Справа№592/14389/25
Провадження №2/592/3147/25
10 листопада 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого - судді Шияновської Т.В., з участю секретаря судового засідання Чайки Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Буланов О.М., звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 14 500 доларів США.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач отримав 15 000 доларів США від позивача за домовленістю для придбання транспортних засобів, але в подальшому будь-яких договорів купівлі-продажу між ними укладено не було, вказані кошти відповідач витратив на власний розсуд та в повному обсязі не повернув. Наразі відповідач повернув ОСОБА_1 заборгованість згідно з наданою розпискою від 29.12.2023 частково у розмірі 500 доларів США, залишок заборгованості відповідача становить 14500 доларів США, яка у відповідності до вимог ст.1212 ЦК України підлягає стягненню з останньому на користь позивача.
Ухвалою суду від 04.09.2025 повернуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі.
Ухвалою суду від 08.09.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 14500 доларів США.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду від сторін не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не надходило.
Ухвалою суду від 02.10.2025 було витребувано інформацію про проходження ОСОБА_2 військової служби.
Ухвалою суду від 10.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бороденко В.М. про зупинення провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
З розписки від 29.12.2023, написаної ОСОБА_2 , вбачається, що він зобов'язується віддати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 15 000 доларів США, які отримав за придбання т/з, до 01.02.2024.
Також вказана розписка містить вказівки про повернення ОСОБА_2 21.03.2025 - 200$, 16.04.2025 - 100$, 01.06.2025 - 200$ (а.с. 10).
27.08.2025 відповідачеві ОСОБА_2 було направлено вимогу про повернення 14 500$ протягом 7 днів від дня пред'явлення даної вимоги (а.с. 5-7).
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 (провадження № 14-33цс24) зазначила, що зобов'язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов'язаний повернути предмет власного збагачення.
Традиційно в доктрині цивільного права зобов'язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. «condictio sine causa» - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).
Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
Кондикційні зобов'язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.
Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб'єктивне право на предмет збагачення.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Повертаючись до обставин цієї справи щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 набуті без достатньої правової підстави грошові кошти у сумі 14 500 дол. США, то в розписці від 29.12.2023 ОСОБА_2 зазначив, що зобов'язується повернути ОСОБА_1 15 000 доларів США, які отримав за продаж т/з.
Належних та допустимих доказів того, що розписка була написана під примусом або її зміст був незрозумілий відповідачу, матеріали справи не містять.
Водночас договору купівлі-продажу транспортного засобу між сторонами укладено не було.
Як убачається з позовної заяви та долученої розписки, ОСОБА_2 було повернуто позивачеві грошові кошти в сумі 500 доларів США.
Відтак, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму грошових коштів у розмірі 14 500 доларів США.
Інших доказів, які б спростовували зазначені висновки суду, сторонами не надано; жодних клопотань про забезпечення доказів шляхом їх витребування, та /або інших клопотань на спростування позиції сторони позивача, в процесі розгляду справи заявлено не було.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення понесені останнім витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6 019,70 грн, та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн, що підтверджені відповідним платіжним дорученням.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) доларів США, а також судові витрати у сумі 6 625,30 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня виготовлення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення виготовлене 10.11.2025.
Суддя Т.В. Шияновська