іменем України
04 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/586/25
Головуючий у першій інстанції - Лобода Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1625/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2025 року (ухвалено у м. Бахмач, проголошено об 11 год. 35 хв) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача 8 660 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 176 000 грн моральної шкоди та 8 000 грн витрат на проведення комплексної психолого-соціальної експертизи.
Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що 29 січня 2024 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21150 реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Шевченка у м. Бахмач, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем RENAULT LAGUNA реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 і яким керувала позивачка. У результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Цього ж дня учасниками ДТП за взаємною згодою було складено повідомлення про ДТП (Європротокол), у якому відповідач вину у вчиненні ДТП визнав повністю.
Позивачка указувала, що хоча і не отримала тілесних ушкоджень, однак після перенесеного стресу захворіла та 6 разів проходила амбулаторне лікування, на що витратила загалом 8 660 грн. Наголошувала, що за наслідками ДТП вона отримала психологічну травму. Відповідно до висновку комплексної психолого-соціальної експертизи психотравмуюча подія призвела до накопичення стресового стану, підвищеної втомлюваності, зниження можливостей фізичної активності, обмеження у спілкуванні з близькими, до значної та тривалої проблематизації її життя. Завдана внаслідок тривалого неврологічного захворювання моральна шкода оцінена експертом у розмірі 132 000 грн, а внаслідок значного пошкодження власного автомобіля - у розмірі 44 000 грн.
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 липня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (а.с. 115).
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 161,04 грн судового збору та 542 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача 9 458 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
У апеляційній скарзі представник позивачки - адвокат Антоненко І.Є., вважаючи рішення суду таким, що не відповідає вимогам ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, та посилаючись на неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду наданим та дослідженим доказам, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Сторона позивача вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність вимоги про стягнення майнової шкоди. На підтвердження звернень до медичної установи з приводу погіршення фізичного стану позивачкою надані виписні амбулаторні епікризи КНП «Бахмацька міська лікарня» про її лікування у лікаря-невропатолога із зазначенням клінічних діагнозів. Придбання за призначенням лікаря медичних препаратів та лікарських засобів у період з 29 січня 2024 року по 23 січня 2025 року засвідчено наданими копіями фіскальних чеків. Водночас суд безпідставно зазначив про недоведеність того, що ці звернення ОСОБА_1 зумовлені саме погіршенням її здоров'я внаслідок перенесеного стресу одразу після ДТП.
Скаржниця зазначає, що суд, вирішуючи її вимогу про відшкодування моральної шкоди, безпідставно не взяв до уваги висновок комплексної психолого-соціальної експертизи стосовно її розміру, пославшись на те, що у ньому не зазначено про кримінальну відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок, і те, що цей висновок підготовлено для подання до суду, що, у свою чергу, прямо суперечить його змісту.
Просить стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
У апеляційній скарзі представник відповідача - адвокат Ковалюх В.М., вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим в зв'язку з неповним з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування відзиву сторона відповідача зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 наголошував на тому, що ТДВ «СК «Альфа-Гарант» має бути співвідповідачем за цим позовом. Суд безпідставно виснував, що позов подано до ОСОБА_2 , як володільця джерела підвищеної небезпеки, неправомірними діями якого позивачці спричинено моральну шкоду, і не стосується виплати страхового відшкодування. Залучивши ТДВ «СК «Альфа-Гарант» як третю особу на стороні відповідача, суд, у порушення ст. 53 ЦПК України, не зазначив, на які права чи обов'язки третьої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Крім цього, наведена норма не надає суду право залучати до участі у справі третіх осіб після закриття підготовчого провадження.
Вважає, що висновок суду про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоду суперечить приписам ч. 1 ст. 1187 ЦК України та п. 1.5 ст. 1, ст. 22, 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Цим Законом передбачено обов'язок страховика відшкодувати потерпілому витрати на лікування та придбання лікарських засобів незалежно від того, чи здійснені ці витрати відразу після ДТП чи протягом іншого проміжку часу. Отже, за позовом має відповідати страховик ТДВ «Альфа-Гарант», незалучення якого до участі у справі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. ОСОБА_1 до страхової компанії з приводу виплати їй витрат на лікування не зверталась. Належних доказів того, що лікування пов'язане з ДТП, суду не надала.
Скаржник вважає безпідставним висновок суду про те, що пошкодження автомобіля призвело до необхідності вжиття ОСОБА_1 заходів для його ремонту, що спричинило їй моральну шкоду. З огляду на зміст складеного сторонами повідомлення про ДТП, зокрема щодо фіксації відсутності в учасників шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, у судовому засіданні належним чином не доведено, що звернення позивачки до лікаря у зазначені у виписних епікризах періоди зумовлене саме погіршенням її здоров'я внаслідок перенесеного стресу одразу після ДТП, яка мала місце 29 січня 2024 року, а не іншими подіями чи обставинами.
Указує, що кошти на ремонт автомобіля Renault Laguna від страхової компанії отримав його власник ОСОБА_3 , який також звертався з позовом до ТДВ «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті ДТП, у задоволенні якого рішенням Бахмацького районного суду від 15 серпня 2025 року відмовлено повністю. Суд виснував, що у підписаній угоді про розмір страхового відшкодування зазначено, що її складено відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, а узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду і оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими.
Сторона відповідача просила стягнути на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн та в суді апеляційної інстанції - 5 000 грн.
У наданому на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відзиві представник відповідача - адвокат Ковалюх В.М., не погодившись з її доводами, просить скаргу відхилити, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити в позові ОСОБА_1 . Доводи відзиву є аналогічними за змістом з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 . Представник просить стягнути на користь відповідача також понесені ним витрати у сумі 5 000 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу.
Позивачкою та третьою особою ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відзив на апеляційні скарги у встановлений термін не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників позивачки та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що складання сторонами повідомлення про ДТП свідчить про те, що вони, окрім іншого, погодили відсутність у них шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, а також те, що винуватцем ДТП є відповідач. З огляду на зміст складеного сторонами повідомлення про ДТП щодо відсутності в її учасників шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, суд вважав недоведеним те, що звернення ОСОБА_1 до лікаря у зазначені у виписних епікризах періоди зумовлене саме погіршенням її здоров'я внаслідок перенесеного стресу одразу після ДТП, яка мала місце 29 січня 2024 року, а не іншими подіями чи обставинами, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні вимоги про стягнення майнової шкоди у розмірі 8 660 грн.
Районний суд визнав неналежним доказом спричиненої позивачці моральної шкоди висновок комплексної психолого-соціальної експертизи № 04-11-24 від 04 листопада 2024 року, зазначивши, що його виконано комплексно: психологічну експертизу - експертом психологічної діагностики ОСОБА_4 , а соціальну експертизу - спеціалізованою експертною громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень». Водночас про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку у психологічній експертизі та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків попереджено лише експерта ОСОБА_4 , хоча діагностика моральної шкоди проводилась колегіально.
Суд виснував, що пошкодження автомобіля, який перебуває у користуванні ОСОБА_1 , сталося внаслідок неправомірних дій відповідача, і це безумовно спричинило позивачці певний обсяг негативних емоцій, страждань, хвилювань та переживань, необхідність вжиття нею заходів для ремонту автомобіля, що вказує на спричинення їй моральної шкоди, яку слід стягнути з ОСОБА_2 , як володільця джерела підвищеної небезпеки. Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд зазначив, що ураховує характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_1 , та характер немайнових втрат, вимушені зміни у життєвих стосунках позивачки та тривалість цих змін, важкість морально-психологічних хвилювань, характер пошкоджень автомобіля та визнав за необхідне стягнути в рахунок завданої моральної шкоди 10 000 грн, що буде достатнім у цих конкретних правовідносинах та відповідатиме вимогам розумності та справедливості.
Суд зазначив, що залучення у справі ТДВ «СК «Альфа-Гарант» як співвідповідача є недоцільним, оскільки позов подано до ОСОБА_2 , як володільця джерела підвищеної небезпеки, неправомірними діями якого позивачці спричинено моральну шкоду і не стосується виплати страхового відшкодування, про що свідчить зміст вимог, викладення обставин, якими вони обґрунтовуються, та норми права, на які посилалася позивачка.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеними висновками суду, зважаючи на таке.
У справі встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля марки RENAULT LAGUNA реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (а.с. 8).
Позивачка з 23 липня 2013 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 27 серпня 2014 року (а.с. 10).
ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_5 категорії В (а.с. 9).
29 січня 2024 року о 18 год у м. Бахмач по вул. Шевченка, 17 сталася ДТП за участі автомобіля ВАЗ 21150 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля RENAULT LAGUNA реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , що підтверджується копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 29 січня 2024 року (а.с. 11).
Наявна у повідомленні інформація свідчить про те, що у результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у скоєнні ДТП. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 21150 була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу № 218788024 з терміном дії з 06 січня 2024 року по 05 січня 2025 року, а цивільна відповідальність водія RENAULT LAGUNA ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СТ «Гарантія» відповідно до полісу АР 6986123 з терміном дії з 04 вересня 2023 року по 03 вересня 2024 року. Шкода життю та здоров'ю, навіть якщо вона не значна, не заподіяна. Зазначені у повідомленні дані та обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до виписних епікризів (амбулаторних), виданих КНП «Бахмацька міська лікарня», ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні у лікаря-невропатолога з 29 січня по 21 лютого 2024 року, з 29 лютого по 11 березня 2024 року, з 26 серпня по 18 вересня 2024 року, з 01 по 14 жовтня 2024 року, з 13 по 27 грудня 2024 року, з 09 по 23 січня 2025 року з клінічним діагнозом: синдром вегетативної дисфункції психоемоційного ґенезу (гостра реакція на стрес, як наслідок ДТП 29 січня 2024 року), кардіоцеребральна форма з симпато-адреналовими кризами, вираженими астено-вегетативним та субдепресивним синдромами, дизсомнією, вестибулярною дисфункцією, синкопальними станами. Прогресуючий перебіг (а.с. 12-18).
На підтвердження придбання ліків, медичних препаратів та лікарських засобів у період з 29 лютого 2024 року по 11 лютого 2025 року на загальну суму 8 660 грн ОСОБА_1 надано фіскальні чеки (а.с. 50-56).
За висновком комплексної психолого-соціальної експертизи № 04-11-24 моральної шкоди потерпілого від 04 листопада 2024 року, виконаного ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», ОСОБА_1 завдана моральна шкода внаслідок тривалого неврологічного захворювання, діагностованого лікарем-неврологом ОСОБА_5 , як наслідок ДТП 29 січня 2024 року за участі водія ОСОБА_2 в м. Бахмач; ОСОБА_1 завдана моральна шкода внаслідок значного пошкодження власного автомобіля внаслідок ДТП 29 січня 2024 року за участю водія ОСОБА_2 в м. Бахмач; індивідуально-психологічні особливості піддослідної особи призводять до збільшення до 10 % ступеню вираженості емоційних реакцій та перебігу психічних процесів внаслідок досліджуваної події у порівнянні з середньою унормованою особистістю за подібних умов; моральна шкода ОСОБА_1 оцінюється окремо по двом подіям: по першій психотравмуючій події оцінюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат + (10 %) = 120 000 грн + 12 000 грн = 132 000 грн; по другій психотравмуючій події оцінюється у розмірі 5 мінімальних заробітних плат + (10 %) = 40 000 грн + 4 000 грн = 44 000 грн (а.с. 20-38).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів (п. 24.2. ст. 24)
Статтею 26-1 передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у ч. 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку (ч. 3, 4 ст. 51 ЦПК України).
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (п. 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (п. 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (п. 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (п. 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (п. 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (п. 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (п. 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (п. 63).
Як встановлено у справі, 29 січня 2024 року у м. Бахмач сталася ДТП за участі транспортних засобів ВАЗ 21150 керуванням ОСОБА_2 та автомобіля RENAULT LAGUNA, яким керувала ОСОБА_1 . Свою провину у вчиненні ДТП ОСОБА_2 визнав повністю, що сторони засвідчили повідомленням про ДТП.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», яке ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Пославшись на те, що відповідати за позовом має ОСОБА_2 , як володілець джерела підвищеної небезпеки, неправомірними діями якого позивачці спричинено шкоду і не стосується виплати страхового відшкодування, суд першої інстанції залишив поза увагою наступне.
Згідно із ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Сторони не заперечували, що ДТП визнана страховим випадком, чоловік позивачки звертався до страхової компанії ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та отримав страхове відшкодування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів (п. 24.2. ст. 24)
Статтею 26-1 передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Ураховуючи встановлений законодавством обов'язок страховика з виплати страхового відшкодування, зокрема з відшкодування шкоди у зв'язку з лікуванням потерпілого та моральної шкоди, ліміт відповідальності страховика, з метою встановлення обсягу відповідальності страховика та страхувальника за завдану відповідачем шкоду, апеляційний суд доходить висновку, що доводи відповідача про те, що ТДВ «СК «Альфа-Гарант» повинно мати у цій справі процесуальний статус відповідача, є правильними. Оскільки позовні вимоги пред'явлено не до всіх належних відповідачів (не пред'явлено до страховика), то районний суд не міг надавати оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо витрат на лікування потерпілої та визначати розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 27 липня 2021 року у справі № 431/1397/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 03 серпня 2023 року у справі № 759/1587/21.
Отже, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ураховуючи наведене вище, дослідивши обставини справи в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вважає необхідним рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Звернувшись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 сплатив 2 215,92 грн судового збору (а.с. 153, 161 зворот).
Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу відповідача, скасовує рішення суду та повністю відмовляє у задоволенні позову, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_2 , і стягнути з ОСОБА_1 на його користь 2 215,92 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи заявлене ОСОБА_2 в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. Так, у разі відмови у позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представництво інтересів відповідача у суді першої інстанції адвокат Ковалюх В.М. здійснював на підставі договору про правничу допомогу від 31 березня 2025 року (а.с. 80) та ордеру серії СВ № 1121836 від 09 квітня 2025 року (а.с. 79).
За змістом договору адвокат зобов'язався надати клієнту ОСОБА_2 консультаційні та юридичні послуги у справі № 728/586/25 за позовом ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП (п. 1.1 договору). Повноваження адвоката визначені п. 1.2 та 1.3 договору. Згідно з п. 4.1 за послуги, передбачені п. 1.1. договору, замовник сплачує адвокату винагороду в сумі 10 000 грн.
31 березня 2025 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок адвоката Ковалюха В.М. 10 000 грн в рахунок оплати правової допомоги на виконання умов договору, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 31 березня 2025 року № 22 (а.с. 81).
Наявний у справі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат від 09 квітня 2025 року (а.с. 81 зворот) свідчить про те, що адвокатом визначена тривалість та вартість послуг, наданих ним чи які будуть надані згідно з умовами договору про правничу допомогу від 31 березня 2025 року: 1) зустріч з клієнтом, встановлення обставин спору, ознайомлення з наданими матеріалами, оформлення документів на ведення справи - 1 год. вартістю 1 000 грн; 2) вивчення та аналіз позовної заяви і доданих до неї документів, дослідження законодавства та судової практики, складання відзиву на позовну заяву, її друк, виготовлення та засвідчення копій документів, надсилання відзиву іншим учасникам справи та подання відзиву до суду - 5 год. вартістю 5 000 грн; 3) участь у судових засіданнях - 4 год. вартістю 4 000 грн.
Адвокатом Ковалюхом В.М. в інтересах ОСОБА_2 підготовлені та подані до суду: відзив на позовну заяву (а.с. 76-78), клопотання про призначення судово-медичної експертизи (а.с. 83, 107). Адвокат брав участь у судових засіданнях суду першої інстанції 21 квітня 2025 року, 16 липня 2025 року та 05 серпня 2025 року загальною тривалістю 5 год. 08 хв (а.с. 84-85, 113-114, 124-125).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції заперечень щодо необґрунтованості заявленого у відзиві на позовну заяву розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача не заявлялося.
Беручи до уваги наявність документально підтверджених доказів понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн, специфіку правовідносин між сторонами, об'єм і зміст складених адвокатом процесуальних документів, його участь у судових засіданнях загальною тривалістю більше 5 годин, колегія суддів вважає надані адвокатом послуги співмірними зі складністю справи, тому доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача 10 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. Зазначений стороною відповідача розмір, на думку суду, відповідає критеріям реальності витрат на правові послуги та розумності їхнього розміру.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив стягнути з позивачки на його користь витрати, понесені у зв'язку з наданням йому адвокатом Ковалюхом В.М. професійної правничої допомоги, у розмірі 5 000 грн та у поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив додатково стягнути з позивачки 5 000 грн за підготовку його представником цього процесуального документу.
Вирішуючи заявлені клопотання, колегія суддів виходить з наступного.
Представництво інтересів відповідача у суді апеляційної інстанції адвокат Ковалюх В.М. здійснював на підставі договору про правничу допомогу від 05 вересня 2025 року (а.с. 151) та ордеру серії СВ № 1140268 від 06 вересня 2025 року (а.с. 150 зворот).
За змістом договору адвокат зобов'язався надати клієнту ОСОБА_2 консультаційні та юридичні послуги у справі № 728/586/25 за позовом ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП (п. 1.1 договору). Згідно з п. 4.1 за послуги, передбачені п. 1.1. договору, замовник сплачує адвокату винагороду в сумі 5 000 грн.
05 вересня 2025 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок адвоката Ковалюха В.М. 5 000 грн у рахунок оплати правової допомоги на виконання умов договору, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 05 вересня 2025 року № 47 (а.с. 152).
Доданий до апеляційної скарги детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат від 07 вересня 2025 року (а.с. 152 зворот) свідчить про те, що адвокатом визначено тривалість та вартість послуг, наданих згідно з умовами договору про правничу допомогу від 05 вересня 2025 року: 1) зустріч з клієнтом, оформлення документів на ведення справи - 0,5 год. вартістю 500 грн; 2) вивчення та аналіз рішення Бахмацького районного суду від 08 серпня 2025 року, дослідження законодавства та судової практики - 1,5 год. вартістю 1 500 грн; 3) підготовка апеляційної скарги, виготовлення копій документів, її друк, надсилання учасникам справи та подання документів до суду - 3 год. вартістю 3 000 грн.
Скерувавши до суду апеляційної інстанції в інтересах ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , адвокат Ковалюх В.М. на підтвердження повноважень надав договір про правничу допомогу від 22 вересня 2025 року (а.с. 173 зворот - 174) та ордер від 29 вересня 2025 року серії СВ № 1143703 (а.с. 173).
За змістом договору адвокат зобов'язався надати клієнту ОСОБА_2 консультаційні та юридичні послуги у справі № 728/586/25 за позовом ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП (п. 1.1 договору). Згідно з п. 4.1 за послуги, передбачені п. 1.1. договору, замовник сплачує адвокату винагороду в сумі 5 000 грн.
26 вересня 2025 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок адвоката Ковалюха В.М. 5 000 грн в рахунок оплати правової допомоги на виконання умов договору, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 26 вересня 2025 року № 53 (а.с. 174 зворот).
Доданим до відзиву детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат від 29 вересня 2025 року (а.с. 175 зворот) засвідчено визначену адвокатом тривалість та вартість послуг, наданих ним згідно з умовами договору про правничу допомогу від 22 вересня 2025 року: 1) аналіз апеляційної скарги ОСОБА_1 - 1 год. вартістю 1 000 грн; 2) дослідження судової практики, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, його друк, виготовлення копій документів, надсилання учасникам справи та подання відзиву до суду - 3 год. вартістю 3 000 грн; 3) участь у судових засіданнях апеляційного суду - 1 год. вартістю 1 000 грн.
Адвокат Ковалюх В.М. брав участь у судовому засіданні апеляційного суду 04 листопада 2025 року, яке проводилося в режимі відеоконференції, тривалістю 55 хв (а.с. 193-195).
Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 навів правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц, від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21, від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21.
Вирішуючи, чи є заявлений стороною відповідача розмір понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у 10 000 грн співмірним зі складністю справи та витраченим представником відповідача часом у цій справі, апеляційний суд бере до уваги наявність документально підтверджених доказів витрат відповідача на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, об'єм і зміст складених адвокатом Ковалюхом В.М. апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , які за змістом є аналогічними, подання апеляційної скарги та відзиву в електронному вигляді через систему «Електронний суд» та направлення їх копій учасникам справи до їх особистих кабінетів в системі ЕСІТС.
Позиція сторони відповідача в ході судового розгляду не змінювалась, зазначені в детальних описах наданих адвокатом робіт від 07 вересня та 29 вересня 2025 року послуги адвоката з дослідження законодавства та судової практики, підготовка апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу позивачки за своєю суттю є послугами, які дублюються, тобто, є складовими одного завдання.
Ураховуючи наведене вище, а також час участі адвоката в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке проводилося в режимі відеоконференції, співмірність наданих адвокатом послуг в апеляційному суді зі складністю справи, колегія суддів доходить висновку, що розмір заявлених представником відповідача витрат на правову допомогу в апеляційному суді в сумі 10 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не є співмірними з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції, тому доходить висновку за необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Саме такий розмір буде відповідати критеріям реальності витрат на послуги адвоката та розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 215,92 грн судового збору та 15 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: О.Є. Мамонова
О.І. Онищенко