Провадження № 33/803/2193/25 Справа № 182/5712/24 Суддя у 1-й інстанції - Ступак Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
03 листопада 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 його захисника адвоката Кобеляцького Д.М. розглянувши апеляційну скаргу захисника Шашликова Д.Г. на постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 від 09.02.2024, громадянина України, працюючого ПК «Дніпровське» водій, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-
Згідно постанови 21.09.2024 о 10-45 год. на автомобільній дорозі Кропивницький-Запоріжжя 227 КМ, водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, сухість в роті) на пропозицію поліцейського пройти процедуру освідування відмовився у встановленому законодавством порядку. Своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР. Від керування транспортним засобом відсторонений. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з постановою суду захисником Шашликовим Д.Г. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив постанову у апеляційному порядку, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування усіх фактичних обставин. Вказує, що транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту, проте працівники поліції не навели передбачених законом підстав для такої зупинки. На його думку, вимоги поліцейських, висунуті за таких обставин, не підлягали виконанню, а тому подальші складені документи не можуть розглядатися як належні та допустимі докази вини. Вважає, що протокол та інші процесуальні документи були складені під час дії повітряної тривоги у відкритому місці. При цьому ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а повідомив працівників поліції про необхідність відкласти складання документів на період тривоги та повернутися до цього після її скасування, оскільки поспішав забрати сина. Звертає увагу на недоліки відеофіксації. Зазначає, що ОСОБА_1 не був повідомлений про здійснення запису, камеру поліцейські встановлювали на столі, а не на одязі, при цьому працівник поліції самовільно вимикав і вмикав відеореєстратор на власний розсуд, що суперечить інструкції. Вважає, це ставить під сумнів об'єктивність відеодоказів. Вважає, що наявні у справі відеозаписи не містять електронного цифрового підпису, а тому не відповідають вимогам до електронних доказів. При цьому він зазначає, що на наданому відеозаписі видно, що ОСОБА_1 не має жодних ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, що також підтверджує його позицію. Вказує, що до матеріалів справи долучено диск, який був переданий до суду разом з протоколом, однак у самому протоколі у відповідній графі про нього нічого не зазначено. Вважає, цей носій інформації не може бути розглянутий судом як належний і допустимий доказ. Вважає, що протокол та інші документи були складені з істотними порушеннями закону, не підтверджують вину ОСОБА_1 та не можуть бути покладені в основу рішення. Вважає, що суд першої інстанції порушив принцип презумпції невинуватості. Додатково вказує на необхідність застосування аналогії закону Кодексу адміністративного судочинства України для правильного вирішення спору.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін за таких підстав.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №797041 від 21.09.2024; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КП «Томаківська ЦРЛ», згідно із яким огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 , зазначені ознаки сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, млява мова, сухість у роті)
Письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 21.09.2024.
Копією постанови серії ББА №275232 від 21.09.2024 якою ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Носієм інформації - диком з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано події, які у повній мірі відповідають відомостям та обставинам, що зазначені у протоколі. На відео працівник поліції вказав причину зупинки, зазначив наявні ознаки наркотичного сп'яніння, роз'яснив водієві наслідки відмови пройти зазначений огляд, особі було надано час для того щоб він подумав та прийняв рішення щодо огляду запропонованого поліцейським. На відео ОСОБА_1 зазначає, що палив канабіс тиждень чи два тому, без примусу відмовився від огляду, власноруч написав пояснення, запитав чи може він після оформлення звернутись до адвоката та в суді все скасувати, бо вже у нього був такий досвід, на що поліцейський роз'яснив йому його право на захист. Також на відео вбачається, що ОСОБА_1 провели в спеціально облаштоване приміщення та повідомили, що вони перебувають у безпечному місці. Під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 чітко відмовився від огляду та не висловлював бажання проїхати до лікарні, будь-яких причин неможливості проїхати до лікарні чи висловлювання щодо небезпеки ОСОБА_1 не повідомляв. Від керування ОСОБА_1 відсторонено та роз'яснив його подальші дії.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту без належних підстав, ОСОБА_1 не порушував правил ПДР, тому подальші вимоги працівників поліції не підлягали виконанню, є безпідставними.
Згідно наявного відеозапису ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту для перевірки документів.
Апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України продовжено дію воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Як вірно зазначив суд першої інстанції місце зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , є місцевість яка спеціально облаштована та відповідно до правил перетину водій повинен бути готовий до зупинки та перевірки документів, що достеменно було відомо ОСОБА_1 .
Під час апеляційного розгляду, суду не надано доказів щодо визнання дій працівників поліції незаконними, або про оскарження дій працівників поліції відповідно до закону, для підтвердження доводів апелянта, щодо незаконності дій працівників поліції та визнання доказів по справі неналежними доказами.
Апеляційний суд зазначає про право ОСОБА_1 або його представника звернутись відповідно до вимог ст.267 КУпАП до вищого органу (вищій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), щодо дій працівників поліції, які він вважає неправомірними, або до адміністративного суду, відповідно до вимог ст. 122 КАСУ, або до правоохоронних органів.
Також доводи апеляційної скарги про те, що протокол та інші процесуальні документи були складені під час дії повітряної тривоги у відкритому місці, є безпідставними. Чинним законодавством не передбачено заборони щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення чи оформлення відповідних документів під час повітряної тривоги. Під час апеляційного розгляду, не надано доказів загрози життю та здоров'ю ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вірно вказав суд першої інстанції, що працівниками поліції були вжиті заходи для забезпечення безпеки всіх учасників, що підтверджується відеозаписом. Крім того, відповідно до відеозапису атака дронів була безпосередньо в м.Нікополі, що значно віддалена від місця зупинки та оформлення протоколу, події відбуваються за межами м.Нікополь та наступного за ним населеного пункту. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що їде в м.Нікополь у справах та не висловлював побоювання щодо своєї безпеки, а навпаки просив його туди відпустити, щоб він міг все встигнути. Також слід зазначити, що огляд на стан сп'яніння працівник поліції пропонував пройти у населеному пункті який не є зоною активних бойових дій та є відносно безпечним місцем. Будь-яких причин неможливості проїхати до лікарні чи висловлювання щодо небезпеки ОСОБА_1 не повідомляв. Під час перегляду усього наданого відеозапису, будь яких проявів тиску чи порушень з боку поліцейських судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, є безпідставними, які спростовуються матеріалами справи. Згідно відеозаписів ОСОБА_1 чітко відмовився від огляду на стан сп'яніння та не висловлював бажання проїхати до лікарні для проходження огляду на стан сп'яніння.
Стаття 68 Конституції України чітко передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
ОСОБА_1 має посвідчення водія, тому повинен знати та виконувати Правила дорожнього руху України.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Водій, як учасник дорожнього руху, несе обов'язок знати не тільки ПДР, але й норми законодавства, що регулюють його відповідальність.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.
Твердження захисника про недопустимість в якості електронного доказу носія інформації з наявними на ньому відеозаписами, які не містять цифрового підпис, відеозапис не є безперервним, є безпідставними, оскільки сторона захисту посилається на норми, які не регулюють порядок розгляду даної категорії справ про адміністративні правопорушення.
Норми КУпАП, за якими проводиться розгляд протоколів про адміністративне правопорушення за даною категорією справ, не містять вимог щодо процедури оформлення відеозаписів поліцейських, як цифрового підпис, які є додатком до протоколу.
Працівниками поліції дотримано вимог п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 р. № 100, яким визначено, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Вимога апелянта застосувати аналогію закону КАС України та визнати наявні докази недопустимими, є безпідставними. В даному випадку правові підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративне правопорушення є окремим видом правопорушення, для якого встановлено власну процедуру притягнення до відповідальності та вимоги, щодо оцінки доказів.
Доводи апелянта, що з відеозапису видно, що у водія відсутні ознаками сп'яніння є безпідставними та носять суб'єктивний характер.
Оскільки право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп'яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги, які, на думку апелянта, зумовлюють незаконність прийнятого рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства.
Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами.
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника Шашликова Д.Г. залишити без задоволення.
Постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя