07 вересня 2006 р.
№ 8/281
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін позивача відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
не з'явились повідомлені належним чином не з'явились повідомлені належним чином Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду
від
19.05.2006 року
у справі
№ 8/281
за позовом
Комунального підприємства “Палац культури “Заводський»
до
Приватного підприємця ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості за договором оренди та виселення з приміщення
Комунальне підприємство “Палац культури “Заводський» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за договором оренди НОМЕР_1 від 04.06.2004 року за червень-липень 2004 року, серпень-вересень (4 дні) 2005 року в сумі 729 грн., заборгованості з компенсації витрат балансоутримувача за надані комунальні послуги за червень-липень 2004 року, серпень - вересень (4 дні) 2005 року в сумі 463,16
Доповідач Гоголь Т.Г.
грн., стягнення неустойки за прострочку в поверненні приміщення із користування в сумі 1688 грн. та виселення відповідача з займаного приміщення, з посиланням на те, що строк дії договору закінчився 04.09.2005року, про відмову в подальшому продовженні договору оренди відповідач був сповіщений листом від 16.08.2005 року.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 12.12.2005 року (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача 286,97 грн. заборгованості з орендної плати, 379,95 грн. витрат балансоутримувача, 100 грн. неустойки, виселив відповідача з нежитлового приміщення площею 33,4 кв.м. в АДРЕСА_1 у місті Запоріжжі. В задо воленні іншої частини позову суд відмовив. Судові витрати покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Рішення господарського суду прийнято з посиланням на статтю 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» та вмотивовано тим, що відповідач повідомленням був сповіщений про те, що договір оренди на новий строк орендодавцем продовжуватися не буде; договір оренди припинив дію у зв'язку з закінченням терміну договору; після закінчення дії договору орендар повинен повернути орендоване майно орендодавцю. Господарський суд на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір неустойки за неповернення орендованого майна.
Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 19.05.2006 року ( судді Мойсеєнко Т.В., Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.) перевірене рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2005 року змінив, зменшивши розмір витрат балансоутримувача до 327,36грн. Апеляційний господарський суд в постанові зазначив, що в задоволенні вимог про стягнення 43,65грн. - витрат балансоутримувача за 4-ри дні серпня місяця 2005 року слід відмовити, оскільки, відповідач у серпні місяці 2005 року не користувався електроенергією у орендованому приміщенні у зв'язку з її відключенням.
Приватний підприємець ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати частково постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству «Палац культури «Заводський" в задоволенні позовних вимог в частині виселення приватного підприємця ОСОБА_1 з орендованого нежитлового приміщення площею 33,4 кв.м. по АДРЕСА_1 м. Запоріжжя та відмовити у стягненні неустойки в розмірі 100,00 грн. і орендної плати в сумі 286,97 грн., оскільки орендна плата в цій сумі орендарем сплачена. Скаржник посилається на те, що постанову, всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України, було винесено не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу у період з 23.01.2006 року до 28.04.2006 року протягом чотирьох судових засідань; в протоколі судового засідання від 28.04.2006 року не знайшов відображення факт задоволення судом клопотання представника Комунального підприємства «Палац культури «Заводський" про допит свідків та сам їх допит у судовому засіданні. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги на посилання відповідача на неотримання рекомендованого листа про відмову в подовженні договору оренди, в результаті чого припустилися порушення статі 43 Господарського процесуального кодексу України, а саме оцінили докази без повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Комунальне підприємство “Палац культури “Заводський» надало відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує .
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Запорізької області та постанові Запорізького апеляційного господарського суду, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судам попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 04.06.2004 року між Комунальним підприємством “Палац культури “Заводський» ( орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір НОМЕР_1 оренди нежитлового приміщення строком дії з 04.06.2004 року по 04.05.2005 року, відповідно до якого орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності міської ради від 14.05.2004 року НОМЕР_2 зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 33,4 м2 по АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі, яке знаходиться на балансі відповідача, під організацію торгівлі продовольчими товарами. Зазначеним наказом Управління комунальної власності Запорізької міської ради НОМЕР_2 від 14.05.2004 року надало згоду на передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 комунального майна строком на 11 місяців.
Згідно акта прийому-передачі від 04.06.2004 року позивач передав, а відповідач прийняв визначене договором нежитлове приміщення.
Розділом 3 договору сторони встановили розмір та порядок перерахування орендної плати, а саме, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць і перераховується орендарем згідно рахунків орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. За перший місяць оренди нежитлового приміщення орендна плата становить 219,52грн.
Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцеві відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Додатковою угодоюНОМЕР_3до вищезазначеного договору від 04.05.2005 року, сторони продовжили строк дії договору до 04.09.2005 року. Угодою сторони перебачили, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на узгоджений між обома сторонами строк на тих самих умовах, які були передбачені договором і може бути припинений на вимогу однієї із сторін з попередженням про це за три місяці.
Згідно з вимогами пункту 2.4. договору НОМЕР_1 оренди не житлового приміщення від 04.06.04 року у разі закінчення строку договору або його дострокового розірвання орендар передає орендодавцю (балансоутримувачу) приміщення одночасно із підписанням акта приймання-передачі вказаного приміщення в 10-ти добовий строк.
В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомленням від 16.08.2005 року НОМЕР_4приватному підприємцю було поставлено до відома, що договір оренди НОМЕР_1 від 04.06.2004 року на новий строк орендодавцем не буде погоджуватись та запропоновано підготувати приміщення для здачі. Повідомлення було відправлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією, про що зазначено у повідомленні та засвідчено підписами посадових осіб позивача.
Оскільки відповідач відмовився звільнити орендоване приміщення та погасити заборгованість з орендної плати та витрат балансоутримувача за надані комунальні послуги, комунальне підприємство “Палац культури “Заводський» звернулось з позовом про виселення відповідача з займаного приміщення, стягнення заборгованості з орендної плати, витрат балансоутримувача за надані комунальні послуги та неустойки за прострочку в поверненні приміщення.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 17 вказаного Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Пунктом 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у разі закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Зазначена стаття також визначає, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про задоволення позову, а саме виселення відповідача з займаного приміщення, стягнення заборгованості з орендної плати, витрат балансоутримувача за надані комунальні послуги та неустойки за прострочку в поверненні приміщення.
При цьому колегією суддів не приймаються до уваги викладені в касаційній скарзі посилання на квитанції, як підставу часткової сплати відповідачем орендної плати, оскільки зі змісту приписів розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України, при перегляді справи в касаційному порядку, господарський суд виходить з обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, і позбавлений права додатково перевіряти або надавати повторну оцінку наявним у справі доказам.
Також безпідставними є посилання скаржника на те, що всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України, постанову було винесено не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу у період з 23.01.2006 року до 28.04.2006 року та на протязі чотирьох судових засідань, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1236 від 28.04.2006 року змінено склад колегії суддів, призначеної для розгляду у справі № 8/281 у складі Мойсеєнко Т.В., Радченко О.П., Хуторний В.М., та призначено до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д., даною колегією прийнято постанову.
З огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено Запорізьким апеляційним господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, прийнята у справі постанова апеляційної інстанції відповідає приписам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 108, 1115 , 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006 року у справі № 8/281 залишити без змін, касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич