10.11.25
22-ц/812/1889/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 489/4740/25
Провадження № 22ц/812/1889/25 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Постанова
іменем України
10 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 489/4740/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
переглянувши в апеляційному порядку у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Коваленка І.В., у приміщенні цього суду в м. Миколаєві, повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментівна утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову і до повноліття дитини.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з червня 2011 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_4 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29 червня 2023 року.
Починаючи з 2021 року позивач самостійно виховує та утримує доньку, яка проживає разом з нею. Витрати на утримання дитини, а саме: на харчування, необхідний одяг, розваги, покладено лише на позивачку. Крім того, дитина відвідує індивідуальні заняття з англійської мови та тренування в спортивному клубі.
Позивач зазначала, що у зазначених витратах та утриманні дитини відповідач участі не приймає, інших неповнолітніх дітей на утриманні не має, за віком і станом здоров'я є платоспроможним, будь-які інші обставини, які б унеможливлювали сплату ним аліментів у заявленому розмірі відсутні.
Позивач вважала, що аліменти в розмірі 5 000 грн, враховуючи вік дитини, сприятимуть забезпеченню її гармонійного розвитку та належному забезпеченню.
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з 16 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 726,72 грн.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності наявні в справі докази, врахувавши, що відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, є працездатним, відомості щодо знаходження на його утриманні інших осіб в матеріалах справи відсутні, дійшов до висновку, що вимога про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає до задоволення частково.
Суд врахував, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 5000,00 грн щомісячно, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, суду не надано.
Суд вважав, що саме такий розмір аліментів забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме її потребам, при цьому не порушить права відповідача.
Що стосується посилання позивача на те, що дитина відвідує індивідуальні заняття з англійської мови та тренування в спортивному клубі суд роз'яснив, що відповідно до положень статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір аліментів не відповідає вимогам ч. 2 ст.182 СК України, оскільки не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Враховуючи ціни в Україні на придбання харчування, одягу, ліків (у випадку хвороби), необхідного приладдя для навчання, відвідування гуртків, для фізичного та інтелектуального розвитку дитини, оскільки такі гуртки є платними, та інших витрат, визначений судом розмір аліментів позивач вважає занадто малим.
Вказувала, що висновок суду про те, що не доведено, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн щомісячно, є безпідставним та необґрунтованим. Відповідач достеменно знав, що в суді розглядається позов про стягнення з нього аліментів, однак відзив на позов або будь-яких документів, які б підтверджували його неспроможність сплачувати аліменти саме у розмірі 5000 грн не подав.
Зазначала, що відповідач за віком та станом здоров'я є платоспроможним, інших неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку на утриманні не має, має у власності рухоме майно. Буд-які інші обставини, які б унеможливлювали сплату відповідачем аліментів у заявленому розмірі відсутні.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на те, що він не заперечує сплачувати аліменти на дитину, вказував, що сума 5 000 грн щомісячно є для нього непомірною і не відповідає його реальному матеріальному становищу. Вказував, що у 2022 році після початку повномасштабної війни він втрати роботу, його місце роботи залишилося на тимчасово окупованій території, після розірвання сімейних відносин він залишив житло і майно своїй колишній дружині, на даний час проживає з бабусею, який на даний момент 92 роки та потребує догляду, він фактично є єдиною особою, яка забезпечує їй допомогу та догляд. Після початку війни він добровільно вступив до підрозділу територіальної оборони, але через сімейні обставини був демобілізований. Через відсутність роботи в місті Миколаєві, був вимушений переїхати до м.Чорноморська, де отримав статус внутрішньо переміщеної особи. Незважаючи на тяжке матеріальне становище, він регулярно надавав матеріальну допомогу дитині у місяці, коли мав можливість, сума виплат з його боку складала в середньому 2 500 грн щомісяця, а в окремі періоди - 4500 грн та 9000 грн. На даний момент відповідач має непогашені боргові зобов'язання за кредитами, що підтверджується матеріалами судової справи, загальна сума перевищує 100 000 грн. При цьому також просив врахувати те, що мати дитини має значно кращий матеріальний стан, оскільки після розірвання відносин у її розпорядженні залишилася трьохкімнатна квартира, дві двокімнатні квартири, що здаються в оренду, земельні паї, які приносить щорічний дохід, новий автомобіль іноземного виробництва. Це свідчить про те, що відповідачка має стабільне джерело доходів та належні житлові умови.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю.
Відповідно до довідки Спортивного клубу «GO club» від 23 травня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує тренування у спортивному клубі «GO club» за танцювальним напрямком «Jazz Funk» з 29 квітня 2025 року. Щомісячна вартість абонементу за даним напрямком складає 1200 грн без ПДВ.
Згідно з довідкою ТОВ «Освітньо-ресурсний центр «Файв Стар Екедемі» від 10 червня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує індивідуальні заняття з англійської мови за дистанційною формою навчання у ТОВ «Освітньо-ресурсний центр «Файв Стар Екедемі» з вересня 2024 року. Щомісячна вартість 10 індивідуальних занять складає 3500 грн.
Між сторонами виникли правовідносини з утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину за рішенням суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина 2 статті 181 СК України).
Згідно з частиною 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами частин 1 та 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі статтями 180,191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Положення статті 182 СК України зобов'язує суд при визначені розміру аліментів враховувати:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Доказів, які б свідчили про матеріальний стан сторін у справі матеріали справи не містять.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, правильно застосувавши наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, виходячи із того, що відповідач є працездатною особою, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач повинен сплачувати аліменти на малолітню доньку, що відповідає нормам закону.
Аналізуючи вищенаведені обставини, на думку колегії суддів, при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевикладені вимоги закону, не звернув уваги на те, що відповідач не надав суду доказів свого матеріального становища, яке б підтверджувало його неспроможність сплачувати аліменти саме у розмірі 5 000 грн.
Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач є непрацездатним, має інших утриманців та не отримує доходи. У зв'язку з тим, суд критично оцінює самі по собі письмові заперечення проти апеляційної скарги.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу сторін на те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом до статті 192 СК України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів необхідно змінити, збільшивши їх щомісячний розмір до 5000 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів підлягає зміні.
Отже апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах, зокрема про стягнення аліментів.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн (1211,20 грн +1816,80грн) за розгляд справи в обох судових інстанціях.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2025 року в частині розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підлягають стягненню з ОСОБА_2 змінити, збільшивши їх з 3000 грн до 5000 грн щомісячно, починаючи з 16 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 3028 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 10 листопада 2025 року