Справа № 204/7021/25
Провадження № 2/204/3545/25
(заочне)
14 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
01 липня 2025 року позивач звернувся до суду, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із позовом до відповідачки - ОСОБА_1 , із вимогами про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (а. с. 1-8 та на звороті).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з 29 вересня 2021 року на обліку Служби у справах дітей Волноваської міської військово-цивільної адміністрації перебуває дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Запис про батька в свідоцтві про народження внесений відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Актом, яким було проведене комісійне обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за місцем реєстрації, було зафіксовано неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків. 29 вересня 2021 року ОСОБА_1 , перебуваючи у складних життєвих обставинах, написала заяву про тимчасове влаштування дитини до КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Великоновосілківської селищної ради», у якому з 05 жовтня 2021 року дитина влаштована на цілодобове перебування. Крім того, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків стосовно малолітньої ОСОБА_2 . Наразі малолітня дитина продовжує перебувати у КУ «ЦСПРД Великоновосілківської селищної ради», який з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну евакуйовано до Федеративної Республіки Німеччини. Зазначив, що з часу влаштування ОСОБА_3 до закладу її матір не цікавилася фізичним та психологічним станом дитини, не намагалася забрати з закладу та виходила на зв'язок зі службою. Оскільки, відповідачка проживає та зареєстровано у м. Волноваха, що є окупованою територією, а наявний український номер телефону не обслуговується та інформація про належність електронної адреси відсутня, з нею не вдалося налагодити зв'язок та з'ясувати причини невиконання батьківських обов'язків відповідачкою неможливо. Позивач направив до органів поліції заяву щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук, у відповідь на яку Волноваський відділ поліції ГУНП в Донецькій області листом повідомив, що остання проживає на тимчасово окупованій території України за місцем реєстрації в м. Волноваха та не є безвісно зниклою та не потребує розшуку. Більш того, вказує, що ОСОБА_1 рішенням суду від 13 вересня 2017 року була позбавлена батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які у березні 2018 року усиновлені. Отже, відповідачка свідомо нехтує батьківськими обов'язками щодо виховання і утримання малолітньої ОСОБА_2 , оскільки фактично мати покинула дитину у закладі, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом тощо, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання. Розпорядженням керівника Волноваської міської військово-цивільної адміністрації від 27 червня 2025 року № 122 «Про затвердження висновків про доцільність позбавлення батьківських прав» затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку із викладеним, позивач прохає позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 з усіх видів доходу, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, на користь закладу, до якого влаштована дитина або майбутнього опікуна, прийомних батьків, батьків - вихователів.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 годину 40 хвилин 19 серпня 2025 року (а. с. 21), копія якої надіслана учасникам справи 07 липня 2025 року за вихідним № 16241/25-вих/2/204/3545/25 (а. с. 22).
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 15 годину 30 вересня 2025 року (а. с. 53).
Представниця позивача у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити (а. с. 77).
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 69), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03 червня 2022 року (а. с. 9).
Відповідно до Витягу №00019624930 від 21 лютого 2018 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька ОСОБА_6 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а. с. 9 на звороті - 10).
Згідно із витягом з реєстру територіальної громади № 2024/010156239 від 23 серпня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 березня 2018 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10 на звороті).
Як убачається із довідки про реєстрацію місця проживання адміністратора ЦНАП від 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 21 липня 2010 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12).
29 вересня 2021 року за повідомленням Волноваського районного відділу поліції ГУПУ в Донецькій області Службою у справах дітей Волноваської міської ВЦА було проведене обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_1 за місцем їх реєстрації: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено Акт обстеження умов проживання від 29 вересня 2021 року, яким зафіксовано, що у будинку тепло, запас продуктів харчування невеликий, у дитини є одяг, іграшки та взуття, однак у брудному стані. Крім того в акті зазначено, що 28 вересня 2021 року співмешканець матері, будучи в стані алкогольного сп'яніння, вилив банку згущеного молока на голову малолітньої дитини, після чого мати забрала дитину та пішли ночувати у сусідів, однак повернувшись зранку співмешканець продовжував сварку та пхав дитину ногами, яка вийшла потім на вулицю та сиділа на лавці, жінка яка побачила дитину одну на вулиці викликала поліцію, матері Службою у справах дітей ВЦА було запропоновано влаштувати дитину до ЦСПР з чим вона погодилась (а. с. 13 на звороті - 14).
29 вересня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася із заявою до начальника Служби у справах дітей Волноваської міської адміністрації, із проханням влаштувати її доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Великоновосілківської селищної ради» у зв'язку із перебування її у складних життєвих обставинах та відсутності роботи (а. с. 13).
З акту прийому дитини до центру від 25 жовтня 2021 року убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було прийнято від головного спеціаліста Служби у справах дітей Волноваської ВЦА та влаштовано до КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Великоновосілківської селищної ради» у зв'язку із находженням дитини у складних життєвих обставинах та яка зазнала насилля в сім'ї (а. с. 11 на звороті).
20 січня 2025 року керівник Військової цивільної адміністрації направив до органів поліції заяву №01.1-10-116 щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук та надання інформації про можливість перебування ОСОБА_1 зниклої безвісти за особливих обставин, зазначивши, що починаючи з 24 лютого 2022 року мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виходить на зв'язок зі службою у справах дітей та закладом де перебуває дитина, на дзвінки не відповідає (а.с.14 на звороті - 15).
У відповідь на заяву Волноваський відділ поліції ГУНП в Донецькій області листом від 26 лютого 2025 року № 2201/501/03-25 повідомив, що ОСОБА_1 проживає на тимчасово окупованій території України за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 та яка повідомила, що вона не є безвісно зниклою та не потребує розшуку (а. с. 15 на звороті).
13 червня 2025 року Директор КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Великоновосілківської селищної ради» Майджі Л. листом № 22 повідомила Службу у справах дітей Волноваської міської військово-цивільної адміністрації про те, що за час перебування малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір дитини жодного разу не відвідувала дитину, не ініціювала спілкування з донькою та адміністрацією закладу в телефонному режимі, також фізичним, емоційним станом дівчини та подальшою долею не цікавилась (а. с. 16).
Відповідно до Витягу з Розпорядження керівника Волноваської міської військово-цивільної адміністрації від 27 червня 2025 року № 122 «Про затвердження висновків про доцільність позбавлення батьківських прав», затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 17-18 та на звороті).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Приписами ст. 5 СК України встановлено що, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Нормою ст. 15 СК України чітко регламентовано, що сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України встановлено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до положень, які містяться у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17.
Крім того, з аналізу норми, що міститься у пункті 2 частини першої статті 164 СК України убачається, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до висновку Служби у справах дітей Волноваської міської військово-цивільної адміністрації, який затверджений розпорядженням керівником міської військово-цивільної адміністрації № 122 від 27 вересня 2025 року, останній вважав за доцільне позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і суд не вбачає підстав ставити такий висновок під сумнів (а. с. 17-18 та на звороті).
Наведені обставини у своїй сукупності є підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дитини, на підставі викладеного, таке позбавлення батьківських прав є необхідним та відповідає найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
Приписами ст. 3 вказаної Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до положень, які містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У своєму рішенні у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов'язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.
Позбавлення батьківських прав, відповідно до вимог ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи у повному обсязі підтверджуються всі факти, викладені у позові, а намагання всіх можливих інстанцій, які відповідають за благонадійність та належні умови проживання та забезпечення неповнолітніх дітей, не дали очікуваного результату через небажання відповідачки виправитись, у зв'язку із чим суд вважає, що такий виключний захід, як позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її малолітньої дитини, є єдиним та вірним способом захисту як найкращих інтересів її малолітньої доньки.
На думку суду, з урахуванням наведених вище норм Закону, встановлено, що позивачем по справі надано достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв'язків між матір'ю та дитиною і будуть відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідачка байдуже ставиться до доньки, на які позивач посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дитини.
Отже, судом встановлено, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, її поведінка свідчить про наявність кожного окремо і всіх у сукупності факторів, зазначених у Постанові Пленуму ВСУ № 3 від 30 березня 2007 року, а тому позовні вимоги в частині позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню.
Натомість, суд зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини не підлягають задоволенню, оскільки у вимозі не зазначено на користь кого потрібно стягувати аліменти, а отже вимога є вимогою на майбутнє.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, в частині позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, при цьому, позивач при зверненні з вказаним позовом до суду був звільнений від сплати судового збору, то з відповідачки на користь Держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок за задоволення однієї вимоги немайнового характеру.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 128, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги Органу опіки та піклування Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області (85700, м. Волноваха, вул. Центральна 88; ЄДРПОУ 44048570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна