Харківський районний суд Харківської області
07 листопада 2025 року
селище Покотилівка Харківської області
Справа №635/5410/25
Провадження №1-кп/635/1129/2025
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024170020006695 від 29 серпня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України,
У провадженні Харківського районного суду Харківської перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024170020006695 від 29.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор зазначає, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, характеру та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та даних особи обвинуваченого, відносно останнього, має бути продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечували проти продовження відносно нього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та поклалися на розсуд суду.
Встановлені обставини, застосовані норми права та мотиви суду
Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого, дослідивши клопотання та додани до нього докази, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення(ч.3 ст.331 КПК України).
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів(ч.1 ст.197 КПК України).
Згідно вимог статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами статті 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язки, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Так, ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 26.05.2025 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 16:30 годині 24.07.2025 з правом внесення застави у розмірі 151 400,00 гривень. Запобіжний захід неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17.09.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави був продовжений до 15.11.2025.
Таким чином, суд вважає, що обґрунтованість підозри була врахована саме слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Питання обґрунтованості пред'явленого, обвинувачення з огляду на стадію цього кримінального провадження(початок судового розгляду) наразі не вирішується, оскільки докази, які на думку сторони обвинувачення його підтверджують, підлягають дослідженню в порядку глави 4 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання обґрунтованості чи необґрунтованості пред'явленого обвинувачення.
Суд надаватиме оцінку винятково питанню існування та зміни заявлених прокурором ризиків, які у своїй сукупності можуть слугувати підставою для продовження запобіжного заходу тримання під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій.
Так, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
Характер та фактичні обставини військового кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , а також факт, що обвинувачений самовільно без дозволу командирів залишив місце несення служби в умовах воєнного стану з метою ухилення від військової служби та про своє місце перебування нікого не повідомив, свідчать про підвищену суспільну небезпеку, оскільки вказане кримінальне правопорушення, згідно статті 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, яке вчинені в період дії воєнного стану в країні.
Санкцією частини 5 статті 407 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Обвинувачений будучи обізнаним про тяжкість покарання та враховуючи обставини вчинення даного злочину, свідчать про те, що знаходячись на волі, ОСОБА_5 усвідомлюючи міру покарання, яка загрожує йому, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальну відповідальності.
При цьому, суд враховує, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Згідно з вимогами пунктів 3 та 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В даному випадку, суд погоджується, що продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що судовий розгляд тільки розпочатий, а ОСОБА_5 обізнаний про місце мешкання свідків, більшість з яких є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , які разом проходили військову службу в одній і тій же військовій частині, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, показання яких відкриті обвинуваченому, останній може вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного впливу на свідків з метою вмовити давати покази на свою користь, чим перешкоджатиме об'єктивному розгляду даного кримінального провадження. У разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив з метою перешкоджання у наданні свідчень, які б підтверджували його причетність до вчинення злочину.
В даному випадку, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України суд вважає недоведеним, оскільки дане припущення прокурора не ґрунтується на попередній поведінці обвинуваченого.
Стороною обвинувачення також доведено, що обвинувачений, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може продовжити вчиняти військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби або дезертирство, тим самим може ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину.
Ураховуючи наведене, на думку суду, наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу, оскільки підстави, які були на час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати.
Обставин щодо неможливість обвинуваченого за станом здоров'я надалі утримувати в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» не встановлено.
Об'єктивних даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою суду не надано.
Суд зазначає, що наразі саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого та встановленим обставинам - наявності ризиків, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Відповідно до частини 8 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Під час дії воєнного стану, суд відповідно до положень частини 4 статті 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні військового кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України.
На підставі вищевикладеного, суд перевіривши обґрунтованість та доцільність застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 пов'язаного з обмеженням його прав на свободу та особисту недоторканість, дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає меті його застосування, є пропорційним заявленим прокурором ризикам та запобігає спробам вчинити дії, передбачені пунктам 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 197, 331, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 05 січня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити шістдесят днів, тобто до 05 січня 2025 року включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той саме строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження 10 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_6