Справа № 740/3501/25
Провадження № 2/740/1668/25
30 жовтня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участі секретаря судового засідання Дорошенко А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (далі - ТОВ «Фінпром маркет», товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
установив:
У червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором позики № 1152417 у розмірі 22 243,50 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 3500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1152417, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» надало відповідачці кредит у розмірі 7500,00 грн; строк позики - 30 днів; базова процентна ставка (фіксована) - 1,99 %. 19.11.2021 між ТОВ «1 БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі - ТОВ "Фінансова компанія управління активами") укладено договір факторингу № 1911, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 1152417. 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило право грошової вимоги до ТОВ «Фінпром маркет» відповідно до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, у тому числі за договором позики № 1152417. Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до відповідачки в розмірі 22 572,75 грн, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 15 072,75 грн - заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути на свою користь.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20 серпня 2025 року 12-00 год.
У подальшому судове засідання відкладено на 30 жовтня 2025 року 09-30 год.
Представник позивача - Ткаченко Ю. О. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідачка у судові засідання не з'явилася, при цьому належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. До суду повернулися поштові конверти з рекомендованими повідомленнями без вручення відповідачці з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов, жодних заяв/клопотань відповідачка не подавала до суду.
З урахуванням положень ст. 128, 223, 280 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідачки та ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 25 квітня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1152417, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора - JgocxUSXi8 (а. с. 17 - зворот).
Відповідно до умов договору позики позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 7500,00 грн строком на 30 днів (дата повернення позики - 25.05.2021), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно з п. 2.3 договору позики базова процентна ставка (фіксована) становить 1,99 %.
Позичальник також підтвердив, що до моменту підписання договору він вивчив договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті позикодавця, їх зміст, суть, обсяг зобов'язань сторін та наслідки укладення договору, а також, що зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації - йому зрозумілі (п. 4.2 договору).
Пунктом 6.5 правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БАНК» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) передбачено, що в разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 1152417 від 25.04.2021, ідентифікована в ТОВ «1 БАНК»; акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) JgocxUSXi8 (а. с. 28 - зворот).
Перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 7500,00 грн підтверджується копією платіжної інструкції, виданої ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № 8dd7a1cb-5948-47e8-b0f4-8953886cb6a2 (а. с. 30).
19 листопада 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 1911 (а. с. 31-35).
Згідно з актом звірки між ТОВ «1 БАНК» і ТОВ "Фінансова компанія управління активами" станом на 31.12.2023 заборгованість за договором факторингу № 1911 - відсутня (а. с. 40 - зворот).
Відповідно до реєстру прав вимог № 3 до договору факторингу № 1911 від 19.11.2021 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 22 572,75 грн, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за тілом; 15 072,75 грн - заборгованість за процентами (а. с. 39 - зворот).
03 квітня 2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК (а. с. 42-45).
Згідно з актом звірки між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" і ТОВ "Фінпром маркет" за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року заборгованість ТОВ "Фінпром маркет" перед ТОВ "Фінансова компанія управління активами" - відсутня (а. с. 49 - зворот).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 22 572,75 грн, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за тілом; 15 072,75 грн - заборгованість за процентами (а. с. 50 - зворот).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором позики № 1152417 від 25.04.2021 станом на 28.05.2025 загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 становить 22 572,75 грн, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за тілом; 15 072,75 грн - заборгованість за процентами (а. с. 5-7).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
У ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Також відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази суд вважає належними та допустимими і такими, що підтверджують укладення відповідачкою вищевказаного договору позики, який не оспорений відповідачкою у встановленому законом порядку та згідно з презумпцією правомірності договору є правомірним (дійсним) станом на час розгляду справи в суді.
Укладаючи вищевказаний договір позики, відповідачка погодилася з умовами позики, у тому числі на розмір процентів за користування сумою позики.
Унаслідок невиконання відповідачкою взятих за договором позики зобов'язань утворилася заборгованість у вказаному позивачем розмірі, яка не спростована відповідачкою, і така заборгованість підлягає стягненню з неї на користь позивача, який є новим кредитором на підставі відповідного договору факторингу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги на суму 3500,00 грн надано такі документи: договір № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком № 1 до договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 20.03.2025 № 579933657.1, ордер на ім'я адвоката Ткаченко Ю. О., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, витяг з акта № 10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року, відповідно до якого вартість обсягу наданих послуг становить 3500,00 грн.
Суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин цієї справи, що є співмірним зі складністю справи, а також обсягом наданих адвокатом послуг, які зводилися до вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення судової практики, збору документів, а також складення позовної заяви.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 5922,40 грн.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 128, 141, 223, 263 - 265, 268, 272 - 274, 280 -283 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9 А, офіс 204; ЄДРПОУ 43311346) заборгованість у загальному розмірі 22 243 (двадцять дві тисячі двісті сорок три) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9 А, офіс 204; ЄДРПОУ 43311346) судові витрати в загальному розмірі 5922 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко