Справа №766/3515/18
н/п 1-кп/766/1112/25
про закриття кримінального провадження
05.11.2025 м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
провів відкрите судове засідання на підставі обвинувальних актів у кримінальних провадженнях, відомості про які внесено до ЄРДР за № 12018230030000455, № 12019230020002563, № 12019230020000567, які об'єднані в одне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заозерне Новотроїцького району Херсонської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України.
1. Суть питання, що вирішується ухвалою.
У судовому засіданні обвинуваченим заявлено клопотання про закриття кримінального провадження № 12019230020002563, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.
2. Позиції сторін кримінального провадження.
Обвинувачений зазначив, що усвідомлює відповідні умови та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, підтвердив свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності.
Прокурор у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання про закриття вказаного провадження у справі.
3. Встановлені судом обставини.
Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 19.11.2019 за № 12019230020002563, ОСОБА_4 21 вересня 2019 року (більш точного часу органами досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на території Громадської організації «Яхтово-спортивний клуб «Стебліївський», що знаходиться за адресою: місто Херсон, Корабельний район, берег озера Погоріле, 1, шляхом вільного доступу, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на порушення права власності особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, повторно, маючи вільний, з дозволу потерпілого, доступ до приміщення майстерні, в якій зберігався належний потерпілому інструмент, викрав електричний лобзик торгівельної марки «Ижмаш Профи ИЛ-1100», вартість якого відповідно до висновку експерта Херсонського НДЕКЦ МВС України № 3675-МТ від 17.12.2019 становить 443,09 гривень, кутову шліфувальну машинку торгівельної марки «Элпром ЭМШУ 1000-125», вартість якої відповідно до висновку експерта Херсонського НДЕКЦ МВС України № 3675-МТ від 17.12.2019 становить 466,67 гривень, ударний дриль торгівельної марки «ИЖМАШ DU-1250» 2016 року випуску у базовій комплектації, вартість якого відповідно до висновку експерта Херсонського НДЕКЦ МВС України № 3675-МТ від 17.12.2019 становить 520,75 гривень, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 1430,51 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
4. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
09.08.2024 набув чинності Закон України 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що суспільно-небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_4 , яке мало місце 21.09.2019, підпадає під ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 185 КК України.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 960,50 грн. Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч. 2 ст. 185 КК України, розмір вартості майна, яким обвинувачений заволодів шляхом крадіжки та з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2019 році становив 1921 гривень (960,50 x 2 = 1921).
Оскільки згідно обвинувального акту вартість майна, яким ОСОБА_4 заволодів 21.09.2019 шляхом крадіжки становить 1430,51 грн., тобто не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2019 році (1921 гривень), тому ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, то суд вважає, що вказані дії ОСОБА_4 не підпадають під кримінально карані діяння, передбачені Особливою частиною КК України.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Передбачені ч. 1 ст. 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність (постанова ВС від 09.09.2019 в справі №591/6379/16-ц).
Крім того, згідно п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Отже, у такому випадку закриття кримінальної справи з підстави, визначеної у пункті 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв'язку із декриміналізацією діяння, суд не повинен доводити розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку, а виносить ухвалу про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження, відпала необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що мало місце 21.09.2019, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.185 КК України на час вчинення інкримінованого йому діяння складу злочину, передбаченого статтею, а також формування правового висновку щодо його застосування.
З огляду на наведене вище клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 19.11.2019 за № 12019230020002563 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає задоволенню (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 №345/3522/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 справа №0306/7567/12; постанова Верховного Суду від 22.08.2024 справа №567/507/23).
Вирішуючи питання щодо закриття кримінального провадження, вирішенню підлягають і такі питання.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України. Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру. Вирішення цивільного позову у разі закриття провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів (ч. 1 ст. 118 КПК України). Процесуальні витрати виникають і пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
На підставі ст.ст. 118, 122 КПК України витрати на проведення судових експертиз у розмірі 628,04 грн. віднести на рахунок держави.
За відсутності у справі документів щодо наявності речових доказів це питання судом не вирішуються.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 124, 284, 372-376, 479-2 КПК України, суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження задовольнити.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 19.11.2019 за № 12019230020002563 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 628,04 грн. віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
СуддяОСОБА_1