Єдиний унікальний номер справи 181/2578/25
Провадження № 1-кп/185/1365/25
07 листопада 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4
розглянувши у закритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041480000035 від 27 січня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 (дистанційно),
Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , строк якого спливає 10 листопада 2025 року, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на його думку, не перестали існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 не заперечували проти продовження запобіжного заходу.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, судом враховується, що ризики, передбачені ст.177 КПК України встановлені під час застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Також, ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
ОСОБА_5 є військовослужбовцем ЗСУ, раніше не судимий, проте притягався до кримінальної відповідальності за аналогічние кримінальне правопорушення, не одружений, дітей на утриманні немає, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
Незважаючи на міцні соціальні зв'язки обвинуваченого - наявність постійного місця проживання, враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, зважаючи на обставини та характер, тяжкості та суспільної небезпечності, інкримінованого обвинуваченому злочину, ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів враховує ризик можливого впливу на неповнолітню потерпілу з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливу свідків, адже свідки перед судом безпосередньо не допитані. Крім того, колегія суддів враховує те, що обвинувачений у разі обрання йому іншого запобіжного заходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення, або інший злочин на фоні скоєного ним тяжкого інкримінованого кримінального правопорушення.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, не визначається, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний запобіжний захід в даному кримінальному проваджені не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, колегія суддів на даному етапі судового розгляді не встановили.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 291, 331, 314-316, 372 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до 05 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3