Справа № 347/477/24
Провадження № 1-кп/347/103/25
10.11.2025 року Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів матеріали клопотання прокурора Косівської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявлене в межах об'єднаного кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.2 ст.307, ч.2 ст.310, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309 КК України,
В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області знаходиться об'єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.2 ст.307, ч.2 ст.310, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309 КК України.
03.11.2025 року до суду надійшло клопотання від прокурора ОСОБА_6 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке мотивоване тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований в АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, тимчасово не працює, освіта середня, не одружений, без утриманців, депутатом не обирався, військовозобов'язаний, на підставі ст. 89 КК України не судимий, обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. З ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309, ч. 2 ст. 309, ч.1 ст.310 КК України, що підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів: протоколами обшуків, матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами огляду речей і документів, висновками експертиз та іншими матеріалами.
22.08.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307,ч.2 ст.310, ч.1 ст.309 КК України.
22.08.2024 у кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - з утриманням в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)», терміном 60 днів до 24.10.2024 з визначеною заставою у межах 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень та у випадку внесення застави, покладено передбачені ст. 194 КПК України обов'язки: прибувати до слідчого, процесуального керівника-прокурора чи суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту в якому він фактично проживає, м. Косів, Косівського району Івано-Франківської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
26.08.2024 підозрюваний ОСОБА_4 був звільнений з Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12) у зв'язку із внесенням застави, роз'яснено покладені судом обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, і таким чином застосовано до нього запобіжний захід - заставу.
Ухвалою Косівського районного суду від 21.07.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід на стадії судового розгляду із застави на тримання під вартою, терміном на шістдесят днів без права внесення застави, тобто до 18.09.2025 включно.
Ухвалою Косівського районного суду від 17.09.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів без права внесення застави - до 15.11.2025 року.
На даний час розгляд вказаного кримінального провадження не завершено, у зв'язку з чим виникла необхідність в продовженні строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, зважаючи на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України: переховування від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначені ризики свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відноситься до категорії тяжких, за вчинення яких, відповідно до вимог ч.2 ст.307 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Підстави для тримання під вартою, передбачені нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (надалі за текстом - Конвенція), а саме, ст.5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду з прав людини (надалі за текстом - ЄСПЛ).
Основна мета ст.5 Конвенції полягає в тому, щоб виключити необґрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі Маккей проти Сполученого Королівства). Вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа Плесо проти Угорщини).
Положення пункту 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин (справа Нештяк проти Словаччини).
Згідно статті 5 §1(c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) нікого не може бути позбавлено свободи, крім такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину.
Суть терміну «обґрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обґрунтованою залежить від обставин справи.
З викладеного вище вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення інкримінованого правопорушення, а тому в обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання вказаним ризикам.
Обрання більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, викладеним вище, а тому відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні вважав клопотання обґрунтованим та просить суд продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , що зможе забезпечити запобігання вказаним у клопотанні ризикам та убезпечити від продовження ним протиправної поведінки.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого клопотання та продовження відносно нього дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що одна з потерпілих наразі до нього не має ніяких претензій, що виключає необхідність будь-якого впливу на неї. Інших осіб він ніколи навіть не бачив. Не має наміру чинити вплив на учасників кримінального провадження чи переховуватись від суду. Вважає, що, перебуваючи на волі, зможе бути кориснішим своїй сім'ї.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , мотивуючи відсутністю фактів щодо існування зазначених у клопотанні ризиків, а сама по собі тяжкість злочинів не може слугувати підставою для тримання під вартою. Під час вирішення клопотання просить врахувати особу ОСОБА_4 , який має на утриманні неповнолітню дитину, не судимий. Вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або визначити йому заставу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. «С» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод (Рим, 1950), КПК України для обрання або для зміни запобіжного заходу - тримання під вартою необхідна наявність підстав вважати, що ця особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, буде намагатися, або ухилятися від слідства, суду та від виконання процесуальних рішень або перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість вчинених злочинів, вік підозрюваного, його стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інше.
За змістом наданого на розгляд клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує вірогідність причетності ОСОБА_4 до вчинення цьогоріч кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, яке вчинене після обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави в межах цього об'єднаного кримінального провадження по обвинуваченню його у вчиненні аналогічних злочинів (тобто - після 22.08.2024).
Метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є, зокрема, запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч.1 ст.331 КПК України).
Вирішуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі наданих матеріалів враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати, зокрема, на свідків, які ще не допитані судом, може переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що передбачає санкція інкримінованої йому статті, а також - вчинити інші кримінальні правопорушення, про що свідчить його поведінка після притягнення його до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини. Це в сукупності свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою на цій стадії кримінального провадження.
Зважаючи, що кримінально-протиправна поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час дії запобіжного заходу у виді застави припинилась лише після взяття його під варту, а строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 15.11.2025 року - клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 132, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 331, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів без права внесення застави.
Строк тримання під вартою рахувати з 10.11.2025 року до 08.01.2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуальних прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1