Єдиний унікальний номер справи: 668/1590/16-ц
Номер провадження: 22-ц/819/1167/25
05 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Базіль Л. В.,
Бездрабко В. О.,
секретар Олійник К. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Херсонської міської ради,
відповідач - Департамент міського господарства Херсонської міської ради,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2025 року у складі головуючого судді Шестакової Я.В. повний текст рішення складено 23 липня 2025 року,
встановив:
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 липня 1997 року ОСОБА_4 набула право приватної власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 на підставі розпорядження № 2347 від 10 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого ВАТ «Херсонські комбайни» 16 липня 1997 року. Право власності ОСОБА_4 на вказану квартиру зареєстровано 24 липня 1997 року Херсонськім державним бюро технічної інвентаризації.
09 жовтня 1997 року між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено торговий біржовий контракт, який зареєстрований на товарній біржі «Смарагд-Південь» за № НОМЕР_1 , та відповідно до якого остання продала, а ОСОБА_1 придбав належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 245 від 17 червня 1999 року до комунальної власності Херсонської міської громади було прийнято об'єкти державного житлового фонду, що перебували у повному господарському віданні ВАТ «Херсонські комбайни». Зазначені об'єкти державного житлового фонду складалися з 42 будинків, серед яких був і будинок АДРЕСА_3 . При цьому квартира АДРЕСА_4 вказаного будинку з 09 жовтня 1997 року, перебуває у власності ОСОБА_1 .
З 1996 року по 2002 роки судами неодноразово розглядалися спори щодо права користування спірною квартирою та визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу спірної квартири.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 1999 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про виселення зі спірної квартири відмовлено. Визнано право користування жилплощею в квартирі АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 16 липня 1997 року видане на ім'я ОСОБА_4 на спірну квартиру. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири укладений 09 жовтня 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 разом з проживаючою особою звільнити квартиру АДРЕСА_2 , а при відмові звільнити квартиру виселити без надання іншого приміщення.
20 грудня 1999 року, за відсутності позивача та його батьків, ОСОБА_3 , без належного на те рішення суду, без виконавчого листа, самостійно заселилася в спірну квартиру. В результаті чого привласнила частину майна належну позивачу, і частину майна знищила взагалі. Факт проникнення в квартиру і захоплення майна, підтверджується актом, який було оформлено самою ОСОБА_3 20 грудня 1999 року та підписами в акті особами, які приймали участь в захопленні майна та незаконному вселенні.
Ухвалою судової колегії по цивільним справам Херсонського обласного суду від 01 березня 2000 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 1999 року скасовано, справа направлена на новий судовий розгляд в іншому складі суду в той самий суд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадкова справа після її смерті не заводилась, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, після смерті ОСОБА_4 , судом не встановлено. Спадкоємці ОСОБА_4 до участі у справі не притягнуті.
Остаточним рішенням у справі ухваленим 16 серпня 2002 року Комсомольським районним судом м. Херсона визнано недійсними розпорядження №2347 від 16 липня 1997 року, свідоцтво про право власності від 16 липня 1997 року, виданні ВАТ «Херсонські Комбайни» на ім'я ОСОБА_4 на спірну квартиру, торгово-біржовий контракт укладений 09 жовтня 1997 року брокерською конторою «Олеко» торгівельної біржі «Смарагд південь» між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про продаж спірної квартири. Повернуто сторони у первинний стан та визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2 .
31 січня 2003 року на підставі розпорядження від 31 січня 2003 року № 13607-ж Фондом комунального майна м. Херсона було видано свідоцтво № НОМЕР_2 про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
При цьому позивач зазначає, що спірна квартира у комунальну власність рішенням суду не передавалась, а тому Фонд комунально майна м. Херсона не мав права видавати свідоцтво про право власності на цю квартиру.
Оскільки на теперішній час позивач позбавлений можливості повернути право власності на квартиру, вважає за доцільне вимагати відшкодування витрат пов'язаних з її купівлею з урахуванням майна, знищеного після незаконного захоплення квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Незаконним позбавленням права власності на квартиру, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_6 було заподіяно матеріальної та моральної шкоди.
На сьогоднішній день ОСОБА_1 позбавлений можливості повернути право власності на квартиру, а тому вважає за доцільне вимагати відшкодування витрат пов'язаних з її купівлею, враховуючи, що майно, було знищено після її незаконного захвату ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено торгово-біржовий контракт, який був спрямований на виникнення правовідносин, а саме відчуження права власності на квартиру ОСОБА_4 та виникнення права власності на квартиру у ОСОБА_1 за встановлену грошову вартість, яка була сплачена продавцю. Умови вказаного контракту сторонами були виконані. ОСОБА_1 , проживав у вказаній квартирі 2 роки після її придбання, та у зв'язку з визнанням судами права користування квартирою за ОСОБА_3 , яку вона захопила розбійним шляхом 20 грудня 1999 року, з усім його майном та незаконним шляхом отримала право власності на квартиру та приватизувала її. На сьогоднішній день він був позбавлений права власності на квартиру протиправними діями ОСОБА_3 . В результаті вказаного йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду за втрату майна, а також втрату квартири, за яку позивачем було сплачено повну вартість.
Ринкова вартість аналогічної квартири становить 554891грн, яка має бути стягнута з відповідачів на його користь.
Моральна шкода полягає в тому, що з грудня 1999 року він перебуває у стані морального пригнічення та дискомфорту. У нього та його батьків погіршився стан фізичного та психічного здоров'я. Через погіршення відносин з керівництвом, внаслідок частих уходів з роботи на судові засідання, він вимушений був тричі змінювати місце роботи. Погіршилися відносини з родичами через неможливість повернути борги за куплену квартиру. Був підірваний авторитет позивача у близьких для нього людей.
Посилаючись на викладене, з урахування змінених позовних вимог, просив: стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його користь 24222,30грн. матеріальної шкоди за знищене майно та по 25000,00грн. моральної шкоди з кожної; стягнути солідарно з Управління обліку, розподілу та приватизації житла і Виконавчого комітету Херсонської міської ради на його користь матеріальну шкоду у розмірі 554891,00 грн. та по 25000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди з кожного.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21листопада 2017 року, яка набрала законної сили, закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2021 року замінено відповідача - Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради на його правонаступника - Департамент міського господарства Херсонської міської ради.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2025 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про стягнення шкоди відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що судом не встановлено порушень Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та Фондом комунального майна Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Херсонської міської ради, діючого на той час законодавства України, які б призвели до порушень прав позивача. Оскільки на момент видачі розпорядження №13607-ж від 31 січня 2003 року Фондом комунального майна м. Херсона Херсонської міської ради та свідоцтва № НОМЕР_2 від 31 січня 2003 року про право власності ОСОБА_3 , квартира АДРЕСА_2 перебувала на балансі Херсонської міської ради, та у зазначеній квартирі з 2002 року були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Тобто, останніми спірна квартира була приватизована на законних на те підставах, а розпорядження № 13607-Ж Фонду комунального майна Херсонської міської ради від 31 січня 2003 року, про передачу спірної квартири їм у приватну спільну сумісну власність квартири є законним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , суд вказував на те, що на момент виникнення спору (у 1999 - 2003 роках) вона була неповнолітньою, і своїми діями жодним чином не вчиняла відносно позивача будь яких порушень його прав. В її інтересах діяла її мати ОСОБА_3 , провадження в частині вимог до якої судом було закрито ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2017 року, яка набрала законної сили.
Також суд зазначив, що у даному випадку після ухвалення рішення Комсомольським районним судом м. Херсон 16 серпня 2002 року у справі №2-1444/01, яким в тому числі вирішено повернути сторони до попереднього стану, та не вирішено ким будуть повертатися сплачені кошти при купівлі у ОСОБА_4 квартири, відшкодування шкоди спричиненої внаслідок визнання недійсною біржової угоди повинно було б відшкодовуватись ОСОБА_4 , яка продала позивачу квартиру, право власності якої на цю квартиру також було скасовано, оскільки саме вона її отримала незаконним шляхом, як це було встановлено у рішеннях судів та досліджено судом, проте, оскільки ОСОБА_4 у 2000 році померла, відшкодування шкоди (повернення сплачених коштів за квартиру та моральну шкоду) останньою стало неможливим, а спадкоємці у останньої відсутні.
Тому, якщо спадкоємці відсутні чи відмовилися від спадщини, то відшкодування шкоди може бути здійснено за рахунок держави, проте, в рамках цієї цивільної справи таке відшкодування шкоди не є можливим, оскільки в діях відповідачів до яких з позовом звернувся ОСОБА_1 , суд не вбачає порушень прав позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення стягнувши солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його користь 24222,30грн. матеріальної шкоди за знищене майно та по 25000,00грн. моральної шкоди з кожної; стягнути солідарно з департаменту міського господарства Херсонської міської ради і Виконавчого комітету Херсонської міської ради на його користь матеріальну шкоду у розмірі 554891,00 грн. та по 25000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди з кожного, вирішити питання про розподіл с удових витрат.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказував на те, що зробивши висновок про відсутність в діях Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Фонду комунального майна Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Херсонської міської ради порушень, діючого на той час законодавства України, які б призвели до порушень прав позивача, суд першої інстанції не врахував реальної відсутності компенсації коштів позивачеві, які він сплатив як вартість квартири та причини, які унеможливили поновлення його законних прав та інтересів.
Також вказував на те, що поза увагою суду залишилось, що спірна квартира не знаходилася у повному господарському віданні чи оперативному управлінні Херсонської міської ради чи Фонду комунального майна Херсонської міської ради, а отже не могла бути приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», у зв'язку із чим розпорядження № 13607-Ж від 31 січня 2003 року є незаконним.
Вказані обставини, на думку заявника, призвели до втрати ним можливості стягнути з винної особи чи її спадкоємців вартість квартири, сплачену померлій ОСОБА_4 . Оскільки скасуванням розпорядження та свідоцтва про право власності на житло будуть порушені права ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які не мають нести відповідальність за недосконалу роботу органу приватизації, вважає, що саме Херсонська міська рада та Департамент міського господарства Херсонської міської ради мають відшкодувати заподіяну йому матеріальну шкоду, яку він оцінює за ринковою вартістю квартири, а також моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях, пов'язаних із постійними переживаннями щодо предмету спору та інших негативних явищ, заподіяних позивачу незаконними діями відповідачів.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13 березня 1997 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії по цивільним справам Херсонського обласного суду від 02 липня 1997 року, задоволено позов ОСОБА_7 , виселено ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та їх неповнолітню дитину, без надання іншого житлового приміщення для проживання, з квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.8-9).
Відповідно до акту судового виконавця Суворовського районного суду м. Херсона від 21 серпня 1997 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 березня 1997 року виконано, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виселені з квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.11-13).
16 липня 1997 року ВАТ «Херсонські Комбайни» на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» видано, на підставі розпорядження №2347 від 10 липня 1997 року, ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с.14).
24 липня 1997 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 (т.1 а.с. 15).
09 жовтня 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений торговий біржовий контракт, який був зареєстрований на товарній біржі «Смарагд-Південь» за № НОМЕР_1 . За умовами вказаного контракту ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_2 . Продаж здійснений за 9350.00грн. (т.1 а.с. 16).
Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 245 від 17 червня 1999 року до комунальної власності Херсонської міської громади було прийнято об'єкти державного житлового фонду, що перебували у повному господарському віданні ВАТ «Херсонські комбайни» у кількості 42 будинків, загальною площею 220.9 тисяч кв.м., серед яких був і будинок АДРЕСА_3 (т.1 а.с.17)
Постановою Президіуму Херсонського обласного суду від 22 жовтня 1998 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 березня 1997 року та ухвала судової колегії по цивільним справам Херсонського обласного суду від 02 липня 1997 року скасовані, справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про виселення, направлена на новий розгляд.
В грудні 1998 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , Херсонського міськвиконкому, ОСОБА_1 про визнання права на житлову площу, визнання свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири недійсними.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 1999 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про виселення зі спірної квартири відмовлено. Визнано право користування жилплощею в квартирі АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 16 липня 1997 року видане на ім'я ОСОБА_4 на спірну квартиру. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири укладений 09 жовтня 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 разом з проживаючою особою звільнити квартиру АДРЕСА_2 , а при відмові звільнити квартиру, виселити без надання іншого приміщення.
20 грудня 1999 року ОСОБА_3 складено акт опису речей, підписаний нею та ще шістьома особами, яким зафіксовано, що на час входження ними у квартиру АДРЕСА_2 , квартира перебуває у нежилому стані (стіни покрити пліснявою, підлога провалилася). Речі, що знаходилися у квартирі, а саме: сервант, коробка від приймача, два стільця, журнальний стіл, крісло, диван, трюмо, килим, покривало, штора (мебель та штори мають інвентарні номери), є старими та перебувають у непридатному стані.
Ухвалою Херсонського обласного суду від 01 березня 2000 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 1999 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.
У травні 2000 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про виселення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 06 липня 2000 року, якою зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про виселення, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Херсонського міськвиконкому, ОСОБА_1 про визнання права на житлову площу, визнання свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири недійсними, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про виселення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди до вступу у справу правонаступника ОСОБА_4 (т.1 а.с.21).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями не прийнята провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про виселення, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права на житлову площу, визнання свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири недійсними та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виселення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди до вступу у справу правонаступника ОСОБА_4 закрито, про що зазначено у рішенні Суворовського районного суду м. Херсона від 6 квітня 2001 року (т.1 а.с.22).
16 серпня 2002 року Комсомольським районним судом м. Херсона у справі ухвалено остаточне рішення, яким розпорядження № 2347 від 16 липня 1997 року і свідоцтво про право власності на житло від 16 липня 1997 року, видане ВАТ «Херсонські комбайни» на ім'я ОСОБА_4 , торгово-біржовий контракт від 09 жовтня 1997 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про продаж квартири АДРЕСА_2 і укладений Брокерською конторою «Олеко» торгівельної біржі «Смарагд Південь» визнані не дійсними. Сторони повернути у первісний стан. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 . У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про виселення та відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено(т.1 а.с.27-28).
Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 11 листопада 2002 року та ухвалою Верховного Суду України від 16 жовтня 2003 року (т.1 а.с.29).
18 грудня 2002 року ОСОБА_3 та її дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення, виданої ТОВ «ВЖЦ «Петровець» 20 січня 2003 року за № 1579 (т.1 а.с.208).
31 січня 2003 року Фондом комунального майна м. Херсона Херсонської міської ради прийнято розпорядження № 13607-ж, яким задоволено прохання наймача ОСОБА_3 про приватизацію квартири і передано квартиру в якій вона проживає за адресою АДРЕСА_1 в приватну, спільну сумісну власність (т.1 а.с. 205), на підставі якого 31 січня 2003 року Фондом комунального майна м. Херсона видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 , яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_3 та члену її сім'ї ОСОБА_2 (т. 1 а.с.7).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та Фондом комунального майна Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Херсонської міської ради, не допущено порушень норм, діючого на час видачі розпорядження про передачу у приватну, спільну сумісну власність спірної квартири, законодавства України, які б призвели до порушень прав позивача.
ОСОБА_2 на момент виникнення спору (у 1999-2003 роках), будучи неповнолітньою, жодних дій, які б могли порушити права позивача не вчиняла.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Щодо позовних вимог, заявлених до Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Департаменту міського господарства Херсонської міської ради.
Звертаючись з вимогами до Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, який є правонаступником Фонду комунального майна Херсонської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 вказував на те, що він позбавлений можливості повернути кошти, сплачені ним за договором купівлі-продажу квартири, який в подальшому був визнаний недійсним, у зв'язку зі смертю продавця та відсутності у нього спадкоємців. Подальша приватизація спірної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка, на думку позивача, є незаконною, оскільки спірна квартира не була повернута у комунальну власність, а тому не могла бути приватизована, позбавила його можливості повернути право власності на спірну квартиру. Посилаючись на допущені, на його думку, вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» при приватизації спірної квартири вважає, що відповідальність за заподіяну йому, внаслідок позбавлення його права власності на квартиру, матеріальну та моральну шкоду, має бути покладена на Виконавчий комітет Херсонської міської ради та Департамент міського господарства Херсонської міської ради, який є правонаступником Фонду комунального майна.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Згідно статті 5 ЦК України а кти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами до набрання чинності Цивільним кодексом України, вони регулюються Цивільним кодексом Української РСР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 440 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР.
Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно частини першої статті 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Статтею першою, пунктом 1 статті другої Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції чинній на час здійснення приватизації спірної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно пункту 1 статті п'ятої цього ж Закону якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначена організація проведення приватизації та оформлення права власності .
Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (пункт 1).
Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку)(пункт 2).
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина(пункт 3).
Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення(пункт 5)
Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (пункт 9).
З аналізу змісту наведених норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" можна дійти висновку, що право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у займаних квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитках, кімнатах у комунальних квартирах, за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в зазначених приміщеннях, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 втратив право власності та користування квартирою АДРЕСА_2 у зв'язку із визнанням рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 серпня 2002 року, яке є чинним на час розгляду даної справи, недійсним договору-купівлі вказаної квартири, укладеного 09 жовтня 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Цим же рішенням суду визнано недійсними розпорядження №2347 від 16 липня 1997 року та свідоцтво про право власності від 16 липня 1997 року, виданні ВАТ «Херсонські Комбайни» на ім'я ОСОБА_4 на спірну квартиру. Сторони повернуто у первинний стан. Крім того, за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано право користування цією квартирою.
Наслідком визнання приватизації недійсною є повернення майна у державну або комунальну власність. Окремого рішення про повернення такого майна у державну або комунальну власність законодавством не вимагається.
Оскільки рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 245 від 17 червня 1999 року до комунальної власності Херсонської міської громади було прийнято об'єкти державного житлового фонду, що перебували у повному господарському віданні ВАТ «Херсонські комбайни», у тому числі і будинок АДРЕСА_3 в цілому, визнання недійсними приватизації спірної квартири та договору купівлі-продажу укладеного щодо цієї квартири, призвело до повернення квартири у комунальну власність Херсонської міської громади.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира не перебувала у повному господарському віданні чи оперативному управлінні Херсонської міської ради чи Фонду комунального майна Херсонської міської ради, а отже не могла бути приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» колегія суддів відхиляє, оскільки спірна квартира була повернута до комунальної власності та не могла перебувати перебувала у повному господарському віданні чи оперативному управлінні Херсонської міської ради чи Фонду комунального майна Херсонської міської ради.
На час прийняття Фондом комунального майна Херсонської міської ради розпорядження № 13607-ж від 31 січня 2023 року, яким задоволено прохання наймача ОСОБА_3 про приватизацію квартири і передано квартиру в якій вона проживає за адресою АДРЕСА_1 в приватну, спільну сумісну власність, право на користування цією квартирою мали ОСОБА_3 та її неповнолітня дочка ОСОБА_2 , які постійно проживали та були зареєстровані у квартирі, а отже мали право на її приватизацію відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»
Позивач ОСОБА_1 , відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», прав на приватизацію спірної квартири не мав, оскільки в квартирі постійно не проживав та не мав статусу тимчасово відсутньої особи, за якою зберігається право на житло.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що після визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири за ОСОБА_1 було збережено право користування житловими приміщеннями квартири.
А отже, жодних підстав визначених законом, для передачі йому спірної квартири, яка перебувала у комунальній власності, були відсутні.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні Виконавчим комітетом Херсонської міської ради, ні Фондом комунального майна Херсонської міської ради передачею, в порядку визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», спірної квартири у приватну, спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не була заподіяна ОСОБА_1 або його майну будь-яка шкода та не були порушені його права.
Крім того, ні Виконавчий комітет Херсонської міської ради, ні Фонд комунального майна Херсонської міської ради не є сторонами договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а тому на них не можуть бути покладені наслідки визнання правочину недійсним, у тому числі повернення покупцю вартості сплаченої за придбану ним квартиру.
Сама по собі відсутність у ОСОБА_4 спадкоємців, на яких, відповідно до вимог статті 556 ЦК УРСР, статей 1281,1282 ЦК України могли би бути покладені наслідки визнання правочину недійсним в межах дійсної вартості успадкованого ними майна, не може бути підставою для покладення на Виконавчий комітет Херсонської міської ради та на правонаступника Фонду комунального майна Херсонської міської ради обов'язку повернути другій стороні правочину визнаного недійсним, ОСОБА_1 , одержане спадкодавцем за договором купівлі-продажу, а саме вартість квартири.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Департаменту міського господарства Херсонської міської ради на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, оскільки приватизація спірної квартири на підставі розпорядження Фонду комунального майна Херсонської міської ради № 13607-ж від 31 січня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_9 законних прав ОСОБА_1 не порушила. Крім того, між приватизацією спірної квартири та неможливістю повернення позивачем вартості квартири сплачену ним за недійсним договором купівлі-продажу, у зв'язку зі смертю продавця, ОСОБА_4 , та відсутності у неї спадкоємців, відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Доводи апеляційної скарги вказані висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення..
Щодо позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 .
Звертаючись з вимогами до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивач вказував на те, що її матір'ю, ОСОБА_3 , 20 грудня 1999 року, без законних на те підстав заселилася у спірну квартиру, при цьому частково привласнила та частково знищила належне йому майно, вартість якого за оцінкою позивача складає 24222.00грн. В наступному ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірна квартира була незаконно приватизована.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 весь час користувалася привласненим майном та квартирою, а тому також має нести цивільно-правову відповідальність.
Відмовляючи у задоволені цих позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності протиправної поведінки з боку ОСОБА_2 , оскільки остання на момент виникнення спору (у 1999 - 2003 роках) вона була неповнолітньою, і своїми діями жодним чином не вчиняла відносно позивача будь яких порушень його прав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої є ОСОБА_3 на час виникнення обставин, з якими позивач пов'язує заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди (1999-2003 роки) була малолітньою особою.
Матеріали справи не містять відомостей про вчинення малолітньою ОСОБА_2 будь-яких протиправних дій, якими позивачу була б заподіяна матеріальна та моральна шкода, а отже відсутні і підстави для покладення на неї деліктної відповідальності.
Провадження в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до її матері, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди закрито ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 липня 2017 року у зв'язку набранням законної сили рішення суду ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Доводи апеляційної скарги висновки рішення суду в цій частині також не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 10 листопада 2025 року.
Головуючий Л.А. Приходько
Судді: Л. В. Базіль
В. О. Бездрабко