Справа № 738/1955/25
№ провадження 2/738/660/2025
07 листопада 2025 року м. Мена
Менський районний суд Чернiгiвської областi в складі:
суддi - Волошиної Н.В.
з участю секретаря судового засідання - Шугалій А.С.
pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi цивільну спpаву за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Зміст позовних вимог.
У вересні 2025 року ТОВ ««Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 27 червня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2943593, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство з повернення боргів» права вимоги щодо боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №34 від 08 жовтня 2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №2943593. Відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним договором в розмірі 17105 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 2250 грн - заборгованість за відсотками, 9855 грн - заборгованість за пенею, яку позивач просить стягнути з відповідача, та судові витрати понесені при зверненні до суду.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 27 червня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики(з фіксованою процентною ставкою) №2943593.
Пунктом 1 договору визначено, що за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до вказаного договору позики розмір позики становить 5000 грн, дата надання позики - 27 червня 2024 року, строк позики - 30 днів, денна процентна ставка - 1.50%, проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) в день - 2.70%, дата повернення позики - 27 липня 2024 року.
Договір позики підписано електронним підписом ОСОБА_1 відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
ОСОБА_1 також електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором позики про споживчий кредит, яка є додатком №1 до договору позики (з фіксованою процентною ставкою) №2943593.
Підписання договору позики, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором позики про споживчий кредит відповідачем свідчить про його обізнаність з умовами позики, вказаними у договорі.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання якого настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення право грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно з Додатком №1 та є невід'ємною частиною договору.
Умовами вказаного договору факторингу визначено, що право вимоги - це право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі договору позики; реєстр боржників - це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою, встановленою в Додатку №1 (форма реєстру боржників в паперовому вигляді) і додатку №5 (форма реєстру боржників в електронному вигляді) до цього договору.
Згідно з п. 9.1 договору, договір діє до 14 червня 2022 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань.
28 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, згідно з якою сторони погодили внести зміни до п.1.3 Договору факторингу.
13 червня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №14/06/2021 від 14 червня 2021 року, згідно з якою сторони погодили внести зміни в п.9.1 договору.
08 жовтня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів укладено додаткову угоду №41 до договору факторингу №14/06/2021 від 14 червня 2021 року, якою визначено загальну суму прав вимог, що відступаються згідно з реєстром боржників №34 від 08 жовтня 2024 року та розмір ціни продажу.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №34 від 08 жовтня 2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №2943593 в розмірі 17105 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики №2943593 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором позики в розмірі 17105 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 2250 грн - заборгованість за відсотками, 9855 грн - заборгованість за пенею.
V.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно з положеннями ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Матеріалами справи підтверджується, що 27 червня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики (з фіксованою процентною ставкою) №2943593, у якому сторонами було погоджено всі істотні умови позики.
Відповідно до ч. 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою . Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Суд вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року.
Предмет Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року визначений у розділі 1 Договору. Відповідно до п. 1.1. за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2 згідно з умовами цього Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників-підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.2.1. Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 права вимоги, що передаються є дійсними.
Договір позики (з фіксованою процентною ставкою) №2943593 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений 27 червня 2024 року, тобто через три роки після укладення договору факторингу.
Отже, зважаючи на те, що предметом Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, договором не передбачено право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), відсутні підстави стверджувати про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права кредитора у зобов'язанні за договорами позики (з фіксованою процентною ставкою) №2943593, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 27 червня 2024 року, та про те, що відбулась заміна первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на нового ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до ч.1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 статті 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Порушення права, пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 77-82, 259, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вулиця Симони Петлюри, 30 місто Київ, індекс 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя Н.В.Волошина