням, оформленим протоколом № 7, яким вирішено: "Зняти з квартирного обліку капітана ОСОБА_1 , на підставі наданої ним довідки під час щорічного оновлення документів, що містяться в обліковій справі (довідка про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України №602 від 18.11.2024 року), відповідно до п. 17, 18, 21 розділу VI «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 року №380, зі змінами".
Вказане рішення житлової комісії затверджене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 №296.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та вважаючи його прийнятим за відсутності законодавчо визначених підстав, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно з частиною дев'ятою статті 12 вказаного Закону військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
На виконання приписів статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 3.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (пункт 1 Порядку).
Згідно з пункту 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та визнані в установленому законодавством порядку особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), пов'язаних з безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, та члени сімей військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбач
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Порядок передбачає також і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 30 Порядку).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.09.2021 у справі №748/303/20.
Як свідчать матеріали справи, 31.06.2006 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2006 №299 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини як такого, що звільнений з військової служби у запас наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України від 18.12.2006 №438 за пунктом 63 підпункту «г» (у зв'язку зі скороченням штатів): «з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оброни України».
В подальшому, рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2007, оформленим протоколом № 24, позивача зараховано на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 20.09.2001 та в позачергову з 31.12.2006.
З Витягу з облікової справи капітана ОСОБА_1 встановлено, що позивач з 04.01.2018 прийнятий на військову службу за контрактом у військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України. З пояснень позивача слідує, що зазначене військове формування має назву Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Також, в матеріалах справи міститься Наказ командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 14.12.2022 за №16, згідно з яким капітана ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_2 з 14.12.2022.
В зв'язку із встановленням перебування позивача на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, рішенням засідання (об'єднаної) житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024, оформленим протоколом №7, знято з квартирного обліку капітана ОСОБА_1 , на підставі наданої ним довідки під час щорічного оновлення документів, відповідно до п. 17, 18, 21 розділу VI "Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями", затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 року №380, зі змінами.
Однак, суд звертає увагу, що зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством (п.21 розділу VІ Інструкції №380).
В той же час, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п.30 Порядку №1081.
Разом з тим, на переконання суду, укладення контракту з військовою частиною НОМЕР_4 (в подальшому військовою частиною НОМЕР_2 ) Національної гвардії України не є "переміщенням військовослужбовця", а відтак не створює підстав для його зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 .
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, він прийнятий відповідно до п. 17, 18, 21 Розділу VI Інструкції №380.
Суд звертає увагу, що п. 17 Інструкції, регулює порядок виключення з обліку у випадках службового переміщення на підставі наказу про переведення до іншої військової частини. В той же час, позивача не переведено та не переміщено в іншу частину, що не охоплюється сферою дії зазначеної норми.
Посилання ж відповідача на п. 18 Інструкції також є безпідставними. Дана норма стосується осіб, звільнених з військової служби, які після цього направляються на військовий облік до іншого гарнізону.
Необґрунтованим є й посилання відповідача на п. 21 Інструкції, який визначає вичерпний перелік підстав для зняття з обліку: поліпшення житлових умов, подання недостовірних відомостей чи інші випадки, передбачені законодавством.
Також, суд враховує, що за правилами, визначеними ст.ст. 36, 37 ЖК Української PCP, облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання.
Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання.
Згідно Iнструкцiї з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членiв їx сiмей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони №380 вiд 31.07.2018 року, зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі:
- поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті;
- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Водночас у ст. 40 ЖК Української PCP закріплено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Суд враховує, що відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що позивача було зараховано на квартирний облік на підставі недостовірних відомостей, поданих ним особисто, або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб під час розгляду питання про взяття на облік, йому надано житло з державного житлового фонду або виплачена грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення.
Так, суд погоджується з доводами відповідача щодо неможливості одночасного перебування позивача на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України та у Військовій частині НОМЕР_1 .
При цьому, як слідує з довідки Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №21 від 31.03.2025, капітан ОСОБА_1 за період проходження служби у відповідній військовій частині не перебував на квартирному обліку та житловим приміщенням не забезпечувався.
На переконання суду, саме по собі проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, без доказів постановки його на квартирний облік у відповідній частині, не може слугувати підставою для знаття позивача з квартирного обліку, на якому він перебуває з 20.09.2001 в загальній черзі, з 31.12.2006 - позачерговій.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, розгляд даної справи має відбуватися, зокрема, у контексті рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», в якому викладені загальні принципи тлумачення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до свого житла.
Європейський суд з прав людини констатував, що «згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 40, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
Суд зазначає, що втручання у право на повагу до житла відповідача буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у п.2 ст.8 Конвенції.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення (об'єднаної) житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024, оформлене протоколом №7, в частині зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 за №296 "Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 " в частині зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Як наслідок, підлягають задоволенню також похідна вимога про зобов'язання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла за рахунок житлового фонду в загальній черзі - з 20.09.2001, позачерговій - з 31.12.2006.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia), щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення (об'єднаної) житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024, оформлене протоколом №7, в частині зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 за №296 "Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 " в частині зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Зобов'язати житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла за рахунок житлового фонду в загальній черзі з 20.09.2001, позачерговій - з 31.12.2006.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 )
Відповідач: Житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця (вул. Стрілецька, буд. 87, м. Вінниця, 21015, код ЄДРПОУ 08320218).
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна