Справа № 204/6843/25
Провадження № 2/204/3492/25
(заочне)
16 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
26 червня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із нього заборгованість за кредитним договором № 226969 у сумі 16492 гривні, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000 гривень, заборгованості по відсоткам у розмірі 8492 гривні, разом з судовими витратами (а. с. 1-5).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 17 січня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №226969, який підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону відповідача, який повідомлений останнім ІТС Товариства. 29 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем укладено договір факторингу №29022024 у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Креди» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 29 лютого 2024 року до договору факторингу № 29022024 від 29 лютого 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16492 гривні, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000 гривень, заборгованості по відсоткам у розмірі 8492 гривні. Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З 29 лютого 2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 226969 у сумі 16492 гривні, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000 гривень, заборгованості по відсоткам у розмірі 8492 гривні, разом з судовими витратами.
Ухвалою суду від 09 липня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 47), копія якої надіслана учасникам справи з вихідним №16671/25-вих/2/204/3492/25 від 09 липня 2025 року (а. с. 48).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові прохав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 4 на звороті) та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місця, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 94), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 17 січня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 226969 (а. с. 6-10), відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 8000 гривень, строк кредиту - 30 днів. Стандартна процентна ставка - 1,90% в день. Знижена процентна ставка - 0,86% в день.
Відповідно до умов п. п. 1.7. - 1.10.2. вказаного договору, орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладання договору за стандартною ставкою становить 24079.41% річних, за зниженою ставкою становить 1508.71% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою становить 12560 гривень, за зниженою ставкою становить 10052 гривні.
Згідно із п. 2.1. вказаного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Сторонами було підписано Графік платежів, яким погоджено детальні дати повернення кредиту та сплати процентів, реальної річної процентної ставки, з урахування періоду застосування зниженої процентної ставки (а. с. 10 на звороті).
17 січня 2022 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту від ТОВ «Селфі Кредит» (а. с. 11-12 та на звороті) .
15 лютого 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до договору № 226969 про надання споживчого кредиту від 17 січня 2022 року (а .с. 13 та на звороті), відповідно до умов якої сторони погодили внести часткові зміни до п. 1.4 договору та додатку № 1 до договору, а саме: строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитом (крім періоду прострочення), з кінцевим термінов повернення кредиту 18 березня 2022 року. У межах нового строку кредиту, застосовується стандартна процентна ставка, визначена Договором. На період продовження строку кредиту: орієнтована реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою становить 10133.33%; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою становить 12560 гривень.
До додаткової угоди 15 лютого 2022 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (а. с. 14 та на звороті).
17 січня 2022 року на картку відповідача було перераховано 8000 гривень, що підтверджується довідкою ТОВ «УПР» від 19 травня 2025 року.
29 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29022024 (а. с. 19-21), відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, управління кредитом), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до вимог п. 1.2 вищевказаного Договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Як убачається з матеріалів справи, Акт прийому-передачі реєстру боржників № 2 підписаний сторонами 29 лютого 2024 року (а. с. 22).
Згідно із Реєстру боржників № 2, що є додатком № 1 до договору факторингу №29022024 від 29 лютого 2024 року (а. с. 23) позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 226969 у сумі 16492 гривні, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8000 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 8492 гривні.
Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором № 226969 від 17 січня 2022 року, за період з 29 лютого 2024 року по 06 січня 2023 року, за відповідачем перед позивачем утворилася заборгованість станом на 29 лютого 2024 року у сумі 16492 гривні, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8000 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 8492 гривні (а. с. 17-18).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;
Як убачається зі змісту кредитного договору №226969 від 17 січня 2022 року сторони узгодили те, що його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що вказаний кредитний договір ним був підписаний в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже останній погодився зі всіма умовами та правилами даних договорів, умовами кредитування, графіком повернення, відсотками за користування кредитними коштами.
Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачем належними доказами.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
На підтвердження переходу права первісного кредитора за кредитним договором № 226969 від 17 січня 2022 року позивачем надано суду договір факторингу № 29022024 від 29 лютого 2024 року, що був укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а. с. 19-21), Акт прийому-передачі реєстру боржників № 2 підписаний сторонами 29 лютого 2024 року (а. с. 22) та Витягу з реєстру боржників № 2 від 29 лютого 2024 року до договору факторингу № 29022024 від 29 лютого 2024 року (а. с. 23).
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ТОВ «Селфі Кредит» із ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, право вимоги за якими перейшло позивачу. Позичальник умови договору належним чином не виконує, тому позивач має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідач заявлені позивачем вимоги не спростував.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 226969 від 17 січня 2022 у сумі 16492 гривні, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000 гривень, заборгованості по відсоткам у розмірі 8492 гривні.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 226969 від 17 січня 2022 у сумі 16492 гривні, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000 гривень, заборгованості по відсоткам у розмірі 8492 гривні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та оскільки позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 226969 від 17 січня 2022 у сумі 16492 (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, заборгованості по відсоткам у розмірі 8492 (вісім тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна