Єдиний унікальний номер 644/5741/24
Номер провадження 22-ц/818/2537/25
22-ц/818/1993/25
10 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Мальованого Ю.М.,
суддів -Тичкової О.Ю, Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року та ОСОБА_2 на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2024 року в складі судді Бугери О.В. по справі № 644/5741/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку,
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, а також на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
В обґрунтування позовної заяви посилалась на те, що з 12 серпня 2017 року вона перебуває з відповідачем в шлюбі, мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач є працездатною особою, проте допомоги на утримання дітей не надає.
Донька ОСОБА_5 не досягла трирічного віку, а тому позивачка не має змоги працювати, крім того, наразі вагітна третьою дитиною.
Відповідач працює та має можливість надавати допомогу на утримання позивачки.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просила стягнути аліменти на утримання дітей, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову, а також аліменти на утримання самої позивачки в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви і до 06 грудня 2024 року.
04 листопада 2024 року у зв'язку з народженням третьої дитини ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову, а також аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви і до 03 жовтня 2027 року.
21 серпня 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частков, а саме у частині стягнення аліментів на утримання двох дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та аліментів на утримання дружини ОСОБА_2 , в розмірі 1/20 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви і до 06.12.2024 року.
Вказував, що визначена позивачкою сума до стягнення аліментів в сукупному розмірі перевищує допустимий розмір відрахувань з заробітної плати, що встановлений Законодавством України. Зазначав, що на момент подачі відзиву сторони не припинили спільне ведення господарства, та не вирішили питання щодо окремого проживання членів родини.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку(доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 17 липня 2024 року, з моменту подачі позову, до 03 листопада 2024 року включно, до подачі заяви про збільшення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 липня 2024 року, з моменту подачі позову, до 03 листопада 2024 року включно, до подачі заяви про збільшення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки усіх видів його заробітку(доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 04 листопада 2024 року, з моменту подачі заяви про збільшення позовних вимог, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання на період з 04 листопада 2024 року по 03 жовтня 2027 року відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах оплати платежу за один місяць.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів на двох малолітніх дітей, суд першої інстанції, ураховуючи обов'язок відповідача брати участь в утриманні дітей до їх повноліття, сімейний стан сторін, зокрема, те, що ОСОБА_9 є працездатним, інших утриманців не має, а двоє дітей проживають з позивачкою та знаходяться на її утриманні, з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення старшою дитиною повноліття. Оскільки під час розгляду справи позивачка народила третю дитину, то з 04 листопада 2024 року наявні підстави для стягнення аліментів на трьох дітей у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття. При цьому, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також, суд першої інстанції вважав вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів з 17 липня 2024 року до 03 листопада 2024 року на її утримання обґрунтованими, оскільки позивачка здійснювала догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку, не працювала та потребувала допомоги, яку відповідач може надавати. В подальшому суд не вбачав підстав для стягнення аліментів на її утримання у зв'язку наявністю законодавчого обмеження щодо розміру аліментів, що можуть утримуватись з платника.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу залишено без задоволення.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано доказів фактично понесених витрат на правничу допомогу, пов'язаних саме із розглядом справи в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова, у зв'язку з чим підстави для їх стягнення відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 11 грудня 2024 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іващенко Наталія Анатоліївна, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку(доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину до 03 листопада 2024 року включно, а подальшому стягнути на трьох дітей аліменти в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку(доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначення аліментів у розмірі 1/2 частини його доходу негативно вплине на його матеріальне становище, подальший професійний розвиток та фінансові інтереси дітей.
Вказував, що має намір і в подальшому приймати участь в питаннях розвитку і виховання дітей, бути прикладом для них, приймати рішення в фінансовому забезпеченні своїх дітей.
Зазначав, що продовж сімейного життя він здійснював належне утримання родини, придбав квартиру та інші коштовні речі, є фінансово грамотною особою, а тому стягнення з нього аліментів на користь дітей в розмірі 1/2 від доходу, вплине на можливість контролювати доречність та адекватність витрат зароблених ним коштів позивачкою, яка схильна витрачати значні суми коштів на неконтрольовані емоційні покупки.
18 січня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Розумовський Олександр Сергійович, подала апеляційну скаргу на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року, в якій просила скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу, у томі числі понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн
Апеляційна скарга мотивована тим, що нею було надано належні та допустимі докази на підтвердження витрат на правничу допомогу.
Вказувала, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі, якщо адвокатський гонорар підлягає сплаті в подальшому відповідно до умов договору, то такі витрати є фактично понесеними та підялгають стягненню.
14 березня 2025 року позивачкою було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вона просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що відповідач має обов'язок брати участь в утриманні спільних дітей та дружини до досягнення дитини трирічного віку, що ґрунтується на вимогах сімейного законодавства, оскільки він працює і має можливість надавати допомогу на утримання дружини і дітей.
Ставлення до неї, прагнення власного розвитку та бажання контролювати витрати не звільняє його від відповідальності за трьох дітей.
Враховуючи встановлену частку аліментів з відповідача на утримання дітей на вказаний період в 1/3 частці за період з 17 липня 2024 року по 03 листопада 2024 року та зважаючи, що ОСОБА_9 працює, має можливість сплачувати аліменти, суд першої інстанції правильно визначив розмір аліментів на утримання позивачки за вказаний період в 1/6 частці доходу.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року та ОСОБА_2 на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, натомість апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що з 12 серпня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі ( том 1, а.с. 11).
Сторони мають трьох спільних дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 12,13, 140).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2024 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу закрито на підставі п.1 ч. 1 статті 255 ЦПК України (том 1, а.с. 98-99).
Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частиною1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 128 КЗпП України при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Аналогічно, частиною 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що загальний розмір усіх відрахувань підчас кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі уразі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати уразі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Враховуючи вказані вимоги закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що сторони мають трьох спільних дітей, які є неповнолітніми, які проживають з позивачкою, а тому вона має право на отримання аліментів на утримання дітей у встановленому законом розмірі від відповідача.
Доводи відповідача, що має намір приймати участь в матеріальному забезпеченні дитини не впливають на висновки суду про наявність правових підстав для стягнення аліментів на утримання дитини.
Також, відповідно до висновків Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Суд виходить з принципу захисту інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їхньої життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вони б мали тоді, коли утримувались обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дітей та отримання ними надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Доказів існування виключних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів на трьох дітей у встановленому законом розмірі відповідачем суду не надано.
Отже, враховуючи положення сімейного законодавства, судова колегія не вбачає підстав зменшити розмір стягнутих з відповідача на утримання трьох дітей аліменти в розмірі 1/2 частини до 1/3 частки усіх видів його заробітку(доходу) щомісячно.
Щодо висновків суду про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання ОСОБА_6 у період з 17 липня 2024 року до 03 листопада 2024 року включно то вони також є обґрунтованими, оскільки відповідно до частини 2 статті 82 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Доказів неможливості надання такої допомоги ОСОБА_9 не надано. Позивачка здійснювала догляд за дитиною, була вагітною третьою дитиною, не працювала, що не заперечується сторонами.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу судова колегія зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що інтереси ОСОБА_2 в суді першої та апеляційної інстанцій представляє адвокат Розумовський О.С., відповідно до договору про надання правової допомоги № 10-07/24 та додаткових угод до неї від 27 липня 2024 року та від 04 березня 2025 року (том 1, а.с. 4-6,147-148, 246).
Згідно з Актом приймання-передачі виконаних робіт/послуг з надання правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних станом на 11 грудня 2024 року - складання/подання позовної заяви - витрачено 2 години; складання/подання заяви про збільшення позовних вимог - 1 година; участь у судовому засіданні 11 грудня 2024 року. Всього за вищевказаними п.п. 1-3 п. 2.1. цього розрахунку надано та підраховано правової (професійної правничої) допомоги у справі № 644/5741/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку: 2 год. + 1год. = 3 год. + 1 участь; (3 х 1600) +1600=6400 грн (а.с. 149).
Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт/послуг з надання правової допомоги із детальним описом робіт/послуг від 14 березня 2025 року, адвокатом Розумовським О.С. виконано такі дії: зустріч з клієнтом та визначення позиції - витрачено 1 годину; складання/подання відзиву на апеляційну скаргу - 2 години. Всього у зв'язку з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року позивачці надано правничої допомоги у загальному обсязі 2 год. + 1 год. = 3 год., що становить 3 х 1650=4950 грн. (том . 1, а.с. 247).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Верховний Суду у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20) дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Крім того, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зважаючи, що адвокат Розумовський О.С., приймав участь у розгляді справи, здійснював представництво інтересів ОСОБА_2 , судова колегія вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу.
Між тим, при вирішенні спору у частині стягнення витрат на правничу допомогу судова колегія враховує, що позовні вимоги задоволено частково, що є підставою для пропорційного зменшення суми вказаних витрат, а тому стягненню підлягає 5000 грн витрат на правничу допомогу, що відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, засадам розумності та справедливості,
Щодо витрат в суді апеляційної інстанції, то судова колегія вважає, що 2500 грн є достатньої компенсацію витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, оскільки предметом спору є стягнення аліментів, судова практика є усталеної та спір не носить значної складності. Виключних обставин, що потребували значного часу для складня процесуальних документів не наведено.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Зважаючи, що рішення суду підлягає зміни лише в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, судова колегія не вбачає підстав для перерозподілу судового збору у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іващенко Наталія Анатоліївна залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Розумовський Олександр Сергійович задовольнити частково.
Додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 5000 (п'ять тисяч чотириста) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина