Справа № 590/733/25
Провадження 2-а/590/4/25
10.11.2025
Суддя Ямпільського районного суду Сумської області Сатарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / до ІНФОРМАЦІЯ_2 /адреса: АДРЕСА_2 , каб.№105, ЄДРПОУ НОМЕР_2 /
про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи
Позиція позивача
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Ямпільського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 2479 від 02.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він повістку про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував ні за адресою місця реєстрації, ні за місцем його роботи.
Також зазначає, що вже з 03.06.2025 він пройшов комісію ВЛК, всі зазначені дані знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позиція відповідача
ІНФОРМАЦІЯ_3 26.08.2025 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилається на ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка передбачає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, частиною 1 цієї статті визначені обов'язки громадян, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Частина 3 цієї ж статті передбачає, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Посилається на ч. 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка передбачає, що громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Та на пункт 21 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідач зазначає, що процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Постанова № 560).
Вказує, що пунктами 30, 30-2 Порядку № 560 визначено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть, як централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, так і друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Згідно з підпунктом 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Таким чином, як стверджує відповідач, проставлення 29.05.2025 року у поштовому повідомленні відмітки про відсутність ОСОБА_2 за адресою місця його зареєстрованого проживання, згідно даних, які наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ( АДРЕСА_3 (раніше - АДРЕСА_4 ) є належним підтвердженням оповіщення про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також зазначає, що на звороті рекомендованого поштового відправлення мається відмітка поштової службо про те, що 24.05.2025 року в поштовій скринці позивача залишалося повідомлення про необхідність отримання рекомендованого поштового відправлення за формою 22а. Тому ОСОБА_2 згідно повістки № 3509506 від 20.05.2025 року повинен був з'явитися 02.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, або не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Під час складання протоколу позивач пояснень щодо причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надав.
Зазначає, що позивач не повідомив відповідача про причини неявки за повісткою, отже позивач не прибув у строк, визначений у повістці без поважних причин, тобто не виконав обов'язку, передбаченого Законами України «Про оборону», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач правом надати ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ не скористався.
Процесуальні рішення в справі
Ухвалою суду від 07.08.2025 поновлено позивачу строк на оскарження постанови №2479 від 02.07.2025, адміністративний позов прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням /виклику/ сторін.
Фактичні обставини встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, докази, надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд зважає на таке.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей повістки №3509506 відповідача зобов'язано з'явитись за адресою: АДРЕСА_5 02.06.2025 о 14:00 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_5 ).
Відповідно до форми 107П АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням № 0610253850933 відповідачу відправлено документ «Повістка 20.05.2025 №3509506 на 1 арк.», згідно форми Ф.20 причиною повернення 29.05.2025 рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_3 ), що відповідає й інформації з роздруківки з сайту АТ «Укрпошта» щодо перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 0610253850933: «повернення відправнику /Одержувач відсутній за вказаною адресою) 29.05.2025.
28.06.2025 уповноваженою особою офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 відносно гр.. ОСОБА_2 складено протоколу №2479 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суть адміністративного правопорушення: військовозобов'язаний ОСОБА_2 згідно отриманої повістки №3509506 повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 02.06.2025. В зазначену дату та час ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим порушив ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_4 02.07.2025 складено постанову №2479 стосовно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за фактом не з'явлення 02.06.2025 військовозобов'язаного ОСОБА_2 згідно отриманої повістки №3509506 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 12.06.2025 №Е2440529, щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколів про адміністративні правопорушення 28.06.2025 гр. ОСОБА_2 прибув у супроводі представника поліції.
Згідно облікової картки серії НОМЕР_3 стосовно ОСОБА_2 , позивач перебуває на військовому обліку рядового складу, військове звання солдат, група обліку - всі ЗСУ, родів військ і служби, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби. Згідно даних з реєстру «Оберіг», зроблено запис: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Постановою №2479 від 02.07.2025, винесеною Начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_4 притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності розглянуто за відсутності позивача, про що свідчить відсутність його підпису про отримання копії постанови.
Згідно Довідки т.в.о. командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_5 від 10.08.2025 №50 солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_4 , призваний по мобілізації з 07.08.2025.
Норми права, які підлягають застосуванню, та мотиви їх застосування
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судом взято до уваги те, що ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
При цьому Закону України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року, який набув чинності 19 травня 2024 року статтю 210 КУпАП було доповнено приміткою: «Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи».
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» в редакції Закону № 3549-ІХ від 16 січня 2024 року - Держателем Реєстру є Міністерство оборони України. На підставі п. 3 ч. 2 Закону організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри».
Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень зокрема є і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, маючи можливість отримати інформацію про ОСОБА_2 як військовозобов'язаного з інших відомчих реєстрів, службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 її не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи.
Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України та ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Додаток 2 до Порядку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визн. Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», має чітко визначений перелік обов'язків призовників, військовозобов'язаних та резервістів у період проведення мобілізації та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, однак в протоколі та постанові, суб'єктом владних повноважень не вказано конкретний абзац норми щодо правил військового обліку, порушення якого ставилося ОСОБА_2 в основу обвинувачення, чим порушено вимоги ст. 256 КУпАП.
Відсутність у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення необхідного посилання на конкретну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту щодо правил військового обліку, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ ((п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови (Metropolitan Church of v. Moldova), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Вимогами ст. 255 КУпАП не передбачено, хто саме має право на складення відповідного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, однак передбачено, що у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
Згідно абз.2 ст. 235 КУпАП від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Логічно було б припустити, що оскільки, відповідно до ст. 235 КУпАП, справи про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за ст. 210 КУпАП розглядають Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки , то і протоколи про вчинення таких адміністративних правопорушень мають складати уповноважені особи цих органів.
Однак, як у ст. 255 КУпАП, що визначає перелік осіб, які мають право складати протокол про адміністративні правопорушення, так і у Положенні про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, станом на дату складання протоколу, про повноваження Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (їх посадових осіб) складати протоколи не йдеться.
Згідно п. 2 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що, станом на дату складання протоколу, офіцер адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 був уповноважений на складання щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що представник відповідача не надав суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративне правопорушення, тобто не довів законність постанови про накладання адміністративного стягнення, а отже факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд наголошує, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні жодні належні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, суд дійшов до висновку, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_4 № 2479 від 02 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 /адреса: АДРЕСА_2 , каб.№105, ЄДРПОУ НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду до Другого апеляційного адміністративного суду через Ямпільський районний суд Сумської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі його пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 10.11.2025.
Суддя О.В. Сатарова