Справа № 204/6580/25
Провадження № 2/204/3418/25
(заочне)
16 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23 червня 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із неї заборгованість за кредитним договором № 22036000530563 від 02 вересня 2021 року у сумі 108002 гривні 30 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50000 гривень, простроченої заборгованості по відсоткам - 2 гривні 30 копійок, простроченої заборгованості по комісії - 58000 гривень (а. с. 1-7).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 02 вересня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22036000530563 у відповідності до якого кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (Картка). 28 березня 2024 року згідно умов Договору факторингу № 28/03/24, АТ «Банк Кредит Дніпро» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 22036000530563 від 02 вересня 2021 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуто право вимоги до відповідачки. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором становить 108002 гривні 30 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50000 гривень , простроченої заборгованості по відсоткам - 2 гривні 30 копійок, простроченої заборгованості по комісії - 58000 гривень, яку позивач прохає стягнути з відповідачки разом із судовим збором у сумі 2422 гривні 40 копійок та правовою допомогою у сумі 5000 гривень.
Ухвалою суду від 27 червня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 98), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 15408/25-вих/2/204/3418/25 від 27 червня 2025 року (а. с. 99).
20 серпня 2025 року ухвалою суду у справі було здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначене судове засідання на 08 вересня 2025 року (а. с. 105).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві з поміж іншого не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності (а. с. 6 на звороті), не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 138), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 02 вересня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22036000530563 (а. с. 83-85 та на звороті), відповідно до умов якого (п. 1.1.-1.3. кредитного договору) відповідачу надано кредит у тимчасове платне користування на споживчі потреби у сумі 50000 гривень, строком на 60 місяці, кінцева дата повернення кредиту 02 вересня 2026 року, щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 02 вересень 2021 року по 01 січня 2023 року - 5,4% від суми кредиту, з 02 січня 2023 року по 01 квітня 2024 року - 5% від суми кредиту, з 02 квітня 2024 року по 01 липень 2025 року - 4% від суми кредиту, з 02 липня 2025 року по 02 вересня 2026 року - 2% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних. У разі не повернення Суми Кредиту в терміни, встановлені Договором Клієнт зобов'язаний сплатити Банку проценти за порушення грошового зобов'язання (згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) в розмірі 56.00% процентів річних від простроченої. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро». Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта. Якщо Сума Кредиту не зарахована на Рахунок протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання цього Кредитного договору, Договір вважається неукладеним.
За цим договором ОСОБА_1 зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за кредит та комісії, що передбачені цим договором, а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором.
Відповідно до виписки по особовому рахунку відповідачки, останній було перераховано кредитні кошти у сумі 50000 гривень на її рахунок, який вказаний у Кредитному договорі (а. с. 12-61).
Згідно із наданого суду розрахунку заборгованості за договором № 22036000530563 від 02 вересня 2021 року, станом на 27 березня 2024 року, за відповідачкою утворилася заборгованість у сумі 108002 гривні 26 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50000 гривень , простроченої заборгованості по відсоткам - 2 гривні 26 копійок, простроченої заборгованості по комісії - 58000 гривень (а. с. 63-64).
28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» (Клієнт) та ТОВ «Цикл Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/03/24 (а. с. 66-69), відповідно до якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, відповідно до реєстру боржників (п. 1.1 Договору факторингу).
Відповідно до п. 6.2.2 вказаного договору, права Вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором (з моменту підписання та скріплення печатками п. 12.1) та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.
Згідно з вимогами п. 8.2.2 вказаного договору факторингу, в день отримання Фактором електронної форми Реєстру Боржників, Фактор формує та надає Клієнту для підписання Акт приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток №2).
На підтвердження набуття права вимоги за вказаним Договором до боржників, позивачем надано копію Акту прийому передачі реєстру прав вимоги за Договором факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року (а. с. 79), що підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками.
Також позивачем надано копію Акту приймання-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року (а. с. 78), що підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками.
Як убачається з Витягу з Реєстру Боржників до вищевказаного договору факторингу (а. с. 62), ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 22036000530563 у сумі 108002 гривні 30 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50000 гривень, простроченої заборгованості по відсоткам - 2 гривні 30 копійок, простроченої заборгованості по комісії - 58000 гривень.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до вимог статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
На підтвердження переходу права первісного кредитора за кредитним договором № 22036000530563 від 02 вересня 2021 року позивачем надано суду договір факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року, що був укладений між ТОВ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс», Акт приймання-передачі прав вимоги від 28 березня 2024 року, Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № № 28/03/24 від 28 березня 2024 року.
Крім того, судом встановлено, що первісним кредитором з відповідачки стягувалася щомісячна комісія за обслуговування кредиту, заборгованість за якою прохає у позовній заяві стягнути з відповідачки у сумі 58000 гривень, яка передбачена предметом кредитного договору № 22036000530563 від 02 вересня 2021 року.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до вимог п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», тобто 10 червня 2017 року, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, суд зазначає про те, що в кредитному договорі не зазначена в переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу встановлена банком комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 2.5. кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, відповідно до приписів ст. 215 ЦК та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», списання «комісії за обслуговування» є нікчемним в силу закону з моменту його укладення, а отже таким, що не створює юридичних наслідків для сторін, а тому не потребує визнання його недійсним.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.
Як судом вже було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за договором факторингу позивачу було відступлена сума кредиту у розмірі 108002 гривні 30 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50000 гривень, простроченої заборгованості по відсоткам - 2 гривні 30 копійок, простроченої заборгованості по комісії - 58000 гривень, на підтвердження чого позивачем було надано Витяг з Реєстру Боржників, яку у позовній заяві позивач прохає стягнути з відповідачки.
З огляду на викладене, враховуючи те, що нарахування та стягнення комісії за обслуговування кредиту у сумі 58000 гривень є нікчемним в силу закону, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним за договором № 22036000530563 від 02 вересня 2021 року у сумі 50002 гривні 30 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50000 гривень та простроченої заборгованості по відсоткам - 2 гривні 30 копійок, а тому суд вважає, що позивач набув право вимоги саме на вказану суму, яка підлягає стягненню з відповідачки на його користь.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.
Як убачається з матеріалів справи, правову допомогу ТОВ «Цикл Фінанс» у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року надавав адвокат Кеню Денис Васильович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 10682/10 від 25 липня 2022 року) (а. с. 74-76,88) та на підставі ордеру на надання правової допомоги серії АІ № 1911921 від 03 червня 2025 року (а. с. 87).
Відповідно до Додаткової угоди № 22036000530563 від 03 червня 2025 року до Договору №43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року, адвокат Кеню Д.В. зобов'язується здійснити представництво та захист ТОВ «Цикл Фінанс» у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а. с. 77).
Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Так, на підтвердження наданих послуг адвокатом надано Акт № 22036000530563 про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 03 червня 2025 року (а. с. 10) та детальний опис робіт виконаних адвокатом від 03 червня 2025 року (а. с. 65), відповідно до яких адвокатом надано позивачу вид обсяг та кількість витраченого часу правничої допомоги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та консультація за 1 години - 1500 гривень (вартість наданих послуг за годину - 1000 гривень); складання позовної заяви за 3 години - 3000 гривень (вартість наданих послуг за годину - 1000 гривень); формування додатків до позовної заяви за 1 годину - 500 гривень (вартість наданих послуг за годину - 500 гривень), що разом складає 5000 гривень.
Слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути спів розмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов переконливого висновку, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, через що суд доходить висновку про можливість стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 2000 гривень.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 22036000530563 від 02 вересня 2021 року у сумі 50002 гривні 30 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50000 гривень та простроченої заборгованості по відсоткам - 2 гривні 30 копійок.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідачки на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Оскільки позовні вимоги були задоволені частково, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1121 гривня 51 копійка, виходячи із розрахунку ((50002,3/108002,3)*2422,40).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; ЄДРПОУ 43453613) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним за договором № 22036000530563 від 02 вересня 2021 року у сумі 50002 (п'ятдесят тисяч дві) гривні 30 (тридцять) копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень та простроченої заборгованості по відсоткам - 2 (дві) гривні 30 (тридцять) копійок.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати по сплаті судового збору у сумі 1121 (одна тисяча сто двадцять одна) гривня 51 (п'ятдесят одна) копійка.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна